Психолого-педагогічні засоби попередження конфліктної поведінки студентів

Психолого-педагогічні  засоби попередження конфліктної поведінки студентів

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП…………………………………………………………………….................3

РОЗДІЛ 1. Проблема конфлікту в сучасній психології................................... 10

1.1. Конфліктна  поведінки студентів як  психолого-педагогічна проблема………...……………………………………..…………………………...10

1.2. Загальні характеристики конфлікту ……………………………….................18

1.3. Особливості конфліктної  поведінки студентів………………........................38

РОЗДІЛ 2.  Дослідження особливостей протікання та подолання  конфліктів серед студентів…………………………..…………………………..48

1. . Організація емпіричного дослідження……………….....................................48
2. Аналіз та інтерпретація результатів…………………………….....................53
3. Психолого-педагогічні засоби попередження та  подолання конфліктів……………………………………………………………………58
4. Методичні рекомендації для запобігання конфліктів та їх подолання…….61

ВИСНОВКИ……………………………………………………………..................70

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………....................72

ДОДАТКИ.................................................................................................................76

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

             Люди стикаються з конфліктами різного виду щодня, і кожен має певні знання про них. Але буденне знання поступається науковому. Таке знання про конфлікти є не більше чим проста сума різноманітних, але поверхневих відомостей про конфлікт, лише констатує факти і попередній досвід. Через те здоровий глузд і інтуїція, заснована на чутті і проникливості, обмежені в своїх можливостях, хоч і можуть виявитися корисними при розпізнаванні, попередженні і залагоджуванні конфліктних ситуацій. Науковий підхід припускає системно організовані, принципово структуровані, методологічно точні знання про конфлікти, орієнтацію на пізнання закономірностей реального світу і збагнення об'єктивної істини. Вивченням конфліктів займається наука конфліктологія: у неї свій предмет вивчення — соціальна природа, причини, типи і динаміка конфліктів, шляхи, методи, засобу їх попередження і регулювання.

Конфлікти, зрозуміло, вивчаються не ради задоволення інтересу і простого збагачення знань, а для того, щоб  оволодіти методами (прийомами і  правилами) профілактики і врегулювання конфліктів, одержати конкретне уявлення про примирливі процедури, що дозволяють привести до згоди учасників різних соціальних конфліктів.

Крім теоретичних знань, конфліктологія має практичний додаток. Це викликається такою життєвою обставиною, що, погоджуючись з поширеним твердженням  «поганий мир краще за добру сварку», люди проте не можуть уникнути дисгармонії, обходитися без конфліктів. Нерідко конфлікт виявляється не тільки неминучим, але і прийнятним «виходом» з ситуації, що склалася, чи не єдиним способом відновити порушену рівновагу у взаєминах людей, дозволити їм дійти згоди щодо сумісних справ, приватних і загальних інтересів, норм поведінки.

Проблема вивчення конфлікту  залишалася завжди актуальною у вітчизняній та зарубіжній психологічній науці. Психологія конфлікту зараз, можна сказати, переживає свій розквіт, одночасно розроблюється багато концепцій та теорій щодо сутності та причин, розвитку та значення конфліктів.

Конфлікт  як соціальне явище привертав  увагу ще стародавніх мислителів, філософів. В новий час конфлікт став предметом вивчення соціології та психології. З різних позицій та різною мірою вивчали конфлікт З. Фрейд та К. Юнг, К. Маркс та Г. Зіммель,  К. Левін та багато інших дослідників.

Проблеми  конфлікту вивчали у вітчизняній науці О. Антонова-Турченко , Богданов Є. Н., Зазикін В. Г. , Гришина Н. В., Ємельянов С. М., Журавльов В. І., Здравомислов А. Г., Ложкін Г. В., Почебут Л., Чикер В.

Увагу науковців  тепер привертають не причини  його виникнення та особливості розвитку, а вплив, який він здійснює на людину та оточуюче середовище. На основі цього ними виробляються методи конструктивного розв'язання конфлікту та ефективні заходи його профілактики.

Конфлікт як психологічне явище тісно пов'язаний з об'єктивними  та суб'єктивними факторами. Він виявляється та розвивається в спілкуванні особистостей, в суспільній взаємодії. Людина сама визначає ситуацію як конфліктну на основі свого досвіду.

В психологічній  науковій літературі проблемі педагогічного  конфлікту  присвячено багато публікацій, які переважно стосуються конфліктів у загальноосвітніх середніх школах. Проблемам конфліктності у ВНЗ присвячена незначна кількість літератури. Здебільшого вона висвітлює лише загальну проблему - педагогічного конфлікту, не виокремлює специфіки (особливостей) конфлікту в вищому навчальному закладі.

До того ж існує проблема студентства як особливої соціальної категорії, яка представлена у науковій літературі недостатньо. Проблема конфліктності студентів в процесі навчання є актуальною сьогодні. Велику увагу при дослідженні треба приділити особливостям конфліктної поведінки студентів, її причинам та наслідкам. Це допоможе виділити специфіку виникнення та розвитку педагогічного конфлікту у ВНЗ та визначити специфічні явища, які супроводжують цей конфлікт. На основі результатів такого дослідження можна виробити ефективні методики спрямовані на профілактику та ефективне конструктивне розв'язання таких конфліктів.

           Суперечності, детермінуючи внутрішньоособистісний  конфлікт, виступають однією з  передумов виникнення конфліктних  форм поведінки (В. П. Бурлачук, Е. О. Донченко, Г. М. Дубчак, К. Левін, Н. І. Непомняща, Т. М. Титаренко, К. Хорні, З. Фрейд та ін.) [4].

           Обґрунтування об'єктивно-суб’єктивного характеру причин конфліктних форм поведінки є досить продуктивним в процесі визначення способів їхнього попередження, вироблення оптимальної стратегії поведінки людей у типових конфліктах. До числа об’єктивних причин можна віднести головним чином ті обставини соціальної взаємодії людей, що призвели до зіткнення їхніх інтересів, думок, установок і т.д. Об’єктивні причини призводять до створення передконфліктної обставини – об’єктивного компонента передконфліктної ситуації.

          Суб’єктивні причини в основному  пов’язані з тими індивідуально-психологічними  особливостями опонентів, які  призводять до того, що вони вибирають саме конфліктний, а не який-небудь інший спосіб вирішення об'єктивного протиріччя, що склалося. Людина не йде на компромісне вирішення проблеми, не поступається, не уникає конфлікту, не намагається разом з опонентом взаємовигідно вирішити виникле протиріччя, а вибирає стратегію протидії. Практично в будь-якій передконфліктній ситуації є можливість вибору конфліктного або одного з неконфліктних способів її вирішення. Причини, у силу дії яких людина вибирає конфліктну поведінку, у контексті сказаного вище носять головним чином суб'єктивний характер. Короткий розгляд характеру зв’язків між об’єктивними і суб’єктивними причинами конфліктних форм поведінки дає можливість відзначити наступне. Як стверджує Н. І. Пов’якель, практично у будь-якій конфліктній поведінці існує комплекс об’єктивно-суб’єктивних причин [6]. Проведений аналіз психологічної літератури щодо причин виникнення конфліктних форм поведінки свідчить, що в конфлікти з оточуючими вступають, перш за все, люди з негнучким, ригідним характером, ті, хто не адекватно сприймає інші альтернативні форми поведінки, що є протилежним до їхніх принципів і ціннісних критеріїв. Як правило, такі люди інертні, повільно звикають до нової обстановки, мало спілкуються, вкрай егоцентричні і не визнають компромісів. Водночас, протилежною властивістю є емпатія. Встановлено, що емпатійні люди, які вміють враховувати думку інших, привітливі, оптимістичні, сердечні, емоційні менше вступають в конфлікти. Ще однією причиною конфліктних форм поведінки може бути стійке прагнення до визнання та поваги оточуючих, прагнення посідати більш престижне і впливовіше місце в групі. Така людина вважає себе головною у всьому, зазвичай не рахується з іншими.

            Виникненню конфліктних форм  поведінки може сприяти також низький рівень розвитку свідомості та самосвідомості у сприйнятті різноманітних непередбачуваних соціальних ситуацій. У цьому випадку людина не вміє зважувати можливі варіанти поведінки. Їй не подобається збирати додаткові відомості, аналізувати їх, замість цього вона швидко повідомляє своє рішення.

           Сприятливим підґрунтям для виникнення  конфліктної поведінки, як на  нашу думку, є неузгодженість  між загальним уявленням людини  про те, якою вона повинна бути (ідеальний образ) та її реальною самооцінкою. Низький рівень особистісної адаптованості та надмірна проникливість у процесі взаємодії з оточуючою дійсністю безпосередньо пов’язані з низькою самооцінкою, з метою компенсації якої і створюється надідеальний образ. Особистість намагається привести себе у відповідність до створеного образу, розглядає власні неусвідомлені недоліки як домінантні якості та інтерпретує їх як засоби для досягнення значущих цілей, так, наприклад, агресивність приймати за силу. В подальшому така людина є негнучкою у взаємодії, так як у неї неактивізоване самопізнання і бракує адекватних форм поведінки. Завищена самооцінка детермінує конфлікти з близьким оточенням, яке не сприймає розбіжності з реальними можливостями особистості.

 

Одними з головних чинників виникнення конфліктної поведінки у студентів перших курсів ВНЗ ми бачимо труднощі процесу адаптації, що в будь-якому випадку впливає як на особистість студента загалом, так і на рівень його конфліктності. Першокурсники стикаються з такими труднощами, як:

- дидактичні (новизна у процесі навчання, відсутність необхідних навичок самостійної роботи);

- соціально-психологічні (нові умови життя, оточення, норми  поведінки, незвичний режим діяльності; особливості самостійного життя,  ведення власного бюджету, подолання  можливих матеріальних труднощів);

- професійні (невміння  зорієнтуватись у професійній  спрямованості процесу навчання; необхідність вчитись працювати  з іншими людьми; складність у  формуванні організаторських вмінь  і навичок);

Процес адаптації студентів  проходить три фази:

1) психічна реакція  організму на нові умови ВНЗ;  у студентів має різну тривалість, але переважно закінчується в  середині першого семестру;

2) передбачає перебудову  механізмів пристосування, динамічного  стереотипу, психічних процесів  і завершується приблизно до середини другого семестру;

3) період усталеної  адаптації, коли завершується  формування динамічного стереотипу  і пристосовницьких реакцій. У  70 % студентів він завершується  до кінця першого курсу.

У допомогу тим, хто прагне оволодіти основами наукових знань про конфлікти, і призначається дана дипломна робота. Вона ґрунтується на навчально-методичній літературі та проведеному емпіричному дослідженні.

 

Актуальність  теми:

          Актуальність теми полягає у необхідному постійному моніторингу тенденцій конфліктної поведінки серед студентів ВНЗ. В психологічній літературі недостатньо повно описано вплив конфліктної поведінки на  навчання та стосунки студентів. Наша мета полягала у виправленні цієї прогалини, а також у розробці конкретних психолого-педагогічних засобів попередження такої поведінки.

 

Об’єктом дипломної роботи виступає конфліктна поведінка студентів ВНЗ.

Предметом - особливості протікання конфліктної поведінки студентів першого та другого курсів, та психолого-педагогічні засоби її попередження.

Мета дипломної роботи: вивчити конфліктну поведінку сучасних студентів та визначити основні шляхи їх подолання.

Згідно  з поставленою метою було визначено  такі завдання дипломної роботи:

• визначити причини, особливості та процес протікання конфліктної поведінки студентів ВНЗ;
• систематизувати та проаналізувати психологічну літературу у сфері висвітлення даної проблеми;
• провести емпіричне дослідження конфліктної поведінки студентів та проаналізувати його результати;
• виявити рівень сформованості конфліктної культури      ;
• виявити тенденції конфліктної поведінки серед студентів ВНЗ;
• запропонувати психолого-педагогічні засоби попередження конфліктної поведінки;

 

Гіпотеза дослідження:

Психолого - педагогічні  засоби попередження конфліктної поведінки дозволяють знизити рівень конфліктності особистості та конструктивно діяти в конфліктних ситуаціях.

 

Методи:

- теоретичні: вивчення наукової літератури з дослідження психологічних  особливостей конфлікту.

- емпіричні: 

а) діагностичні: тестування (методика „Діагностика рівня конфліктності особистості”, методика Томаса – Кілмена  „Діагностика схильності особистості до конфліктної поведінки”, «Діагностика готовності до ведення переговорів та вирішення конфліктів»), та анкетне опитування;