Підвищення рівня комунікативної компетентності підлітків

Тема: Підвищення рівня комунікативної компетентності підлітків

Мета тренінгу:

- розширити знання  учнів про спілкування: ввести базові знання із психології спілкування;

- вказати на значення  спілкування як одну зі складових  психічного здоров'я людини;

- ознайомити з деякими прийомами ефективного спілкування;

- допомогти набути навичок усвідомлення і зняття внутрішніх бар'єрів, що заважають ефективній комунікації;

- вчити практично використовувати набуті знання: долати страх публічних виступів, страх перевірки знань;

- дати змогу відпрацювати  уміння долати сором'язливість,  чітко і дохідливо висловлювати  свою думку;

- розвивати базові навички спілкування: уміння говорити, слухати, встановлювати і підтримувати контакт з співбесідникими;

- розвивати комунікативні здібності;

- виховувати інтерес до традицій мовного етикету наших предків;

- виховувати доброзичливу, чемну і впевнену манеру спілкування, культуру спілкування;

Вступне слово  вчителя:

Кожна особистість може розвиватися і самостверджуватся  в процесі спілкування. За допомогою спілкування людина налагоджує контакти з іншими людьми. Позитивне доброзичливе спілкування є важливою складовою поведінки і здорового способу життя всіх людей суспільства.

Сором'язливість заважає  спілкуванню, не дає можливості показати свої здібності. Сором'язливій людині важче досягти успіху! Необхідно більше спілкуватись із високоосвіченими людьми, не соромитись питати порад у батьків, наставників.

 

 

Правила тренінгу:

«Тут і тепер». Для всіх нас існує тільки це коло й тільки ці люди, які зараз перебувають поряд із вами. Важливо тільки те, що про що говоримо, те, що бачимо, чуємо й відчуваємо. Важливий наш пульс, серцебиття, наше світовідчуття лише цієї конкретної миті.

«Відвертість і відкритість». Тобто всі ми тут для того, щоб бути собою, а не для того, щоб комусь щось показати чи довести. Ми прийшли сюди для набуття досвіду, і від того, наскільки ми можемо бути відкритими для себе та інших, залежатиме якість цього досвіду.

«Конфіденційність». Усе, що тут сьогодні діятиметься, не можна розголошувати за межами цієї групи. Тут ми довіряємо одне одном свої думки, їх не можна виносити за межі групи без дозволу учасників тренінгу.

«Принцип –Я». Усе сказане (зроблене) тут можна казати (робити) тільки від свого імені. Неприпустимі фрази на зразок «Ми вважаємо», «Ми хочемо» тощо. Можна казати лише «Я хочу сказати», «Я так думаю», тощо.

«Активність». Усе, що ви зможете й захочете взяти від нашої зустрічі, ви візьмете, якщо будете активними. Що більше активності ви виявите, то більше відповідей на свої запитання отримаєте.

Вправа «Знайомство  – представлення»

Запропонувати кожному  учневі представити всім свою візитну  картку – це може бути пісня, вірш, девіз, малюнок, розповідь про себе, тощо. Ведучий за необхідності просить учасників пояснити свій вибір.

Вправа «Мої можливості, прагнення та обов'язки»

Мета: визначити, якими навичками кожен учасник володіє, чого очікує від тренінгу та яких правил зобов'язується дотримуватися, розвиток впевненості у собі.

Учням роздають стікери, на яких кожна дитина пише: «Я хочу...», «Я можу...», «Я повинен...».

 По черзі учні виходять до дошки, голосно вимовляють написане, прикріплюють до ватмана-дерево свої стікери із написом «Я хочу...», до ватмана-сонце – «Я можу...», до ватмана-хмари – «Я повинен...»

Ведучий. Що було найскладніше написати?

Вправа «Снігова куля»

Учасники в ході «мозкового штурму» дають визначення поняття  «спілкування». Дане визначення записують на аркушах паперу, з яких утворюють паперову кулю. Із ширшим розкриттям поняття зростає об'єм «снігової кулі».

Спілкування – обмін інформацією.

Спілкування – обмін повідомленнями між людьми.

Спілкування – процес обміну інфомацією та досвідом.

Спілкування – процес обміну між людьми інформацією, думками, почуттями, враженнями, тобто повідомленнями.

Спілкування – форма життєдіяльності, особливістю якої є обмін між партнерами інформацією про себе і про все, що їх цікавить.

Спілкування – це процес обміну між людьми певними результатими психічної діяльності – засвоєння інформації, думок, оцінок, почуттів і настанов.

Спілкування – це процес взаємодії між людьми, в якому відбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, уміннями й навичками, результатами праці.

Вербальне спілкування – обмін повідомленнями за допомогою слів.

Мовлення – це спілкування людей між собою за допомогою мови.

Невербальне спілкування – обмін повідомленнями за допомогою мови жестів.

Розмова – обмін думками, відомостями за допомогою міміки, жестів.

Конгруентність» - означає, що інформація, подана вербально, збігається з невербальною, тією, яку «показує» співрозмовник.

Спілкуватися – підтримувати взаємні стосунки, діловий, дружній зв'язок із ким-небудь (розуміти одне одного). Об'єднуватися для спільних дій.

Непорозуміння - помилки у спілкуванні, коли той , хто слухає, розуміє повідомлення інакше, ніж той, хто говорить.

Перефраз – прийом активного слухання, спосіб перепитати те, що незрозуміло.

Емпатія – вміння поставити себе на місце іншого, емоційно реагувати на переживання інших людей.

Обговорення: Яке ключове слово у даних визначеннях?

Значення спілкування  в житті людини

Спілкування є однією з основних ланок у великому ланцюгу  пcихологічного формування людини. Якщо така ланка випадає – розвиток іде в іншому напрямку. Цей факт доведено науковими дослідженнями.

Відомо понад 40 випадків виживання дітей у джунглях. Але чому вони не стали людьми?

Дитина, яка живе серед  тварин, має певні відхилення у  розвитку. Без підтримки дорослого  у неї значно менше шансів стати  «людиною розумною», а з часом  вона незворотно втрачає таку можливість.

Ось один приклад: «Оля, небажана дитина, її мама не шкодувала для  неї молока, але обділяла ласкою і турботою. Тому в 6 років Оля  не вміла ні говорити, ні ходити. Потрапивши до лікарів та педагогів, вона до 7 років навчилася ходити, але за 3 роки померла, так і не почавши говорити і досягнувши розумового розвитку 2,5-річного малюка.»

Таке явище називається госпіталізмом – це коли дітям відмовляють у ласці і спілкуванні.

Висновок: Спілкування необхідне для повноцінного розвитку людини, за його відсутності людина не розвивається і помирає набагато раніше за своїх однолітків.

Є безліч прикладів, які свідчать про  те, що коли людину позбавити спілкування  на тривалий час, вона може втратити набуті раніше людські риси.

Наприклад, боцман Селькирк – прототип Робінзона Крузо, який чотири роки прожив самотньо на безлюдному острові, не лише розучився розмовляти, але і втратив здатність правильно розуміти, що з ним відбувається.

Людина дуже потребує спілкування. Коли вона самотня, то надзвичайно  від цього страждає.

Обговорення:

Хто ці люди із групи ризику?

Чому люди відмовляють  собі у «живому» спілкуванні?

Інтернет спілкування

Інтернет називають  «віртуальним простором» або «віртуальною реальністю». Віртуальний простір  Інтернету є «несправжнім» простором  – це означає не стільки його уявне існування, скільки штучне походження. Користувач має можливість задовольнити потреби і мотиви, віртуальна реальність простіша від реальної дійсності. У наші дні Інтернет охоплює понад 100 тисяч мереж у 100 країн, кількість користувачів більше 1 мільярду, загальна кількість e-mail листів перевищує 40 мільярдів на день.

Загальні особливості  спілкування:

1. Анонімність. Відсутність  достовірної інформації про співрозмовника або неповнота інформації про нього.

2. Фізична непрезентованість. В поєднанні з анонімністю відкриває простір для фантазування. Усувається низка бар'єрів у спілкуванні обумовлених статтю, віком, соціальним статусом, непривабливістю.

3. Нерегламентованість  поведінки. Відсутність чітких  правил – повна свобода вибору щодо налагодження чи розриву контактів, стилю спілкування.

4. Зниження психологічного  і соціального ризику в процесі  спілкування. Людина може виявляти  свободу висловлювань і вчинків  – аж до образ, нецензурних  висловлювань...

5. Компенсаторна віртуальна емоційність. Компенсація емоцій активного використання значків-«смайликів» або опис емоцій словами.

6. Своєрідність перебігу процесів міжособистісного сприйняття. Вплив на співрозмовника механізмів стереотипізації та установка як очікування бажаних рис у партнері.

Чому люди звертаються  до Інтернету як засобу для неформального  спілкування?

1. Дефіцит спілкування або незадовільність ним у реальному соціумі.
2. Можливість досягти того, що  є неможливим у реальному житті (створення віртуального «Я»).

Мотиви фальшивої самопрезентації:

1. Незадовільність реальною соціальною ідентичністю.
2. Незадовільність окремими сторонами.
3. Відхід від «нормативності».
4. Переживання нового досвіду.
5. Самовизначення.

Користувачі втрачають інтерес до спілкування в мережі, тільки-но у реальному житті з'являється можливість контактів, або ж виникає інтернет-аддикція – залежність від Інтернету. Це єдине місце, де людина відчуває себе комфортно, спілкування в Мережі не стає доповненням до спілкування в реальності, а його заміною. Однією з таких потреб найчастіше є потреба в любові, коли слова ніжності приводили в стан закоханості.

Обговорення визначення терміну «інтернет - аддикція».

Вправа «Камінь і перо»

Мета: дати нагоду усвідомити труднощі процесу спілкування; показати, що кожен учасник має свої переваги і вади.

Матеріали: камінь, перо.

Учасники стоять у колі. У ведучого в одній руці камінь, у іншій  – перо.

Ведучий. У нашому спілкуванні багато важкого і неприємного, але, звичайно ж, є моменти, коли нам легко й радісно. Я пропоную взяти по черзі ці символи й розповісти, коли ж вам буває важко у спілкуванні, а коли легко й приємно. Усі учасники по черзі виконують завдання.

Розминка

Поки тренер рахує  до десяти, учні мають привітатися, потиснути руки, обійнятися з якомога більшою кількістю учасників.

Історія про  ліхтар

Мета: показати значення чіткого висловлювання думки для розуміння.

Учням пропонують заслухати розповідь.

Це сталося в ті часи, коли на вулицях міст не було освітлення. Якось  уночі мер зіштовхнувся з городянином. Тоді мер віддав наказ, щоб ніхто не виходив уночі без ліхтаря. Наступної ночі мер знову зіштовхнувся із цим же городянином.

• Ви не читали мого наказу? – запитав мер сердито.
• Читав, - відповів городянин. – От мій ліхтар.
• Але в ліхтарі у вас нічого немає.
• У наказі про це не згадувалося.

Уранці з'явився новий  наказ, що зобов'язував у разі виходу вночі на вулицю вставляти в ліхтар свічку.Увечері мер знову налетів  на того ж городяниа.

• Де ліхтар? – закричав мер.
• Ось він.
• Але в ньому немає свічки!
• Ні, є ось вона.
• Але вона не запалена!
• У наказі нічого не сказано про те, що треба запалювати свічку.

І мерові довелося видати ще один наказ, який зобов'язував запалювати свічки в ліхтарях, виходячи вночі  на вулицю.

Завдання. Проаналізувати, чим було викликано це непорозуміння між мером і городянином, а також згадати, чи траплялися подібні випадки в життті дітей.

Вправа «Вузлик  напам'ять»

(Народ скаже,  як зав'яже)

Мета: вчити розуміти народну мудрість, виховувати повагу до традицій свого народу.

Завдання: пояснити зміст прислів'я чи приказки, поділити їх на категорії та зав'язати вузлики на хусточці.

Риси характеру, які проявляються у спілкуванні:

• Діла на копійку, а балачок на карбованець.
• Легше говорити, ніж зробити.
• Стережися чоловіка, що не говорить, і собаки, що не гавкає.
• Каже рідко, та їдко.
• Сказано – зроблено.
• Городить таке, що й купи не держиться.
• Янгольський голосок, та чортова думка.
• Кого слова не беруть, з того шкуру деруть.
• Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка.
• Говори йому: «Стрижене», а він тобі: «Голене».

Необхідність  володіння навичками спілкування:

• Лихо говірливому, та не добре й мовчазному.
• Без мови не підійдеш і до корови.
• Хто багато питає, той багато знає.
• Хто питає, той не блудить.
• Щоб запитати, не треба гроші мати.
• Красне слово – золотий ключ.
• Ласкаві слова – весняний дощ.
• Слово дорожче золота.
• Слово до слова – зложиться мова.
• Слово не горобець – вилетить, - не впіймаєш.

Правила спілкування:

• Говорить п'яте через десяте.
• Красно говорить, а слухати нічого.
• Солодко говорить, але нудно слухати.
• Казав, та не зав'язав.
• Казаному кінця нема.
• За словом в кишеню не полізе.
• Хто мало говорить, той довше живе.
• Або розумне казати, або зовсім мовчати.
• Розкажи другу – піде по кругу.
• Як гукнеш, так і відгукнеться.
• Мовчанка гнів гасить.
• Людей питай, а свій розум май.
• Не розголошуй людських хиб, бо ще твій чортик не згиб.
• Бджола жалить жалом, а чоловік словом.
• Гостре словечко коле сердечко.
• На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
• Холодним словом серце не запалиш.
• Менше говори – більше вчуєш.
• Тисячу раз пожалієш, що сказав, а раз, що змовчав.