Психология управления

1. Охарактеризуйте  психологічний метод вивчення  особистості в системі управління: метод спостереження.

Методи  психологічних досліджень – це сукупність засобів й прийомів вивчення фактів психічних явищ та проявів психічної діяльності.

Метод спостереження -  найпоширеніший із системи об´єктивних методик метод вивчення феноменів управлінської діяльності, особистості керівника.

Метод спостереження — навмисне, систематичне й цілеспрямоване сприймання і фіксація психічних явищ з метою вивчення їх специфічних змін за певних умов, їх аналізу і використання у практичній діяльності.

Спостереження як метод об’єктивного дослідження широко застосовується у психології, педагогічній практиці, соціологічних дослідженнях.

Об’єктом спостереження  є поведінка особистості в  найрізноманітніших її зовнішніх виявах, коли реалізуються усвідомлювані та неусвідомлювані внутрішні психічні стани, переживання, прагнення.

Зрозуміло, безпосередньо  психіку спостерігати не можна. Лише в діяльності, в діях і вчинках  в широкому розумінні слова (коли і утримання від певної дії  з точки зору психології розглядається  як певна дія, своєрідний вчинок) виражається  особистість людини, її психіка.

Спостереження дає змогу  одержати цікаві відомості про людину, манеру її поведінки, характер взаємин  з іншими людьми, особливості її спілкування, впливу на інших тощо.

За особливостями мовлення, виразними рухами — жестами, мімікою, виразами обличчя, пантомімічними актами (позами) тощо — можна виявити  й простежити особливості уваги, розуміння змісту висловлювання, емоції та вольові якості, особливості темпераменту і риси характеру. Тому вміле спостереження  за поведінкою дитини та дорослого  дає можливість з високою вірогідністю робити висновки про їхні внутрішні, духовні особливості.

Метод спостереження передбачає пізнання індивідуальних особливостей психіки людини через вивчення її поведінки. Інакше кажучи, за об’єктивними, зовнішньо вираженими показниками (дії, вчинки, мова, зовнішній вигляд) психолог робить висновок про індивідуальні особливості протікання психічних процесів (сприйняття, пам’яті, мислення, уяви), про психічний стан людини, про риси її особистості, темпераменту, характеру.

Особливістю методу спостереження  є те, що вивчення зовнішніх  проявів психіки людини відбувається в природних життєвих умовах.

Спостереження може бути звичайним (бачення, слухання) та інструментальним, коли бачене й почуте в поведінці  людини фіксується за допомогою фото-, кіноапарата або магнітофона. Інструментальне спостереження дає можливість документувати все, що спостерігається, а тому й глибше аналізувати, порівнювати.

Психологічне наукове  спостереження потрібно відрізняти від побутового. Наукове спостереження  не обмежується описом зовнішньо  виявленого, а проникає в сутність явищ, з’ясовує причини тих чи інших  актів поведінки й цим розкриває  їх психологічну природу. Щоб навчати  й виховувати дитину, потрібно на основі спостереженого розкривати психологічні механізми, спиратися на них у  навчально-виховній роботі, розвивати і вдосконалювати їх.

Одноразового спостереження  за якимось явищем у поведінці  та діяльності особистості недостатньо  для того, щоб робити висновки про  її психічний склад, розум, почуття, волю, риси характеру, темперамент, цілеспрямованість, моральні якості. Для того щоб уникнути випадкових суджень, потрібні кількаразові спостереження тих чи інших морально-психологічних  особливостей у різних умовах і на різноманітному матеріалі. За одноразовим  або випадковим виявленням успіхів  не можна судити, скажімо, про здібності  особистості, силу її пам’яті чи мислення.

Щоб спостереження набрало  наукового характеру, воно має відповідати  певним вимогам: — бути цілеспрямованим, а не випадковим; — здійснюватися планомірно й систематично; — бути забезпеченим достатньою інформацією про спостережуване явище (якомога більшою кількістю фактів); — точно фіксувати результати спостереження.

Наукове спостереження висуває  певні вимоги й до особистих якостей  дослідника. Зокрема, він повинен  мати такі якості:

• бути об’єктивним при  фіксації, словесному описі та класифікації спостережень;

• володіти собою, тобто  його настрій та особисті характерологічні якості не повинні впливати на спостереження  та позначатися на ньому та висновках;

• не бути тенденційно упередженим  в організації спостереження  та очікуванні його наслідків, щоб не зробити безпідставних висновків;

• не піддаватися першим враженням про піддослідного;

• не бути поблажливим щодо піддослідного;

• не приписувати піддослідному  власних якостей і не пояснювати його поведінку з власної позиції.

Об’єктивність має характеризувати  весь процес дослідження й бути визначальним чинником для висновків.

Спостереження потребує чіткості й точності фіксації даних. Для цього  використовують певні бланки. Наведемо один з них.

Бланк для фіксації результатів  спостереження

• За яких умов здійснювалось спостереження;
• Що виявлено у процесі спостереження;
• Пояснення даних спостереження;
• Що спостерігалося;
• Дата спостереження;
• Спостереження використовується при застосуванні всіх інших методів вивчення психічних процесів та властивостей особистості.

Значення та цінність методу спостереження визначається тим, що матеріал для нього береться безпосередньо  із життя під час спостереження  за психічною діяльністю індивідів у взаємодії з іншими людьми, яка виявляється в їхніх рухах, діях, учинках, висловлюваннях, оцінках. Він характеризується як один з емпіричних методів соціально-психологічного дослідження, який виявляється в чуттєвому пізнанні явища чи досліджуваного предмета. Сутність цього методу полягає в систематичному та цілеспрямованому сприйманні й фіксації психічних явищ з метою подальшого вивчення їхніх специфічних змін за певних умов, їх аналізу й використання для потреб практичної діяльності. Метод спостереження широко використовується в соціальній психології особистості і спілкування для вивчення процесів сприймання та впливу людей один на одного, аналізу соціально-психологічного середовища, соціокультурної програми поведінки партнерів зі взаємодії тощо.

В управлінні за допомогою  методу спостереження з´ясовують професійно значущі особливості різних психічних процесів шляхом вивчення і порівняння зовнішніх виявів діяльності людини, її міміки, жестів, комунікативних властивостей, результатів праці. Наукове спостереження має підпорядковуватися низці правил і вимог:

• будь-яке соціально-психологічне дослідження, що прагне до об'єктивності, полягає у визначенні кола досліджуваних  фактів, а також подальшого спостереження  за ними;

• необхідно чітко обрати спосіб спостереження;

• слід скласти конкретний план, а також програму дослідження;

• потрібно дотримуватися  спрямованості спостереження на істотні явища, відокремлення істотного  від неістотного, основного від  другорядного;

• треба об'єктивно й  точно реєструвати факти соціально-психологічної  реальності, формулювати з них  певні висновки;

• варто вести журнал спостережень і реєстрацій подій, стенографічних записів, протоколів тощо, в яких фіксуються не лише факти, що характеризують дії, вчинки, поведінку, а й умови, за яких вони відбувалися;

• перевіряючи обґрунтованість  і надійність одержаних результатів, слід виконати повторні аналогічні спостереження (на тому ж об'єкті й за тих самих умов);

• спостереження необхідно  за можливості повторювати в різний час, за різних умов і ситуацій.

Спостереження слід проводити  систематично, тому психологічне спостереження, як правило, потребує більш-менш тривалого часу. Чим довше спостереження, тим більше фактів може накопичити спостерігач, тим легше йому буде відокремити типове від випадкового, тим глибше і надійніше будуть його висновки. Тривале спостереження застосовується, наприклад, при вивченні вікових особливостей дітей, зокрема особливостей розвитку їхнього мовлення та мислення, емоційних проявів, інтересів, рис характеру і здібностей. Результати такого тривалого спостереження фіксуються в щоденнику, де аналізують процес психічного розвитку дитини (часто за декілька років) або оформлюють у вигляді психологічних характеристик.

Використання методу спостереження  може супроводжуватися певними труднощами:

• може виникнути небезпека  одержання необ'єктивної, викривленої  інформації про досліджуваний об'єкт;

• спостереження не завжди дає змогу відокремлювати випадкові  факти від закономірних;

• тлумачення одержаних  даних можуть мати суб'єктивний характер, тобто на результати спостереження  впливають особисті якості дослідника, його життєвий досвід, установки, емоційні стани тощо;

• дослідник перебуває  в пасивному стані, тобто не може змінити хід психічного явища  і змушений чекати, коли розпочнуться ті чи інші процеси, йому не дано можливості повторення;

• спостереження погребує значних витрат часу;

• цей метод не дає  змоги кількісно проаналізувати зібраний матеріал.

Перевага методу спостереження порівняно з іншими полягає в тому, що психіка проявляється за природних умов, тобто спостереження дає інформацію про дії індивідів незалежно від їхніх установок на «бажану», «схвалювану» поведінку.

Розрізняють такі види психологічних  спостережень: включене спостереження (воно передбачає, що дослідник сам  на певний час стає членом групи  — об'єкта дослідження); невключене спостереження (це спостереження «збоку»: спостерігач не є учасником групи  — об'єкта спостереження). Залежно  від позицій спостерігача стосовно об'єктів спостереження виокремлюють відкрите (під час такого спостереження  досліджувані знають, що вони є об'єктами спостереження) і приховане (за таких  умов досліджувані не підозрюють, що ведеться спостереження за їхньою поведінкою та діяльністю) спостереження. За чинником регулярності спостереження поділяють  на систематичні (під час таких  спостережень дослідник відвідує досліджувані об'єкти протягом певного часу) та епізодичні. Спостереження може також бути суцільним, коли фіксуються всі прояви психологічної  діяльності протягом певного часу, і вибірковим, коли реєструються лише ті явища, які безпосередньо стосуються питання, що вивчається (наприклад, стиль відносин працівників і керівника; індивідуальний підхід керівника до підлеглих тощо).

Метод спостереження має  такі різновиди:

— метод узагальнення незалежних характеристик. Необхідний при узагальненні даних спостережень управлінського складу (вищої й середньої ланок, колег, підлеглих), проведених незалежно  один від одного в різний час, у  різних умовах і видах діяльності;

— психологічний аналіз продуктів діяльності. Допомагає  вивчати не саму діяльність, а її продукт;

— метод опису значущих ситуацій. Передбачає спостереження  за найважливішими для організації  подіями.

У керівника, який постійно вдається до методу наукового спостереження, поступово формується психологічна спостережливість, а вміння спостерігати за людьми і використовувати дані цих спостережень в управлінській  роботі є складовою професійної  майстерності керівника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Розкрийте сутність  мотивів пов’язаних з трудовою  діяльністю, що зумовлюють поведінку  людини.

Мотив праці – це те, що спонукає людину до праці, а мета – те, чого вона намагається досягти в результаті праці.

Мотив — свідомий збуджувач поведінки та діяльності людини, який зумовлює здійснення нею різноманітних потреб.

Справжньою основою мотиву є потреба, тобто об’єктивна необхідність людини в чомусь. Усвідомлена, відображена у свідомості потреба й називається мотивом.

Мотиви з’являються майже  одночасно з виникненням потреб і інтересів та проходять певні  стадії, аналогічні стадіям формування потреб та інтересів людини. Мотив  — це своєрідна реакція людей  на інтереси, а отже, на усвідомлені  потреби.

Правомірним є твердження, що в структуру мотиву входять:

• потреба, яку людина хоче задовольнити;
• благо, що може задовольнити цю потребу;
• трудова дія (дії), що необхідні для отримання блага;
• ціна — витрати фізіологічного, матеріального й морального характеру, що пов’язані з трудовою дією.

Розрізняють декілька груп мотивів. Перша, найбільша, пов'язана з професією та місцем роботи. До неї належать матеріальні мотиви, мотиви сенсу праці, мотиви престижу професії тощо. Друга — це мотиви, пов'язані з реалізацією особистістю засвоєних нею соціальних норм і цінностей. У цьому зв'язку виділяють мотиви щодо реалізації значимих цінностей суспільства (громадські, морально-патріотичні тощо); мотиви трудової поведінки, пов'язані з засвоєнням норм та цінностей конкретного трудового колективу (мотиви колективної солідарності); мотиви реалізації групових норм; мотиви стандартів трудової поведінки у групі, професійної солідарності, ділового спілкування тощо. Третя група мотивів пов'язана з вибором та обґрунтуванням альтернатив життєвого циклу особи. До неї входять мотиви соціальної та професійної мобільності, подолання статусно-ролевого та соціально-психологічного дискомфорту тощо.

Мотиви виконують різноманітні функції:

а) орієнтуюча — функція, за якої мотив спрямовує поведінку  працівника в ситуації вибору її варіантів;

б) змістоутворююча — функція, за якої мотив визначає суб'єктивну значимість поведінки працівника, надає їй індивідуального змісту;

в) регулююча — функція, за якої мотив надає поведінці  особи суспільного чи особистого характеру;

г) спонукаюча — функція, коли мотив є внутрішнім спонукачем активності особи;