Етнічна самосвідомість

Для переходу до певної етнічної спільності недостатньо лише усвідомлення власної належності до неї, необхідно, щоб група також визнала індивіда. Єдність людини з етносом, що визначається обопільним (взаємним) актом визнання, виступає важливою особливістю етнічної ідентичності. Отже, для безконфліктного існування людини в об'єктивній реальності міжетнічних відносин значущою є узгодженість між критерієм приписування і критерієм вільного вибору, підтвердження власної ідентичності оточенням.

5. Модель двох  вимірів етнічної ідентичності

Людина з  різним ступенем інтенсивності здатна ідентифікувати себе не лише з однією, а й водночас з двома чи більшою кількістю етнічних спільностей.

Згідно з  цим положенням обгрунтовано модель двох вимірів етнічної ідентичності (див. рис. І), яка містить чотири типи етнічної ідентичності:

1. А - моноетнічна  ідентичність з своєю етнічною групою.

2. Б - біетнічна ідентичність.

3. В - моноетнічна  ідентичність з чужою етнічною  групою.

4.Г - маргінальна  етнічна ідентичність.

При виокремлених типах ідентичності зв'язки між двома групами можуть існувати відносно незалежно один від одного.

Моноетнічна ідентичність з своєю етнічною групою (А), що є характерною для більшості людей, співпадає з офіційною етно-належністю. Даний тип ідентичності, за сприятливих соціально-історичних умов, супроводжується патріотизмом, гордістю за досягнення свого народу та його видатних представників, адекватно високою самооцінкою, почуттям власної гідності й т. ін. У структурі моноетнічної ідентичності позитивний образ власної етнічної групи індивіда співвідноситься з позитивним ціннісним ставленням до інших етнічних груп (за Л.М. Дробіжевою).

Водночас позитивна  етнічна ідентичність може виявлятися у вигляді етнічної гіперідентичності, що супроводжується ворожими стереотипами, упередженим ставленням до представників  інших етнічних груп, ухиленням від  тісного взаємозв'язку з ними та нетерпимістю у міжетнічних взаємодіях.

Біетнічна ідентичність (Б) з'являється у результаті сильної ідентифікації з двома етнічними групами. Людина з цією ідентичністю вирізняється психологічними особливостями таких двох груп, усвідомлює власну схожість з цими групами та є компетентною в двох культурах. Виділяють два види біетнічної ідентичності: 1) ідентичність, яка є результатом злиття двох культур - індивід усвідомлює себе таким, що знаходиться на межі злиття двох культур; 2) ідентичність, що змінюється залежно від ситуацій -в різних ситуаціях людина усвідомлює власну належність до складових різних культур, які ще не злилися між собою.

Моноетнічна ідентичність з чужою етнічною групою (В)

(змінена етнічна  ідентичність) з'являється у тих випадках, якщо в поліетнічних суспільствах чужа група оцінюється як така, що має вищий етнічний статус у порівнянні з власною етнічною групою. Результатом цієї ідентифікації виступає цілковита асиміляція: прийняття її традицій, норм, цінностей, мови і т. ін., та повне розчинення у такій групі, якщо вона приймає індивіда.

Маргінальна етнічна  ідентичність (Г) виникає в індивідів, які народилися від міжетнічних  шлюбів, вони балансують на межі культур, не оволодіваючи нормами та цінностями жодної з них. Маргіналії вирізняються невизначеною ідентичністю, наявністю внутрішньоособистісних конфліктів, що виявляються в таких негативних якостях: відчай, агресивність, відчуження і непристосованість. Інколи індивіди з етнічною ідентичністю можуть чітко декларувати моноетнічну ідентичність, виявляти агресивний націоналізм, надаючи перевагу групі з високим статусом у суспільстві.

Модель двох вимірів етнічної ідентичності не розкриває усіх можливих стратегій збереження індивідом і групою суб'єктивного благополуччя за умови несприятливого міжетнічного порівняння.

 

 Поняття "етнічної свідомості" й "етнічної самосвідомості'' та співвідношення між ними

Більшість дослідників  відзначають, що у науковому обігу немає чіткого розмежування між поняттями "етнічна свідомість" і "етнічна самосвідомість". Іноді такі поняття використовуються науковцями як синоніми, а інколи - як такі, що перебувають у різноманітних зв'язках.

Вважатимемо, що поняття "етнічна свідомість" та "етнічна самосвідомість" описують різні явища і розглядатимемо їх як співвідношення цілого та його частини. Так, етнограф Ю.В. Бромлей слушно зазначає: "Етнічна самосвідомість, на нашу думку - це уявлення індивідів про власний етнос, його властивості, тоді як етнічна свідомість містить весь комплекс етнічно забарвлених компонентів...".

Етнічна свідомість - це система поглядів, уявлень, ідей етнічної групи, що виникають на основі взаємодії з іншими етнічними групами та відображають знання про них, ставлення до них, а також стан і форми самовиокремлення своєї етнічної групи.

Етнічна свідомість є однією з форм відображення існування інших етнічних груп та ставлення певного етносу до них. Поява етносу пов'язана зі здатністю етнічної групи виділяти себе з-поміж інших етнічних груп. Ця здатність передбачає формування у даної

етнічної групи  складної системи образів, які відображають особливості іншої етнічної групи та емоційне ставлення до неї, що передбачає сприймання представників іншої етнічної групи.

"Етнічна  свідомість - це детермінована етнічним контекстом гештальту, опредметнена у фіксованій системі значень, смислів та способів дій форма свідомості, яка продукує етнічний образ світу" (О.М. Лозова).

Етнічну свідомість розглядають як сукупність уявлень, знань, установок і схильностей, виявлених та засвоєних у процесі онтогенезу, накопичених за допомогою життєвого досвіду людини й етнічної групи. У структурі етнічної свідомості виокремлюються такі складові: ідеологічні й психологічні, раціональні й емоційні, буденні й наукові, статичні й динамічні. Характером етнічної свідомості зумовлюється соціальна поведінка індивіда (A.M. Березін).

У межах етнічної свідомості з'являється і розвивається етнічна самосвідомість. Поняття етнічної самосвідомості визначається на індивідуальному та груповому рівнях.

Етнічна самосвідомість - це уявлення індивіда чи цілої групи людей про себе чи образ свого етносу, які відображають знання про власну етнічну групу та ставлення до цієї групи.

Етнічна самосвідомість виступає формою усвідомлення особистістю  чи народом "своєї належності до певного етносу, що базується на спільності мови, культури, історичної долі й визнанні особливих специфічно-історичних рис свого народу" (A.M. Льо-вочкіна).

Феномен етнічної самосвідомості пов'язаний з усвідомленням  етновизначальиих елементів матеріальної, соціальної та духовної культури власного етносу.

Ключовим моментом етнічної самосвідомості є ідентифікація  індивідів з певною етнічною спільністю, яка виявляється в самоназві. До неї долучається комплекс ідей чи уявлень, які утворюють систему  етнодиференціюючих символів, що призводять до виокремлення членів своєї групи  з усієї сукупності етнічних спільностей.

З-поміж компонентів  етнічної самосвідомості необхідно  виокремити такі: споконвічну культуру, ціннісні орієнтації етносу і т. ін. (В.С. Мухіна).

7.Етнічна самосвідомість  як структурний компонент самосвідомості  особистості

Самосвідомість  особистості - це усвідомлення людиною  себе як індивідуальності. Самосвідомість є необхідною умовою та управлінським  компонентом будь-якої свідомої діяльності людини. Одним із продуктів діяльності самосвідомості є "Я-концепція" особистості, що розглядається як система усвідомлюваних і неусвідомлюваних уявлень індивіда про себе, у поєднанні з їх емоційною оцінкою та відповідною поведінковою реакцією. "Я-концепція" особистості містить когнітивний ("Я-образ"), емоційно-оцінний і поведінковий компоненти.

Людина пізнає себе не лише за допомогою прямих самосприймань. Багато в чому індивід пізнає себе опосередковано, тобто за допомогою інших людей, досить часто представників свого етносу, сприймаючи їх реакції на власну поведінку та особистість. Сприймаючи думки і оцінки оточуючих про себе, індивід правильно чи неправильно пізнає себе, складає різноманітні уявлення про власне "Я", зокрема, й етнічні. Важливим джерелом розвитку таких уявлень виступають думки значущих інших, тобто найбільш авторитетних для індивіда людей.

Уявлення особистості  про себе як про представника якої-небудь етнічної групи належать до когнітивної складової "Я-концепції" -"Я-образу".

Етнічне "Я" - це уявлення людини про власну етнічну  належність.

Етнічні та інші уявлення людини про власне "Я" можуть бути реальними, ідеальними і  дзеркальними.

Реальне "Я" - це уявлення індивіда про те, яким він є в даний момент свого  життя.

Ідеальне "Я" - це уявлення людини про те, якою вона прагне стати в майбутньому.

Дзеркальне "Я" - це уявлення індивіда про те, що про  нього думають значущі інші.

Етнічне "Я" особистості розвивається в результаті її самоідентифікації з певним етносом.

Основними функціями  самосвідомості виступають:

- забезпечення  стійкості та почуття неперервності "Я" індивіда засобами пам'яті. Так з'являються "Я-минуле", "Я-теперішнє", "Я-майбутнє", тобто, уявлення людини про себе в минулому, теперішньому і майбутньому;

- регуляція  поведінки особистості (стиль  спілкування індивіда з іншими  людьми, постановка певних цілей  і способів їх досягнення й  т. ін.);

- адаптація  людини до оточуючого соціального середовища, особливо в умовах стресів, конфліктів, фрустрацій. Самосвідомість значною мірою зумовлює вибір індивідом стратегії адаптації в складних умовах.

Слід зауважити, що схожі до описаних вище функції  виділяються й для етнічної самосвідомості.

8. Етнічна самосвідомість, її структура та функції

Більшість дослідників виокремлюють етнічну самосвідомість на індивідуальному та груповому рівнях.

Так, групові  процеси виникають за тієї умови, що люди, які утворюють певну соціальну спільність (групу), зокрема, й етнос, здійснюють спільні дії та діяльність. У групі (етносі) з'являються спільні для всіх її учасників психічні явища: почуття взаємозв'язку і належності до групи, ідентифікація з групою та почуття "ми". Кожний індивід вважає себе членом етносу. Водночас, етнос як велика група набуває певних соціально-психологічних рис і характерних форм поведінки.

Етнічна самосвідомість на рівні особистості виступає як цілісна система уявлень про себе, що тісно пов'язана із сформованим у індивіда образом власного етносу. Людина може охарактеризувати свою етнічну спільність, її походження, мову, культуру, психологічні риси ("національний характер"); а також власне місце в цій етнічній групі та ставлення до неї.

Етнічне "Я" чи етнічний "Я-образ" на особистісному  рівні як складова етнічної самосвідомості містить такі компоненти:

- уявлення індивіда  про те, що він є одним з багатьох інших представників цього етносу;

- уявлення про  фізичні та психічні якості, що є спільними для нього та багатьох представників цього етносу;

- уявлення про  деякі культурні спільні особливості  (національна мова, історія, походження, певні звички, цінності, загальнонаціональні  символи і т. ін);

- почуття спільності  та позитивної психічної ідентифікації  з цієї спільністю, що зумовлює  появу емпатії до її членів, почуття спорідненості та спільної долі з ними.

Етнічна самосвідомість на рівні етносу виступає як система загальних уявлень більшості членів етносу про власну етнічну групу, її походження, основні особливості культури і психічного складу, тобто система колективних уявлень про себе.

Етнічне "Я" чи етнічний "Я-образ" на рівні етносу як складова етнічної самосвідомості містить такі компоненти:

- етнопсихологічний  - уявлення про власні психологічні  риси і способи поведінки;

- антропологічний  - уявлення про свої фізичні  риси;

- генетичний - уявлення  про власне походження.

Джерелами етнічного "Я" чи етнічного "Я-образу" на рівні етносу виступають: свідомість людей-етнофорів, культурні пам'ятки, традиції, звичаї, ритуали і т. ін.

Етнічне "Я" на рівні етносу з'являється у результаті психічної діяльності багатьох людей, етносів та взаємодії між ними.

Етнічне "Я" на рівні етносу індивідуалізується в особистісних етнічних "Я-образах" водночас не співпадаючи з ними.

У цілому функціями  етнічної самосвідомості є:

- структурування  відокремлених сприймань рис,  якостей і дій свого етносу  в цілісну усвідомлену систему;

- самоконтроль  з метою збереження етносу  і його цілісності;

- самооцінка, що  сприяє самовдосконаленню;

- організація  самозахисту етносу та його  експансії у просторі й часі;

- протиставлення  себе іншим етносам з метою  попередження експансії й т.  ін.