Стандарт шкільної освіти з інформатики

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

У наведеній  нижче таблиці вказано критерії, за якими визначається рівень навчальних досягнень учня та відповідний бал. Слід вважати, що знання, уміння та навички  учня відповідають певному рівню  навчальних досягнень, якщо вони відповідають критерію, вказаному для цього рівня, та критеріям для всіх попередніх рівнів.  

Рекомендації щодо викладання курсу за програмою

Програма, згідно з типовими навчальними планами, розрахована на учнів, які до 9 класу  ще не вивчали інформатики. Проте  викладання за цією програмою може проводитися і в освітніх закладах, де навчання інформатики починається  раніше, ніж з 9 класу. В цьому випадку ті теми програми, які учні вже вивчали, можуть бути скорочені або зовсім пропущені. Вивільнений час може бути використаний для поглибленого вивчення інших тем курсу за програмами курсів за вибором, перелік яких наведено в Додатку 1. Використовуючи вказані програми курсів за вибором, вивчення окремих тем можна поглиблювати і в тому випадку, коли в 10–12 класах згаданих вище профілів на інформатику виділяється більше 1 години на тиждень.

Автори  програми віддали перевагу послідовній  моделі навчання перед концентричною: вивчення більшості інформаційних технологій не поділяється на кілька етапів, а відбувається в межах одного класу. Закріплення вивченого матеріалу здійснюється завдяки змістовим зв’язкам між темами. Наприклад, знання та навички, набуті учнями під час вивчення теми «Комп’ютерна графіка», застосовуються під час навчання за темою «Комп’ютерні презентації та публікації» та «Створення, публікація і підтримка веб-ресурсів».

Проте, якщо розглядати цю програму разом  з програмою для 9 класу, побачимо певні елементи концентричної моделі навчання. Так, між 9 та 10 класом розподіляється навчання роботі в Інтернеті та з системами обробки текстової інформації. Це пояснюється тим, що до завдань основної школи належить формування в учнів якомога ширшого базису знань і умінь, а отже, випускнику 9 класу краще володіти на початковому рівні обома названими технологіями, ніж глибоко знати одну, і бути зовсім не знайомим з іншою.

Слід  зазначити, що автори не мали на меті догматизувати  послідовність викладання матеріалу, усвідомлюючи, що змістові зв’язки між багатьма темами курсу є достатньо слабкими, а отже й стандартизація певного порядку їх вивчення є недоцільною. Вчитель може змінювати порядок вивчення і обсяг тем курсу залежно від рівня підготовки учнів і технічного оснащення школи, вибудовуючи в такий спосіб найбільш доречну для конкретного навчального закладу або класу траєкторію навчання. Зокрема, вчитель може зробити модель навчання більш концентричною, розподіляючи вивчення підтем однієї теми за різними класами. Наприклад, підтеми 1.2 і 1.3, а також 3.2 можна перенести з 10 класу до 11 або 12, вивільнивши в такий спосіб час для навчання основ програмування у 10 класі.

Водночас, змінюючи порядок тем курсу, вчитель  має дотримуватися таких принципів:

1)   Небажано змінювати порядок викладання підтем однієї теми (хоча, як зазначалося вище, відокремлювати у часі вивчення одних підтем від інших припустимо).

2)           Неприпустимо порушувати порядок викладання тем, між якими є суттєві змістові залежності. Такі залежності проілюстровані на рис. 1. Стрілка, спрямована від теми А до теми В, означає, що для успішного засвоєння теми В учень має засвоїти матеріал теми А. На рис. наведено всі теми курсу інформатики, зокрема й ті, що пропонуються до вивчення за програмою для 9 класу. 

Звернімо  особливу увагу на зміст теми «Основи  програмування». Підтема «Засоби  візуальної розробки програм» передує  підтемі «Основи структурного програмування», оскільки автори програми пропонують уникати використання штучних навчальних або застарілих середовищ програмування, що орієнтовані на відображення інформації у текстовому режимі. Всі розроблювані учнями програми мають відповідати принципам функціонування сучасного програмного забезпечення в середовищі операційної системи з графічним інтерфейсом. Досягти цього дозволяє використання єдиного середовища візуальної розробки програм, такого як Borland Delphi або Microsoft Visual Studio, протягом всього навчання основам програмування.

Підкреслимо, що автори прагнули дотримуватися об’єктно-орієнтованої парадигми програмування, згідно з якою прототипом програми є не алгоритм, а об’єктне середовище, кероване подіями. Цей підхід визначив послідовність подання матеріалу в підтемі 5.1: лише після понять програми, об’єкту та події вводиться поняття алгоритму, як основи програмної логіки, що є однією зі складових програмного забезпечення.

Зауважимо також, що до теми «Основи програмування» не включено матеріал, який стосується обробки табличних величин, оскільки для досягнення мети курсу значно важливішим є набуття учнями вміння виконувати відповідні операції в середовищі табличного процесора (що забезпечується під час вивчення теми 6), а не за допомогою засобів мови програмування.

Програмою передбачено виконання 30 практичних робіт. Зміст майже всіх практичних робіт дібрано так, що їх тривалість має не перевищувати 25 хвилин (згідно з санітарними нормами щодо тривалості безперервної роботи за комп’ютером учнів даної вікової категорії). Проте окремі практичні роботи, наприклад «Розробка колективного проекту на основі кількох інформаційних технологій», за вказаний час виконати неможливо і тому їх слід поділяти на частини, що виконуються на різних уроках.

Учитель може самостійно добирати засоби подання  теоретичного матеріалу (презентація, що відображається на екрані за допомогою мультимедійного проектора, презентація, що відтворюється на екранах учнівських комп’ютерів, спільна робота учнів та учителя над документом в середовищі локальної мережі тощо) і визначати форму проведення практичних робіт (робота з елементами досліджень, спільна робота в Інтернеті, лабораторні роботи, тренувальні вправи, проектні роботи, практикуми). Оскільки на етапах актуалізації, мотивації та безпосереднього вивчення теоретичного матеріалу уроку учням пропонується перегляд презентаційних матеріалів в електронному вигляді, методика проведення кожного уроку має бути ретельно опрацьована вчителем із урахуванням зазначених вище санітарних норм.

Вивчення  більшості тем курсу має завершуватися  тематичним оцінюванням. Проте, в тому випадку, коли вивчення окремих тем заплановано протягом 2–4 навчальних годин, тематичне оцінювання рекомендується проводити за кількома темами водночас. Зокрема доцільно поєднати оцінювання з тем 3 і 4. З іншого боку, під час вивчення найбільшої за обсягом навчального матеріалу теми, «Проектування і розробка програмного забезпечення», тематичне оцінювання варто проводити за підтемами. Форму проведення тематичних оцінювань учитель обирає самостійно: контрольні роботи, тестування, комплексні практичні роботи, захист навчальних проектів тощо.

Обов’язковими умовами навчання за програмою є  наявність комп’ютерного класу  та встановленого програмного забезпечення (орієнтовний перелік програм  наведено нижче). Комп’ютерний клас має  використовуватися на кожному уроці.

Бажаною умовою є наявність у школі  швидкісного каналу підключення  до Інтернету (від 128 Кбіт/с). Якщо такого каналу не існує, то практичну частину  тем «Електронна пошта», «Інтерактивне  спілкування», «Навчання в Інтернеті», «Автоматизоване створення й  публікація веб-ресурсів» можна скоротити (якщо підключення до Інтернету здійснюється виключно через комутовану телефонну лінію), сформулювати як завдання для самостійного навчання або оглядового вивчення, а також організувати роботу з імітаційним програмним забезпеченням (якщо навчальний заклад зовсім не підключено до Інтернету). 

Орієнтовний перелік програмного забезпечення,  
необхідного для успішного навчання за програмою курсу 

Якщо  у переліку вказано кілька програм  певного типу, то це означає, що можна  використовувати будь-яку з них, на вибір учителя. 

Розподіл  навчальних годин на вивчення розділів програми