Поняття та сутність ігротерапії

 

ПЛАН

ВСТУП

1. Поняття та сутність ігротерапії.

2. Види ігротерапії

3. Ігротерапія О.І. Захарова.

4. Особливості організації та проведення групової ігротерапії.

Висновок

Список використаної літератури:

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 

 

 

 
Вступ

Ще на початку 20 століття М. Фрейд, Х. Гельмут звернули увагу  на те, що гра допомагає дітям  розвивати здібності, долати конфлікти  і досягати психологічної рівноваги. Крім того, ігри готують дітей до дорослого життя. Допомагають набути необхідних навичок.

На цьому заснована  ігротерапія - основний психотерапевтичний метод роботи з дітьми від 2 до 12 років. За допомогою малюнків, рольових ігор, дитина може виразити ті страхи, емоційні стани і психічні травми про які не може розповісти.

Психолог, використовуючи ігрові ситуації, визначає причину проблеми та шляхи її вирішення. Також ігротерапію використовують при нерозвиненості спілкування, низькій успішності в школі, у випадках гострих ревнощів між дітьми. За допомогою ігротерапії можна коригувати агресію і гіперактивність.

Кожен з дитинства пам'ятає такі ігри як хованки, піжмурки.  Виявляється, вони допомагають дітям позбавлятися від внутрішніх страхів. А також дозволяють зняти емоційну напругу.

Однією з найбільш корисних ігор вважається гра з піском. Позитивний ефект пісочної терапії до кінця не вивчений. Однак, варто зазначити, що перекладання цього природного матеріалу заспокоює нервову систему, ліплення фігурок з піску розвиває дрібну моторику рук і сприяє розвитку мови, розвиває фантазію.

Найбільш доступною в  ігровій терапії вважається лялькотерапія.  Спостерігаючи за грою в дочки-матері, можна дізнатися про емоційний світ дитини.  Упорядковуючи свій ляльковий будиночок, дитина підсвідомо висловлює всі свої страхи і комплекси. Під час терапії необхідно уважно спостерігати за процесом гри.

Є також ігри, спеціально розроблені для дітей з аутизмом. У таких випадках терапевт пасивно спостерігає за діями дитини, з'ясовуючи його мотивацію.

На думку С.Л. Рубенштейн гра є «найкращою практикою розвитку» для всіх дітей незалежно від їх фізичного і розумового розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та сутність ігротерапії.

Ігротерапія - метод психотерапевтичної дії на дітей і дорослих з використанням гри. В основі різних методик, що описуються ці поняттям, лежить визнання того, що гра робить сильний вплив на розвиток особистості. У сучасній психокорекції дорослих гра використовується у груповій психотерапії і соціально-психологічному тренінгу у вигляді спеціальних вправ, завдань на невербальні комунікації, розігруванні різних ситуацій та ін Гра сприяє створенню близьких стосунків між учасниками групи, знімає напруженість, тривогу, страх перед оточуючими, підвищує самооцінку , дозволяє перевірити себе в різних ситуаціях спілкування, знімаючи небезпеку соціально значущих наслідків.

Характерна особливість  гри - її двоплановість, притаманна також драматичному мистецтву, елементи якого зберігаються в будь-якій колективній грі.

Граючий виконує реальну  діяльність, здійснення якої вимагає дій, пов'язаних з рішенням цілком конкретних, часто нестандартних завдань.

Ряд моментів цієї діяльності носить умовний характер, що дозволяє відволіктися від реальної ситуації з її відповідальністю і численними привхідними обставинами.

Двоплановість гри обумовлює  її розвиваючий ефект. Психокорекційні ефект ігрових занять у дітей досягається завдяки встановленню позитивного емоційного контакту між дітьми і дорослими. Гра коригує придушувані негативні емоції, страхи, не впевненість в собі, розширює здібності дітей до спілкування, збільшує діапазон доступних дитині дій з предметами.

Відмінні ознаки розгортання  гри - швидко мінливі ситуації, в  яких виявляється об'єкт після  дій з ним, і настільки ж  швидке пристосування дій до нової  ситуації.

Структуру дитячої гри  складають ролі, узяті на себе граючими; ігрові дії як засіб реалізації цих  ролей; ігрове вживання предметів - заміщення  реальних предметів ігровими (умовними); реальні відносини між граючими.

Сюжетом гри постає відтворювана в ній область дійсності. Змістом гри виступає те, що відтворюється дітьми як головний момент діяльності і відносин між дорослими в їх дорослому житті. У грі відбуваються формування довільної поведінки дитини і його соціалізація.

Ігрова терапія представляє собою взаємодію дорослого з дитиною на власних умовах останнього, коли йому надається можливість вільного самовираження з одночасним ухваленням його почуттів дорослими. В даний час сфера застосування ігротерапії значно розширилася. Є досвід проведення короткостроковій і довгостроковій ігрової терапії, а також організації ігротерапії в малій групі дітей в умовах виховно-навчальних установ.

Загальні показання до проведення ігротерапії: соціальний інфантилізм, замкнутість, некомунікабельність, фобічні  реакції, сверхконформность і сверхпослушаніе, порушення поведінки і шкідливі звички, неадекватна полоролевая  ідентифікація у хлопчиків. 

Основними цілями корекційного впливу в психоаналітичній ігротерапії є:

1. Встановлення аналітичної зв'язку, емоційно позитивного контакту між дитиною і дорослим, що дозволяє ігротерапевт здійснювати функції інтерпретацій і трансляцій дитині символічного значення дитячої гри; приймати участь і грі дитини і організовувати в грі актуалізацію і програвання значущих для дитини конфліктів.

2. Катарсис - форма емоційного реагування, що приводить до подолання негативних емоційних переживань і звільнення від них.

3. Гра надає дві можливості для катарсису: вільне вираження почуттів і емоцій дитини і вербалізація почуттів.

4. Інсайт є одночасно і результат і механізм ігротерапії. Як результат інсайт можна визначити як досягнення дитиною глибшого розуміння себе і своїх відносин із значущими іншими. Інсайт не вимагає інтерпретації, роз'яснення з боку ігротерапевт, а досягається дитиною раптово. У дитячому віці інсайт часто носить невербальний характер.

5. Дослідження (тестування) реальності. Процес дослідження і апробування дитиною різних форм і способів взаємодії зі світом людей, міжособистісних відносин.

6. Особлива атмосфера особистісної безпеки і довіри, що панує на заняттях, знімає страхи і тривожність дітей перед можливими невдачами і санкціями. І стимулюють їх до дослідження нових способів поведінки і спілкування як з дорослими, так і з однолітками.

7. Сублімація як переклад і відхилення енергії примітивних сексуальних потягів від їх прямої мети (отримання сексуального задоволення) до соціально схвалюваним цілям, не пов'язаними з сексуальністю.

8.Сублімація як форма переключення сексуальної  енергії на соціально схвалювані цілі розглядається в психоаналізі як вища форма дозволу труднощів розвитку особистості в дитячому віці.

Таким чином, гра в психоаналітичній практиці розглядалася як символічна діяльність, в якій дитина, будучи вільним від тиску і заборон з боку соціального оточення за допомогою іграшок, ігрових дій з ними і ролей, виражає в особливій символічній формі несвідомі імпульси і потяги. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Види ігротерапії.

I. За терапевтичним підходом виділяють:

• ігротерапія в психоаналізі - як заміна методу вільних асоціацій.

В основі колекційного впливу гри лежить катарсис та сублімація. ;

• ігротерапія центрована на клієнта. Гра –   діяльність   вільна   від

примусу, страху і залежності від дорослих. Дитина має бути сама собою, діяти спонтанно і вільно самовиражатись. Мета – особистий розвиток.

Основне завдання корекції полягає у створенні або відновленні значущих відносин між дитиною і дорослим з метою оптимізації особистісного зростання і розвитку;

• від реагування  -  відтворення травмуючої події дозволяє дитині

звільнитися від болю і  напруги, викликаних цією подією.

У ігровій кімнаті можливі три форми ігрової активності:

1.Звільнення агресивної  поведінки: дитина кидає предмети, висаджує повітряні кулі або  проявляє форми інфантильної  поведінки. 

2.Звільнення відчуттів  стандартизованих ситуацій, стимулює  відчуття ревнощів до сиблингу, прикладаючи ляльку до грудей  матері.

3.Звільнення відчуттів  шляхом відтворення в грі специфічного  стресового досвіду з життя  дитини;

• побудови стосунків - основна увага приділяється лікувальній силі

емоційних стосунків між  терапевтом і клієнтом.

Мета полягає не в тому, щоб змінити дитину, а в тому, щоб допомогти їй затвердити своє «Я», відчуття власної цінності. В рамках даного підходу підлягають корекції порушення зростання «Я»; самонеадекватність; сумнів і невпевненість в можливості власного особового зростання і обумовлені ними тривожність і ворожість дитини до тих, що оточуть.;

• примітивна ігротерапія - головне завдання полягає в   тому,   щоб

допомогти дітям підготуватися до того, щоб засвоїти пропоновані знання найкращим чином. Дітей не можна примусити навчитися чому-небудь. Навіть найбільш ефективно працюючі вчителі не можуть навчити дітей, які ще не готові вчитися. У такому разі ігрова терапія є доповненням до навчального середовища, досвідом, який допомагає дітям найефективніше використовувати свої здібності в навчанні.

• ігротерапія у вітчизняній психологічній практиці. Цілям корекції,

на думку Б.Д. Карвасарського і А.І. Захарова, служить перенесення  негативних емоцій і якостей дитини на ігровий образ. Діти наділяють  персонажів власними негативними емоціями, рисами вдачі, переносять на ляльку свої недоліки, які завдають їм неприємностей.

II. Залежно від функцій психолога виділяють:

• недирективну ігротерапію – психолог визначає   тематику,   ролі,

репертуар ігрових дій, правила гри. Інтерпретує її символічне значення.

• директивну ігротерапію – дитина господар ситуації, а    психолог

або ідеальний  “батько”, або рівноправний партнер по грі.

III. За формою організації діяльності розрізняють:

• індивідуальну ігротерапію;
• групову ігротерапію.

IV. Залежно від використаного матеріалу :

• неструктурована – рухливі ігри, ігри з водою, піском, глиною;
• структурованим матеріалом – є визначені ролі. Використання

іграшок.

Отже, в психології існує  декілька класифікацій ігротерапії. Види ігротерапії за терапевтичним підходом визначають напрямок спрямованості колекційної роботи.

 

 

 

 

 

 

 

3. Ігротерапія О.І. Захарова.

Значний вклад у розробку методів групової ігротерапії у дітей та підлітків вніс О.І. Захаров. Він розробив показники та клініко-психологічних критерії формування дитячої психотерапевтичної групи, дослідив можливість об’єднання сімейної та групової ігротерапії, а також сформулював комплекс заходів, що необхідні для допомоги дитині невротику.

А.І. Захаров вважає, що цілями корекції є перенесення негативних емоцій і якостей дитини на ігровий образ. Діти наповнюють персонаж особистими негативними емоціями, рисами характеру, переносячи на ляльку свої недоліки, які були їм неприємні. Гра розглядається ним як самостійний метод і як складова частина психокорекційної і сугестивної психотерапії.

О.І. Захаровим була запропонована наступна послідовність корекційних методик:

1) бесіда,

2) спонтанна гра, 

3) спрямована гра, 

4) навіювання.

Тривалість ігрового заняття  повинно тривати не більше 30 хвилин.

В організації терапевтичного процесу А.І. Захаров виділяє наступні функції гри: 

 1. Діагностична функція полягає в уточненні психопатології, особливостей характеру дитини і взаємин з оточуючими. Спостереження за грою дозволяє отримати додаткову інформацію. У грі дитина на сенсомоторном рівні демонструє те, що він коли-небудь зазнав. Іноді такий зв'язок абсолютно очевидна, але іноді вона може бути віддаленою.