Психологія як наука

1. Значення психолого-педагогічних знань для особистісної і професійної самореалізації фахівця

Майбутній фахівець непедагогічного  профілю має усвідомити, для чого йому потрібні знання з психології. Адже саме усвідомлення особистісного значення психологічних знань сприятиме засвоєнню складних понять і категорій та їх ефективному використанню в житті, навчанні та професійній діяльності.

Перш за все, психологічні знання необхідні  для глибшого розуміння себе та інших. Людям, здатним зрозуміти, порадити, підтримати, можна довірити власні думки і переживання, отримати від  них співчуття, допомогу. Психологічні знання необхідні також для самовдосконалення, пристосування до змін у навколишньому  середовищі. Без саморозвитку людина не відповідає вимогам сучасності, не може самореалізуватися в суспільстві. Знання психології створює базу для самовиховання та впливу на інших людей. Майбутній фахівець з вищою освітою може займати керівну посаду і як керівник колективу повинен дбати про професійне зростання, навчання та виховання своїх підлеглих. Знання психології людини необхідне і в процесі виховання власних дітей.

Вивчення психології потрібне для  підвищення ефективності власної професійної  діяльності, найповнішого використання особистісного потенціалу людини, налагодження стосунків між членами трудового  колективу та у системі "людина - техніка", щоб запобігти техногенним  та екологічним катастрофам. Сучасні  інформаційні технології вимагають  досконалої підготовки фахівців, максимальної актуалізації їхніх інтелектуальних, творчих ресурсів. Створення систем "людина-машина" неможливе без  урахування психічних особливостей людини.

Отже, психолого-педагогічні знання мають незаперечну важливість для  майбутніх фахівців непедагогічного  профілю.

2. Психологія  як наука: приклади психічних  явищ, предмет, основні поняття

"Психологія як наука вивчає  факти, закономірності, механізми  психічного життя людей і тварин. Взаємовідносини живих істот  з навколишнім світом реалізуються  за допомогою психіки як складної  сигнальної системи, до якої  входять почуття та образи, настанови  й мотиви, процеси спілкування  та ідеальні предметні дії,  емоційні стани та інші психічні  властивості. Різноманітні психічні  якості утворюють систему регуляції,  що надає поведінці й діяльності  стійкості та ефективності. У  людини ця система виступає  як психічний склад особистості,  який утворюється її комунікативними  здібностями, ціннісними орієнтаціями, рисами характеру, самосвідомістю, інтелектуальними здібностями, темпераментом  тощо".

 

Психология как наука обладает особыми качествами, которые отличают ее от других дисциплин. Как систему  проверенных знаний психологию знают  немногие, в основном только те, кто  ею специально занимается, решая научные  и практические задачи. Вместе с  тем как система жизненных  явлений психология знакома каждому  человеку. Она представлена ему в виде собственных ощущений, образов, представлений, явлений памяти, мышления, речи, воли, воображения, интересов, мотивов, потребностей, эмоций, чувств и многого другого. Основные психические явления мы непосредственно можем обнаружить у самих себя и косвенно наблюдать у других людей.

Что же является предметом изучения психологии? Прежде всего психика человека и животных, включающая в себя многие субъективные явления. С помощью одних, таких, например, как ощущения и восприятие, внимание и память, воображение, мышление и речь, человек познает мир. Поэтому их часто называют познавательными процессами. Другие явления регулируют его общение с людьми, непосредственно управляют действиями и поступками. Их называют психическими свойствами и состояниями личности, включают в их число потребности, мотивы, цели, интересы, волю, чувства и эмоции, склонности и Способности, знания и сознание. Кроме того, психология изучает человеческое общение и поведение, их зависимость от психических явлений и, в свою очередь, зависимость формирования и развития психических явлений от них.

№ п/п	Явления, изучаемые психологией	Понятия, характеризующие эти явления
1	Процессы:  индивидуальные, внутренние (психические)	Воображение, воспоминание, восприятие, забывание, запоминание, идеомоторика, ин-сайт, интроспекция, мотивация, мышление, научение, обобщение, ощущение, память, персонализация, повторение, представление, привыкание, принятие решений, рефлексия, речь, самоактуализация, самовнушение, самонаблюдение, самоконтроль, самоопределение, творчество, узнавание, умозаключение, усвоение.
2	Состояния: индивидуальные, внутренние (психические)	Адаптация, аффект, влечение, внимание, возбуждение, галлюцинация, гипноз, деперсонализация, диспозиция, желание, интерес, любовь, меланхолия, мотивация, намерение, напряженность, настроение, образ, отчуждение, переживание, понимание, потребность, рассеянность, самоактуализация, самообладание, склонность, страсть, стремление, стресс, стыд, темперамент, тревож-'ностъ, убежденность, уровень притязаний, усталость, установка, утомление, фрустрация, чувство, эйфория, эмоция.
3	Свойства индивидуальные, внутренние (психические)	Иллюзии, константность, воля, задатки, индивидуальность, комплекс неполноценности, личность, одаренность, предрассудок, работоспособность, решительность, ригидность, совесть, упрямство, флегматичность, характер, эгоцентризм.
4	Процессы:  индивидуальные, внешние  (поведенческие)	Действие, деятельность, жест, игра, имп-ринтинг, мимика, навык, подражание, поступок, реакция, упражнение.
5	Состояния: индивидуальные, внешние (поведенческие)	Готовность, интерес, установка.
6	Свойства: индивидуальные, внешние (поведенческие)	Авторитетность, внушаемость, гениальность, настойчивость, обучаемость, одаренность, организованность, темперамент, трудолюбие, фанатизм, характер, честолюбие, эгоизм.
7	Процессы: групповые, внутренние	Идентификация, коммуникация, конформность, общение, межличностное восприятие, межличностные отношения, формирование групповых норм.
8	Состояния: групповые, внутренние	Конфликт, сплоченность, групповая поляризация, психологический климат.
9	Свойства: групповые, внешние	Совместимость, стиль лидерства, соперничество, сотрудничество, эффективность деятельности группы.
10	Процессы: групповые, внешние	Межгрупповые отношения.
11	Состояния: групповые, внешние	Паника, открытость группы, закрытость группы.
12	Свойства: групповые, внешние	Организованность.

 

3. Основні  галузі психології

За  предметом спрямованості на дослідження, раціоналізацію або перетворення психіки  виділяють три великі групи наукової психології: теоретичну, науково-прикладну  та практичну психологію. Між галузями психологічної науки існують  тісні зв'язки. Так, теоретична психологія напрацьовує систему психологічних знань, що виступає фундаментом науково-прикладної та практичної психології. Факти, що розкриваються у науково-прикладній та практичній психології, узагальнюються засобами теоретичної психології, що сприяє постійному оновленню системи понять, категорій, принципів психологічної науки. А це створює умови для глибшого пізнання психіки й надання ефективнішої допомоги у розвитку особистості та в її творчій діяльності.

Найважливішою серед галузей теоретичної психології вважається загальна психологія, яка вивчає найбільш загальні психологічні закономірності, теоретичні принципи та методи психології, її основні поняття й категоріально-поняттєвий апарат. Ключовою категорією наукової психології є особистість.

Нижче розглянемо деякі галузі науково-прикладиої психології за предметом їх вивчення.

> Психологія праці - вивчає психологічні закономірності перебігу та організації конкретних форм трудової діяльності.

> Педагогічна психологія - розглядає психологічні проблеми навчання та виховання.

> Психологія управління - вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності.

> Психологія реклами - займається оцінкою потреб та очікувань споживачів, а також впливу рекламного образу на поведінку покупців.

> Вікова психологія - вивчає онтогенез різних психічних процесів і розвиток психічних якостей особистості на різних етапах життєвого шляху людини.

> Медична психологія - вивчає аспекти діяльності лікаря і поведінки хворого.

> Юридична психологія - розглядає психологічні питання, пов'язані з реалізацією системи права.

>  Військова психологія - досліджує поведінку людини в умовах бойових дій; психологічні взаємовідносини між командирами і військовослужбовцями, методи психологічної пропаганди і контрпропаганди; психологічні проблеми управління бойовою технікою тощо.

> Психологія спорту - розглядає психологічні особливості особистості і діяльності спортсменів, умови й засоби їхньої психологічної підготовки; психологічні параметри тренованості спортсмена; психологічні чинники, пов'язані з організацією і проведенням змагань.

> Психологія торгівлі - досліджує психологічні особливості рекламної діяльності; індивідуальні, вікові та інші прояви попиту; психологічні чинники обслуговування клієнтів, питання психології моди та ін.

> Психологія творчості - вивчає особливості творчої особистості; чинники, що стимулюють творчу активність, роль інтуїції у здійсненні наукового відкриття і под.

> Психологія аномального розвитку, або спеціальна психологія, розгалужується на:

- патопсихологію, яка досліджує відхилення в процесі розвитку психіки; розпад та різноманітні форми патології особистості;

- олігофреиопсихологію - науку про патологію психічного розвитку, пов'язану з вродженими дефектами мозку;

- сурдопсихологію - вона досліджує формування дитини із серйозними дефектами слуху, аж до повної глухоти;

- тифлопсихологію - ця наука вивчає розвиток дітей зі слабким здоров'ям і незрячих.

>  Порівняльна психологія — досліджує філогенетичні форми психічного життя (здійснює зіставлення психіки тварин і людини, встановлює характер і причини тотожностей і розбіжностей у їхній поведінці).

> Зоопсихологія - вивчає психіку тварин, найважливіші форми і механізми поведінки.

Науково-прикладна  психологія підпорядковує галузі, для яких характерні дослідження і практичне використання знань з метою оптимізації поведінки та діяльності людей.

Практична психологія функціонує і розвивається як система спеціальних психологічних служб, спрямованих на надання безпосередньої допомоги людям у вирішенні їхніх психологічних проблем. Головна мета практичної психології - створити сприятливі соціальні та психологічні умови для діяльності людини в усіх сферах життя - від сімейних стосунків до управління державою, а також надати дієву допомогу у розвитку та захисті її психічного здоров'я.

Основними функціями практичної психології є  аналіз і прогнозування поведінки  й діяльності людини, активний соціальний та психологічний вплив, консультативно-методична, просвітницька, профілактична, реабілітаційна, дорадча та психоло-го-технологічна функції тощо.

Практична психологія передбачає надання дієвої психологічної допомоги особистості  своєю орієнтацією на вивчення (дослідження) та корекцію індивідуально-неповторних  якостей із урахуванням специфіки  глибиннопсихологічних феноменів. Сутність практичної психології виявляється в такому її різновиді, як психокорекційпа практика, результатом якої є отримання рефлексивних знань та розвиток соціально-перцептивного інтелекту. У психологічній практиці виокремлюють два різновиди: індивідуальне консультування та групову психокорекцію. Перспективним є такий підхід, за якого в центрі уваги психологічної практики перебуває суб'єкт з його психологічними особливостями, що має право на індивідуально-неповторний вияв.

4. Методи дослідження в психології

Основной метод	Вариант основного метода
Наблюдение	Внешнее (наблюдение со стороны)
	Внутреннее (самонаблюдение)
	Свободное
	Стандартизированное
	Включенное
	Стороннее
Опрос	Устный
	Письменный
	Свободный
	Стандартизированн ый
Тесты	Тест-опросник
	Тест-задание
	Проективный тест
Эксперимент	Естественный
	Лабораторный
Моделирование	Математическое
	Логическое
	Техническое
	Кибернетическое

Наблюдение  имеет несколько вариантов. Внешнее наблюдение — это способ сбора данных о психологии и поведении человека путем прямого наблюдения за ним со стороны. Внутреннее наблюдение, или самонаблюдение, применяется тогда, когда психолог-исследователь ставит перед собой задачу изучить интересующее его явление в том виде, в каком оно непосредственно представлено в его сознании.

наблюдение  не имеет заранее установленных  рамок, программы, процедуры его  проведения. Оно может менять предмет  или объект наблюдения, его характер в ходе самого наблюдения в зависимости  от пожелания наблюдателя. Стандартизированное  наблюдение, напротив, заранее определено и четко ограничено в плане  того, что наблюдается. Оно ведется  по определенной, предварительно продуманной  программе и строго следует ей, независимо от того, что происходит в процессе наблюдения с объектом или самим наблюдателем.

При включенном наблюдении (оно чаще всего  используется в общей, возрастной, педагогической и социальной психологии) исследователь  выступает в качестве непосредственного  участника того процесса, за ходом  которого он ведет наблюдение. Например, психолог может решать в уме какую-либо задачу, одновременно наблюдая за собой. Другой вариант включенного наблюдения: исследуя взаимоотношения людей, экспериментатор  может включиться сам в общение  с наблюдаемыми людьми, не прекращая  в то же время наблюдать за складывающимися  между ними и этими людьми взаимоотношениями. Стороннее наблюдение в отличие  от включенного не предполагает личного  участия наблюдателя в том  процессе, который он изучает.

 

Опрос представляет собой метод, при использовании которого человек отвечает на ряд задаваемых ему вопросов. Есть несколько вариантов опроса, и каждый из них имеет свои достоинства и недостатки.

Устный  опрос применяется в тех случаях, когда желательно вести наблюдение за поведением и реакциями человека, отвечающего на вопросы. Этот вид  опроса позволяет глубже, чем письменный, проникнуть в психологию человека, однако требует специальной подготовки. Письменный опрос позволяет охватить большее количество людей. Наиболее распространенная его форма — анкета. Но ее недостатком является то, что, применяя анкету, нельзя заранее учесть реакции отвечающего на содержание ее вопросов и, исходя из этого, изменить их.

Свободный опрос — разновидность устного  или письменного опроса, при которой  перечень задаваемых вопросов и возможных  ответов на них заранее не ограничен  определенными рамками. В свою очередь стандартизированный опрос, при котором вопросы и характер возможных ответов на них определены заранее и обычно ограничены достаточно узкими рамками, более экономичен во времени и в материальных затратах, чем свободный опрос.