Предмет, завдання і методи персонології

Теоретичний рівень у структурному змісті персонології наповнюють соціологічні, психологічні, культурологічні та правові сторони системи філософських знань. В такому аспекті персонологія може розглядатися як теоретико-методологічна база інших суспільних наук. Саме з цих міркувань теоретична персонологія може розглядатися як наука про закони розвитку людського суспільства. Існує кілька концепцій та підходів до пояснення суспільної природи розвитку персонології.

Соціокібернетичний, де основним методом є матричний, побудований на підставі теорії ігр персоналу в економічній математиці.

Енергоефективний – коли предметом є духовний капітал мудрості персоналу. Це природно субстанційні та потенційно набуті ресурси персоналу, в якому мають використовуватись сенсорно-розумові якості. Для цього необхідно здійснювати критерії оцінки в духовному капіталі персоналу в координатах людиноцентризму та людинокосмізму за гуманістичними намірами, життєвими імперативами(настановами) та прогнозами на майбутнє. Особливо це стосується превентивних заходів у вихованні українства як соціокультурної обумовленості.

4.Основні функції персонології

Основними функціями в персонології є:

Теоретико-методологічна функція як сукупність ідей, інтенцій, думок, поглядів, концепцій, вчень персоналу, що діагностуються (виявляються) у суспільстві. Серед них важливе місце посідає системний метод та матричний прийом у сфері економічної математики та кібернетики (сучасної інформатизації).

Доописової функції варто віднести систематизацію, опис, поновлення отриманого матеріал уму вигляді записів, звітів, схем, статей, книг. В зв’язку з цим окреслюється суспільний портрет соціального об»єкту, дії, зв’язку. на підставі отриманого результату здійснюється система оптимізація прийняття ефективних рішень.

Гносеологічна (пізнавальна) функція – це дослідження соціальних явищ з метою тримання наукових уявлень про їх природну субстанцію та вироблення наукових прогнозів у подальшому сенсорно-розумовому розвитку.

Еврестична (практична) функція персонології полягає в тому, щоб на основі практичного та теоретичного аналізу соціальних явищ і процесів розробити практичні поради та настанови. Оскільки сучасний інформаційний світ змінюється швидкими темпами, відбувається динаміка суспільних відносин, то і сама людина має «крокувати в ногу з суспільством» (бути суспільно мобільною).

Превентивна функція відмежовує персонологію від інших суспільних наук. Вона ідентифікує персонологію, оскільки уособлює в собі такі складові як: умоглядність, дальновидність, передбачуваність, завчасність. прогностичність тощо у процесах та явищах. Це свого роду видача суспільних прогнозів на основі відповідних досліджень. Цей стратегічний напрям превентивності набуває широкого вжитку в соціально-правовій сфері як убезпечення особистості, держави та суспільства від будь-яких загроз.

Серед цих складових необхідно відзначити прогностичну, що визначає: діапазон імовірностей тієї чи іншої події на даному історичному етапі; представлення альтернативних сценаріїв майбутніх прогнозів. Для такого здійснення використовують статистичний аналіз, математичне моделювання та ін.

Таким чином, перснологія розмежована на фундаментальну та прикладну, оскільки вивчає новітні підходи усвідомлення та відтворення суспільної дійсності.