Організаторські здібності. Знання,уміння та звички управлінської діяльності й особистісної взаємодії

Оскільки діяльність складається  з різноманітних дій, то й уміння її виконувати складається з низки  окремих умінь. Чим складнішою є  діяльність, чим досконалішими є  механізми та пристрої, якими необхідно  керувати, тим більшою майстерністю повинні характеризуватися вміння людини.

Навичка - це дія, сформована шляхом повторення і характеризується високою мірою осягнення і  відсутністю поелементної свідомої регуляції і контролю.

Навички є компонентами свідомої діяльності людини, які виконуються  повністю автоматично. Якщо під дією розуміти частину діяльності, що має  чітко поставлену свідому мету, то навичкою також можна назвати  автоматизований компонент дії.

2.2 Автоматизація навичок,знань  та умінь управлінської діяльності

У результаті неодноразового виконання одних і тих самих  рухів людина має можливість виконувати певну дію як єдиний цілеспрямований  акт, не ставлячи перед собою спеціальної  мети свідомо підбирати для неї  способи її виконання, не зосереджуючи спеціально уваги на виконанні окремих  операцій.

Завдяки тому, що деякі дії  закріплюються у вигляді навичок  і переходять у план автоматизованих  актів, свідома діяльність людини звільняється від необхідності регулювати відносно елементарні акти, а спрямовується  на виконання складніших завдань.

При автоматизації дій  і операцій їх перетворення в навички  у структурі діяльності відбувається низка перетворень. По-перше, автоматизовані дії та операції зливаються в єдиний цілісний акт, який називають умінням (наприклад, складна система рухів  людини, яка пише текст, виконує спортивну  вправу, проводить хірургічну операцію, виготовляє деталь предмета, читає  лекцію тощо). При цьому зайві, непотрібні рухи зникають, а кількість помилкових різко падає.

По-друге, контроль за дією або  операцією при їх автоматизації  зміщується з процесу на кінцевий результат, а зовнішній, сенсорний  контроль заміняється внутрішнім, пропріоцептивним. Швидкість виконання дії та операції різко зростає, стаючи оптимальною  або максимальною. Усе це відбувається в результаті вправ та тренувань.

Фізіологічним підґрунтям автоматизації  компонентів діяльності, які з  самого початку представлені в її структурі у вигляді дій та операцій і потім перетворюються в навички, є, як показав Н.О. Бернштейн, перехід управління діяльністю або  її окремими складовими на підсвідомий  рівень регуляції та доведення їх до автоматизму.

Оскільки навички входять  до структури дій і різних видів  діяльності у великій кількості, вони взаємодіють одна з одною, утворюючи  складні системи навичок. Характер їх взаємодії може бути різним: від узгодженості до протидії, від повного злиття до взаємно негативного гальмівного впливу - інтерференції. Узгодження навичок відбувається тоді, коли: а) система рухів, що належать до однієї навички, відповідає системі рухів, що належать до іншої навички; б) коли реалізація однієї навички створює сприятливі умови для виконання іншої (одна з навичок слугує засобом кращого засвоєння іншої); в) коли кінець однієї навички є фактичним початком іншої і навпаки. Інтерференція має місце тоді, коли у взаємодії навичок з'являється одне з таких протиріч: а) система рухів, які належать до однієї навички, суперечить, не узгоджується з системою рухів, які складають структуру іншої навички; б) коли при переході від однієї навички до іншої фактично доводиться переучуватися, руйнувати структуру старої навички; в) коли система рухів, що належать до однієї навички, частково міститься в іншій, уже доведеній до автоматизму навичці (у цьому випадку при виконанні нової навички автоматично виникають рухи, характерні для раніше засвоєної навички, що призводить до викривлення рухів, необхідних для нової навички); г) коли початок і кінець послідовно виконуваних навичок не збігаються один з одним. За повної автоматизації навичок явище інтерференції зводиться до мінімуму або зовсім зникає.

Важливе значення для розуміння  процесу формування навичок має  їх перенесення, тобто поширення  і використання навичок, сформованих  у результаті виконання одних  дій та видів діяльності, на інші. Для того, щоб таке перенесення  здійснилося нормально, необхідно, щоб навичка стала узагальненою, універсальною, узгодженою з іншими навичками, діями і видами діяльності, доведеною до автоматизму.

Уміння на відміну від  навичок утворюються в результаті координації навичок, їх об'єднання  в системи за допомогою дій, що знаходяться під свідомим контролем. Через регуляцію таких дій  здійснюється оптимальне управління вміннями. Воно полягає в тому, щоб забезпечити  безпомилковість і гнучкість  виконання дій, тобто одержання  в результаті надійного підсумку дії. Сама дія в структурі вміння контролюється за її метою. Наприклад, учні молодших класів при навчанні письму виконують дії, пов'язані з написанням окремих елементів букв. При цьому навички тримання олівця в руці і виконання елементарних рухів рукою виконуються, як правило, автоматично. Головне в управлінні вміннями полягає в тому, щоб забезпечити безпомилковість кожної дії, її достатню гнучкість. Це означає практичне виключення низької якості роботи, мінливість і можливість пристосування системи навичок до умов діяльності, які змінюються час від часу, із збереженням позитивних результатів роботи. Так, уміння робити що-небудь власноруч означає, що людина, яка має такі вміння, завжди буде працювати добре і здатна зберігати високу якість праці за будь-яких умов. Уміння навчати означає, що вчитель у змозі навчити будь-якого нормального учня тому, що знає і вміє сам.

Одна з головних якостей, які належать до вмінь, полягає в  тому, що людина має змогу змінити  структуру вмінь - навичок, операцій та дій, які належать до складу вмінь, послідовність їх виконання, зберігаючи при цьому незмінним кінцевий результат. Уміла людина може заміняти один матеріал іншим при виготовленні якого-небудь виробу, виготовити сама або скористатися наявними інструментами, іншими підручними засобами, словом, знайде вихід практично в будь-якій ситуації.

Уміння на відміну від  навичок завжди спираються на активну  інтелектуальну діяльність і обов'язково включають в себе процеси мислення. Свідомий інтелектуальний контроль-це головне, що відрізняє вміння від  навичок. Активізація інтелектуальної  діяльності в уміннях відбувається в ті моменти, коли змінюються умови  діяльності, виникають нестандартні ситуації, які вимагають оперативного прийняття розумних рішень. Управління вміннями на рівні центральної нервової системи здійснюється вищими анатомо-фізіологічними інстанціями, ніж управління навичками, тобто на рівні кори головного  мозку.

Уміння та навички поділяються  на кілька типів: рухові, пізнавальні, теоретичні і практичні. Рухові включають різноманітні рухи, складні і прості, що складають зовнішні, моторні аспекти діяльності. Є спеціальні види діяльності (наприклад, спортивні), цілком побудовані на грунті рухових умінь та навичок. Пізнавальні вміння включають здатність вести пошук, сприймати, запам'ятовувати та обробляти інформацію. Вони співвідносяться з основними психічними процесами і передбачають формування знань. Теоретичні вміння і навички пов'язані з абстрактним інтелектом. Вони виявляються у здатності людини аналізувати, узагальнювати матеріал, висувати гіпотези, теорії, здійснювати переведення інформації з однієї знакової системи в іншу. Такі вміння і навички найбільше виявляються у творчій роботі, пов'язаній з одержанням ідеального продукту думки. Практичні вміння виявляються при виконанні практичної діяльності, виготовленні конкретного продукту. Саме на їх прикладі можна продемонструвати формування та вияв умінь у чистому вигляді.

Велике значення у формуванні всіх типів умінь і навичок  мають вправи. Завдяки їм відбувається автоматизація навичок, удосконалення  вмінь, діяльності в цілому. Вправи необхідні як на етапі вироблення вмінь і навичок, так і в  процесі їх збереження. Без постійних, систематичних вправ уміння і  навички часто втрачають свої якості.

Ще один елемент діяльності - звичка. Від уміння і навичок  вона відрізняється тим, що являє  собою так званий непродуктивний елемент діяльності. Якщо вміння і  навички пов'язані з розв'язанням  якого-небудь завдання, передбачають одержання  якого-небудь продукту і досить гнучкі (у структурі складних умінь), то звичка є негнучкою (часто й нерозумною) частиною діяльності, яка виконується  людиною механічно і не має  свідомої мети або яскраво вираженого продуктивного завершення. На відміну  від простої навички звичка може певною мірою свідомо контролюватися. Але від уміння вона відрізняється  тим, що не завжди є розумною і корисною (шкідливі звички). Звички як елементи діяльності є найменш гнучкою  її частиною.

Висновки

Отже, знання,уміння та навички  управлінської діяльності відіграють дуже велику роль у формуванні організаторських здібностей гарного керівника.

Завдяки тому, що деякі дії  закріплюються у вигляді навичок  і переходять у план автоматизованих  актів, свідома діяльність людини звільняється від необхідності регулювати відносно елементарні акти, а спрямовується  на виконання складніших завдань. Ці знання,уміння та навички, мають властивість ставати автоматизованими.

Список використаної літератури

1. Гончарова Л.А., Братковський М.Л. Психологія и этика ділового спілкування: Учбовий посібник. – Донецьк: Видавництво «ВІК».- 2004. - 234 с.

2. Кабаченко Г.С. Методи психологічного впливу: Учбовий посібник. - М.: Педагог.об-во Россії, 2000. – 544 с.

3. Руденський Е.В. Основи психологіі спілкування менеджера: Учбовий посібник М.: ИНФРА-М; Новосибірськ: НГАЭиУ, 1998. – 180 с.

4. Щекін Г.В. Практична психологія менеджменту. Як зробити кар’єру Як будувати організацію: Науково-практичний посібник. – К.: Україна, 1994. – 400 с.

ність управління уміння навичка