Сприйняття музики школярами

Зміст

 

I. Вступ…………………………………………………………………………………..………3

II. Основна частина. Форми роботи та методи активізації

сприйняття музики учнями початкової школи………………………………… 5

2.1. Завдання педагога  щодо активізації сприйняття  музики дітьми………….5

2.2. Особливості сприйняття музики учнями початкової школи……………...8

2.3. Методи та прийоми активізації сприйняття музики учнями

початкової школи………………………………………………………………..14

2.4. Використання  проблемних ситуацій для розвитку

асоціативного мислення школярів…………………………………………….26

ІІІ. Висновки…………………………………………………………………...27

IV.Список використаної літератури………………………………………..……..29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Вступ

 

 

Справжнє, пережите і продумане сприймання

– основа всіх форм залучення до музики.

Д.Кабалевський

 

 

З словами В.Сухомлинського “Пізнання світу почутті неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду він неї. Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основною емоційної, естетичної, моральної культури”.

Вивчення  музики спрямоване на досягнення наступних  цілей:

• формування музичної культури як невід'ємної частини духовної культури;
• розвиток музичності, творчої уяви, ладово-ритмічного почуття;
• освоєння музики і знань про неї, її інтонаційно-образної природи, виразних засобів, особливостей музичної мови;
• формування стійкого інтересу до музики і т.д.

З урахуванням  історичного досвіду, досвіду педагогів-практиків  у вирішенні завдань музичної освіти дітей не останню роль займає такий розділ, як слухання музики та її аналіз. На сьогоднішній день, як показує аналіз практики, багато навчаються утрудняються в усній формі сформулювати свої почуття, переживання, думки вголос. Це відбувається з різних причин і тут, як мінімум:

• недостатній словниковий запас дітей;
• нерозуміння основних засобів музичної виразності;
• сором'язливість деяких учнів, їх невпевненість в правильності своєї відповіді і ін.

Одним з важливих завдань музичного виховання  в школі є підвищення загальної музичної культури дітей, розширення їх музичного світогляду. Слухаючи музику, учні знайомляться з творами різних композиторів, а це сприяє вихованню їх художнього смаку. Молодші школярі люблять слухати музику. Цей вид занять урізноманітнює урок співу, робить його змістовнішим, допомагає прищепити любов до музики, підготувати культурного слухача.

Мета роботи полягає в дослідженні форм роботи та методів активізації сприйняття музики учнями початкової школи.

У роботі поставлені завдання:

- розглянути основні завдання педагога щодо активізації сприйняття музики дітьми;

- дослідити  особливості сприйняття музики учнями початкової школи;

- виділити методи та прийоми активізації сприйняття музики учнями початкової школи;

- проаналізувати використання  проблемних ситуацій для розвитку асоціативного мислення школярів.

Для вирішення  поставлених завдань були використані  наступні методи: аналітичний – аналіз педагогічної, психологічної та мистецтвознавчої літератури з окресленої проблеми; теоретичний – в осмисленні концептуальних засад творчої діяльності, що проявляються в зумовленості виконавсько-інтерпретаційних концепцій стильовими особливостями виконуваної музики; традиційно-музикознавчий – при аналізі музичних творів в процесі слухання музики; комплексний підхід – у системному теоретико-виконавському осмисленні предмету дослідження.

Об'єктом дослідження  є процес активізації сприйняття музики учнями початкової школи.

Предмет дослідження  становлять прийоми і методи активізації  сприйняття музики школярами.

 

II. Основна частина. Форми роботи та методи активізації сприйняття музики учнями початкової школи

 

2.1. Завдання педагога щодо активізації сприйняття музики дітьми

 

Розуміння слухачами  ідейно-естетичного змісту музичного  твору відбувається в процесі  його сприйняття. Чим об'ємніше і глибший цей процес, тим сильніший естетичний вплив твору на людину. Тому головне завдання музично-естетичного виховання школярів полягає у формуванні адекватного сприйняття дітьми музичних творів. Специфіка діяльності слухачів під час сприйняття зумовлена ​​процесуальною природою музики, що проявляється в спостереженні за розвитком образу і характеризується як активним, так і пасивним, наглядовою естетичним ставленням їх до твору. Звідси сам факт слухання музики ще не означає, що учні повністю зрозуміли її зміст. "Від пасивного слухання до свідомого сприйняття і до активної участі в роботі над музичним матеріалом", - так виділяв основний шлях формування сприйняття Б.Асафьєв. Він отримується "створенням певної атмосфери, в якій музична свідомість (яке мислить слуховими співвідношеннями) знаходила б пожвавлення та інтерес. [3] В такій атмосфері організується систематичне спостереження над процесами музичного руху і формами музичної продукції.

Музичне сприйняття - процес поглиблений, малодоступний при зовнішньому спостереженні, що ускладнює як діагностику засвоєння музики учнями, так і керівництво ним. Тому велике значення має така організація діяльності слухача, яка дала б можливість контролювати і стимулювати її в бік адекватного відображення ідейно-естетичного змісту твору. Це означає таке важлива умова формування естетичного ставлення учнів до музики, як подача сприйнятого музичного образу в зовнішній матеріалізованій формі, як би моделювання сприйняття. Доречно згадати Д.Б. Кабалевського, який сказав, що "слухати музику треба вчитися". [22]

Для підтвердження  вищесказаного звернемося до досліджень А.Л. Готсдінер [13], який виділив 4 стадії генезису музичного сприйняття:

1 стадія: сенсомоторного  навчання, коли закладається інтонаційний  слух.

2 стадія: стадія  перцептивних дій і операцій, коли дитина активно, цілеспрямовано  і, разом з тим, вибірково  ставиться до музичного матеріалу.

3 стадія: стадія  вироблення естетичних моделей  і оцінок, що характеризується  наявністю певного досвіду музичного сприйняття і диференціацією музичного матеріалу.

4 стадія: Евристична  стадія, що показує як певну  психологічну комфор-тність слухача в музиці, так і можливості його творчого самовираження.

Розуміння музики є складний процес, який не може бути обмежений тільки сприйняттям музики. Осягнення музичного сенсу продовжується і протягом багаторазового прослуховування, і спогадів про прослуховування, докладного вивчення музичного тексту, його виконання або музикознавчих освоєння. Існують різні способи розуміння, що відрізняються не тільки глибиною осягнення, але і самим характером проникнення в "музичні глибини". Глибина осягнення музичного твору не має межі.

Розуміння музики - це не тільки сприйняття, але і творчість. Залучення в творчий процес є  обов'язковою умовою її повноцінного розуміння із залученням уяви, з опорою на залученість і захопленість слухачів.

Процес сприйняття характеризується цілісним для всіх форм і видів спілкування дитини з музикою. Сприйняття як цілісна  діяльність визначається творчою активністю дітей в різних діях: вокально-хоровому, пластичному інтонуванні, в графічному записі, в лінії, в кольорі і т.д. У такій якості воно відповідає музиці як цілісного художнього явища, існуючого в безлічі конкретних творів.

Цілісність  сприйняття - це виразне переінтонування (спів, гра на інструменті, роздум, імпровізація, малювання, пластичне інтонування), і сприйняття характеру музики, і національної приналежності стилю композитора. Цілісність сприйняття може виражатися і в настрої, що виникає у дитини і в характері розкриття  життєвого змісту музики: поетичного опису її емоційно-образної сутності сценічного, об'ємного бачення розвитку музичного образу і т.д. Цілісність сприйняття забезпечується і тим, що "глибина і змістовність сприйняття можлива тільки в контексті інших, що виходять за межі музики засобів пізнання". Так само, як "двічі не можна вступити в одну воду", так і кожне зіткнення дитини з музикою на уроці незалежно від того, хоровий це спів, слухання чи, імпровізація - буде кожен раз іншим. Це постійне творче начало як поглиблення в музику (виконання, інтерпретація, роздуми про неї, переінтонування образу) - має об'єктивні передумови: безмежність естетичної інформації, яку несе мистецтво, пов'язане з дорослішанням, і з розвитком самої дитини, розширення його життєвого, життєво-музичного і художнього досвіду.

Без емоцій немислима  жодна діяльність, тим більше художня. Для педагога музики дуже важливо  розуміння естетичних емоцій дитини як мови спілкування з музикою. Сприйняття музики може бути або цілісним - на рівні образу (його розвитку), або не бути таким. Причому, часто це не пов'язано з рівнем музичної культури людини. "Щоб зробити надбанням школярів високохудожні твори, необхідно щоб вони стали невід'ємною частиною їхнього музично-слухового досвіду, їх побуту" - заявляє Е.Д. Критська. Розглядаючи процес музичного сприйняття, вона виділяє поелементний підхід до розвитку музики. "Робота в області формування музичної грамотності розглядається як конкретизація ключових музичних явищ, понять, термінів на елементарному рівні", - вважає Б. Рачин [49]. В її посібнику підкреслюється, що "освоєння системи ключових знань про виразних засобах музики має стати внутрішнім логічним стрижнем в процесі музичного виховання, розвитку та навчання при будь-якому запропонованому тематизмі як на уроці, так і в чверті..."В результаті заявлені "серйозні педагогічні завдання" виявляються пов'язаними з поелементним вивченням музичної тканини твору.

2.2. Особливості сприйняття музики учнями початкової школи

 

Уміння слухати  і чути музику не є вродженою рисою. Пізнавально-творчі можливості учнів розвиваються у спілкуванні з музикою, в процесі цілеспрямованого аналізу музичних творів. Адже тільки власна діяльність є запорукою глибоких переживань, естетичної насолоди, високих художніх смаків.

Особлива ефективність впливу музики полягає в тому, що у різних дітей актуалізуються різні, суттєві переживання. Дитина не просто виховується, а розвивається у найзначущому для неї напрямі. Тому виховання музикою має найточніше, найдоцільніше спрямування на розвиток духовного світу кожного школяра. Воно не є ізольованим процесом, а пов'язується із загальним розвитком учня, здійснюється у контексті становлення цілісної особистості.

Слід враховувати, що вплив музики на особистість складається з численних слухацьких вражень, які накладаються одне на одне, поступово збагачуючись і поглиблюючись. Робота над кожним твором має вводити школярів у світ глибоких почуттів і роздумів: про добро і зло, любов і ненависть тощо. При цьому на музичний розвиток учнів благотворно Діють два чинники: багатство музичних вражень, з одного боку, та повторність вражень — з другого.

У процес сприймання музики включається досвід безпосередніх переживань і роздумів учнів, який формується під впливом музичного мистецтва, а також художній досвід, пов'язаний з виконанням музики. Це дає змогу розглядати музичне сприймання як основу засвоєння школярами втіленого в музичному мистецтві досвіду емоційно-естетичного ставлення до дійсності.

Особливість сприймання музики полягає в тому, щоб у поєднанні звуків різної висоти, тривалості, сили, тембру відчути красу звучання, виразність, почути цілісні художні образи, що викликають у слухача певні настрої, почуття і думки.

Сприймання музики не обмежується і не визначається одним лише безпосереднім емоційним враженням — воно можливе тільки в контексті інших засобів пізнання, що виходять за межі музики. Одне почуття викликає інше, одна думка породжує другу, спрямовує іноді свідомість у сферу, лише віддалено пов'язану з почутим.

Образи й асоціації безперервно виникають у процесі сприймання музики. Повноцінне сприймання музичного твору вимагає від слухача активної роботи уяви, яка виражається, зокрема, і в спробах образного усвідомлення музичних вражень.

У різних учнів один і той самий твір може викликати різні асоціації, залежно від індивідуальності слухача, його духовної культури. Чим молодший слухач, тим більше він опирається на позамузичні асоціації.

Знання вчителем природи музичної асоціативності дає можливість ефективніше формувати музичне сприймання школярів, уникати такої досить поширеної помилки, як акцентування уваги на зображальній здатності музики, нібито доступнішій дітям, і вже від зображальності вести їх до усвідомлення виразності музики. В молодших школярів переважає конкретно-образне мислення, тому їм нібито легше уявити і зрозуміти, що може зображати музика.

Слід враховувати, що орієнтація вчителя на сюжетне слухання музики призводить до виховання не слухача, а "глядача". У дітей не розвивається здатність до сприймання музики як інтонаційно-образної мови, зверненої до почуттів і розуму людини, вони нерідко пов'язують розуміння музики з виникненням певних зорових уявлень. У цьому випадку, якщо музика не наводить їх на зорові образи, вони вважають її незрозумілою.

Не слід ототожнювати зорові асоціації, які виникають у дітей під впливом музики, з їх довільними фантазіями на фоні музики. Намагання школярів обов'язково щось уявити під музику здебільшого послаблює її вплив, збіднює зміст сприймання, відволікає від головного, притупляє слухову увагу. Необхідно привчати дітей чути в музиці передусім почуття, думки, настрій, характер людини, переконливо доводити їм, що попри всю різноманітність музики композитор прагне насамперед виразити переживання людини, її душевний стан. Коли учні починають фантазувати під музику, малювати в своїй уяві якісь картини, учитель повинен звернути увагу на те, що навіть зображаючи картини природи, композитор прагне передати почуття людини, її особистісне ставлення до осінньої пори року. Таке акцентування на психологічному й естетичному змісті музики позитивно позначається на розвитку музичного сприймання школярів.