Психология управления

ґ) мобілізуюча — функція, за якої мотив мобілізує сили

працівника на реалізацію значимих для нього видів діяльності;

д) обґрунтовуюча — функція, коли за допомогою мотивів людина пояснює свої вчинки.

Отже, джерелом трудової активності людини є потреби, які спонукають її діяти певним чином і в певному  напрямку. Процес задоволення потреб виступає як активний цілеспрямований  процес оволодіння тією чи іншою формою діяльності та її реалізації відповідно до рівня суспільного розвитку.

Особливістю праці як діяльності є те, що зміст її не визначається повністю потребою, яка її викликала. Якщо потреба як мотив спонукає людину до діяльності, стимулює її, то самі форми  і зміст діяльності визначаються суспільними умовами, поділом праці. Наприклад, мотивом, який змушує верстатника  працювати, можуть бути фізіологічні потреби (в їжі, одязі, житлі), проте сам  процес управління верстатом, тобто  зміст діяльності, визначається не цією потребою, а метою — виготовленням  конкретної деталі. Отже, спонукання, мотиви діяльності не збігаються з безпосередньою метою праці. Потреби як джерело  активності спонукають людину до праці, а усвідомлювана нею мета є  регулятором активності в процесі  праці.

Щоб праця була успішною, людина має оволодіти способами, цілеспрямованими діями з досягнення поставленої мети. Сама діяльність, в свою чергу, повинна стимулювати  й підтримувати активність працівника, яка сама собою негайно не задовольняє  наявні потреби. Це означає, що праця  неможлива без пізнавальних та вольових процесів. Наявність усвідомлюваної мети завжди лишається необхідною ознакою  праці. Решта сторін діяльності —  мотиви, способи виконання, добір  і переробка інформації — можуть усвідомлюватися, не повністю усвідомлюватися, усвідомлюватися хибно або не усвідомлюватися зовсім. За відсутності  усвідомлюваної мети йдеться не про  трудову діяльність людини, а про  імпульсивну поведінку, керовану безпосередньо потребами та емоціями.

До найважливіших мотиваційних моделей належать такі:

1. Традиційна модель. Базується  на розумінні природи людини, для якої праця огидна. Для  більшості людей важливіше, скільки  їм заплатять, ніж те, що вони  роблять.

2. Модель людських стосунків.  Вона ґрунтується на припущенні, що бажання бути корисним і  визнаним групою для індивідів  важливіше, ніж гроші.

3. Модель людських ресурсів. Виходить з ідеї, що більшість  людей можуть ставитись до  праці творчо і здатні самовдосконалюватися  в ній більшою мірою, ніж  вимагається умовами виробництва.  Ця модель не нехтує мотивацією  грошей, визнаючи важливість і  інших мотивів.

В основі механізму трудової мотивації лежать потреби працівника, які дають можливість зробити  висновок, що йому необхідно для  життя. Усвідомлення їх у вигляді  інтересу підказує, як діяти для  задоволення цих потреб. Цінності у вигляді основних потреб індивіда дають змогу встановити ієрархію, послідовність дій, спрямованих  на задоволення потреб. Суспільні  ідеали, норми і цінності дозволяють визначити межі дозволеності в цих діях. Керуючись мотивами, працівник обирає з переліченого ряду спонукальних причин ті, що найбільше відповідають його баченню трудової ситуації, обґрунтовуючи тим самим свою трудову поведінку.

Напрямок розвитку трудової мотивації в нашій країні зумовлений переходом від моделі переважно  ідеологічної мотивації праці до моделі людських ресурсів, яка визнає за більшістю працівників прагнення  творчо працювати і самовдосконалюватися, не нехтуючи грошовою мотивацією, припускаючи важливість і інших мотивів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практичне завдання: «Дослідження особистості менеджера».

1. Наведіть приклад  яскравої особистості серед відомих  менеджерів у збройних силах  України.

2. Проаналізуйте  її життєдіяльність.

3. Зазначте, завдяки  яким якостям ця людина досягла  успіху.

4. Дослідіть структуру  даної особистості, для чого  підкресліть, що для неї є  характерним з таких складових  структури як: а) загальнолюдські  властивості; б) соціально-специфічні  риси; в) індивідуально-неповторні  риси.

5. За тим самим  переліком компонентів структури  особистості проведіть самоаналіз  ї зробіть висновок що до  свого розвитку і необхідності  вдосконалення.

 

Одним із яскравих прикладів особистості з великої букви є перший заступник Міністра оборони України Можаровський Володимир Миколайович.

Народився Володимир Миколайович 17 вересня 1952 року в селищі Бовсуни Лугинського району, що на Житомирщині.

Був здібним учнем, а згодом і студентом Ленінградського вищого загальновійськового командного училища, яке у 1973 році закінчив з відзнакою. Офіцерську службу розпочав на посаді командира мотострілецького взводу у Ленінградському військовому окрузі. Звідси все і почалось.

З 1974 по 1985 рік службу проходив на посадах командира розвідувального взводу, командира взводу курсантів та командира роти курсантів Ленінградського вищого загальновійськового командного училища, командира мотострілецького батальйону. З 1985 по 1987 рік – командир окремого батальйону охорони і обслуговування 40-ї загальновійськової армії у Демократичній Республіці Афганістан. З 1987 по 1992 рік – начальник штабу – заступник командира мотострілецького полку, командир мотострілецького полку Туркестанського військового округу.

І знову навчання на факультеті Військової академії імені М.В. Фрунзе, який у 1991 році закінчив із золотою медаллю. А з 1992 року Володимир Миколайович у лавах Збройних Сил України. Спочатку він протягом чотирьох років поспіль обіймав посади начальника штабу – заступника командира мотострілецької дивізії та командира механізованої дивізії. З 1996 по 2000 рік – заступник командира армійського корпусу, командир армійського корпусу.

У 1998 році екстерном закінчив оперативно-стратегічний факультет Академії Збройних Сил України, а з 2000 по 2001 рік обіймав посаду першого заступника командувача Сухопутних військ Зовнішніх Сил України.

З 2001 по 2004 рік – командувач військами Південного оперативного командування Сухопутних військ ЗС України, начальник штабу - перший заступник  командувача військами Північного оперативного командування Сухопутних військ ЗС України.

У 2004 - 2005 роках обіймав  посаду начальника Головного штабу  – першого заступника Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України.

З 2005 по 2007 рік – начальник  штабу - перший заступник командувача  Сухопутних військ Збройних Сил України.

З листопада 2007 року по січень 2010 року – командувач Об’єднаного  оперативного командування Збройних Сил  України.

З січня по серпень 2010 року обіймав посаду першого заступника начальника Генерального штабу –  Головнокомандувача Збройних Сил України.

Генерал-полковник запасу. Розпорядженням Кабінету Міністрів  України від 18 серпня 2010 року призначений  на посаду першого заступника Міністра оборони України.

За сумлінну, бездоганну та добросовісну службу Володимира Можаровського нагороджено орденами Богдана Хмельницького ІІ-го та ІІІ-го ступенів, орденом «За службу Батьківщині» ІІІ-го ступеня, медаллю «За військову службу Україні», іншими медалями та відомчими відзнаками.

Біографія вражаюча, а головне  - з простого сільського хлопчини він пройшов шлях до першого заступника Міністра оборони України. Пройшовши такий шлях людині просто необхідно бути сильною, наполегливою, розумною, з великою силою волі, енергійною, цілеспрямованою та відповідальною.

Дослідження структури особистості Володимира Можаровського

а) загальнолюдські властивості - працелюбний, чуйний, делікатний, милосердний, прагне до свободи, не може жити без інших людей.

б) соціально-специфічні риси - сила волі, порядність, упевненість в собі, доброта та дружелюбність.

в) індивідуально-неповторні риси - схильний до нового, націлений на здобуття результатів, не боїться ризикувати, надзвичайно вимогливий до себе, розвинені творчі здібності, здатність дивитися на життя з об'єктивної точки зору, відкрита і чесна поведінка у всіх ситуаціях, здатність брати на себе відповідальність, а не вирушати від неї, уміння покладатися на свій досвід, розум і відчуття, а не на думки інших людей, традиції або умовності, заклопотаність благополуччям інших людей, а не забезпеченням лише власного щастя.

Дослідження особистої структури особистості:

а) загальнолюдські властивості - працелюбна, розумна, розсудлива, щедра, товариська, вперта. 

б) соціально-специфічні риси - шанобливо ставиться до себе і до інших, чесна, доброзичлива, порядна.

в) індивідуально-неповторні риси – наполеглива, ввічлива, уміє володіти собою, винахідлива, завжди досягає поставлених цілей, справжній активіст і суспільно активна особистість.

Враховуючи дане дослідження  моєї особистості необхідно зазначити, що необхідно вдосконалюватись, розвивати  кращі риси своєї особистості, а  негативні намагатись "згладити", щоб вони були менш виражені за позитивні  якості. Адже, мабуть, не дарма існує  така приказка: "Лише наполегливою працею та розумом можна домогтися задуманого" - впевнена її придумали розумні  люди. Ця приказка стала девізом  мого життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Агапова Е. Г. Основы физиологии и психологии труда. - Самара, 1991. - 149 с.
2. Андрушко Василь Климович, Комар Юрій Миколайович, Комар Сергій Юрійович. Управління персоналом: Політика. Стратегія. Тактика. Мотивація. Розвиток. Атестація. Ефективність:Навч.-метод. посіб. / Хмельницький ін-т регіонального управління та права. — Хмельницький : ХІУП, 2000. — 255с.
3. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления.- Харьков: ООО „Фортуна-пресс”, 1998.-464 с.
4. Володимир Можаровський: «Була така мрія стати офіцером» // Військо України – 2010. - №9. – с.12-15.
5. Данюк Василь Макарович, Петюх Василь Миколайович, Цимбалюк Світлана Олексіївна, Крушельницька Я. В., Леонтенко О. М. Менеджмент персоналу: Навч. посібник / Київський національний економічний ун-т / Василь Макарович Данюк (заг.ред.), Василь Миколайович Петюх (заг.ред.). — К. : КНЕУ, 2004. — 398с.
6. Жоль К.К. Соціологія: Навч. Посібник. – К.: Либідь, 2005. – 440 с.
7. Климов Е. А. Введение в психологию труда. Учебник для

ВУЗов. - М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. - 350 с.

8. Колот А. М. Мотивація персоналу: Підручник. — К.: КНЕУ, 2002. — 345 с Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 232 с
9. Комінко С., Курант Л., Самборська О., Фетодюк Т., Ніколєнко С. Психологія в менеджменті: Навчальний посібник. – Тернопіль, 1998. – 400 с.
10. Комиссарова Т.А. Управление человеческими ресурсами: Учебное пособие. – М.: Дело, 2002. – 312 с.
11. Лозниця В.С.Психологія менеджменту: Навчальний посібник. – К.: ТОВ „УВПК „ЕксОб”, 2002. – 311 с.
12. Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 1997. -248 с.
13. Лукашевич М. П. Соціологія праці: Підручник. – К.: Либідь, 2004. – 440 с.
14. Лукашевич Н.П., Сингаевская И.В., Бондарчук Е.И. Психология труда: Учебно-методическое пособие / Под. ред. Н.П. Лукашевича. – К.: МАУП, 1997. – 104 с.
15. Лукашевич М. П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс: Підручник. – К.: Каравела, 2004. – 456 с.
16. Машков В.Н. Психология управления: Учебное пособие. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. – 208 с.
17. Мельник Людмила Павлівна. Психологія управління: Курс лекцій / Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП). — К., 1999. — 172с.
18. Мурашко Микола Іванович. Менеджмент персоналу: Навч.-практ. посіб. — 2.вид., стер. — К. : Знання, 2006. — 312с.
19. Огаренко В.М., Малахова Ж.Д. Соціологія праці: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 304 с.
20. Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна. Психологія управління: Посібник. — К. : Академвидав, 2003. — 567с
21. Основы психологических знаний: Учебное пособие / Авт.-сост. Г.В. Щекин. – К.: МЗУУП, 1994. – 112 с.
22. Попов Ю.Н., Шевчук А.В.. Современная экономика и социология труда: Учебное пособие. - Экон-Информ, М., 2003
23. Психология индивидуальных различий / Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтера, В. Я. Романова. – М., 1982.  – 320 с.
24. Психология управления: Курс лекций / Л.К. Аверченко, Г.М. Залесов, Р.И. Мокашанцев, В.М. Николаенко; отв. Ред. М.В. Уральцова. – Новосибирск: «Сибирское соглашение», М.: ИНФРА-М, 2001. – 150 с.
25. Розанова В.А. Психология управления: Учебное пособие. Изд. 2-е перераб. и доп. – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 2000.- 384 с.
26. Сарычев С. В., Чернышев А. С. Социально-психологические аспекты надежности группы в напряженных ситуациях совместной деятельности. – К., 2000. – 275 с.
27. Соціологія: Навч. Посіб. / За ред. С.О. Макєєва. – 3-тє вид., стер. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2005. – 455 с.
28. Социология труда. Учебник. // Под ред. Соколовской И., М., 2002.
29. Стадник Валентина Василівна, Йохна Микола Антонович. Менедж-мент: Підручник. — 2. вид., випр. и доп. — К. : Академвидав, 2007. — 472с.
30. Станкин М.И. Психология управления: Практическое пособие. – М.: «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1999.- 304 с.
31. Титарчук М.О. Поведінка особистості як діяльність: соціально-філософський погляд// Філософський альманах. - К.: Центр духовної культури, - 2006. - № 58
32. Хміль Федір Іванович. Управління персоналом: Підручник. — К.: Академвидав, 2006. — 487с.