Особливості формування студентської академічної групи

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ  ОСОБИСТОСТІ 

     СТУДЕНТА 5

                    1.1.Сутність поняття "студент"  та "студентська академічна 

                    група" 5

                    1.2.Типологія студентів 10

     РОЗДІЛ 2. СТАНОВЛЕННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ АКАДЕМІЧНОЇ ГРУПИ

     ЯК КОЛЕКТИВУ 13

                  2.1.Формування та розвиток студентської  групи 13

                  2.2.Особливості студентського колективу 17

    ВИСНОВКИ 23

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ 25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Наше дослідження спрямоване на вивчення особливостей студентської академічної групи. Дослідженню особливостей студентського колективу приділяється велика увага у вітчизняній психології. Добре відомі роботи Б. Г. Ананьєва та його співробітників у Ленінградському університеті (І. П. Волкова, Н. В. Кузьміної, В. Т. Лісовського, М. М. Обозова, В. І. Секуна та ін.). Останнім часом з’явилися дослідження також українських психологів (Л. М. Жалдак, П. Г. Лузан, В. А. Семиченко та ін.).

В.Т. Лісовський визначає студентство як «соціальну групу в соціальній структурі суспільства, яка за суспільним становищем належить до інтелігенції, є її резервом, призначена для занять висококваліфікованою працею в різних галузях науки, техніки, культури» тощо [10]. Дослідник аргументує, що учбова діяльність у ВНЗ є засобом входження молоді в самостійне життя, а також засобом її самореалізації.

У роботах О.В. Ларміна  студентська молодь розглядається  як «специфічна,соціально-професійна група людей молодого покоління, що об’єднана виконанням спеціальних учбових і соціально-підготовчих функцій, характеризується спільністю побуту, ціннісних орієнтацій і способу життя» [9].

А. С. Макаренко говорив, що колектив – «це не просто збори, не проста група взаємодіючих індивідуумів. Колектив – це цілеспрямований комплекс особистостей, організованих, що володіють органами колективу. А там, де є організація колективу, там є органи колективу, там є організація уповноважених осіб, довірених колективу і питання відносин товариша до товариша – це не питання дружби, не питання любові, не питання сусідства, а це питання відповідальної залежності» [12].

Актуальність дослідження зумовлюється непересічним значенням особливостей формування, становлення й подальшого розвитку студентської академічної групи – соціального об'єднання людей, діяльність яких направляється на досягнення суспільно корисних цілей.

Об'єктом дослідження є особливості формування та розвитку  студентського колективу.

Предмет дослідження полягає у визначенні етапів становлення особистості студента, типології студентів та особливостей становлення студентської академічної групи, як колективу.

Мета дослідження полягає у встановленні особливостей розвитку студентської академічної групи.

Реалізація поставленої  мети передбачає вирішення таких завдань:

1. охарактеризувати сутність поняття "студент" та "студентська академічна група";
2. проілюструвати типологію студентів;
3. дослідити етапи формування та розвитку студентської групи;
4. описати особливості студентського колективу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА

 

1. Сутність поняття "студент" та "студентська академічна група"

Сучасна науково-технічна революція зробила потребу в  освіті дійсно масовою. Рівень освіти є не тільки наслідком, але й необхідною умовою науково-технічного прогресу.

Студентство – культурна частина молоді в усіх країнах, яка є важливим джерелом відтворення інтелігенції.

У наш час в науковій літературі ще немає повного визначення поняття "студент", "студентство", як і немає одностайності щодо тлумачення характеру і специфіки навчально-професійної діяльності студентства. Проте є великий інтерес до цієї соціальної групи, який, передусім, пояснюється необхідністю підвищення якості підготовки спеціалістів для держави, що розбудовується [3].

"Студент" у перекладі з латинської означає "навчаюся". Студентство – це особлива соціальна група, що формується з різних соціальних утворень суспільства і характеризується особливими умовами життя, праці, побуту, особливою суспільною поведінкою і психологією, для якої набуття знань і підготовка себе для майбутньої роботи у суспільному виробництві, науці і культурі є головним і здебільшого єдиним заняттям [3].

В "Українському педагогічному словнику" "студент" трактується як учень вищого навчального закладу. У Стародавньому Римі та в часи середньовіччя студентом називали кожного зайнятого процесом пізнання. З організацією у XII ст. університетів термін "студент" застосовували до тих, хто навчався (спочатку і до тих, хто викладав) в університетах. Після введення в університетах вчених звань для викладачів (магістра, професора та ін.) студентами називають лише тих, хто в них навчається [5].

Завдяки спільному виду діяльності – навчанню, спільному характеру праці студенти утворюють певну соціально-професійну групу, провідною функцією якої є набуття відповідних знань та умінь в галузі обраної професії, навичок самостійної творчої діяльності.

Другий період юності, на який припадає студентський вік, має специфічні закономірності й являє собою важливий етап у розвитку особистості. У цей період відбувається становлення фахівця, формування його світогляду, ідеалів, переконань. Студентські роки молодої людини слід розглядати не тільки як підготовку до майбутньої професійної діяльності, але й як першу сходинку до зрілості. К. Д. Ушинський вважав період життя людини від 16 до 22-23 років найбільш вирішальним: "Тут саме завершується період утворення окремих низок уявлень, і якщо не усі вони, то значна частина їх групуються в одну мережу, досить широку, щоб надати вирішальну перевагу тому чи іншому уявленню у напрямі думок людини та її характері"[6].

Студента як людину певного  віку і як особистість можна розглядати у трьох іпостасях:

• соціальній, яка обумовлена належністю студента до певної соціальної (академічної) групи і виявляється  через виконання ним функцій  майбутнього фахівця;

• психологічній, що являє  собою єдність психічних процесів, станів і таких властивостей особистості, як характер, темперамент, спрямованість, здібності, від яких, власне, й залежить протікання психічних процесів та виникнення психічних станів;

• біологічній, що включає в себе тип нервової діяльності, будову аналізаторів, безумовні рефлекси, соматичний тип, психомоторику, фізичний стан тощо.

Це означає, що дослідження якостей і можливостей студентів, їх вікових та особистісних особливостей слід проводити в усіх зазначених напрямах[6].

Ю. О. Самарин виділив  ряд характерних рис та протиріч соціально-психологічного характеру, що мають місце у розвитку студентської молоді. У цей період молода людина здійснює вибір професії, оволодіває нею і починає випробовувати себе в інших сферах життя, самостійно планує свою діяльність і поведінку, активно відстоює самостійність суджень і дій. У цьому віці на основі синтезу наявних знань, життєвого досвіду, самостійних міркувань і дій формуються світогляд, етичні та естетичні погляди. Багато які з них переходять зі сфери теоретичних уявлень у сферу практичних здійснень (кохання, шлюб, створення власної сім'ї). Однак, у зв'язку з матеріальною залежністю від батьків та необхідністю підкорятися існуючому в навчальному закладі розпорядку, виникає економічне протиріччя між різноманітністю бажань і можливістю їх здійснення, яке студент іноді намагається розв'язати додатковим заробітком на шкоду своїй основній учбовій діяльності [2].

Наступне протиріччя полягає у тому, що хронічно не вистачає часу на переробку постійно зростаючого потоку інформації. Знаннями ж стає тільки та інформація, що перероблена і засвоєна людиною. Отже, широта інформації часто вступає у протиріччя з глибиною її осмислення.

Існує ще одна особливість психічного розвитку студентів: якщо в середній школі навчання і виховання завжди випереджають розвиток, то у вищому навчальному закладі розвиток студентів іноді випереджає навчання і особливо виховання.

Для другого періоду юності типовим є максималізм і категоричність оцінок, які не завжди свідчать про принциповість. Категоричність може виявлятися через негативне ставлення до думок дорослих, неприйняття їхніх думок, особливо у взаємовідносинах з людьми похилого віку. За відсутності позитивного виховного впливу у молодих людей, які не мають ділових контактів з дорослими людьми, не виникає властивого зрілості почуття активності. В результаті вони можуть спрямовувати власну активність по антисоціальних напрямах, вступати в конфлікти з оточуючими [1].

Дослідження психологів показали, що в другий період юності розвиток таких важливих для навчання психічних процесів, як мислення, пам'ять, увага відбувається нерівномірно. Особливо помітні "спади" і "підйоми" у розвитку мислення і пам'яті. "Підйоми" у розвитку мислення припадають на вік 20, 23 і 25 років. "Спади" спостерігаються у 22 і 24 роки. "Підйоми" у розвитку пам'яті припадають на 18, 23 і 24 роки, "спади" на 22 і 24 роки. Як видно з наведених даних, існує тимчасова розбіжність "підйомів" і "спадів" у розвитку пам'яті і мислення. Зміни в пам'яті ніби підготовлюють зміни в розвитку мислення.

У віці від 18 до 21 року рівень уваги стабільний; пізніше коливання  виражені більш інтенсивно. 19, 22 і 25 років є оптимальним віком  для розвитку інтелекту. Наведені дані свідчать про суперечливий характер розвитку психічних функцій та інтелекту. Ця суперечливість не може не позначитися на успіхах у навчанні. Так, у 18-літньому віці студент може запам'ятати досить великий обсяг навчальної інформації, що збільшився на другому курсі (пам'ять у цей час досягає високого розвитку), але не може здійснити розумову переробку всього отриманого матеріалу, оскільки мислення в цей час відстає від пам'яті. Цим, зокрема, можна пояснити, чому значна кількість студентів на екзаменаційній сесії за третій семестр має нижчу успішність, ніж у перших двох [6].

Студентська академічна група — це не просто об'єднання  індивідів. Тут виникають і здійснюють свій вплив взаємодії, які мають характер співробітництва, змагання, конкуренції, конфліктів, напруженості тощо. Доведено, що як безпосередньо, так і опосередковано вони сприяють, а інколи заважають діяльності групи.

Досліджуючи міжособистісні взаємини в студентській групі, ми мали на увазі, що :

• серед різноманітних гуртів, у яких проходить життєдіяльність студента, якраз у студентській групі він проводить найбільше часу;
• студентська група об'єднує студентів спільною навчальною діяльністю як провідною в даний момент розвитку особистості (за Л.С.Виготським);
• особливістю сільськогосподарських вузів є те, що студентські групи об'єднують студентів і в поза аудиторні години (наприклад, на сільськогосподарських роботах, в гуртожитку, під час практики тощо);
• уміння   організувати   міжособистісні взаємини в студентській групі є одним з важливих показників керівництва нею;
• зростає значення проблеми формування психологічної культури викладача сільськогосподарського вузу.

Попередніми дослідженнями було доведено, що з розвитком студентських груп, їх гуртуванням відбуваються зміни і в структурі міжособистісних взаємин. Виявлено, що вже з перших місяців функціонування студентської групи її слід розглядати не тільки як систему міжособистісних взаємин, а і як об'єднання мікрогруп [8].

 

 

1.2. Типологія студентів

 

Для викладача вищої  школи важливо добре знати  психологічні особливості навчання і виховання студента, особливості розвитку і типологію його особистості.

Типи студентської молоді можна аналізувати за різними  чинниками: у зв’язку з обраною професією, залежно від форми навчання — контрактної чи бюджетної, за ставленням до навчання та ін. [10].

 

Таблиця1.1.

Типологія студентів  за В.Т. Лісовським має такий вигляд

 

 

Тип	Характеристика
"Гармонійний"	Спеціальність обрав  свідомо. Відмінно навчається. Займається науковою роботою. Громадський активіст. Глибоко і серйозно цікавиться літературою і мистецтвом, розвинений, культурний, комунікабельний, займається спортом. Чесний, порядний, нетерпимий до недоліків. Добрий і надійний товариш. Користується авторитетом у колективі
"Розчарований"	Як правило, здібний, але  обрана спеціальність ви­явилася для нього малопривабливою. Проте впев­нений, що навчання треба завершити. Старається навчатися добре, хоча задоволення від навчання не отримує. Прагне ствердити себе в хобі, мистецтві, спорті
"Лідер"	Навчається, як правило, слабо, за принципом "найменшої затрати сил". Але повністю задоволений собою. Про своє професійне покликання всерйоз не задумується. У науково-дослідній і громадській роботі участі не бере. У студентській групі до нього ставляться як до "баласту". Інколи намагається злукавити, скористатися шпаргалкою, пристосуватися. Коло інтересів в основному в сфері дозвілля
"Творчий"	Йому властивий творчий  підхід до будь-якої справи — навчання, громадської роботи, дозвілля. Заняття, де необхідні посидючість, акуратність, виконавська дисципліна, його не захоплюють. Тому навчається, як правило, нерівно, за принципом "мені це цікаво" чи "мені це нецікаво". Займаючись науково-дослідною роботою, шукає власне оригінальне розв’язання проблем, не рахуючись із думкою визнаних авторитетів
"Богемний"	Як правило, успішно  навчається на так званих престижних факультетах, звисока ставиться  до студентів, які оволодівають масовими професіями. Прагне до лідерства серед  собі подібних, до інших студентів  ставиться зневажливо. "Про все" трохи чув, хоча знання його вибіркові. У сфері мистецтва цікавиться головним чином "модними" течіями. Завжди має "свою думку", відмінну від думки маси. Завсідник кафе, модних дискоклубів.