Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Мая 2013 в 00:34, контрольная работа
Підлітковий і юнацький вік у сучасній міжнародної традиції у єдності та часто цей етап позначається одним терміном - підлітковий вік. Щоправда, у своїй зазвичай виокремлюють стадії - ранній підлітковий (до 14 років) і старший підлітковий (до 19 років), (чи підлітковий і юнацький вік).
Особливості підліткового віку розглядали і вивчали у свої роботи І.С.Кон, Л.С.Виготський, Д.Б.Эльконин, Л.И.Божович, Е.Шпрангер, Д.І.Фельдштейн, Ю.І. Фролов, М.С.Неймарк, В.В. Давидов, І.В. Дубровіна і багато інших.
Підлітковий вік - це один з найскладніших періодів в онтогенезі людини. У цей час відбувається корінна перебудова раніше сформованих психологічних структур, з'являються нові освіти, закладаються самі основи свідомого поведінки, вимальовується загальна спрямованість у формуванні моральних уявлень, і соціальних установок.
ВСТУП…………………………………………………………………….3
Формування ідентичності у підлітка…………………………………5
Форми прояву почуття «дорослості»………………………………...9
Спілкування з однолітками і стосунки з дорослими………………11
ВИСНОВОК……………………………………………………………..19
Список використаних джерел…………………………………………..21
Вплив групи однолітків на процес соціалізації дитини розпочинається набагато раніше від початку підліткового віку. Можна стверджувати, що цей вплив проявляється з початком соціального життя дитини, І виконує на попередніх та підлітковому віковому етапі схожі функції: можливість розвинути навички, необхідні для адекватних взаємодій з однолітками і здатність розділяти з ними спільні заняття, інтереси і почуття. Група однолітків відіграє провідну роль у процесі соціалізації підлітків ще й тому, що взаємовідносини з однолітками своєї і протилежної статі створюють прототип дорослих взаємин, які можна реалізовувати у подальшому соціальному, професійному і статевому житті. Багато психологів дотримується позиції, що група однолітків виконує основну функцію у процесі становлення автономності підлітка та його незалежності. Контакти в ній сприяють побудові нових взаємин з іншими та новому ставленню до самого себе, допомагають підлітку зрозуміти себе, своє призначення, дозволяють пережити почуття ризику і випробовувати сили у ситуаціях змагання. Підлітки у групі об'єднані спільною потребою звільнення від батьківського контролю, визначення власного статусу та особистісної статевої ідентифікації.
У відомій концепції Д.Б. Ельконіна підкреслюється думка про те, що для підліткового віку характерний пріоритет дитячої спільноти над дорослою. Саме у групі однолітківстворюється нова соціальна ситуація розвитку особистості. В ній підліток засвоює ідеальні форми. Це, перш за все, область моральних норм, на основі яких будуються соціальні взаємодії. Спілкування з однолітками, на думку вченого, є провідним видом діяльності в цьому віці. У процесі цієї діяльності засвоюються норми моралі, соціальної поведінки, в ній створюються стосунки рівності всіх І поваги один до одного. В цей період центр життя підлітка переноситься з навчальної діяльності в діяльність спілкування.
Змінюються взаємини з вчителями:
для підлітка більш цінним є той
статус, який він отримує у колі однолітків,
Існує достатньо емпіричних даних, які підкріплюють ідею, що група однолітків, а, точніше, референтна група, набуває для підлітка найістотнішої значущості. Для нього дуже важливо мати референтну групу, цінності якої він приймає, на чиї норми поведінки і оцінку він орієнтується. Часто референтна група характеризується певною манерою поведінки, що визначає в ній ознаки певної підліткової субкультури. Субкультура підлітків, як правило, пов'язана з власно створеними нормами, звичками, манерами поведінки, які нерідко суперечать пануючим правилам у суспільстві. Вона більше зорієнтована на зовнішні молодіжні атрибути, хоча її установки і цінності у більшості випадків співпадають з батьківськими.
Якщо підліток потрапляє в групу з достатньо високим рівнем соціальних взаємодій, то це сприятливо впливає на становлення його особистості. В такому середовищі існує взаємна зацікавленість один в одному, а спілкування стає настільки атракційним, що підлітки часто забувають про уроки і домашні обов'язки. Свої плани і таємниці вони довіряють не батькам, а кращому другу. При цьому підліток в категоричній формі відстоює право на дружбу зі своїми однолітками, не терплячи ніяких обговорень чи коментарів з приводу не тільки недоліків, але й досягнень друга. Обговорення особистості друга в будь-якій формі, навіть у формі похвали, сприймається як посягання на право вибору підлітка, на його самостійність і свободу.
Найбільш глибоке і змістовне с
Коло спілкування підлітків не обмежується тільки близькими друзями. У підлітків з'являється багато знайомих, приятелів і, що суттєво, виникає тяжіння до неформальних груп або компаній. Активні підлітки можуть одночасно входити в кілька груп, наприклад, у групу, яка склалася на заняттях у спорткомплексі, у групу свого чи сусіднього двору, в одну з мікрогруп класу.
Для підлітків важливо не тільки бути разом з однолітками, спілкуватися з ними, але й займати серед них задовольняюче їх положення. Для одних, це прагнення бути визнаним, популярним і добрим другом, для других — зайняти у групі позицію лідера, для третіх — бути авторитетом у якійсь справі.
Аналіз суб'єктивних переживаньпідлітків засвідчує, що для багатьох з них важливе визнання цінності їх особистості в очах однолітків. До дуже складних наслідків може призводити фрустрація потреби «бути значущим в очах однолітків». Саме невміння, неможливість досягти такого положення частіше всього стає чинником недисциплінованості і правопорушень підлітків. Цей факт пояснює підвищену комформність підлітків до різних неформальних груп, компаній, релігійних сект тощо.
Емансипація від дорослих і разом з тим зростаюче значення групи однолітків у соціальному житті підлітків, все ж таки опосередковано визначають їх приналежність до цінностей сучасників. Слід підкреслити, що не тільки однолітки, але і дорослі виступають альтернативним джерелом вибору моделей поведінки підростаючої особистості. Підлітки схильні приймати норми дорослих у тих сферах, де культурні норми стабільні і тоді, коли рішення мають тривалі наслідки. Група однолітків слугує референтним джерелом численних поведінкових реакцій, які співвідносяться зі змінними соціальними і культурними нормами. Отже, протиставлення двох референтних джерел соціалізації підлітків представляє штучну дихотомію: вплив кожної групи залежить від соціальної ситуації.
Група однолітків визначає смаки, переваги, мовлення, способи індивідуальних та статевих взаємодій; дорослі впливають на вибір соціально-економічних цінностей, звичок споживання, релігійної приналежності чи політичних поглядів.
ВИСНОВОК
У підлітковому віці розвиток йде у швидкому темпі і по всьому фронту. За короткий час діти дорослішають фізично, морально, розумово, соціально.
Проблема ідентичності підлітка підкреслювалася Е. Еріксоном. Він виходив з того, що психосоціальний розвиток індивіда проходить вісім стадій, які характеризуються сильними і слабкими сторонами, а також психосоціальною кризою.
Нездатність досягти ідентичності призводить, за визначенням Еріксона, до кризи ідентичності. Криза ідентичності, або рольове зміщення, характеризується нездатністю обрати кар'єру, продовжити освіту тощо. У багатьох підлітків виникає відчуття марності і душевного розладу.
Розвиток "Я" та ідентифікація виступають як взаємозалежні процеси, які доповнюють один одного. Яким же чином підліток зберігає свою особистісну ідентичність, незважаючи на те, що відбуваються фундаментальні зміни в його поглядах, цінностях і мотивах
Особливою формою підліткової самосвідомості є почуття дорослості, яке визначається як новоутворення свідомості, через яке підліток порівнює себе з іншими, знаходить зразки для засвоєння, будує свої стосунки з людьми, перебудовує свою діяльність. Це стрижнева особливість особистості, яка виражає нову життєву позицію підлітка стосовно себе, людей, світу.
Можна виокремити види різної за змістом дорослості: у соціально-моральній, в інтелектуальній діяльності та інтересах, в романтичних відносинах і характері розваг, в зовнішньому вигляді і манері поведінки.
Крім почуття дорослості, у підлітків існує тенденція до дорослості – прагнення бути, здаватися і вважатися дорослими.
В підлітковому віці взаємовідносини з дорослими починають будуватися під впливом переживання нових почуттів, які пов'язані з прагненнями до самостійності, дорослості та самоствердження.
Незважаючи на зовнішні і внутрішні протиріччя, які існують в міжособистісних взаєминах між дорослими (батьками, вчителями) та підлітками, останні відчувають потребу в спілкуванні з дорослими.
Дорослий, який здатний зрозуміти
співпереживання і готовий
Спілкування підлітків багато у чому
зумовлюється їх настроєм, який протягом
невеликого проміжку часу може змінюватися
прямо на протилежний. Лабільність настрою
та амбівалентність почуттів можуть призводити
до поверхового, неорганізованого спілкування.
Основні труднощі взаємодій з підлітками можуть бути зумовлені позиціями і стилями спілкування дорослих.
Група однолітків відіграє провідну роль у процесі соціалізації підлітків ще й тому, що взаємовідносини з однолітками своєї і протилежної статі створюють прототип дорослих взаємин, які можна реалізовувати у подальшому соціальному, професійному і статевому житті.
У відомій концепції Д.Б. Ельконіна підкреслюється думка про те, що для підліткового віку характерний пріоритет дитячої спільноти над дорослою. Саме у групі однолітківстворюється нова соціальна ситуація розвитку особистості. В ній підліток засвоює ідеальні форми.
Якщо підліток потрапляє в групу з достатньо високим рівнем соціальних взаємодій, то це сприятливо впливає на становлення його особистості.
Підліткова дружба, розпочавшись в 11—13 років, залишає сліди високих прагнень до особистісного вдосконалення у душі Дорослої людини на все життя.
Емансипація від дорослих і разом з тим зростаюче значення групи однолітків у соціальному житті підлітків, все ж таки опосередковано визначають їх приналежність до цінностей сучасників. Слід підкреслити, що не тільки однолітки, але і дорослі виступають альтернативним джерелом вибору моделей поведінки підростаючої особистості.
Список використаних джерел
Аверин, В. А. Психология детей и подростков [Текст] : учеб. пособие / В. А. Аверин. - 2-е изд., перераб. и доп. - СПб. : Изд-во Михайлова В.А., 1998. - 379 с.