Казкотерапія

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

Ім. А.С. МАКАРЕНКА

кафедра практичної психології

 

 

 

 

ІНДЗ

«Казкотерапія»

 

                                                                              Виконала:

                                                                              Студентка 0017 групи

                                                                              ІППП

                                                                              -----------------------------------

                                                                               Перевірила:

                     ---------------------------------------------------                                      

 

 

Суми 2011

План

1. Вступ…………………………………………………………………………….3

2. Етапи розвитку казкотерапії…………………………………………………...4

3. Класифікація казок, які використовуються в казкотерапії…………………..5

4. Процес казкотерапії………………………………………………………….....8

5. Казки клієнтів…………………………………………………………………..9

6. Висновок……………………………………………………………………….11

7. Список використаних  джерел………………………………………………..12

 

                                                                             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

  

  "Казкотерапія" – це слово, що з'явилося в російській мові порівняно недавно, і, як властиво кожному ще не встановленому терміну, воно у різних фахівців викликає різноманітні асоціації. Для одних "казкотерапія" – це лікування казками, для інших – прийом корекційної роботи, для третіх – спосіб передачі основних знань про життя. 

  Для казкотерапевта ж "казкотерапія" – це, перш за все, мова, якою можна вести бесіди з душею людини. Казкотерапевт завжди пам'ятає, що психологія – це наука про душу, саме тому казкотерапія – це виховна система. При цьому "виховання" розуміється як "у вісь харчування", живлення осі, життєвого стрижня людини; розвиток його самосвідомості та духу на основі загальнолюдських цінностей. У цьому контексті казкотерапію можна назвати "вченням про загальнолюдські цінності". 

  Казкотерапію можна розглядати як процес утворення зв'язків між казковими подіями і поведінкою в реальному житті, процес перенесення казкових змістів у реальність. 

  У казкотерапії використовуються різноманітні жанри: притчі, байки, легенди, билини, саги, міфи, казки, анекдоти. Знаходять застосування і сучасні жанри: детективи, любовні романи, фентезі та ін. Кожному клієнту підбирається відповідний його інтересам жанр. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Етапи  розвитку казкотерапії

  

  Останнім часом термін «казкотерапія» все частіше відвідує спеціальні видання. Коли говорять про те, що казко терапія – це лікування  казками, мається на увазі спільне з клієнтом відкриття тих знань, які живуть у душі і є на даний момент психотерапевтичними. Казкотерапія – це процес утворення зв'язку з казковими подіями і поведінкою у реальному житті,  процес перенесення казкових змістів у реальність.

  Казкотерапія – це ще і терапія середовищем, особливою казковою обстановкою, у якій можуть проявлятися потенційні частини особистості, щось нереалізоване, може матеріалізуватися мрія, а головне, в ній з’являється відчуття захищеності та аромат таємниці.

  Казкотерапією люди займалися завжди, щоправда, називали це інакше. Виділяють 4 етапи в розвитку казкотерапії. Важливо, що жоден з виділених етапів не закінчується, поступаючись місцем новому, тому кожен з них ознаменував початок певного процесу.

  Перший етап казкотерапії – усна народна творчість. Його початок загублене в глибині століть, але процес усного (а пізніше і письмового), творчості триває донині.

  Другий етап – збори і дослідження міфів і казок. Дослідження міфів і казок в психологічному, глибинному аспекті пов'язано з іменами К. Ю. Юнга, Б. Беттельхейм, В. Проппа та ін.

  Третій етап – психотехнічний. Напевно, немає жодної педагогічної, психологічної та психотерапевтичної технології, в якій би не використовувався прийом «склади казку». Сучасні практичні підходи застосовують казку як техніку, як привід для психодіагностики, корекції і розвитку особистості.

  Четвертий етап – інтегративний. Цей етап пов'язаний з розумінням казкотерапії як поєднаної з природою, органічною людському сприйняттю виховної системи, перевіреної багатьма поколіннями наших предків.

Класифікація  казок, які використовуються в казкотерапії

  

Виділяють п'ять видів  казок:

  1. До художніх казок ставляться ті, які створені багатовіковою мудрістю народу, і авторські історії. У них є і дидактичний, і психокорекційні, і психотерапевтичний, і навіть медитативний аспекти. 
 Народні казки. Найбільш стародавні народні казки в літературознавстві називаються міфами. Найдавніша основа міфів і казок – це єдність людини і природи, а процеси «міфоскладання» і «казкотворчості» були пов'язані з принципом «оживлення». Саме цей принцип використовується сьогодні у створенні нових казок.

  Авторські художні казки. Вони більш ніжні та образні, ніж народні. Саме авторські історії розкажуть про приватні сторони життя, що є надзвичайно важливим для світорозуміння.

  2. Дидактичні казки створюються педагогами для подачі навчального матеріалу. При цьому абстрактні символи оживлюються, створюється казковий образ світу. Дидактичні казки можуть розкривати зміст і важливість певних знань. У формі дидактичних казок «подаються» навчальні завдання. 
 3. Психокорекційні казки створюються для м'якого впливу на поведінку дитини. Під корекцією тут розуміється «заміщення» неефективного стилю поведінки на більш продуктивний, а також пояснення дитині сенсу того, що відбувається. Застосування психокорекційних казок має обмеження за віком (приблизно 11-13 років) і проблематикою (неадекватна поведінка, неефективна поведінка).Психокорекційну казку можна просто читати дитині, не обговорюючи її –  таким чином, дається можливість побути наодинці з самим собою і подумати.

  4. Психотерапевтичні казки – казки, що розкривають глибинний зміст подій. Вони завжди глибокі і проникливі. Психотерапевтичні казки часто залишають людину з питанням. Це, у свою чергу, стимулює процес особистісного зростання. Ці казки допомагають там, де інші психологічні техніки безсилі, там, де потрібно перейти в область філософії подій і взаємин. Психотерапевтична казка допомагає змінити ставлення оточуючих до індивіда, побачити приховані позитивні сторони душі. 
 5. Медитативні казки створюються для накопичення позитивного образного досвіду, зняття психоемоційного напруження, створення в душі кращих моделей взаємовідносин, розвитку особистісного ресурсу. Головне призначення медитативних казок – повідомлення несвідомому позитивних «ідеальних» моделей взаємовідносин з навколишнім світом та іншими людьми. Тому відмінна особливість медитативних казок – це відсутність конфлікту і злих героїв.

  У процесі казкотерапії використовуються різноманітні жанри: притчі, байки, легенди, билини, саги, міфи, казки, анекдоти. Знаходять застосування і сучасні жанри: детективи, любовні романи, фентезі та ін. Все, що описано метафорою, казкотерапія може якісно використовувати, підбираючи кожному відповідний його інтересам жанр. Розглянемо деякі з наведених вижче жанрів докладніше:

  Притча. Як правило, саме притча є носієм глибинної життєвої філософії. Життєвий урок у притчах не завуальований, він сформульований прямо. Зазвичай одна притча присвячена одному уроку. Притчу добре використовувати тоді, коли є необхідним філософське осмислення будь-якої ситуації або явища. Притча найчастіше присвячена духовним аспектам життєвих уроків.

  Байка – це  більш коротка форма притчі з чітко сформульованою мораллю. Розвиток цього жанру призвів до інтонації моралізаторства. У казкотерапії корисно використовувати байки Езопа, як першоджерело цього жанру.  Важливо відзначити, що саме його життєпис є чудовим казкотерапевтичним матеріалом.

  Анекдот. Коротка форма притчі або байки, побудована на абсурді або нестереотипній реакції. Особливо гарні анекдоти про Ходжу Насреддіна. З їх допомогою ми можемо сформувати таку важливу якість, як винахідливість, а також уміння творчо мислити.

  Легенда, билина, сага, епос. Розповідь про реальні історичні події, як правило, героїчного змісту. Ці жанри можуть використовуватися в роботі з підлітками. 
 Міф – це оповідання про богів і героїв. У них можна знайти не лише інформацію про створення світу, але й опис різноманітних життєвих перипетій, проблемних взаємин. Міфи несуть інформацію про сенс багатьох звичаїв і про те, за якими законами організоване життя. Завдяки їм ми можемо відчути особливості національного менталітету, тому використання міфів корисно для дослідження проблемних взаємин і для пізнання різноманіття навколишнього світу і загальних закономірностей його пристрою. 
 Казка найбільш різноманітний жанр. Для них характерний так званий «бродячий сюжет», тобто казки різних народів мають чимало схожих сюжетів. Тому є всі підстави говорити, що казки відбивають загальні закономірності розвитку подій, явищ, вчинків. Крім того, в багатьох казках зашифровані уявлення наших предків про майбутнє, і якщо міфи розповідають про далеке минуле, то казки часто розповідають про далеке майбутнє. Створюючи казку, людина не тільки розповідає про свої проблеми, а й у певному сенсі програмує себе.

Існує також інша класифікація. Її автор І. В. Вачков. Він, у залежності від цілей впливу казки,  виділяє два види: фольклорні та авторські,  при цьому  в  обох  типах  казок  можна  виділити  художні, дидактичні, психокорекційні,  психотерапевтичні,  психологічні. Саме розглянутий новий вид казки (психоказка). на думку  І. В. Вачкова  покликана розкрити перед дитиною глибини його власного внутрішнього  світу,  розвинути  його самосвідомість,  допомогти  йому  на  шляу  становлення  його особистості.

 

Процес казкотерапії

 

   Казкотерапевт у своїй роботі зачіпає відразу кілька рівнів:  з одного боку, у казці клієнт виявляє свої архетипи і соціальні установки, вони яскраво відображаються і можуть надавати ключовий вплив на сюжет, з іншого боку казка зачіпає ранні дитячі переживання і в сюжеті можна простежити генезис особистості клієнта, Також клієнт наповнює казку своїм актуальним змістом. У ньому можна розглянути, чим зараз живе клієнт, які в нього основні переживання, і тоді вже казкотерапевт приймає рішення, чому саме приділяти на сесії увагу, в залежності від того, що зараз буде найбільш корисним для клієнта.

  Казкотерапевт може по-різному пропонувати клієнтові, як саме працювати з казкою. Найпоширеніші способи це:  обговорення вже існуючої казки; самостійне написання клієнтом казки, так звана клієнтська казка; 
інсценування, драматизація вже написаної казки (це може бути як акторська гра , так і ляльковий театр);  арт-терапевтична робота за мотивами казки; 
та ін.

  Саме казко терапевтичне заняття може бути побудоване наступним чином:

1. Ритуал «входу» в казку. На даному етапі відбувається налаштування на спільну роботу. Це може бути, наприклад, передача учасниками одне одному певного предмета.
2. Повторення. Учасники згадують те, що робили минулого разу і які були зроблені висновки.
3. Розширення. На даному етапі відбувається розширення уявлення дитини про щось. Наприклад, психотерапевт пропонує розглянути нову казку, або ж допомогти казковому герою знайти вихід із якої-небудь ситуації.
4. Закріплення. Відбувається здобуття нового досвіду, відкриваються нові риси характеру дитини.
5. Інтеграція. Дитина пов’язує новий досвід з реальним життям, вона разом з психотерапевтом робить аналіз того, де в повсякденному житті можна використовувати набутий новий досвід.
6. Резюмування. На даному етапі відбувається узагальнення отриманого досвіду, пов’язання його з уже отриманим раніше, підбиваються підсумки заняття.
7. Ритуал «виходу» з казки. Відбувається закріплення нового досвіду і підготовка дитини до взаємодії у звичному середовищі. Це може бути повторення ритуалу «входу», але з певними доповненнями.

 

 

Казки клієнтів

 

  Особливе значення у роботі казкотерапевта грають клієнтські казки. Казкотерапія відзначає два важливих факти:  перший – усі люди вміють складати казки, тобто цей навик є частиною людської природи; і другий факт, який говорить про те, що вже просто написання самої казки є потужним терапевтичним впливом.

  Т. Зінкевич-Євстигнєєва радить проводити сесію з написання клієнтської казки в три етапи:

  1. Уповільнення. Це творча дія, пов'язана з заспокоєнням і налаштуванням на подальший процес написання казки.   На цьому етапі клієнту можна запропонувати намалювати малюнок, зліпити скульптуру, зробити аплікацію або колаж, також терапевт може прочитати клієнту спеціально відібрану казку та ін.

  2.    Написання казки. Клієнту пропонується написати казку. Якщо він відчуває труднощі, то його можна підштовхнути до початку, використавши матеріал першого етапу.