Типи уроків українознавства

Перед початком навчального  року вчитель розподіляє час на вивчення всіх тем програми, визначаючи відповідні календарні терміни з урахуванням кількості тижневих годин, відведених на цей предмет навчальним планом і розкладом занять. Розподілена таким чином навчальна програма є календарним планом роботи вчителя з предмета [26: 87].

До початку вивчення розділу або великої теми він планує систему уроків (тематичне планування), що забезпечує логіку вивчення змісту матеріалу, формування вмінь і навичок в учнів. Плануючи роботу з конкретної теми, визначає її місце в системі курсу. Водночас продумує, які нові ідеї, поняття, вміння, навички треба сформувати в учнів у процесі вивчення цієї теми; які знання із вивчених раніше розділів програми слід використати, щоб учні добре зрозуміли новий матеріал і включили його до системи своїх знань; до яких питань, що вивчалися раніше, варто повернутися, щоб за допомогою нового матеріалу краще з'ясувати їх; які практичні роботи учнів включити у план і як пов'язати теорію з практикою, які передбачити екскурсії; як встановити зв'язки з іншими навчальними предметами; які нові знання має повідомити вчитель, а які учні засвоять самостійно; які тренувальні вправи і творчі роботи запропонувати учням; як контролювати роботу й організувати самоконтроль учнів; де, з якою метою і як застосовувати варіанти завдань; у яких частинах роботи з теми і якими засобами вплинути на емоційні переживання школярів; як завершити роботу з теми і домогтися, щоб усі учні повноцінно засвоїли передбачені програмою знання, а також набули відповідних умінь та навичок.

Під час попередньої підготовки до уроку вчитель повинен ознайомитися з підручниками і посібниками, переглянути  навчальні діафільми та кінофільми, прослухати звукові посібники та ін. Значну увагу слід звернути на матеріальне  забезпечення практичних і лабораторних занять. За відсутності необхідного обладнання його слід придбати або виготовити. Важливо на цьому етапі з'ясувати стиль викладання у конкретному класі інших вчителів, ознайомитися з особливостями учнів, їх ставленням до навчання, навчальних предметів, вчителів, що допомагає швидше орієнтуватися в обстановці, знаходити правильні виходи з можливих ситуацій [18: 181].

Усе це дає змогу вчителю продуктивніше  готуватися до безпосереднього конкретного  уроку.

Безпосередня  підготовка до уроку потребує глибокого продумування кожного його структурного елемента і може відбуватися в такій послідовності:

а) формулювання мети і  завдань уроку. Мета уроку стосується освітніх, розвиваючих, виховних аспектів. Освітня мета полягає в тому, щоб домогтися міцного засвоєння знань, формування практичних умінь і навичок з конкретного навчального матеріалу; розвиваюча – розвивати мовлення, пам'ять, увагу, уяву мислення, спостережливість, активність і самостійність учнів, прищепити їм способи пізнавальної діяльності та ін.; виховна – сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості кожного школяра, вихованню колективу класу;

б) визначення обсягу і  змісту навчального матеріалу. Опрацьовуючи програму, підручник і посібники, визначають провідні положення та ідеї і практичний матеріал для їх розкриття. Слід окреслити внутрішньопредметні та міжпредметні зв'язки, дібрати нові факти, приклади для наповнення теми новим змістом. Цей матеріал повинен мати належний виховний потенціал, сприяти формуванню навичок практичної роботи, розвивати інтереси і здібності учнів;

в) вибір форм організації  навчання. Підібравши тип уроку, слід попрацювати над раціональною його структурою, визначити тривалість кожного  елементу. Важливо продумати можливість поєднання на уроці фронтальної, групової, парної та індивідуальної роботи;

г) вибір методів і прийомів навчання. Йдеться про методи, які використовуватимуться  на кожному етапі уроку, їх поєднання, взаємо доповнення, виходячи з потреб максимальної пізнавальної діяльності учнів. При цьому слід зважати на: провідні мотиви, інтерес учнів до предмета, ставлення їх до уроків учителя; рівень сформованості вміння навчатися, працездатність, регулярність навчальної праці, виконання домашнього завдання; активність на уроках, уважність і дисциплінованість учнів; їх уміння застосовувати знання на практиці; здібності, потенційні можливості кожного;

ґ) наочно-технічне оснащення  уроку. Вчитель визначає, яку наочність  або технічні засоби навчання і як буде використано на уроці;

д) визначення змісту й  методики виконання домашнього завдання. Обсяг домашнього завдання має бути таким, щоб не перевантажувати учнів. Учитель повинен продумати зміст  інструктажу щодо його виконання;

е) складання плану-конспекту  уроку. Кінцевий результат підготовки вчителя до уроку на основі тематичного плану (з урахуванням його реальності під час вивчення теми). У ньому зазначають тему, мету й завдання уроку, його тип і структуру – послідовність навчальних ситуацій під час викладання навчального матеріалу та самостійної роботи учнів, перелік і місце навчальних демонстрацій, час на кожен етап уроку, необхідне для проведення уроку обладнання та навчальні посібники. Учителі математики, фізики, хімії записують до плану розв'язки задач, які будуть запропоновані на уроці;

є) перевірка готовності вчителя до уроку. Визначення подумки  міри володіння змістом навчального  матеріалу, методами і прийомами  його розкриття. Слід обов'язково передбачити  труднощі, що можуть виникнути під  час уроку, і способи їх подолання;

ж) перевірка готовності учнів до уроку. Здійснюється на організаційному етапі й під час перевірки виконання учнями домашнього завдання.

Для успішного щоденного  планування необхідні:

1) урахування того, який  матеріал є найскладнішим для  засвоєння; з окремих тем програми доцільно мати резервні години за рахунок ущільнення доступнішої для учнів інформації;

2) добрі знання учнів,  щоб уявляти рівень їхньої  підготовленості до оволодіння  програмою курсу; 

3) осмислення внутріпредметних  і міжпредметних зв'язків явищ, що вивчаються;

4) добір навчального  матеріалу, що дає змогу успішно  формувати в учнів світогляд,  творчу активність і пізнавальну  самостійність; 

5) пошук і систематизація  в матеріалі програми інформації, цікавої для учнів, яка б  активізувала увагу, сприяла вихованню вольових зусиль;

6) продумування системи  використання наочних посібників  і додаткової інформації на  кожному уроці, системи практичних  і лабораторних робіт згідно  з вимогами навчальних програм; 

7) визначення системи  категорій і понять, осмислення яких є підґрунтям для оволодіння матеріалом програми (засвоєння категоріального апарату для осмислення та розв'язання практичних завдань);

8) визначення обсягу  знань та умінь, якими повинні  оволодіти слабкий, середній та  сильний учні.

Успішність і ефективність навчально-виховної роботи на уроці значною мірою залежить від організації учнів на пізнавальну діяльність. Власне урок розпочинається з організації.

Кузьминський А.І. пропонує такі правила  техніки та технології організації  навчальної діяльності учнів, як:

1. Заходьте до класу  відразу після другого дзвінка.

2. Книги і зошити  тримайте у правій руці. Двері  відкривайте і закривайте лівою  рукою.

3. З'являйтеся перед  учнями обличчям, з посмішкою.

4. У поставі тіла  виявляйте діловитість, рішучість,  впевненість, готовність до праці.

5. Впевненим кроком  підійдіть до робочого стола,  уважно подивіться на всіх  учнів і на кожного зокрема.

6. Доброзичливо привітайтеся  з учнями.

7. Перевірте (непомітно  для учнів) стілець, на якому  будете сидіти, аби уникнути неприємностей.

8. Перевірте готовність  учнів і класу до уроку (наявність  зошитів, ручки, посібників, щоденників  та ін., підготовку дошки, іншого  обладнання).

9. Забезпечте психологічну  готовність учнів до роботи, зацікавивши  своїм предметом, неординарним  запитанням тощо.

10. Повідомте тему, мету  уроку [12].

Удосконалення професійної діяльності вчителя потребує обов'язкового педагогічного  аналізу (самоаналізу) з метою об'єктивно  вивчити й оцінити результати процесу навчання, знайти причини  вад у роботі та розробити на цій основі власне педагогічне рішення, що забезпечує поліпшення цієї діяльності.

Об'єктивне відображення змісту уроку ускладнюють певні  аспекти навчальної діяльності:

1) складність уроку  як динамічної системи, діалектичного  процесу робить його малодоступним для об'єктивного аналізу;

2) усі компоненти уроку  через їх взаємозв'язок і взаємозалежність  важко спостерігати і контролювати;

3) урок неможливо вивчати,  аналізувати ізольовано від інших  уроків.

Відобразити урок як системний  процес, знайти причини успіхів і недоліків можна лише за умови характеристики уроку як складної динамічної системи, що має декілька підструктур, підпорядкованих загальній меті. Урок будь-якого типу має такі дидактичні компоненти: мету і завдання, зміст, методи і форми організації навчальної діяльності учнів, результати. Ці компоненти утворюють цілісну динамічну систему.

Через складність і багатоаспектність  взаємодій, що відбуваються в процесі  навчання й аналітичної діяльності вчителя, особливого значення набуває  його вміння аналізувати результати своєї праці, адже «усвідомлення себе в своїй діяльності є механізмом формування педагога» (К.Д. Ушинський). Самоаналіз пов'язаний із внутрішніми факторами особистісного розвитку і є дотичним до процесів самоспостереження, самоконтролю, самооцінювання. Об'єктивними критеріями для оцінювання своєї роботи є результати педагогічної діяльності, тобто навчальні успіхи учнів, оцінка дирекції школи, колег, учнів, суб'єктивні відчуття. Важливо також, щоб у вчителя був сформований професійний ідеал (взірець), який слугував би еталоном для порівняння й оцінки власної діяльності та професійно-особистісних якостей. Вибір цілей аналізу (самоаналізу) передбачає вивчення основних об'єктів педагогічної діяльності вчителя, до яких належать:

– оцінка ступеня досягнення на уроці освітніх, виховних і розвивальних цілей;

– визначення ступеня реалізації одного чи кількох принципів навчання;

– оцінка правильності вибору засобів досягнення цілей уроку:

а) змісту навчального  матеріалу; б) методів і прийомів навчання; в) наочно-технічного обладнання;

– визначення якості знань, умінь і навичок учнів, рівня сформованості загальних навчальних умінь.

Серед великої кількості  об'єктів педагогічного аналізу (самоаналізу) найважливішими є основні  компоненти педагогічної діяльності, які відображають її цільові, змістові, операційні та результативні аспекти. При цьому в центрі уваги вчителя мають бути не стільки педагогічні явища, скільки зв'язки, взаємозалежності між ними [14: 173]. Учитель повинен аналізувати результати своєї праці в різних аспектах: дидактичному, санітарно-гігієнічному, психологічному, організаційному, виховному. Самоаналіз потрібно здійснювати на всіх етапах процесу професійної діяльності: під час проектування уроку (планування); безпосередньо на уроці; після його проведення (ретроспективний аналіз).

Для здійснення самоаналізу  доцільно використовувати такий  узагальнений алгоритм:

1. Оцінювати результати навчання (усвідомленість теоретичних знань,  їх міцність, уміння застосовувати  на практиці, сформованість умінь і навичок тощо) і співвідносити їх із загальною метою уроку.

2. Співвідносити дидактичну мету  з конкретними завданнями кожного  етапу уроку.

3. Встановлювати відповідність  між дидактичними завданнями  уроку і структурою змісту  навчального матеріалу.

4. Аналізувати методи навчання, форми організації діяльності  учнів стосовно відповідності  їх дидактичному завданню і  змісту навчального матеріалу.

5. З'ясовувати відповідність одержаних  результатів кожного етапу уроку  дидактичним завданням.

6. Співвідносити кінцевий результат уроку з проміжними результатами.

Такі алгоритмічні дії  передбачають їх творче застосування в процесі самоаналізу, вільну послідовність (наприклад, п'ята позиція може бути першою, перша – єдиною тощо), що залежить від індивідуальності педагога, його досвіду, майстерності, інтуїції [25].

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ СУЧАСНОГО  УРОКУ УКРАЇНОЗНАВСТВА

2.1. Завдання уроку українознавства та підготовка до нього

Головними завданням українознавства  є плекання в учнів щирих почуттів любові до неньки – України і до всього українства, шанування української мови, літератури, мистецтва, історії, культури, побуту, звичаїв українського народу [7: 5].  

Готуючись до уроку, учитель українознавства має мобілізувати всі свої знаʜня, перевернути стоси літератури, почерпнути корисʜе з передового досвіду, оцінити багаж знаʜь учнів, проаʜалізувати реальні умови для їх навчаʜня, і, нарешті, приготувати урок так, щоб він відповідав низці обов'язкових епітетів: