Фактори мотивації здорового способу життя. Поняття соціального здоров’я. Дослідження соціального здоров’я

На мотиваційно-поведінковому  рівні – це висока значимість здоров’я в індивідуальній ієрархії цінностей, степінь відповідності дій і  вчинків людини вимогам здорового  способу життя.

І на кінець, це відповідність  самооцінки індивіда фізичному, психічному і соціальному стану свого здоров’я.

Узагальнюючи  результати попередніх досліджень, необхідно відзначити парадоксальний характер відношень до здоров’я, тобто невідповідність між потребою людини в доброму здоров’ї, з одного боку, і її зусиллями спрямованими на збереження і зміцнення свого фізичного та психологічного благополуччя.

На нашу думку, першопричиною невідповідності  є те, що формування адекватного  відношення до здоров’я стримується  рядом причин:

-    по-перше - це дія механізмів психологічного захисту, мета яких оправдання своєї згубної поведінки;

• по-друге, установка на пасивне відношення до здоров’я;
• по-третє, вплив досвіду попереднього життя;
• по-четверте, ефект реактивності (проявляється при суворій забороні «нездорових» звичок);
• по-п’яте, особливості соціального мікро - і макроклімату;

- по-шосте, дія ефекту затриманого зворотного зв’язку (заняття фізичними вправами, загартування приносять позитивний результат не зразу, а через певний час в результаті кумулятивного ефекту);

- по-сьоме, відсутність державної політики в області здоров’я.

Формування  відношення до здоров’я - це складний суперечливий і динамічний процес в  якому нам вдалося виділити дві  групи факторів:

1) внутрішні (демографічні, індивідуально-психологічні, індивідуальні особливості людини, стан здоров’я);

2) зовнішні (якість довкілля, в тому числі особливості соціального мікро- і макросередовища, а також професійного оточення в якому знаходиться людина).

Розглянемо, як деякі з цих чинників впливають  на відношення до здоров’я. Найперше охарактеризуємо тендерні особливості відношення до здоров’я. Дані чисельних епідеміологічних досліджень свідчать про те, що протягом декількох десятиліть в багатьох країнах, в тому числі в Україні, зростає розрив в середній тривалості життя чоловіків і жінок, який в даний час досягає десяти років. В чому ж полягають основні відмінності відношення жінок і чоловіків до власного здоров’я?

Біологічні  переваги жіночого організму по даних  різних досліджень складають 1,5-2,5 роки. Вплив довкілля на чоловіків і жінок, які проживають в одному регіоні практично однаковий. Аналогічний висновок можна зробити стосовно впливу соціально-економічних умов. В даному випадку пояснення необхідно шукати в дії психологічних факторів.

В результаті проведених досліджень встановлено, що у представників жіночої статі спостерігається більш висока самооцінка здоров’я порівняно з чоловіками. Поряд з цим доведено, що домінуюча потреба в системі термінальних цінностей жінок – здоров’я, а у чоловіків – робота. Здоров’я як цінність для чоловіків знаходиться на 3-4 місці, що дає підстави думати про те, що чоловіки в більшій степені ніж жінки схильні жертвувати своїм здоров'ям заради професійної кар'єри.

До числа  інших тендерних особливостей необхідно  віднести стереотипи “чоловічої”  поведінки, і особливості емоційних реакцій на зміни в стані здоров’я.

Наступним важливим фактором, який впливає на відношення до здоров’я є вік людини. Встановлено, що відношення до недуги має тенденцію  змінюватися від недооцінки в  молодому віці до адекватного сприйняття в зрілому та переоцінки в похилому і знову недооцінки в старечому віці. Отже, існує вікова динаміка значимості здоров'я, а значить і відношення до нього.

Крайнє важливим чинником, який впливає на відношення до здоров'я є професійна діяльність. Негативний вплив на здоров'я, перш за все, мають такі особливості професійної діяльності як дефіцит часу, психоемоційні напруження, відповідальність, а також ненормований робочий день. Встановлено, що більшість керівників мають нормативне уявлення про здоровий спосіб життя, проте не завжди усвідомлюють, що ефективність професійної діяльності підлеглих визначається не тільки продуктивністю і якістю їх праці, але і ціною зусиль (здоров’я), які потрачено на досягнення результату.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Поняття  соціального здоров’я. Дослідження соціального здоров’я

 

Людина не просто частина природи, вона – член суспільства. Отже, вона є і природною (біологічною) і суспільною (соціальною) істотою. Людина, насамперед істота суспільна, член певного суспільства. Зміна суспільних відносин приводить і до зміни морального й фізичного розвитку людини. Суспільний спосіб життя створює умови формування та реалізації способу життя особи. Тому здоров’я народу є «візитною карткою» соціально-економічної та культурної зрілості суспільства.

Нинішній соціально-економічний  розвиток України супроводжується рядом негативних процесів – способом виробництва, забезпеченості життєдіяльності та здоров’я населення. Люди, які живуть у злиднях, незадовільних побутових умовах, значно частіше хворіють на легеневі, шлунково-кишкові, інфекційні й паразитарні недуги.

Біосоціальні  фактори впливу на органи людини мають  визначальне значення у формуванні ознак здоров’я, яке характеризується як нормальне функціонування органів, клітинних та генетичних структур, нормальний перебіг типових фізіологічних і біохімічних процесів.

Біологічні  фактори, як правило, є спотвореними різними стимулами зміненого людиною навколишнього середовища, а найчастіше – безпосередньою дією ксенобіотиків (чужорідних речовин, що проникають в організм людини), які порушують біологічно нормальний стан і функціонування організму, зумовлюють патології. Причини захворювань можуть бути біологічними, механічними, фізичними, психосоціальними тощо.

Процес захворювання є складним і не завжди однозначно визначеним, особливо в безсимптомні періоди. Ксенобіотики, що потрапляють у певні органи, можуть включатися в обмін речовин, спричинюючи деметаболізм, і призводити до важких наслідків. На інтенсивність їх надходження в організм, руйнівну дію значною мірою впливають соціальні фактори, які можуть каталізувати або затримувати, блокувати цей процес.

Людина протягом свого життя перебуває під  постійним впливом багатьох факторів довкілля. Багато з них обумовлені різноманітними соціальними причинами.

За твердженнями дослідників, найважливішими факторами  впливу на здоров’я людини є спосіб життя, спадковість, зовнішнє середовище і стан охорони здоров’я.

З цими факторами  пов’язані такі джерела соціальної напруги, як тератогенність, канцерогенність, алергенність, алкоголізм, наркоманія та інші. Ще до свого народження людина може отримати «букет» хвороб, здатних унеможливити її повноцінне життя, які дуже часто є наслідком неправильного способу життя її батьків.

 

Дослідження соціального здоров’я.

Проблема здоров'я людини сьогодні досліджується крім безпосередньо вчених медиків фахівцями з валеології, гігієни, екології та інших галузей наукового знання. Деякі аспекти психічного та духовного здоров'я особистості вивчаються психологами, істориками, культурологами та представниками інших суспільних наук. Проте у науковій літературі немає чіткого аналізу здоров'я як суспільного феномену та його соціальної цінності в цілому і української нації зокрема.

Для того, щоб дати вагоме обґрунтування терміну "здоров'я", висвітлити та розкрити його значення, слід розглядати це поняття значно ширше, далекоглядніше. Здоров'я не можна трактувати як задовільний стан нашого організму, а як гармонійну форму існування особистості у процесах Всесвіту. Виходячи з розуміння поняття здоров'я не тільки як задовільного стану фізіологічного функціонування організму, а більш широкого трактування цього феномену у світі системно-структурного підходу, слід зазначити, що здоров'я – це довершеність, досконалість організації, життєва надійність, гармонія функцій, енергія та звільнення від будь-яких навантажень і скованості. В основі здоров'я лежить принцип цілісності і гармонійного росту, розвитку і адаптації організму особистості в залежності від процесів, що формуються на суспільному рівні.

Розвиваючи думку відомих  західноєвропейських вчених ХХ століття, представників системно-структурного підходу, відомий російський вчений Г.Малахов дає таке трактування поняття "здоров'я" – це стан організму, що базується на трьох основах: духовність, психіка і фізіологія, які вимагають специфічного системного підходу до вирішення проблем, котрі виникають у будь-якій з них. Без повної гармонії у цих сферах людина не може досягнути бажаного рівня здоров'я. У методологічному підході ми розділяємо точку зору вище згаданого науковця щодо обґрунтування суті духовного здоров'я, яка ґрунтується на мудрості стародавніх тибетських монахів. Що, духовність базується на трьох відвічних засадах: Всесвіт, потреби та діла, а людина – це створіння, що живе всередині величезного живого організму, який ми називаємо Богом і сприймаємо його як довкілля – Земля, рослини, тварини, люди, Космос. Роль людини у цьому живому організмі – жити в ньому, любити його і самовдосконалюватися. Залежно від впливу людини на цей організм своєю діяльністю, відповідь довкілля буде відповідною, а це і є стан, у якому перебуватиме особа. Отже, здоров'я – це не тільки відсутність певних фізіологічних дисфункцій організму, а гармонійне співжиття із Всесвітом через суспільну форму існування, як одну із його структур .

Аналізуючи людину за допомогою системно-структурних  підходів, спостерігаємо, що ми не більше аніж єдність біологічних та соціальних факторів, котрі існують за допомогою  психоемоційних зв’язків організму, що забезпечують її гармонійне співжиття із оточуючим світом. До них належать психоемоційна рівновага, психоемоційні зв'язки з природою, Космосом, а найважливіше – з соціальним середовищем – суспільством, його ідеалами, нормами, потребами і мотивами, ціннісними орієнтаціями, під впливом яких людина формується як особистість і отримує базовий потенціал життєдіяльності.

Аналіз опрацьованої літератури дає можливість стверджувати, що поняття "здоров'я", проблеми його збереження та відновлення, створення  системи охорони здоров'я, перспективи  та тенденцій його розвитку, розглядаються в контексті фізичного здоров'я людини як окремого індивіда. На нашу думку, сьогодні виникає нагальна потреба у трактуванні здоров'я як поняття значно ширшого. У світі аналізу широкого емпіричного матеріалу, що накопичений у природничих, медичних, технічних і суспільних науках, у рамках системно-структурного підходу, здоров'я слід розглядати як гармонію фізіологічних та соціальних цінностей.

На сьогодні у вивченні здоров'я української нації переважає  хибний методологічний підхід, що ґрунтується на дослідженнях сучасного природознавства та суспільствознавства, який не дає можливості виявити стан, основні тенденції та перспективи розвитку здоров'я української нації. Сьогодні, у розквіті нашої демократії, при наявності безлічі публікацій істориків, політологів, філософів, етнографів, соціологів, культурологів, медиків та інших фахівців, що аналізують стан та проблеми розвитку української нації, існує розбіжність у дослідницьких підходах, яка полягає у тому, що з однієї сторони дається статистичний аналіз фізичного здоров'я українців у вузькому розумінні, а з іншої – мова йде про розвиток духовного здоров'я нації, що базується на відродженні державності, культури, мови, традицій, тощо. Ми вважаємо, що такий підхід в науково-дослідницьких робіт є одностороннім, саме тому на сьогодні ми не маємо інтегративного наукового поняття "здоров'я нації". Поєднавши ці два аспекти, можна дослідити та проаналізувати стан здоров'я української нації.

Оскільки, з сучасних наук лише валеологія та гігієна дають теоретичне обґрунтування фізичного здоров'я окремого індивіда, а поняття "здоров'я нації" вживається тільки у періодиці та інших засобах масової інформації, це не дає нам можливості говорити про поняття "здоров'я нації", ми лише відкриваємо певні емпіричні характеристики, які ми отримали вивчаючи фізичні та соціальні аспекти даного питання.

Останнім часом фізичний стан здоров'я українців погіршується з кожним роком. Фахівці медицини стверджують, що за останній рік відсоток захворюваності населення зріс до 40 в середньому. Причинами такого різкого погіршення фізичного стану здоров'я населення є вплив політичного, фінансово-економічного, соціального та екологічного становища України. Проте, не менш важливими аспектами є сформовані погляди на життя особистості, її наміри та запити у діяльності, ставлення до власного фізичного здоров'я.

 

Список  використаних джерел

 

1. 1. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Медицинская валеология.- Киев: Здоров’я, 1998.- 215 с.
2. Гарбюузов В.И. Человек, жизнь, здоровье. (Древние и новые каноны медицины).- СПб.,1995.- 215 с.
3. Журавльова И.В., Шилова Л.С. и др. Отношение человека к здоровью и продолжительность жизни. – М.: 1989.
4. Никифоров Г.С. Здоровье как системное понятие /Психология здоровья / По ред. Г.С. Никифорова. – СПб. – 1998.
5. Опанасенко Г.Л., Попова Л.А. Медицинская валеология. - К.: Здоров’я, 1998. – 243 с.
6. Психология здоровья / Под ред Г.С.Никифорова .- Киев,Харьков, Минск, 2003.- 607 с.
7. Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. - СПб.: МГП "Петрополис", 1992. - 123 с.; Бойченко Т. Є. Інтегративний освітній курс валеології на світоглядно-методологічних засадах українознавства (назва умовна). Видання на стадії друку. Рукопис, люб`язно наданий автором праці для бібліотеки УІСД, 1999. - 192 с.