Основні вимоги до методів психології

У психології, зокрема  в педагогічній практиці, широко застосо-

вують метод опитування, коли потрібно з’ясувати рівень розуміння

піддослідним  якихось завдань, життєвих ситуацій, уживаних у нав-

чанні та практичній діяльності понять (природознавчих, технічних,

соціальних) або  коли потрібна інформація про інтереси, погляди, по-

чуття, мотиви діяльності та поведінки особистості. До найпошире-

ніших різновидів опитування як методу психологічного дослідження

належать бесіда, інтерв’ю, анкетне та соціометричне  дослідження.

Бесіда —  це цілеспрямована розмова з піддослідним з метою з’ясу-

вання уявлення або розуміння ним явищ природи  та суспільства, на-

укових питань, взаємозалежностей, причин та наслідків, переконань,

ідеалів, ідейної  спрямованості. Поставлені запитання  мають бути

чіткими й зрозумілими, спрямованими на психологічні явища. У бесіді

потрібно домагатися не лише констатуючої відповіді, а й  пояснення,

мотивації, тобто  відповідей на запитання не лише “що  це таке?”, а й

“чому?”, “як?”.

Одним з варіантів  бесіди є інтерв’ю, яке використовують у психо-

логічних та соціологічних дослідженнях. В інтерв’ю виявляються дум-

ки, погляди, факти  з життя респондента, тобто піддослідного, його

ставлення до політичних подій, ситуацій, соціальних явищ тощо.

25

Інтерв’ю може бути нестандартизованим і стандартизованим. У не-

стандартизованому інтерв’ю запитання до респондента формулюються

не до кінця  і можуть змінюватись у процесі  дослідження, а у стандар-

тизованому вигляді  вони становлять собою певну систему  і форму-

люються чітко.

Анкетне дослідження  — один із способів психологічного опитуван-

ня. За допомогою  анкетування досліджуються літературні, мистецькі,

спортивні, професійні інтереси та уподобання, мотиви, ставлення  до

вибору дій, вчинків, різновидів праці, до тих чи інших  переживань,

їх оцінювання. На поставлені в анкеті запитання  анкетовані дають

відповіді в  письмовій формі. Причому запитання  ставляться так, що

відповіді на них  будуть описовими або альтернативними: “так”, “ні”,

“не знаю”, “важко відповісти”, а бо так, що в них  наперед дається

кілька варіантів  відповіді, серед яких піддослідному пропонується

підкреслити один, що відповідає його особистим поглядам та інтере-

сам. В анкеті ставляться запитання і констатуючого, і мотиваційного

характеру, як у  бесіді та інтерв’ю. Анкета може бути іменною, коли

піддослідний  зазначає своє прізвище та ім’я, наводить певні відомості

про себе, та анонімною, при використанні якої отримують  більш прав-

диві відповіді.

За допомогою  анкетного дослідження можна  зібрати великий

обсяг матеріалу, що дає підстави вважати одержані відповіді до-

статньо ймовірними. Недоліками цього методу є суб’єктивізм, ви-

падковість відповідей, складність перевірки їх правильності та щи-

рості.

Соціометричне дослідження, або метод вибору, застосовують для

з’ясування  взаємин у колективі, оцінних  ставлень піддослідних до

інших, віддавання переваги одним членам колективу чи групи перед

іншими при  виборі керівника, приятеля. Підставою  для оцінного став-

лення та вибору є почуття симпатії або антипатії  до інших. У психо-

логії соціометричну  методику застосовують з метою вивчення групо-

вої диференціації, коли членам групи пропонують відповісти на

запитання типу: “З ким ти хотів би приятелювати?”, “Кого ти обрав би

керівником групи?”. Вибір може бути взаємно позитивним, взаємно не-

гативним або  позитивним (чи негативним) з боку члена групи та не-

гативним (позитивним) з боку того, кого він обрав би.

Кількість позитивних і негативних виборів фіксується на матриці,

після чого розраховують їх відсоток. За допомогою соціометричного

дослідження можна  виявити реальне місце особистості  в колективі за

її діловими якостями, популярністю, міжособистісними стосунками.

26

Метод аналізу  продуктів діяльності грунтується  на тому, що в

результатах роботи людини виявляються її знання, вміння та навички,

здібності, уважність  і спостережливість, риси характеру. Отже, продук-

ти діяльності дають можливість побачити в них  найрізноманітніші

психічні якості та властивості особистості, рівень їх розвитку.

Продуктами діяльності учнів є їхні письмові роботи, вироби, ма-

люнки, моделі, фотографії та ін. Порівнюючи роботи, які учень вико-

нує в різний час, на різних етапах навчання, можна  виявити рівень

його розвитку, досконалість умінь та навичок, акуратність, май-

стерність, кмітливість, наполегливість тощо. Саме це має стати  пред-

метом аналізу  продуктів діяльності, а не, наприклад, вартість виго-

товленого продукту.

Продукти діяльності учня можна аналізувати також  у процесі їх

створення. Спостерігаючи  цей процес, можна виявити не тільки його

якість, а й  динаміку, темп роботи, вправність у  дії, ставлення до завдан-

ня. Дані спостереження  допомагають глибше та всебічно пізнати  ро-

зумові, емоційні, вольові й характерологічні якості та властивості

особистості.

Метод узагальнення незалежних характеристик — це об’єднання та

узагальнення  даних багатьох спостережень, виконаних незалежно од-

не від одного в різний час, за різних умов та у  різних видах діяльності.

Одержані незалежні  характеристики — розумові дані особистості,

її моральну вихованість, дисциплінованість, спрямованість  інтересів і

здібностей, рівень культури, темп розвитку тих чи інших якостей —

узагальнюють  у певну систему під певним кутом зору.

Використовуючи  цей метод, учитель повинен мати власну думку

про учня. Дані інших  вчителів про успішність учнів, їх дисципліно-

ваність, нахили та здібності, активність потрібно використовувати не

механічно, а  вдумливо, перевіряючи вірогідність. Такі характеристи-

ки уможливлюють всебічне вивчення особистості, складання  об’єктив-

ної характеристики про неї й визначення шляхів її подальшого роз-

витку у процесі  навчально-виховної роботи.

За допомогою  методу самооцінки виявляють рівень здатності осо-

бистості оцінювати  себе загалом або свої окремі морально-психо-

логічні якості — психічні процеси, стани та властивості, наприклад

уважність, спостережливість, пам’ятливість, кмітливість, правдивість,

чесність, принциповість, дисциплінованість, акуратність, культурність,

ввічливість, працьовитість, мужність, успішність у навчанні, роботі

та ін.

27

Дані самооцінки є важливими показниками рівня  розвитку свідо-

мості особистості, її вміння критично ставитися до своїх вчинків,

усвідомлення  свого місця в колективі. Існує  кілька способів само-

оцінки. В одних  випадках піддослідний оцінює себе або  власні якості

за п’яти- чи трибальною шкалою, в інших йому пропонується порівня-

ти себе з кожним членом свого колективу, групи, класу (парне оціню-

вання) й оцінити  себе, вибравши один з варіантів  відповіді:

1) “я кращий  від нього”;

2) “я такий  самий”;

3) “я гірший  від нього”.

За допомогою  методу самооцінки можна визначити  такі характе-

рологічні особливості особистості, як рівень домагань, скромність

або хвалькуватість, рівень розуміння власних індивідуальних особ-

ливостей. Це виявляється  в тому, що одні оцінюють себе об’єктивно,

а інші — переоцінюють або недооцінюють.

Дані про рівень розвитку самооцінки учня чи дорослого можуть ви-

користовуватись у виховних цілях.

Важливі думки  про методи психологічного вивчення особистості

висловив К. Ушинський. Він вважав, що будь-яка людина, яка  вміє

заглядати всередину  себе, вже є готовим курсом психології; важко

знайти хоч  якусь книгу, де не було б психологічного факту або погля-

ду на психічне явище; уся історія записує тільки історію душі людсь-

кої, майже забуваючи  історію тіла людини; кожний життєпис, кожна

повість, кожен  роман чи вірш є безліччю психологічних фактів і спос-

тережень; немає  такого навіть найгіршого педагогічного  курсу, де не

було б цілої  системи психологічних думок; якою ж широкою нивою

для психологічних  спостережень є педагогічна практика!

2.4

Кількісний та якісний аналізи

дослідження психічних явищ

За допомогою  кількісного та якісного аналізів так  само можна

вивчати особистість. Кількісний, або варіаційно-статистичний, аналіз

полягає в обчисленні коефіцієнтів правильного розв’язання  завдань,

частоти повторення спостережуваного психічного явища. Для

порівняння результатів  досліджень з різною кількістю завдань  або

різним кількісним складом групи користуються не абсолютними,

а відносними, здебільшого  відсотковими показниками. При кількіс-

ному аналізі  результатів дослідження найчастіше використовують

28

середнє арифметичне  з усіх досліджень того чи іншого психічного

процесу чи індивідуально-психологічної  особливості. Для того щоб

зробити висновки про вірогідність середнього арифметичного, об-

числюють коефіцієнт відхилень від нього окремих показників. Що

менше відхилення показників окремих досліджень від  середнього

арифметичного, то показовішим воно є для дослідженої  психологічної

особливості особистості.

Якісний аналіз виконують на основі кількісного  аналізу, але не

зводяться тільки до нього. В якісному аналізі з’ясовують причини ви-

соких чи низьких  показників, залежність їх від вікових  та індивіду-

альних особливостей особистості, умов життя та навчання, стосунків