Теоретичні засади використання інтерактивних технологій у навчально-виховному процесі

Розділ1. Теоретичні засади використання інтерактивних технологій у навчально-виховному процесі.

1.1 Інтерактивні технології у навчально-виховному процесі.

Загально визнано,що школа – це модель суспільства. Саме від якості шкільного навчання і виховання збагачення культурних цінностей. Стрімкий розвиток усіх сфер суспільного виробництва зумовлює збільшення обсягу та підвищення складності навчального матеріалу практично з усіх шкільних дисциплін.           Розвиток науки і техніки сприяв появі нових форм навчальної комунікації,новітнім методам розв’язання освітніх завдань. Водночас відбувається еволюція змісту,форм і методів навчання,яка спонукає до розробок і впровадження новітніх освітніх технологій. Серед них найперспективнішою видається інтерактивна технологія.

         Інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання ,коли індивідуальні завдання переростають у групові,кожен член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля, зусилля кожного члена групи потрібні та незамінні для успіху всієї групи. Для роботи за інтерактивними технологіями вчителеві необхідно змінити свої особисті підходи до навчання,а в учнів у такому разі повністю змінюється життя в класі. Тому для роботи за даними технологіями вчителеві необхідна певна підготовка(дидактична,моральна) та учням,як і вчителеві,треба звикнути до них. Свою роботу вчителеві слід починати з простих інтегративних технологій – робота в парах,малих групах – і переходити до більш складних. Коли у вчителя й учнів з’явиться досвід подібної роботи,то уроки проходитимуть набагато легше, цікавіше,а підготовка до них не забиратиме багато часу.

Інтерактивні технології  навчання О.Пометун, Л.Пироженко поділив  на чотири групи: парне навчання(робота учня з учителем чи однолітком один на один),фронтальне навчання, навчання у грі,навчання у дискусії

Кооперативна(групова) навчальна  діяльність - це форма організації  навчання у малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою.

Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природнє прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування умінь.

    До фронтальних  технологій інтерактивного навчання  відносять такі, що передбачають  одночасно спільну роботу всього класу.

    До технологій  навчання у грі відносяться  імітації, рольові ігри, драматизації. Учням надають максимальну свободу  інтелектуальної діяльності, що  обмежується лише конкретними  правилами гри. Учні самі обирають  свою роль в грі, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її вирішення.

    Технології  навчання в дискусії – важливий засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, бо дискусія – широке публічне обговорення спірного питання.Досвід використання дискусії у навчанні дає змогу сформулювати деякі головні організаційно – педагогічні підвалини, які спільними для будь – яких різновидів дискусій:

• проведення дискусій необхідно починати з висування конкретного дискусійного питання;
• не слід висувати питання на кшталт:хто правий,а хто помиляється в тому чи іншому питанні;
• у центрі уваги повинен бути ймовірний перебіг дискусії;
• вчитель має виправляти помилки і неточності,яких припускаються учні,та спонукати їх робити те саме;
• дискусія може вирішуватись як консенсусом,так і збереженням існуючих розбіжностей між учасниками.

Вона сприяє розвитку критичного мислення,дає змогу визначити  власну позицію,формує навички відстоювання своєї особистої думки,поглиблює  знання з даної проблеми.

    Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевага в тому ,що учні засвоюють всі рівні пізнання(знання,розуміння,застосування,оцінка),в класах збільшується кількість учнів,які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію в засвоєнні знань,зростає їхній інтерес в отриманні знань. Значно підвищується особистісна роль вчителя – він виступає як лідер,організатор. Але треба зазначити,що проектування і проведення уроку за інтерактивними технологіями потребують,перш за все,компетентності в цих технологіях учителя,його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями. Аналогічно за певних умов проводяться й інші інтерактивні вправи.

1.2 Традиційне та інтерактивне  навчання,їх порівняльна характеристика.

      У процесі реформування освіти  в Україні застосовуються нові форми роботи у межах традиційної системи. Але небезпека полягає у тому,що проблеми системи освіти,яка значною мірою орієнтувалася на інформативні цілі,автоматично переносять на сучасний розвиток школи. Збільшується кількість навчальних предметів,розширюються межі навчальної програми,але при цьому за традицією головним залишається питання  “Що вивчати ”?Такий підхід уже вичерпаний самою практикою розвитку освіти.

   Розглядаючи інтерактивні  технології навчання як інноваційні,треба  пам’ятати,що будь-яка педагогічна технологія буде мертвою,якщо реальні люди,котрі її втілюють,не розглядатимуть її як цілісну систему в єдності її компонентів і взаємозв’язків. Розроблена й описана технологія – це одне , а реалізація   її   –  зовсім інше  , адже   урок    несе       відбиток особистості , ментальності інтелекту конкретного вчителя.

        Урок – форма організації навчання,за якої заняття проводить з групою учнів постійного складу,одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу. Урок є складним психолого-педагогічним актом в процесі навчання,що базується на власній організаційній методиці та психологічних засадах. Правильна побудова уроку має не тільки навчальне,а й виховне значення,сприяє не лише засвоєнню знань,а й формуванню зібраності,організованості та дисципліни учнів. Тому урок має відповідати організаційним,дидактичним,психологічним,етичним та санітарно-гігієнічним вимогам,які тісно пов’язані між собою ,доповнюють одна одну.

Одною з форм інтерактивного навчання є нестандартні уроки. Їх поява була зумовлена небезпечною тенденцією зниження інтересу учнів до заняття. Пошуки сучасних форм навчання,що відбуваються в педагогіці,можна окреслити формулою: «Урок – це сонце,навколо якого обертаються всі інші планети – форми навчання».Сучасна школа характеризується активним пошуком нових форм навчальних занять. Існують дві тенденції : поєднання різних форм навчання в певну нову єдність та нестандартні уроки.

Більш цікавими для теорії  і практики навчання є нестандартні уроки. Педагогічна сутність таких уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми,які б викликали інтерес в учнів і сприяли їхньому розвитку і вихованню. До нестандартних уроків відносять інтегровані уроки,а також уроки з різновіковим складом учнів.

Нестандартний урок –  це урок ,який має нетрадиційну структуру  залежно від мети,методів,завдань,які  застосовуються вчителем. Найпоширенішими  нетрадиційними уроками є: урок-пресконференція,урок-консультація,театралізовані уроки,урок-заліки, урок-сумніви, уроки-творчі звіти, уроки-формули, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки пошуку істини, уроки-концерти, уроки-діалоги, уроки-рольові ігри, уроки-екскурсії, інтегральні уроки, мозковий штурм, «займи позицію» .

   Нестандартні уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. У них незвичайний задум, організація, методика проведення. Тому багато педагогів бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у напрямку демократизації школи. З іншого боку-перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи, вводити їх у систему недоцільно через відсутність серйозної пізнавальної праці, невисокої результативності, великої втрати часу. Особливість нестандартних уроків полягає у такому структуруванні змісту і форми, яке викликало б інтерес в учнів, сприяло їх оптимальному розвитку і вихованню, формуванню ключових компетенцій, необхідних сучасній людині.

Зробимо короткий огляд  їхніх видів:

• уроки змістовної спрямованості (уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції). Основний компонент — взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу;
• уроки на інтегрованій основі (уроки-комплекси, уроки-панорами). Передбачаю кількох тем блоками, розгляд об'єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєднують різні предмети: історію та музику, географію та іноземну мову тощо;
• уроки міжпредметні. Мета їх — «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів;
• уроки-змагання (уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси). Передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей;
• уроки суспільного огляду знань (уроки-творчі звіти,уроки-заліки,уроки-експромтекзамени,уроки-консультації,уроки-взаємонавчання,уроки-консиліуми).Спонукають до активної самостійності пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. Проводяться наприкінці чверті, семестру, року;
• уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами,уроки-протиріччя,уроки-парадокси).Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяти розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи. Підготовка доповідей розвиває мислення, пробуджує інтерес, перетворює малоцікаве повторення на захоплююче зіставлення точок зору;

— уроки  театралізовані(уроки-спектаклі,уроки-концерти,кіно-уроки,дидактичний  театр).Проводять їх у межах діючих програм і передбаченого навчальним планом часу, викликають 
емоції, збуджують інтерес навчання, спираючись на образне мислення,фантазію,уяву,учнів;

— уроки-подорожі,уроки дослідження(уроки-пошуки,уроки-розвідки,уроки-лабораторні дослідження,уроки-подорожі,проекти). Зацікавлюють учнів,чиї  інтереси мають конкретну спрямованість. Пов'язані  з виконанням ролей, відповідним оформленням,умова- 
ми проведення;

• уроки з різновіковим складом учнів. Їх проводять з учнями різного віку, спресовуючи у різні блоки матеріал одного предмету, що за програмою вивчається у різних класах.
• уроки-ділові, рольові ігри (уроки-захисти дисертацій, уроки -«Слідство ведуть знавці», уроки-імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ;
• уроки драматизації. Драматична гра, драматизація розповіді, імпровізована робота у пантомімі, тіньові п'єси, п'єси з ляльками і маріонетками, усе створюється самими учасниками гри;
• уроки-психотренінги. Спрямовані на розвиток і корекцію дитячої психіки (пізнавальної, емоційно-особистісної сфери), виховання індивідуальності, цілісної та багатогранної особистості.
• сугестопедагогічні уроки — це досить велика рідкість, оскільки механізми підсвідомого не розроблені технологічно стосовно до педагогіки і часткових методик, але у практиці вчителів-новаторів є уроки і такого типу. Вчитель аргументує свій метод потягом учнів до самоізоляції під час вивчення нового матеріалу, до яскравого художнього слова, до саморелаксації. Механізмом реалізації цього методу є прийоми психотерапії, зокрема - аутотренінгу.

Підготовка до нестандартного уроку може здійснюватися за алгоритмом колективної творчої діяльності: формування мети уроку, планування, підготовка уроку, підсумковий аналіз. Доцільно розглянути стратегію, тактику організації колективної творчої діяльності на кожному з етапів. Нестандартні уроки руйнують інерційність в організації навчально-виховного процесу в школі, сприяють оптимальному розвитку і вихованню учнів.

       Інтегрованими є такі-уроки, які мають на меті синтез змісту (способів пізнання) з декількох тем, предметів або видів діяльності навколо однієї проблеми. У практиці інтегрується переважно зміст навчальних предметів, але інтегруватись можуть і способи пізнання, і різні види діяльності людини. Як зазначають дослідники  (В.Ф.Паламарчук, О.Я.Савченко, І.Г.Тараненко та ін.), основою інтегрованого уроку є об'єднання змісту різних предметів навколо однієї теми. У багатьох закордонних країнах навчання ведеться за інтегрованими курсами. У нашій країні теж був період, коли діяла не предметна, а інтегрована система блоками: «природа», «праця», «суспільство». За цими блоками будувались так звані комплексні програми і інтегрувався зміст освіти, а звідси — і навчальні заняття. У сучасній школі вже практикується викладання окремих інтегрованих курсів: «Я і Україна», «Основи здоров'я» — у початкових класах, уроки мислення або творчості—для учнів середніх класів, «Жива етика» — для старших та ін. Але слід розрізняти уроки, що проводяться за інтегрованими курсами, і власне інтегровані уроки. Дослідники зазначають, що інтегровані уроки треба також відрізняти від уроків з окремими  міжпредметними  зв'язками, реалізація яких на уроці має допоміжне значення; якщо ж метою уроку є опанування понять з різних предметів, інтегрування цих понять у судження (закономірність, тенденцію) більш високого рівня, ми маємо інтегрований урок. На допомогу вчителям, крім спеціальної літератури, розроблені структурні схеми і таблиці  міжпредметних  зв'язків, які можуть орієнтувати при доборі тем для інтегрованих уроків.  Інтегровані уроки можуть бути різних видів, залежно від кількості предметів, видів діяльності дитини, що поєднуються, характеру пізнавальної діяльності учнів та ін.

       Умовно види інтегрованих уроків можна визначити таким чином.

       Бінарними є уроки, які проводять з учнями фахівці різних предметів або різних галузей науки, техніки, культури. Наприклад, у початкових класах урок мови веде вчитель і логопед; завдяки цій спільній діяльності досягаються не лише дидактичні, а й оздоровчі цілі, ведеться корекційна робота.

      Поліфонічними називають уроки, що інтегрують зміст кількох предметів. Цей термін вводимо дещо умовно, оскільки уроки такого типу не є поширеними, і у практиці ще з'являться інші синоніми.