Значення ранкової гімнастики

Значення  ранкової гімнастики. Однією із основних форм організації фізичного виховання дітей дошкільного віку є ранкова гімнастика, яку в дитячих садках проводять щоденно перед сніданком, а в цілодобових групах відразу після нічного сну.

Вправи комплексів ранкової гімнастики позитивно впливають  на всі фізіологічні процеси організму (дихання, кровообіг, нервову систему  тощо), сприяють формуванню правильної постави і профілактики плоскостопості. Музичний супровід вправ створює  у дітей бадьорий, піднесений настрій.

У поєднанні з іншими організаційними  формами фізичного виховання  ранкова гімнастика зміцнює здоров’я і покращує фізичний розвиток дітей, виховує в них моральні та вольові  риси характеру (дисциплінованість, наполегливість, увагу, колективізм та ін.), прищеплює  звичку до щоденних занять фізичними  вправами.

Особливо корисно для  здоров’я дітей поєднувати ранкову  гімнастику з повітряними ваннами  та водними процедурами. Одяг дошкільнят не повинен ускладнювати рухи і дихання, а систематичне обтирання після  гімнастики або душ з поступовим зниженням температури води, починаючи  від +30-32° С до +20-22°С, буде загартовувати  дитячий організм і мати велике гігієнічне значення.

Щоденне виконання ранкової гімнастики мобілізує й організовує  дитину, приводить її організм у  відповідний робочий стан, сприяє прищепленню необхідних гігієнічних  навичок, привчає до регулярних занять фізичною культурою.

Підбір вправ для ранкової гімнастики. Добираючи вправи для  ранкової гімнастики, треба виходити з того, що вони повинні всебічно впливати на організм дитини. При цьому  слід керуватися такими вимогами:

а)      вправи повинні бути простими й доступними для дітей, відповідати будові й функціям їхнього рухового апарата, не вимагати великої затрати нервової і м’язової енергії. Складні за координацією рухи діти виконують погано. Крім того, ці вправи викликають у них негативну реакцію;

б)      вправи мають бути різноманітними за видами рухів і охоплювати різні групи великих м’язів (плечового пояса, спини, живота, ніг). Рухи для зміцнення дрібних м’язів (кисті рук, пальців) окремо не виконують, оскільки фізіологічний ефект їх незначний, а пропонують з вправами, що охоплюють великі, м’язові групи;

в)      вихованцям молодших груп в основному пропонують вправи, в яких вони імітують рухи тварин, птахів, машин тощо. Імітаційні вправи зацікавлюють дошкільнят, викликають у них емоційне піднесення;

г)       для урізноманітнення ранкової гімнастики корисно впроваджувати, починаючи з молодших груп, вправи з предметами: брязкальцями, прапорцями, стрічками, кубиками тощо, які сприяють правильному й цілеспрямованому виконанню рухів, а також підвищують інтерес до вправ.

Кількість загальнорозвиваючих  вправ, їх дозування, тривалість ходьби, бігу та ранкової гімнастики у дітей  різних вікових груп подано в табл. 11.

Таблиця 11.

При складанні комплексів загальнорозвиваючих вправ для  ранкової гімнастики передбачається реалізація принципу всебічного впливу цих рухів  на удосконалення функцій організму  та покращання фізичного розвитку дітей. Спочатку виконують вправи, які зміцнюють  м’язи плечового пояса, рук та спини, сприяють розширенню грудної  клітки, випрямленню хребта та формуванню правильної постави. Наступні вправи добирають для зміцнення м’язів тулуба та ніг. Для молодших дітей пропонується одна така вправа, а в усіх інших групах дві-три: одна — на зміцнення м’язів спини, живота і ніг (нахили вперед, у сторони, присідання), інші – на зміцнення м’язів спини, живота й рук (піднімання рук в сторони-вгору, нахили в сторони та повороти тулуба). Потім проводяться вправи на зміцнення м’язів тулуба й останні – на зміцнення м’язів ніг (присідання або стрибки), що посилюють діяльність органів кровообігу і дихання.

Загальнорозвиваючі вправи слід проводити з різних вихідних положень (лежачи і сидячи на підлозі), а не лише стоячи. Коли дитина виконує  вправу з положення лежачи, її хребет розвантажений, і в цьому випадку можна ефективніше впливати на зміцнення м’язів спини і живота, які є своєрідним «м’язовим корсетом», що утримує тулуб у правильному положенні.

Методика  проведення ранкової гімнастики. Для проведення ранкової гімнастики потрібно створити відповідні умови. Приміщення, в якому вона проводиться, має бути чистим, світлим, добре провітреним. Якщо в дитячому садку немає залу або маленької групової кімнати, гімнастичні вправи можна виконувати на майданчику не лише влітку, а й взимку. У цьому разі вихователь підбирає нескладні, доступні дітям рухи, які можна виконувати у полегшеному, але теплому одязі (тепла куртка, лижна шапочка, лижні брюки).

З настанням теплих весняних днів і до осені ранкову гімнастику проводять на майданчику, захищеному від вітру. Для цього на майданчик  заздалегідь виносять все необхідне: прапорці, гімнастичні палиці, скакалки, обручі тощо. Чергові (діти старших  груп) під наглядом вихователя розкладають  ці предмети на лавах, пірамідах тощо, щоб їх було зручно взяти для виконання  вправ. Якщо на вулиці негода, а в  дитячому садку немає критої тераси чи навісу, ранкову гімнастику проводять  у приміщенні. Вправи ранкової гімнастики в приміщенні, а в теплу пору року на майданчику дошкільнята всіх вікових груп виконують у майці, трусиках, тапочках (типу чешок) або  босоніж. Вихователь, готуючись до проведення ранкової гімнастики, вдягається так, щоб його костюм не заважав рухам. Найкращий одяг – спортивна форма (легка кофточка або футболка, спортивні  штани, тапочки), тому що халат або  плаття обтяжують рухи і не дають  змоги правильно показати дітям  деякі вправи (особливо сидячи та лежачи на підлозі).

Ранкову гімнастику в усіх вікових групах починають з шикування дітей в колону по одному. Під час шикування вихователь оглядає одяг і взуття дітей, а в молодших групах допомагає малюкам стати один за одним.

Спочатку виконується  нетривала ходьба (30-50 с) у бадьорому  темпі. Залежно від розмірів залу або майданчика діти обходять його один-два рази. Під час ходьби вихователь стежить за поставою своїх  вихованців. Діти повинні триматися  рівно, не напружуватися, не опускати голову, розпростовувати плечі й виконувати вільний мах руками. Ходьбу доцільно супроводжувати музикою або ударами  в бубон.

Для профілактики плоскостопості дітям пропонують ходьбу на носках (як «мишка», «лисичка» або «котик»), на внутрішньому та зовнішньому боці стопи (як «клишоногий ведмедик») тощо. Така ходьба триває 20-30 с, чергуючись із звичайною. Потім дітям пропонують біг у повільному або середньому темпі, після цього вони переходять на ходьбу.

Якщо ранкова гімнастика проводиться з предметами, треба  заздалегідь продумати спосіб їх роздавання. Під час ходьби, перед  шикуванням, діти беруть предмет і  проходять з ним одне коло, а  потім перешиковуються. Важливе  значення при цьому має спосіб тримання предмета в руці під час  ходьби. Гімнастичну палицю, обруч, м’яч, складену вдвоє скакалку тримають у правій руці; прапорці, кубики, брязкальця – в обох руках, опущених донизу.

Для організованого проведення ранкової гімнастики вихователь шикує  дошкільнят молодших груп в коло. Щоб  зручніше було виконувати вправи, групу  треба розімкнути. За командою вихователя діти роблять два-три кроки назад  – коло стає широким і ніхто  нікому не заважає.

Середню й старшу групи  перешиковують з утворенням ланок. Щоб не витрачати зайвого часу на розімкнення у колонах і по рядах, використовують певні орієнтири. Діти, які утворюють свої ланки, йдуть у напрямі кеглів (кубиків або прапорців на підставці), поставлених на певній відстані один від одного в кінці залу (майданчика). На них орієнтуються ведучі, щоб дотримуватися потрібних інтервалів між колонами. В рядах діти розмикаються на ходу на відстань піднятих вперед рук.

У підготовчій до школи  і старшій (починаючи з другої половини навчального року) групах дітей перешиковують через центр по три-чотири. Підгрупи дітей після команди вихователя — «Через центр направо (наліво) руш!» — одночасно повертаються (праворуч або ліворуч) і рухаються шеренгою, дотримуючись рівняння, до протилежного кінця залу (майданчика). У такому перешикуванні їм легше дотримуючись в русі потрібних інтервалів між колонами і по рядах.

Вихователь повинен чітко  й виразно пояснити та показати гімнастичні  вправи, які пропонують дітям, знати, скільки разів, в якому темпі  їх треба повторювати. Показуючи  вправи, він виконує їх вільно, без напруження, правильно й красиво, тому що дошкільники точно копіюють дії дорослих і від того, як показано ту чи іншу вправу, залежить і опанування її дітьми. У старших групах показ деяких вправ можна доручати дітям.

Під час показу слід користуватися  «дзеркальним» способом. Вихователь стоїть обличчям до дітей, напрямок його рухів визначає і напрямок рухів дітей. Наприклад, вихователь пропонує дітям підняти вгору праву руку, а сам піднімає ліву. Повторюючи вправу за вихователем, діти виконують її в заданому напрямку.

Залежно від форми вправи її демонструють в анфас або в  профіль (наприклад, нахили тулуба в  сторони показують в анфас, а  присідання з прямим тулубом –  в профіль).

У молодших групах у зв’язку  з тим, що рухова пам’ять малюків  недостатньо розвинена, вихователь після показу вправи виконує її з  дітьми від початку й до кінця. Починаючи з середньої групи, після показу і пояснення він  лише починає вправу з дітьми (два-три  повторення), а потім дошкільнята  виконують її самостійно. Якщо вправи знайомі дітям, показувати їх не варто. Досить перед початком виконання нагадати назву руху (нахили тулуба вперед, стрибки вгору на обох ногах та ін.) і вихідне положення.

Особливу увагу під  час виконання вправ слід звертати на дихання. Важливо, щоб діти дихали глибоко, поєднували дихання з рухами. Вдих відповідає рухам, які розширюють грудну клітку і випрямляють тулуб (піднімання рук вгору, в сторони  і т.д.); видих – рухам, які звужують грудну клітку (нахили тулуба вперед, зведення рук і т.д.). Вихователь повинен  стежити, щоб діти не затримували  дихання й дихали через ніс, підказувати  їм, коли доцільно виконувати вдих і  коли видих.

Після кожної вправи роблять  невелику паузу (10-15 сек) для відпочинку та врегулювання дихання, під час  якої вихователь пояснює наступну вправу.

Закінчується ранкова  гімнастика бігом у середньому або  повільному темпі. Тривалість його залежить від віку дітей (див. табл. 11). Біг  змінюється повільною ходьбою. Під  час ходьби рекомендується давати вправи на дихання з рухами рук (наприклад, підняти руки в сторони-вгору й повільно опустити вниз). Завдання такого характеру сприяють швидкому приведенню організму дітей у відносно спокійний стан після виконання гімнастичних вправ і бігу.

У багатьох сільських та малокомплектних  дитячих садках ранкова гімнастика проводиться із змішаними за віком  групами дітей, що викликає певні  труднощі. За таких умов при шикуванні та перешикуванні перед виконанням загальнорозвиваючих вправ потрібно орієнтуватися на молодших за віком дітей. Групу дошкільнят 3-4 років доцільно шикувати в коло, а вихованців 5-6 років можна перешиковувати з однієї колони в декілька. Для більшої зручності дітей одного віку треба шикувати в окремі колони (ланки).

Дозування гімнастичних вправ  у змішаних за віком групах має  свою специфіку. Діти виконують одні й ті самі вправи, але вихователь так враховує їхні вікові особливості  та підготовленість, щоб всі вправи комплексу були посильні кожній дитині незалежно від її віку. Молодших за віком дітей обмежують в  кількості повторень гімнастичних вправ. Наприклад, у групах дошкільників 5-6 років вправи у присіданні старші діти виконують 8-10 разів, а молодші  – 6 разів. Отже, вихователь пропонує дітям  першої ланки (5 років) припинити виконання  вправи, а другої та третьої ланок (6 років) – продовжувати.

Під час виконання окремих  вправ можна враховувати фізичну  підготовленість дошкільнят різновікової групи. Наприклад, виконуючи нахили вперед, молодші діти дістають руками коліна ніг, а старші – носки ніг; молодші присідають на всій ступні, а старші – на носках і т.д.

Ранкову гімнастику краще  виконувати під музичний супровід. Музика сприяє більш чіткому та виразному  виконанню вправ, обумовлює їх темп, викликає життєрадісний та бадьорий настрій. Під час розучування  складних за координацією вправ спочатку діти виконують їх два-три рази без  музики, під лічбу вихователя. Після  цього вправу роблять під музику.