Особливості формування студентської академічної групи

 

 

Таблиця1.2.

 

Думки студентів щодо самих себе

 

Відмінники  — зубрії	Постійно відвідують заняття. Наполегливою працею досягають  гарних результатів, дисципліновані. 3 них обирають старост
Відмінники  — розумники	Володіють високим інтелектом. Мають сильну шкільну базу. Можуть своїми запитаннями поставити викладача в ніяковий стан. Вважають: "Навіщо ходити на кожне заняття, ми й так розумні". Вчаться за принципом "всього потрошки"
"Трудяги"	Постійно вчаться, але  через слабкі розумові здібності  мають скромні успіхи в навчанні
"Випадкові"	Дівчата, які хочуть стати дипломованими дружинами. Хлопці, які "косять" від призову до армії. Ледарі, яких батьки "влаштували" у ВНЗ, щоб вони хоч чимось займалися

 

У цілому нинішня модель ідеального студента — це молода людина з добрими інтелектуальними, духовно-культурними і моральними здібностями і потенціями, яка має схильність та інтерес до науки і спроможна самостійно, творчо, продуктивно мислити. На жаль, нинішні реалії не завжди сприяють зростанню інтелектуальних можливостей студентів, розвитку почуттєвої сфери, диверсифікації схем мислення. Внаслідок зниження якості підготовки у секундарній ланці освіти значна частина студентів недостатньо ерудована, малоінтелігентна, з недостатньо сформованим почуттям відповідальності, працелюбності й самовимогливості [10].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

СТАНОВЛЕННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ АКАДЕМІЧНОЇ ГРУПИ

ЯК КОЛЕКТИВУ

 

 

2.1. Формування  та розвиток студентської групи

Студентський колектив  вимагає уважного вивчення й психолого-педагогічного керівництва протягом усього періоду навчання у вузі, але особливо в період становлення. Необхідно вивчити віковий і соціальний склад студентів, тривалість перерви в навчанні, досвід суспільної й виробничої роботи, побутові умови, установити ступінь їхньої підготовленості до освоєння вузівської програми, провести спостереження за їхньою діяльністю, установити типові труднощі [12].

Важливо також одержати й проаналізувати інформацію про колективні настрої, думки, цінності й т.д.

Основними методами вивчення колективу  є спостереження в різних ситуаціях. Чим ця ситуація складніше, тим спостереження будуть більш цікавими й інформативними:

• бесіда з колективом і окремими студентами (виявлення думок, настрою, оцінки, відносини до подій);
• рейтинг (збір і аналіз експертних оцінок);
• контент-аналіз (узагальнення різноманітної інформації в пресі, переданої по радіо, телебаченню й т.д. про студентські колективи);
• анкетування, аналіз досвіду роботи громадських організацій;
• метод соціометрії.

Для діагностики колективних взаємин використовують різні методи дослідження, наприклад зрізи по горизонталі й вертикалі. Горизонтальний зріз дає картину взаємин у колективі студентів, а вертикальний дозволяє визначити взаємини студентів зі старшими товаришами й викладачами. Об'єктивну оцінку колективу можна буде надати тоді, коли його можна буде оцінити з позиції обох зрізів, інакше загальна картина буде спотворюватися [12].

Про колектив не можна судити по окремих  епізодах з його життя. Необхідна  повна характеристика цього колективу, що включає наступні основні дані: а) соціальний склад студентів, їхній вік, риси особистості; б) відносини студентів зі старшими, викладачами і їхня спрямованість; взаємини, настрої й думки в колективі, авторитети; в) склад активу: загальне число активістів, що переважають, риси їхньої діяльності в колективі; г) як колектив оцінює події, що відбуваються у країні й за рубежем; д) успішність і рівень суспільної активності колективу. Сполучення соціально-психологічних і індивідуально-психологічних характеристик дозволяє конкретніше визначати слабкі ланки в структурі і психології колективу й цілеспрямовано їх перебороти.

Моральна спрямованість  групової діяльності є  однією з  найважливіших характеристик рівня соціальної зрілості групи. Студентська група може бути згуртованою, підготовленою до спільної діяльності, зосереджувати зусилля на доланні труднощів, але назвати її колективом можна буде лише тоді, коли її спрямованість буде співпадати з моральними нормами вищого навчального закладу і суспільства в цілому. Отже, для аналізу моральної спрямованості групи слід проаналізувати її моральні цінності та провідні мотиви діяльності [5].

Коли група незнайомих абітурієнтів утворює студентську групу, то спочатку вона є дифузною.

В процесі спільної навчальної діяльності група починає розвиватися. Існують такі види груп:

1. Номінальна група. Вона вже має певну назву, але існує лише формально, оскільки її члени ще не вступили у спільну діяльність, що здатна опосередковувати відносини між ними.
2. Група-асоціація. На цій стадії починається спільна життєдіяльність групи, виникають перші ознаки утворення колективу. В такій групі вже існує офіційна структура, спільна мета діяльності, але діяльність окремих студентів має переважно індивідуальний характер, у них ще відсутня потреба працювати разом, спільно розв'язувати групові завдання.
3. Група-корпорація. Характеризується більш чітко окресленою спільною метою та єдністю дій. Співпраця, активна взаємодія членів групи створюють груповий досвід спілкування, підготовленість у певному виді діяльності, проте психологічної єдності ще немає [1].

Важливо зазначити, що група-корпорація може мати як про-соціальну, так і антисоціальну спрямованість. Традиційно у вітчизняній соціально-психологічній літературі групи-корпорації про-соціального спрямування визначають терміном "група-кооперація". Студентська група, яка знаходиться на цьому рівні розвитку, відрізняється сформованою організаційною структурою, досить високим рівнем співробітництва студентів, міжособистісні відносини в ній мають діловий характер. А термін "група-корпорація" вживається переважно для позначення груп з антисоціальною спрямованістю, які хоча й відрізняються організаційною і психологічною єдністю, але виявляють при цьому явні ознаки групового егоїзму, відчужені від інших груп, протиставляють себе їм. Як бачимо, таке трактування не зовсім збігається з усталеною міжнародною термінологією [1].

Зазначимо, що відносна автономізація  групи є однією з умов її саморуху до єдності, до колективу. Саме на цьому етапі студенти групи ідентифікують себе з нею ("моя група"). Але надмірна автономізація часто виступає проявом антисоціального спрямування групової діяльності.

Колектив –  наступний рівень розвитку міжособистісних відносин у групі. Вона може стати колективом, якщо взаємодія і взаємовідносини студентів групи опосередковуватимуться загальними цілями, завданнями спільної діяльності, особистісно-значущим змістом цієї діяльності. Інтер-групова активність, що виникає у колективі, має значний вплив як на членів самої групи; так і на інші студентські групи вищого навчального закладу. Якщо студентська група у своєму розвитку досягає рівня колективу, то вона стає референтною для її членів, тобто такою, на думку якої вони зважають в першу чергу[4].

Мірою того, як студентська  група проходить шлях свого розвитку, в ній з'являються формальні і неформальні лідери. Ролі формальних лідерів виконують обрані чи призначені старости, профорги та інші посадові особи групи, на яких покладено виконання обов'язків, встановлених у даному вищому навчальному закладі. Сьогодні, на жаль, немає єдності у визначенні рольових функцій формальних лідерів студентських груп. В такій ролі виступають студенти, що користуються в групі особливим авторитетом. Від них значною мірою залежить психологічний клімат у групі, самопочуття її членів, а також визнані в ній моральні норми. В академічній групі з високим рівнем розвитку підвищуються вимоги до кожного її члена і особливо до лідерів [4].

Розвиток взаємовідносин студентського колективу і особистості проходить через декілька стадій.

Перша стадія – адаптація суб'єкта як члена нової групи. Перш ніж реалізувати потребу виявити себе як особистість, він має засвоїти діючі в групі норми (моральні, навчальні та ін.) і опанувати прийоми і засоби діяльності, якими володіють усі інші її члени. Через це у нього виникає об'єктивна необхідність "бути таким, як усі", що досягається за рахунок суб'єктивно пережитої втрати тих чи інших індивідуальних рис [6].

Друга стадія – індивідуалізація. Вона полягає у загостренні протиріч між досягнутим результатом адаптації (тим, що студент став "таким, як усі") і потребою студента у максимальному вияві себе як неповторної особистості, що має свою індивідуальність, яка при цьому не задовольняється. Студент починає шукати способи і засоби для вираження своєї індивідуальності, для демонстрації її в групі.

Третя стадія – інтеграція особистості в групі: студент зберігає лише ті індивідуальні риси, що відповідають необхідності й потребам групового розвитку, а також власну потребу здійснити значущий внесок у життя групи. Група при цьому певною мірою змінює свої групові норми, вбираючи ті риси студента, що визнаються групою як ціннісно-значущі для її розвитку. Так відбуваються взаємні перетворення особистості і групи [6].

Якщо студенту не вдається подолати труднощі адаптації, то в нього  можуть сформуватися такі якості, як конформність, безініціативність, може з'явитися невпевненість у собі, що призводить до заниження самооцінки. Якщо студент пройшов стадію адаптації і починає на другій стадії пред'являти групі такі свої індивідуальні відмінності, що відкидаються нею через невідповідність її потребам, це може призвести до розвитку в нього негативізму, агресивності, підозрілості, неадекватної завищеної самооцінки. В студента, який  успішно проходить стадію інтеграції у високорозвиненій групі, формується розвинуте колективістичне самовизначення. Якщо ж група, до якої входить індивід, має асоціальну спрямованість, то в нього можуть розвитися відповідні асоціальні риси [7].

2.2. Особливості  студентського колективу

Однієї з важливих цілей студентського колективу є сприяння підготовці кожного його члена до майбутньої професійної діяльності, вплив на формування необхідних для цього особистих якостей [13].

Особиста участь у  керуванні й керівництві діяльністю колективів своїх груп стає для студентів  школою цивільного й політичного виховання, розвиває організаторські здатності, психологічно готує їх до праці після закінчення вузу.

Студентський колектив відрізняється від інших наступними особливостями:

• основним видом діяльності (навчання, спрямоване на одержання майбутнього самовизначення);
• єдністю мети й мотивації (прагнення членів колективу придбати спеціальність);
• однорідністю складу за віком й т.д.;
• обмеженістю періоду існування (4-5 років);
• стабільністю складу;
• строгою послідовністю й планомірністю навчальної роботи;
• порівняно високим ступенем самоврядування (староста групи, заступник старости і т.д.).

Хоча студентський колектив по ряду показників однорідний, він  поєднує людей різних національностей, з різними індивідуальними психологічними якостями, що почасти вже одержали до вузу різні спеціальності та навіть мають власні сім'ї. Так, за даними соціологів, серед студентів холостяки становлять 90,7%, одружені без дітей – 5,6%, одружені з дітьми – 3,7% [8] .

Психологія студентського  колективу включає як загальну атмосферу його життя й діяльності, так і взаємини, суспільну думку, колективний настрій, традиції й т.д. Студентський колектив характеризується спрямованістю на оволодіння професією, спільністю потреб, інтересів, цілей і завдань, перспектив і зобов'язань, що передбачають досягнення високих результатів у навчальній і іншій діяльності, наявністю спільних справ, у яких беруть участь всі члени групи, відношенням членів колективу до обраної професії як покликання, певним рівнем згуртованості [8] .

Про згуртованість варто сказати особливо. Дослідження А. В. Петровського свідчать, що згуртованість як ціннісно-орієнтована єдність показує ступінь збігу оцінок, установок і позицій групи стосовно об'єктів (особам, завданням, ідеям, подіям), найбільш значимим для справ групи в цілому. Показником згуртованості служить частота збігів оцінок або позицій членів групи стосовно об'єктів, істотно значимим для групи в цілому [8].

Студентська академічна група є основним первинним колективом у системі колективу вузу. Студенти групи – члени однієї й тієї ж профспілкової організації. Тому поряд з керівником групи (старостою), що призначається деканатом, існують ще два керівники – профорг і заступник старости.

Характер і сила впливу колективу студентів на особистість  і діяльність кожного з них залежать від того, який психологічний, клімат зложився в академічній групі, наскільки вибір індивідуальних цілей погоджений із цілями всього колективу.