Діагностика в соціальній роботі

- пошук взаєморозуміння  між практичним працівником і  клієнтом має двобічний характер: клієнт має право і повинен  активно брати участь в цьому  процесі; 

- для того, щоб бути  спеціалістом високої кваліфікації в сфері соціальної діагностики, соціальний працівник зобов’язаний оволодіти як науковими, так і практичними основами діагностики. Знання лише наукових основ методики без розуміння і наукового її обґрунтування не гарантує високого рівня професіоналізму в цій галузі.

У процесі професійного відбору соціальних працівників  широко використовуються спеціальні профорієнтаційні методики або спеціальна інтерпретація  психологічних методик.

Класифікація рівнів соціального  діагнозу.      

Рівні соціальної діагностики можна виділити, виходячи із завдань, які вирішуються, а також - із організаційно-управлінської структури держави. 
      

- Загальносоціальний рівень соціальної діагностики передбачає дослідження стану всього суспільства або його основних соціально-демографічних груп. Цим займаються як державні, так і недержавні, незалежні науково-дослідні заклади академічної і прикладної спрямованості: інститути, фонди, наукові центри. Окрім того, так звана відомча науково-дослідна система – соціальні підрозділи, аналітичні служби при апараті Президента, відповідних міністерствах.

 Соціальний діагноз на загальнодержавному  рівні.      

Процес  соціальної діагностики включає  декілька ступенів: 
      - з’ясування стану досліджуваної проблеми; 
      - вивчення кожного з аспектів даної проблеми, з’ясування більш приватної причини виниклого явища; 
      - розробка конкретних програм усунення виявлених недоліків.

Специфіка соціального діагнозу на регіональному рівні та у закладах соціального обслуговування населення.             

При соціальній діагностиці регіонального рівня  використовують результати всеукраїнських досліджень, застосовуючи на відповідній  території. Крім того, організовуються  дослідження на місцях. Такий аналіз необхідний не тільки для того, щоб аналізувати стан і динаміку процесів соціального функціонування в тому чи іншому регіоні і на її основі рекомендувати різні зміни. Але й для практичних організаційних заходів. Адресна соціальна допомога неблагополучним шарам населення базується на конкретних показниках вартості життя, прожиткового мінімуму, середньої заробітної плати, середньої пенсії, які значно відрізняються на різних територіях. 
      Спеціалістами в галузі соціальних технологій розроблені наступні умови соціального дослідження, яке проводиться на регіональному рівні: 
      - об’єкт дослідження має мати ознаки соціальної системи; 
      - повинні бути виділені елементи системи об’єкта соціального дослідження, особливості його структури і функціонування; 
      - забезпечення можливості формалізації процесів, що реально відбуваються, і представлення їх у виді певних операцій, процедур, показників; 
      - повинна бути забезпечена можливість відтворення і повторюваності операцій, процедур чи показників у нових умовах. 
      У кожній конкретній ситуації соціальному педагогу потрібно розробити: 
      - соціально-діагностичну ціль (до чого прагнути, чого добаватися); 
      - умови її реалізації; 
      - особливості та можливості об’єкта; 
      - особливості місця реалізації; 
      - можливості за часом для реалізації мети; 
      - можливі форми реалізації; 
      - особливості суб’єкта соціально-педагогічної діяльності, його можливості. 
      На цій основі підбирається або одна з наявних технологій, або моделюється нова, спеціальна технологія для даного випадку.

.

5.2. Характеристика методів діагностики.       

Ці та інші вимоги реалізуються в діагностиці  за допомогою використання спеціальних  прийомів або методів. Вони можуть бути різними і застосовуватися залежно  від конкретних цілей і завдань дослідження. Серед них: 
      - методи статистичного, структурного аналізу;  
      - методи вимірювань; 
      - моделювання (конструювання); 
      - прогнозування. 
      У своїй сукупності всі вказані методи складають певну систему. 
    В зависимости от специфики диагностируемой проблемы или явления могут использоваться различные методы исследования, как общенаучные, так и частные. В практике управленческого консультирования, наиболее востребованной и апробированной в настоящее время, сложились три группы методов, которые можно рекомендовать к использованию и в практической деятельности социальных работников Это методы сбора информации, обработки и анализа информации, методы определения приоритетов проблемы  К первой группе методов можно отнести интервью, анкетирование, наблюдение, анализ документов, экспертные оценки и др.

Методы обработки  и анализа информации включают: анализ проблем, анализ факторов, вызывающих проблему, анализ взаимного влияния  этих факторов, сравнение различной  информации и др.

Сравнение является неотъемлемой частью диагностики на всех ее этапах. Для сравнения используются нормативные эталоны, стандарты, выбранные как желаемые показатели. Проблема возникает в случае отклонения от существующего стандарта. В ходе проведения диагностики важно выделить такие сравнения, которые помогут определить потенциальные результаты (стандарты будущего), на которых будет базироваться принятие стратегических путей решения социальных проблем. В процессе диагностики требуется определить степень важности тех или иных проблем и порядок срочности их решения. Для этого разработан ряд методов. Широкое распространение получил метод ранжирования альтернатив, в процессе которого эксперт упорядочивает все имеющиеся варианты решения исследуемых социальных проблем по определенному рангу, как наименее или наиболее предпочтительные. Такая группировка альтернативных вариантов облегчает окончательный выбор одного из них, сообразно возможностям и условиям. Метод дерева целей исходит из того, что каждая глобальная цель делится на подцели, которые стоят на пути достижения главной, пока не будет достигнут уровень настолько конкретных целей, с точки зрения интересующих нас задач, что дальнейшее деление не буде иметь смысла.

Выше перечисленные методы не исчерпывают всего многообразия методических способов и приемов осуществления социальной диагностики. Важно только отметить, что их правильное использование открывает широкие возможности для значительного повышения объективности, достоверности и эффективности данной технологической процедура.

  Спостереження — метод пізнання і дослідження, який використовується при вивченні зовнішніх проявів поведінки людини без втручання в протікання його діяльності.. Вивчення поведінки дитини в мікросоціумі не зводиться до випадкових наглядів над окремими діями, висловами. Тільки систематична, ретельно продумана фіксація вчинків і висловів може розкрити дійсні особливості особи і закономірності її становлення. 
      Спостереження звичайно проводиться в природних умовах, без втручання в хід діяльності та спілкування. Коли потрібно, вчинки і слова спостережуваного записуються, ретельно аналізуються. Перед спестереженням необхідно скласти план, що передбачає те, на що треба звернути особливу увагу. 
      

Бесіда — у соціально-педагогічній роботі метод отримання і коректування інформації на основі вербальної (словесної) комунікації, що є важливим способом проникнення у внутрішній світ особи і розуміння її затруднень. Успіх бесіди залежить від заздалегідь встановленого контакту; від ступеня її підготовленості; від уміння соціального педагога вибудовувати бесіду. Початку бесіди передує короткий вступ, де висловлюються тема, цілі і задачі опиту. Потім пропонуються питання найпростіші, нейтральні за значенням. Складніші питання, що вимагають аналізу, роздумів, активізації пам'яті, розміщуються в середині бесіди. При цьому перехід до нового напряму бесіди повинен супроводжуватися поясненнями, перемиканнями уваги. 
      

Анкетування — метод множинного збору статистичного матеріалу шляхом опиту клієнтів. Анкета може бути розрахована на отримання матеріалу, що стосується або безпосередньо випробовуваної, або іншої особи. Анкетний матеріал розкриває переважно кінцевий результат, а не динаміку процесу. Вживання анкетного методу обмежено у вивченні емоційної і вольової сфери людини, оскільки словесні вислови про емоції і бажання - не емоційні переживания і вольові дії. Для успішності анкетування велике значення мають нормальне самопочуття клієнта, певний інтерес і відсутність упередженості до випробування, довір'я до дослідника.  
      При складанні анкети важливо враховувати її зміст і форму. За змістом анкета повинна охоплювати тільки певну проблему. Кожне питання обов'язково супроводжується додатковим питанням, що стосується мотивів вислову. Додаткові питання краще всього формулювати словами «чому саме так?». Це дозволяє при обробці одержаних даних зробити не тільки кількісний, але і якісний аналіз. 
      При складанні анкет використовуються питання: 
      - про факти свідомості (виявлення думок, побажань, очікувань, планів на майбутнє і т.п.). Будь-яка виказана при цьому думка є оцінюючою думкою і носить суб'єктивний характер; 
      - про факти поведінки (вчинки, дії, результати діяльності); 
      - соціально-демографічного характеру (питання, що виявляють стать, вік, національність, освіту, професійне, сімейне положення); 
      - на виявлення рівня інформованості і знання (питання екзаменаційного типу, що містять завдання, експериментальні або ігрові ситуації, рішення яких вимагає від клієнта певних знань, навиків, а також знайомства з конкретними фактами, подіями, іменами). 
      За формою питання можуть бути: 
      - закритими (з приведенням повного набору варіантів відповідей);  
      - відкритими (не містять підказок і не «нав'язують» варіант відповіді, тому за допомогою відкритих питань можна зібрати більш багату за змістом інформацію); 
      - прямими; 
      - непрямими. 
      

Інтерв'ю передбачає наперед підготовлені питання, адресовані кожному конкретному клієнту. Інтерв'ю організовується і спрямовується так, щоб максимально пристосувати питання до можливостей відповідаючого. Вимоги до організації інтерв'ю:  
      - проведення інтерв’ю в звичних для особи умовах або в умовах, пов’язаних з предметом опиту (домашня або робоча обстановка);  
      - визначення достатньої кількості часу;  
      - усунення або зменшення впливу третіх осіб; 
      - формулювання питань, розраховане не на читання, а на ситуацію бесіди (розмовний стиль). 
      Види інтерв'ю: 
      · вільне інтер’ю (проводиться без наперед підготовленого опитувальника або розробленого плану, визначається тільки тема; напрям бесіди, її логічна структура, послідовність питань, формулювання яких залежать від індивідуальних особливостей того, хто проводить інтерв’ю; одержана інформація не потребує статистичної обробки; інформація цінна і цікава своєю унікальністю); 
      · фокусуюче інтерв’ю (його метою є збір думок, оцінок з приводу конкретної ситуації; учасників інтерв'ю наперед знайомлять з предметом бесіди, питання також готують наперед; кожне питання обов’язкове, хоча їх послідовність може мінятися); 
      · формалізоване інтерв’ю (строго регламентоване детально розробленими запитальником та інструкцією); 
      · стандартизоване інтерв’ю (переважають закриті питання); 
      · інтерв’ю з відкритими питаннями (за часом більш витратна форма дослідження). 
      

Метод експертної оцінки заснований на анкетуванні або інтерв’юванні, за допомогою яких виявляється інформація, що відображає знання, думки, ціннісні орієнтації і установки клієнтів, їх відношення до подій, явищ дійсності. На практиці використовується в ситуаціях, коли та або інша проблема потребує оцінки компетентних осіб — експертів, що мають глибокі знання про предмет або об’єкт дослідження. 
      Досвід осіб іменується експертним, а результати опитів — експертними оцінками. Процедура опиту експертів може бути очною або заочною. Одна з найпростіших форм експертного діагнозу — обмін думками всіх експертів за «круглим столом», де відбувається виявлення домінуючої позиції з дискутуючого питання. Оптимальне число експертів за «круглим столом» — не більше 12 чоловік. Подібна форма вироблення загальної думки або оцінки здійснюється по схемі, коли кожний учасник «круглого столу» бере на себе певну роль: 
      · «генератор ідей» — активно висуває всілякі припущення про діагностоване явище; 
      · «селектори» — оцінюють і відбирають найзначущі ідеї, що висуваються «генераторами ідей»; 
      · «стимулятори» — стимулюють «генераторів ідей» до вироблення різних оцінок, формулюючи все нові і нові припущення; 
      · «регулятори» — стежать за тим, щоб полеміка не набувала хаотичного характеру, залишалася в рамках об’єктивного обговорення; не переходила в русло взаємної оцінки компетентності один одного; 
      · «президент "круглого столу" — утримує увагу експертів на центральній темі дискусії. 
      Обговорення проблеми може відбуватися в декілька турів, поки не вдасться виробити деяку більш-менш узгоджену оцінку. Узагальнена оцінка може складатися на основі аналізу і узагальнення письмових думок експертів з тієї або іншої проблеми. 
      Варіантом методу експертних оцінок виступає метод експертного прогнозу. Полягає у виробленні злагоджених думок шляхом багатократного повторення опиту одних і тих же експертів. Алгоритм використовування даного методу: 
      - перший опит експертів; 
      - узагальнення результатів; 
      - повідомлення підсумків; 
      - повторний опит експертів. На цьому етапі можливі варіанти: експерти або підтверджують свою точку зору, виказану на першому етапі, або змінюють свою оцінку відповідно до думки більшості. 
      Дана схема повторюється 3 — 4 рази, поки не виробляється узгоджена оцінка. При цьому не ігнорується думка тих, хто після неодноразових опитів залишився на своїй позиції. 
      

Параметричний метод полягає в зіставленні двох ключових параметрів: колишнього стану соціальної одиниці («на вході») і нинішнього стану соціальної одиниці («на виході»). Різниця між цими двома параметрами є «соціальним ефектом» (реабілітаційний, коректувальний і т.п.) та результатом, що свідчить про ефективність використовування засобів, методик і т.п. 
      

Метод оцінки ефективності (МОЕ) має різновиди: 
      а) прямий оцінний метод, коли періодично проводяться усні та письмові (наприклад, за допомогою анкет) опити клієнтів; 
      б) параметричний метод, за допомогою якого проводиться зіставлення (порівняння) того, що встановлене клієнту за нормами, нормативами або стандартами, і того, що фактично виконується в процесі соціально-педагогічної діяльності; 
      в) поєднання першого і другого варіантів. 
      МОЕ вельми прагматичний, оскільки дозволяє систематизувати чинники ефективності і чинники неефективності, подавати їх в наочному і осяжному вигляді, наприклад у вигляді відповідних таблиць, а також розробляти і виконувати програми (плани) з вдосконалення діяльності. При використовуванні даного методу можливий розподіл чинників ефективності на три групи: 
      1) чинники, реалізація яких не залежить від аналізованої системи, структурної одиниці (верхні, зовнішні або “чужі”); 
      2) чинники, реалізація яких залежить від даної системи, структурної одиниці (внутрішні); 
      3) що знаходяться на межі зовнішніх і внутрішніх чинників. 
      

Аналіз документів — один з найбільш часто використовуваних методів у соціально-педагогічній роботі. Документи підрозділяються: 
      - за ступенем персоніфікації — на особисті і безособові; 
      - залежно від статусу документального дослідження — на офіційні і неофіційні; 
      - за джерелом інформації — на первинні (включаючі дані, одержані на основі прямого нагляду або опиту) і вторинні (узагальнюючі або що описують первинні документи). 
      За надійностю інформації офіційні документи більш надійні, ніж неофіційні, а особисті більш надійні, ніж безособові. При використовуванні вторинних джерел важливо встановити їх первинне джерело, оскільки надійність одних документів залежить від надійності інших. Перевірка надійності документа припускає розрізнення і оцінної інформації щодо події, аналіз цільових намірів і мотивів укладача документа, з’ясування загальної обстановки, в якій складений документ. 
      Даний метод економічний, дозволяє оперативно одержати фактографічні дані про об'єкт, які в більшості випадків носять об’єктивний характер. До числа основних обмежень методу можна віднести наступні: 
      - облікова і звітна інформація не завжди буває достовірною і потребує контролю за допомогою спостережень і опитів; 
      - окремі блоки інформації дуже швидко застарівають; 
      - цілі створення документів частіше за все не співпадають з тими завданнями, які вирішує дослідник, інформація, що міститься в документах, не є переробленою, переосмисленою; 
      - переважна більшість даних у відомчих документах не містить інформації про свідомість, мотиви, ціннісні установки, спрямованість людини.