Теоретичні аспекти дослідження проблеми корекції саморегуляції дезадаптованих учнів

Методи корекції: Психодіагностика, релаксаційні вправи, рухомі ігри, конкурсні ігри, бесіди, обговорення, вправи на розвиток сконцентрованості, самоконтролю, волі, довільності, ігротерапія, психогімнастичні вправи (знімають емоційну напругу, втому),нейропсихологічні (розтяжки, дихальні, окорушійні, тілесні вправи, вправи по візуалізації, самомасаж).

Цикл роботи за цим  напрямом має здійснюватися за такими етапами:

1. діагностичний етап, спрямований на виявлення дітей з низьким рівнем розвитку саморегуляції, пов’язаною з відхиленнями у розвитку вольової сфери, особистісної рефлексії та самооцінного ставлення;
2. організаційний етап, спрямований на утворення корекційних груп дітей;
3. програмний етап, спрямований на постановку конкретних завдань корекційної роботи в групі і підбір методів і засобів роботи;
4. корекційний етап, спрямований на практичну реалізацію завдань розвитку;

моніторинговий  етап, спрямований на відслідковування ефективності роботи з кожною дитиною.

Корекція саморегуляції  дезадаптованих учнів припускає  організацію шкільного середовища як цілісної системи. Такий підхід передбачає в вертикальній площині: розгляд  проблеми інтеграції дитини в напрямку особистість–клас–школа–суспільство; в горизонтальній площині: взаємну підтримку між усіма учасниками навчально–виховного процесу, встановлення конструктивних стосунків; обмін соціальними досвідами, збагачення змісту, форм спілкування і іншої сумісної діяльності на основі використання традицій, норм і правил життя середовища.

Реалізація зазначених напрямків відбувається в сумісній ігровій діяльності учнів, педагогів  та батьків, яка є для дитини природною, забезпечує їй безпечне середовище, виступає основою для культурного розвитку дитини, сприяє покращенню стосунків з оточенням. З цією метою по школі створено ігрове середовище. В ігрову діяльність включені усі учні школи взагалі, а також батьки і педагоги. Ігрове середовище передбачає перетворення класів на ігрові групи, задовольняє потреби усіх верств шкільного колективу в спілкуванні, створює безпечне середовище для розвитку особистості кожного учасника, яке спирається на властивість ігрових груп створювати локальні території; здатність до самозбереження і самотиражування, що базується на об'єднуючому партнерів почутті того, що вони разом роблять щось важливе, перебувають у якомусь винятковому становищі. Спираючись на гуманістичну парадигму і враховуючи прагнення самих дітей до реалізації почуття дорослості через самостійну роботу, до створення сприятливого клімату в класі, школі, їхній інтерес до власних психологічних особливостей, сприяння розвитку психологічної науки в рамках власної школи, бажання допомогти іншим школярам справитися з особистісними проблемами.

Для здійснення зазначених впливів необхідна така організація шкільного середовища, яка включає: 1)оптимізацію стосунків в шкільному соціальному середовищі на всіх рівнях; 2)включення дорослих і дітей в єдиний процес, який дозволяє обмін досвідом і створює безпечне середовище для усіх учасників; 3) сприяння задоволенню основних соціальних потреб кожного учня; 4)стимулювання власної соціально спрямованої активності кожної групи.

Психолого-педагогічна  корекція саморегуляції дезадаптованих школярів може здійснюватися при поєднанні зусиль шкільного психолога, вчителя та батьків при провідній функції шкільного психолога. Діяльність шкільного психолога з корекції саморегуляції у молодших школярів має будуватися відповідно до структури та чинників її виникнення. Програма діяльності шкільного психолога має носити комплексний характер і поєднувати корекцію саморегуляції діяльності дитини, сімейно-батьківських виховних настанов та педагогічної діяльності вчителів.

Виходячи із змісту вище названої моделі та спираючись на практичний досвід роботи з учнями, які мають проблеми розвитку саморегуляції, та аналізуючи індивідуально-психологічні особливості цих дітей, ми також виділили ключові блоки – ключові напрямки, у рамках яких шкільному психологу необхідно будувати корекційно-розвивальну роботу .

Таким чином, програма передбачає необхідність роботи шкільного психолога у трьох основних напрямах: 1)психокорекційна робота психолога з молодшими школярами з порушеннями розвитку саморегуляції; 2)робота з учителями по вдосконаленню прийомів й техніки роботи з дезадаптованими учнями; 3)корекція родинних стосунків у напрямі утворення сімейної ситуації, сприятливої для розвитку адаптивних можливостей. Кожний напрям є окремою підпрограмою даної загальної програми, який включає свої певні принципи роботи психолога.

Діяльність шкільного психолога з батьками по корекції саморегуляції дезадаптованих молодших школярів

Корекція  дезадаптованих молодших школярів залежить від того, наскільки вдається залучити до цього сім’ю. Ми вважаємо, що ефективна  корекція дезадаптованого школяра неможлива тільки зусиллями вчителів або шкільного психолога, бо ці особливості психічного розвитку молодшого школяра, перш за все, залежать від особливостей батьківського ставлення до дитини, від тих стосунків, які встановлюються в родині з приводу шкільних успіхів у виконанні різного роду доручень та завдань. Партнерство сім’ї та школи повинно працювати в інтересах дитини, розділяючи відповідальність за її освіту та розвиток.

Найчастіше труднощі адаптації до школи у дитини раптово  постають перед батьками, і вони виявляються непідготовленими до їх подолання. Більше того, часто неготовність дитини до школи, а пізніше й труднощі в навчанні, які виникають на цьому ґрунті, є результатом недостатньої уваги дорослих членів сім’ї до розвитку її протягом дошкільного періоду.

Недостатнє розуміння  батьками справжніх складних причин, що зумовлюють порушення розвитку саморегуляції  дитини, призводить до того, що вони перебільшують  значення тих із них, які лежать на поверхні явища. Так, вони є більш  доступнішими спостереженню, але, по суті, є наслідком більш прихованих чинників.

Нами був розроблений напрям роботи психолога: робота з батьками по корекції порушень саморегуляції дезадаптованих молодших школярів.

Мета напряму полягає у вдосконаленні батьківських засобів психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку у процесі сімейного виховання.

Основні завдання напряму:

1. Формування у батьків  адекватних уявлень про закономірності  психічного та соціального розвитку  дітей молодшого шкільного віку.

2. Допомога батькам в усвідомленні проблем, що виникають у дитини в процесі шкільного навчання.

3. Корекція батьківських  ставлень до труднощів, які  виникають у дітей в процесі  навчання та спілкування.

4. Розширення  та диференціація батьківських  засобів психічного розвитку  дитини.

Організація роботи з  батьками має будуватися на принципах  добровільності та поступовості. Тобто  на кожному етапі у роботі беруть участь тільки ті батьки, які виявили своє бажання і згоду на участь.

Діяльність шкільного психолога з вчителями

Мета напряму: корекція стилю педагогічного спілкування та ставлення вчителів до дітей з труднощами адаптації.

Робота шкільного психолога  з вчителями має бути спрямованою: на вдосконалення знань про причини  виникнення шкільної та соціальної дезадаптації; причини порушень розвитку саморегуляції;допомогу вчителям у виявленні та усвідомленні проблем, що виникають у соціально дезадаптованих школярів з низьким рівнем розвитку саморегуляції; розширення та диференціацію педагогічних засобів розвитку особистості дитини; корекцію стилю педагогічного спілкування. Провідними формами такої роботи є: тренінги, групові дискусії, консультації, бесіди, міні-лекції, рольові та комунікативні ігри.

Ми пропонуємо наступні напрямки:

• тренінг ефективної взаємодії педагогів з дезадаптованими учнями;
• здійснення індивідуально-диференційного підходу до дезадаптованих учнів;
• консультаційна робота.
• вдосконалення психологічних знань учителів про закономірності психічного та соціального розвитку дітей молодшого шкільного віку;
• психологічна допомога вчителям в усвідомленні проблем, що виникають у класі, та у окремої дитини в зв’язку зі порушеннями розвитку саморегуляції;
• корекція стилю педагогічного спілкування та ставлення вчителів до труднощів, які виникають у дітей у процесі навчання та спілкування;
• розширення та диференціація психолого-педагогічних прийомів і техніки роботи з дезадаптованими учнями на уроках та позаурочних заняттях.

Висновки. Психолого-педагогічна корекція саморегуляції поведінки може здійснюватися при поєднанні зусиль шкільного психолога, вчителя та батьків при провідній функції шкільного психолога. Діяльність шкільного психолога з корекції саморегуляції у молодших школярів має будуватися відповідно до чинників її виникнення. Програма діяльності шкільного психолога має носити комплексний характер і поєднувати корекцію саморегуляції поведінки дитини, сімейно-батьківських виховних настанов та педагогічної діяльності вчителів. Корекційно-розвивальна робота з дитиною має бути спрямована на подолання відставання та недоліків у розвитку саморегуляції.

Отримані дані не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми. Перспективними надалі можуть вважатись дослідження удосконалення діяльності психологічної служби в системі освіті щодо попередження та подолання шкільної дезадаптації.

 

 

 

Список використаних джерел:

1.Діагностика і корекція індивідуального розвитку учнів в процесі навчання. –Київ.:Н.П.Ц.Перспектива,2003.-ВИП.-2.,С.92.

2.Максимова Н.Ю.Диагностика  и коррекция поведения трудных  подростков./ Максимова Н.Ю//Вопр.психологии.-1988.-№3.с.93-99.

3.Максимова Н.Ю. Психологія девіантної поведінки /Максимова Н.Ю- –Київ.: Либідь,2011.-520с.- (навчальний посібник).

4.Матвійчук О.С. Психокорекційний тренінг як засіб профілактики девіантної поведінки підлітків. //Практична психологія та соціальна робота.-1998.-№1.-с.20-28.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕЦЕНЗІЯ

на статтю «Теоретичні аспекти дослідження проблеми корекції саморегуляції дезадаптованих учнів.»

наукового співробітника

лабораторії психології соціально дезадаптованих неповнолітніх

Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Максим  Ольги Василівни

Рецензована робота має 12 сторінок. Автор обґрунтовує актуальність теми, дає психолого-педагогічний аналіз літератури дослідження. Стаття розкриває питання про підходи до психологічної корекції саморегуляції поведінки дезадаптованих молодших школярів. Зміст корекційної роботи, на її думку, полягає в забезпеченні системи впливів на окремих школярів через вплив на шкільне середовище. Для здійснення зазначених впливів необхідна така організація шкільного середовища, яка включає оптимізацію стосунків в шкільному соціальному середовищі на всіх рівнях; включення дорослих і дітей в єдиний процес, який дозволяє обмін досвідом і створює безпечне середовище для усіх учасників; сприяння задоволенню основних соціальних потреб кожного учня; стимулювання власної соціально спрямованої активності кожної групи.

Максим О.В. доводить, що психолого-педагогічна корекція саморегуляції дезадаптованих школярів може здійснюватися при поєднанні зусиль шкільного психолога, вчителя та батьків при провідній функції шкільного психолога.

Рівень роботи та обсяг  першоджерел, що були використані, презентує  авторку, як кваліфікованого науковця, що цілеспрямовано розв'язує поставлені завдання.

 

 

Кандидат психологічних  наук                                                        Грись А.М.

РЕЦЕНЗІЯ

на статтю «Теоретичні аспекти дослідження проблеми корекції саморегуляції дезадаптованих учнів».

наукового співробітника

лабораторії психології соціально  дезадаптованих неповнолітніх

Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Максим Ольги  Василівни

 

Рецензована робота має 12 сторінок. Автор обґрунтовує актуальність теми, дає психолого-педагогічний аналіз літератури дослідження. Стаття розкриває питання про зміст роботи шкільного психолога з вчителями .Вона має бути спрямованою: на вдосконалення знань про причини виникнення шкільної та соціальної дезадаптації; причини низького розвитку саморегуляції;допомогу вчителям у виявленні та усвідомленні проблем, що виникають у соціально дезадаптованих школярів з низьким рівнем розвитку саморегуляції. Автор доводить, що робота шкільного психолога з батьками має бути спрямованою на формування у батьків адекватних уявлень про закономірності психічного та соціального розвитку молодших школярів; допомогу батькам в усвідомленні проблем, що виникають у дитини в процесі шкільного навчання.

Рівень роботи та обсяг  першоджерел, що були використані, презентує  авторку, як кваліфікованого науковця, що цілеспрямовано розв'язує поставлені завдання.

 

Кандидат психологічних наук                                                        Манілов І.Ф.