Функції психології

МІНІСТЕРСТВО  ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 

ІНСТИТУТ  ПІДГОТОВКИ КАДРІВ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ 

Кафедра управління персоналом та економіка праці 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни  „Психологія  та педагогіка”

на  тему  “ Функції  психіки “ 
 
 
 
 

             ВИКОНАЛА: студентка факультету економіка фінансів

                                                 Групи УПБ2 – 08з

Спеціальності „Управління персоналом і економіки  праці"

                                                 Заочної форми навчання

                                                 Веклюк О.С. 

                       ПЕРЕВІРИВ: Професор Киричук О.В.

                                               

                                                 

КИЇВ  2010 

Зміст

Вступ                                                                                                                         3

 
 

1. Поняття психіки та свідомості                                                                           5 
2. Основні функції психіки                                                                                     8 
3. Виявлення функцій психіки у трудовій діяльності                                        11

 
Висновки                                                                                                                15

Список використаних  джерел                                                                             17

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        
 
 

      Вступ

 

      Психоло́гія (від грецького (psyche) — душа, дух; λογος (logos) — наука) — наука, що вивчає поведінку, мислення, емоції та почуття людини, закономірності виникнення і діяльність психіки у людини і вищих тварин, про психічні процеси, які є складовими діяльності та спілкування людей, поведінки тварин.

      Засновником психологічної науки вважають Аристотеля, бо він вперше дав систематичний виклад психологічних явищ у трактаті "Про душу". Існують різні підходи в історії психології до розуміння того, кому властива психіка: 1) антропопсихізм (Декарт) - психіка властива тільки людині; 2) панпсихізм (Дідро) - всій природі властива психіка; 3) біопсихізм - психіка властива тільки живому; 4) нейропсихізм - тільки живому, що має нервову систему; 5) мозокопсихізм - тільки організмам, що мають головний мозок; 6) психіка властива організмам, що мають чутливість. (А.Н.Леонтьєв)

      Завданням психології, нарівні з вивченням  психологічних фактів і закономірностей, є встановлення механізмів психологічної  діяльності. Це означає вивчення роботи конкретних анатомо-фізіологічних апаратів, які здійснюють той чи інший психічний процес. Тут психологія стикається з рядом наук: медициною, фізіологією, біофізикою, біохімією, кібернетикою та ін.

      Вихідною  категорією психології є відображення.

      Вищою, хоча й не єдиною, формою відображення у людини є її свідомість.

      Об'єктом  вивчення психології є психіка як функція мозку.

      Отже, психологія, як наука, вивчає факти, закономірності та механізми психіки.

      На  протязі століть, людей постійно хвилювало і хвилює загадкове життя мозку, який являється матеріальним носієм, органом психіки. Ці питання блискуче були вирішені вченими І.М. Сеченовим та І.П. Павловим. Вони прискорили хід природознавства, проникнув у таємницю мозку.

      Психіка – функція мозку, що полягає у відбитку об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму.

      Вивченням мозку займаються різні науки. Його будову досліджує анатомія, а його складну діяльність із різних боків  вивчають нейрофізіологія, медицина, біофізика, біохімія, нейрокібернетика.

      Психологія  вивчає ту властивість мозку, що полягає  в психічному відбитку матеріальної дійсності, в результаті якого формуються ідеальні образи реальної дійсності, необхідні  для регуляції взаємодії організму  з навколишнім середовищем.

      Основним  поняттям психології є поняття психічного образу.

      Психічний образ – цілісний, інтегративний  відбиток самостійної, дискретної частини  дійсності; це інформаційна модель дійсності, використовувана вищими тваринними і людиною для регуляції своєї життєдіяльності.

      Психічні  образи забезпечують досягнення визначених цілей, і їхній зміст обумовлюється  цими цілями. Найбільш загальною властивістю  психічних образів є їхня адекватність дійсності, а загальною функцією - регуляція діяльності.

      Психіка є продуктом діяльності кори великих  півкуль головного мозку. Ця діяльність називається вищою нервовою діяльністю. 
 
 
 
 
 
 
 

      1.Поняття психіки та свідомості 

      Психіка є властивістю, функцією мозку, яка полягає у відображенні в ньому реальної дійсності. Однак психіка — не дзеркальне відображення, а багатоактний активний процес, під час якого зовнішні впливи трансформуються відповідно до внутрішніх особливостей людини, що їх сприймає. Змістом психіки є образи реальних предметів, явищ, подій, детерміновані індивідуальним досвідом, інтересами, почуттями і світоглядом людини. На основі та за допомогою цих образів здійснюється управління поведінкою і діяльністю людини.

      Отже, психіка є суб’єктивним відображенням  об’єктивного світу. Активність психіки  виявляється в умотивованості процесів відображення, тобто в пошуку найраціональніших рішень, оцінюванні варіантів можливої поведінки, а також у досягненні результатів пізнання, які стають дедалі адекватнішими відображуваному світові.

      Розвиток  психіки людини підпорядковується законам суспільно-історичного розвитку, причому можливості відображення дійсності значно розширюються завдяки мові. За допомогою мови передається і засвоюється суспільний досвід, здобуваються знання, стає можливим абстрактне мислення і передбачення наслідків, які можуть виникнути в тій чи іншій ситуації.

      Наявність психіки дає змогу розробляти послідовну програму дій і виконувати операції спочатку у внутрішньому плані, подумки, а тільки потім діяти, тобто  образ випереджає результат, подає  його у вигляді моделі дійсності.

      Таким чином, особливістю психічного відображення є його випереджувальний характер.

      Психіка як відображення дійсності в мозку  людини характеризується різними рівнями. Найвищий рівень психіки, притаманний  людині, становить свідомість.

      Свідомість — це найвища, інтегруюча форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування людини у трудовій діяльності, при постійному спілкуванні з іншими людьми, особлива форма психічної діяльності, орієнтована на відображення і перетворення дійсності.

      До  основних характеристик свідомості належать:

      сукупність  знань про навколишній світ, якими  людина оволодіває завдяки пізнавальним процесам;

      самосвідомість, тобто усвідомлення, пізнання, оцінювання людиною самої себе і своїх  вчинків, дій;

      забезпечення цілеспрямованої діяльності на основі формування мети згідно з мотивами й потребами, прийняття вольових рішень, внесення необхідних корективів у виконання дій;

      почуття та емоційні оцінки, які відбивають ставлення людини до навколишнього  світу, інших людей тощо;

      мова.

      Свідомість  змінюється не лише в історичному  плані, а й в онтогенетичному, тобто впродовж життя людини процес відображення світу не залишається  незмінним.

      Змінюється  цей процес і в гностичному  плані, що виявляється у відмінностях відображення на різних етапах акту пізнання, при переході від незнання до знання, від неповних до глибоких знань, від чуттєвого пізнання до логічного.

      Особливості розвитку свідомості людини такі:

      єдність історичного, онтогенетичного та гностичного  у відображенні навколишнього світу;

      активність, цілеспрямованість і творче перетворення дійсності;

      усвідомлене відображення об’єктивного світу на основі узагальненого досвіду пізнання дійсності людством;

      відображення  світу у формі пізнання його істотних зв’язків і відношень;

      прогнозуючий  характер.

      Важливо пам’ятати, що свідомість орієнтована  на весь об’єктивний світ, а самосвідомість спрямовується на внутрішній світ людини, на її власну діяльність, на осмислення своїх почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів. Тому самосвідомість розглядається як складний психічний процес сприйняття особистістю численних образів самої себе в різних ситуаціях діяльності і поведінки, в усіх формах взаємодії з іншими людьми і в поєднанні цих образів у єдине цілісне утворення «Я» як суб’єкта, що відрізняється від інших суб’єктів .

      Основна функція свідомості полягає в тому, щоб відображати картину світу, адекватну для регуляції життєдіяльності людини згідно з еволюційними та культурно-історичними умовами її існування. Разом з тим, за допомогою свідомості відбувається перекручування, антропоморфізація картини світу. У зв'язку з цим про змісти несвідомого психічного можна міркувати тільки лише в порядку припущень.

      Психіка людини розглядається як прояв і  форма існування внутрішнього світу  цілісної особистості, яка розвивається історично і формується у процесі соціального розвитку, у спілкуванні, у різноманітних макро- та мікросоціальних відносинах і взаємодіях. Вона виявляється в єдності пізнавальних, емоційних, регулятивно-вольових і комунікативних аспектів. 
 
 
 
 
 
 
 
 

      2. Основні функції  психіки 

      Основними функціями психіки є відображення і регулювання. Ці функції взаємозалежні  і взаємообумовлені: відображення регулюється, а регулювання засноване на інформації, отриманій в процесі відображення. Єдність психіки як системи виражається в загальній її функції: будучи суб'єктивним відображенням об'єктивної дійсності, вона виконує функцію регуляції поведінки.

      Тісний  взаємозв'язок зазначених функцій забезпечує цілісність психіки в нормі, єдність  усіх психічних проявів, інтеграцію усього внутрішнього психічного життя. Ці ж функції забезпечують і безперервну взаємодія, взаємозв'язок, інтеграцію людини з навколишнім середовищем. Людина – активна система, і в світі, який оточує її, також багато активних об'єктів. Тому варто розрізняти активне і реактивне відображення, активне і реактивне регулювання.

       Тоді функціональна  структура психіки людини в загальнонаукових категоріях матиме наступний вигляд:  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис.2.1 Функціональна структура психіки людини в загальнонаукових категоріях (за В.А. Ганзеном)

 
 
 
 
 
 
 
 

Рис.2.2 Функціональна структура психіки людини в загальнонаукових категоріях (за В.А. Ганзеном)  

Рис.2.3 Функціональна структура психіки (у психологічних категоріях), представлена в радіально-круговій системі координат (за В. А. Ганзеном)