Життєвий шлях великого педагога: Григорій Ващенко

У підручнику для  педагогів, виховників, молоді і батьків  „Виховний ідеал” професор Г.Г. Ващенко характеризує різноманітні виховні ідеали, зокрема глибоко аналізує ідеал більшовицький, ідеал націонал-соціалістичного виховання, показує знак рівності між ними як породженням тоталітарних систем [5,с. 329].

З-поміж принципів, на яких ґрунтується система дошкільної освіти                           Г. Ващенка, важливими для дошкільної освіти вважаємо такі:

• принцип народності, який полягає в органічному поєднанні виховання з національною історією та традиціями, у збереженні та збагаченні духовності українського народу;
• принцип демократизації та деідеологізації виховання, який передбачає незалежність педагогічного процесу від будь-якого втручання партійних ідеологій. Він має ґрунтуватися на загальнолюдських та національних цінностях, бути спрямованим на розв'язання завдань свого часу з використанням кращих здобутків зарубіжних систем виховання;

- принцип індивідуалізації виховання, сутність якого полягає в тому, щоб усі його методи, форми і засоби відповідали природним фізичним та духовним можливостям кожної дитини;

• принцип гуманізації виховання, згідно з яким основне місце в дошкільному закладі має посісти позитивний психолого-педагогіч-ний мікроклімат - уважне, доброзичливе ставлення до малят, урахування їхніх особливостей.

Виховання патріотичних почуттів у юних громадян Григорій Ващенко вважає найголовнішим завданням освітньо-виховних закладів та суспільства. А починатися цей процес має з перших років життя дитини.

Педагог зауважує, що в дітей дошкільного віку любов  до своєї Батьківщини здебільшого  ще несвідома, стихійна. Дитина органічно  „зростається” зі своєю родиною, природою, мовою, світоглядом, традиціями та звичаями рідного краю, а тому неусвідомлені почуття щодо рідного краю та рідного довкілля стають підґрунтям справжнього патріотизму. Українська дитина вже у 3-4 роки має знати, що її Батьківщина - Україна.

Специфічними засобами формування патріотизму в українських дітей                         Г. Ващенко називає друковане та живе слово, зокрема народні українські казки, історичні бувальщини, легенди, народні ігри та свята. Перші кроки до цього мають зробити родина і дитячі садки, а продовжити - школа й молодіжні організації.

В основі концепції  дошкільного виховання, що її висунув педагог, лежать: ставлення до малої дитини як до найвищої цінності; захист прав особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей. Глибоко розуміючи психологічні особливості дітей раннього віку, Г. Ващенко зазначав, що раннє дитинство є одним із найщасливіших періодів у житті людини: „Дитина відвертими, нічим не затуманеними очима дивиться на світ Божий. Все притягує її увагу: і сонячне проміння, що грає на стіні, і барвисті квіти, і котик, що грається на підлозі. Все це стає для неї джерелом чистої незаплямованої радості, яку вона часто виявляє в дзвінкому сміхові. Всі ці переживання живе, виховують стихійно, а потім і свідомо”.

Для нас надзвичайно  цікавими є ідеї видатного педагога щодо облаштування дитячого садка. Так, усі приміщення дитсадка та ділянка мають бути гарними, мати затишний вигляд і вабити до себе малят. Будинок треба прикрасити гарними малюнками, живими квітами, а двір має бути справжнім садком з декоративними деревами та гірками чистого піску.

Г. Ващенко виділив  основні вимоги до педагогів, а саме:

Перша вимога - любов  до дітей і щире бажання допомагати їм сформуватись як у повновартісним особистостям: „Людина, що не любить дітей, не може бути педагогом; її дратують дитячий  гамір і жвавість; вона виявляє  свій гнів у критиці, доганах, іноді  навіть у лайці та бійці. Такі педагоги не виховують, а псують дітей, і через  це фактично стають злочинцями перед  дітьми та суспільством”.

Друга вимога - систематична й ретельна праця, спрямована на поглиблення своїх знань у галузі психології та педагогіки дитинства. Дитяча душа для педагога-„дошкільника” має бути розкритою книгою, читаючи яку, він довідується, чим дитина живе, чого вона прагне, які почуття й думки сповнюють її. Ващенко радить усім педагогам вести систематичні записи спостережень за дітьми - це привчає глибше вдивлятись у дитячу душу, бачити в ній те, що раніше не помічалось.

А ще педагог мусить багато працювати над своєю власною  вдачею, адже без цього він не зможе виховати і вдачі дітей. Крім любові до своїх вихованців і  до праці з ними, він має виховувати в себе душевну рівновагу, здатність  володіти собою, бадьорість і щиру життєрадісність. Особливо важливо вміти радіти за дітей і разом з дітьми. Педагог-„дошкільник” має часом ніби перевтілюватися, зливатися душею з дітьми, причому не вдавати із себе дитину, а щиро жити її почуттями.

Творчий доробок  Г. Ващенка з питань дошкільного  виховання є значним внеском  у скарбницю національної педагогічної думки. Як психолог Ващенко глибоко  розумів психологічні особливості  дітей раннього віку і зазначав, що раннє дитинство є одним  із найважливіших періодів у житті  людини. 

Педагог-гуманіст стверджував,  що авторитарним способом не можна  забезпечити жодної складової частини  виховання,  не можна виховати у  дитини цілеспрямованих,  життєстверджуючих  рис характеру.  Дорослі повинні  захищати права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей.

Успіх педагогічної праці може бути забезпечений лише на основі знання природних законів  розвитку.  Г.Ващенко підкреслює особливу значимість принципу індивідуалізації навчально-виховної роботи,  як продовження  розвитку принципу природовідповідності. 

Система виховання,  яку пропонує Г.  Ващенко на основі вивчення світової педагогічної думки,  перейнята атмосферою тисячолітньої  української духовності. В системі  дошкільного виховання педагог  виділяв такі основні принципи як народність,  демократизм,  деідеологізація,  індивідуалізація,  гуманізація,  науковість і системність,  природовідповідність,  активізація і наочність.  Кожен  із цих принципів включає цілу низку правил і методів навчання,  формулює конкретні вимоги.

Педагог зауважує,  що в дітей дошкільного віку любов  до своєї Батьківщини здебільшого  ще несвідома, стихійна.  Необхідно  створювати умови,  в яких дитина органічно „зростається”  зі своєю  батьківщиною,  природою,  мовою,  традиціями та звичаями рідного краю.  І неусвідомлені почуття щодо рідного довкілля стають підґрунтям справжнього патріотизму.  В 4-5  років українська дитина вже знає,  що її Батьківщина –  Україна,  що українці мають свою мову, історію і культуру, традиції і звичаї. 

Г.Ващенко підкреслює, що вже у дошкільному віці необхідно  готувати дітей до раціональної поведінки.  Організація практичного засвоєння   правил поведінки призводить до формування звички у дітей та подальшого,  поступового її усвідомлення.  Водночас важливим є застереження видатного педагога щодо логічного догматизму,  тобто нав’язування дітям-дошкільникам згори як загальних стверджень,  так і висновків з них. 

У спадщині вченого-педагога велике місце відводиться розвитку у дитини інтелектуальних здібностей у процесі навчання і виховання.  Він наголошував,  що ефективність розумового виховання відбувається на основі доступного системного сприймання дітьми знань на рівні сучасної науки.  Вчений радить розвивати у дитини здатність до спостереження,  дослідження,  вміння робити самостійні висновки,  спираючись на свої власні спостереження. Поєднання дослідів і спостережень з грою надасть жвавості,  радості і творчого характеру в роботі дітей. Ващенко пояснює,  що розвитку у дітей здібності спостерігати в дошкільному віці сприяє робота з дидактичним матеріалом Монтессорі.  А також багатий матеріал для розвитку спостережливості дає рідне довкілля. 

Повна і органічна  узгодженість з навколишнім життям,  а також із різноманітними інтересами дитини помічена Ващенком у методі проектів,  який був впроваджений у ХХ ст. педагогами Англії, США та інших країн. Вчений пропонував використовувати  метод проектів з дітьми уже в 5  років,  як такий,  що ґрунтується  на інтелектуальних інтересах дітей,  розвиває їх активність у процесі  навчання, наближає дитину до можливості вирішення життєвих проблем. 

Для повноти виховного  процесу мусить бути міцний зв'язок між школою і родиною, а також  між школою, родиною і виховними  молодіжними організаціями, які  можуть сприяти вихованню волі, характеру, патріотизму та інших якостей  особистості. Важливу роль в утвердженні  моральних якостей людини він  відводив релігійному вихованню  і церкві.

Професор Г. Г. Ващенко  в основу виховного ідеалу поклав загальнолюдські та національні  цінності, моральні закони творення добра  і боротьби зі злом, за побудову справедливого  ладу, виплеканого на любові і красі. Зведений ним виховний ідеал українця — служіння Богові і своїй нації  — є традиційним у житті  і побуті українського народу. А  такі риси українського народу як працелюбність, правдивість, жертовна любов до України, людяність, щиросердність і гостинність, вірність і відданість, оптимістичність, любов до краси і мистецької творчості, до музики, співу, танців, вірність у  коханні, статева стриманість і  здоровий сімейний побут є основою  української ментальності. Славнозвісний  підручник „Виховний ідеал” Г.Ващенко  завершує словами: „Українська молодь мусить не тільки плекати загальнолюдські  ідеали, а й активно боротися за них”.

ВИСНОВКИ

Григорій Григорович Ващенко (1878-1967) – один із творців  української освітньо-виховної системи.

Глибоко вивчивши історію  та педагогічний досвід українського народу, він вибрав звідти все найкраще і створив у творі „Виховний ідеал” яскравий образ виховного ідеалу української людини. Цей ідеал побудований на двох головних принципах: християнської моралі та української духовності, і спрямований на службу Богові і Україні. 

Розробляючи актуальні  проблеми виховання на засадах християнства і загальноєвропейської культури, Г. Ващенко провів психолого-педагогічні  дослідження, які цікавлять нас  і результати яких доцільно використовувати в сучасних умовах розбудови системи національної освіти.

Для можливості здійснення саме такої системи української  освіти,  головними рисами особистості  педагога за переконаннями Ващенка  є:

• любов до дітей,  щире бажання допомогти дитині сформуватися у
• повноцінну особистість;
• систематична і ретельна праця педагогів,  спрямована на поглиблення своїх знань у галузі психології та педагогіки дитинства; 
• збагачення педагогом власного багажу знань,  щоб передати
• його дітям.

Педагогу-дошкільнику  необхідно    виховувати в собі душевну рівновагу, життєрадісність. Та особливо важливо, коли педагог вміє радіти за дітей, радіти разом із ними і щиро жити їх почуттями.

Г. Ващенко є творцем  української національної педагогіки, яка відповідає духовності українського народу, його історичній місії і  потребам державного будівництва України. Усвоїх педагогічних творах Г. Ващенко  відповідає на головне питання сучасної освіти: куди повинна йти тепер  наша педагогіка і практика виховання. Тільки на міцній духовній національній основі може бути забезпечене процвітання  українського суспільства.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бойко А.М. Персоналії в історії національної педагогіки. 22 видатних українських педагоги: Підруч. – К.: ВД „Професіонал”, 2004. - 576 с.
2. Левківський М. В. Історія педагогіки. – К., 2006. – С.115-118.
3. Любар О.О. Історія української школи і педагогіки. — К.: Т-во „Знання”, 2003.–            450 с.
4. Манько О. Читаючи Ващенка // Педагогічна думка. – 2011. - №2. – С.36-38.
5. Стащак Л. Григорій Ващенко і система дошкільної освіти // Педагогічна думка. – 2011. - №2. – С.42-43.
6. Сухомлинська О. В.  Українська педагогіка в персоналіях: Кн.2. – К., 2005. –                С. 365-374.