Удосконалення волі і характеру особистості в підлітковому віці

Він приходить  додому, дістає альбом, олівець, фарби, наливає в склянку воду і приступає до малювання. У процесі малювання він бачить, що малюнок вовка не виходить - юний художник стирає гумкою лінії, що зображують вовка, і знову малює вовка і так до кінця виконання малюнка. Закінчивши через 30-40 хвилин малюнок, хлопчик радісно біжить до товариша, щоб показати свій малюнок.

До кінця дошкільного  віку в дитини в основному сформована вміння контролювати свою поведінку  у відповідності із загальноприйнятими правилами і нормами. Проте в  цьому віці можна зустріти і яскравий прояв недоліків, слабкості волі, виражених в упертості, негативізмі.

Упертість - це брак волі, що виявляється у бажанні  дитини робити що-небудь по-своєму, не рахуючись з доцільністю і  правильністю цих дій. Негативізм є  вища ступінь прояву впертості.

Негативізм дитини проявляється в тому, що він у відповідь на будь-яке прохання, порада, вимога відповідає протилежним чином.

З початком навчання в школі  формування волі у дитини вступає  в новий етап, який характеризується цілеспрямованим і систематичним  вихованням під керівництвом учителя. Вчення є цікавим і захоплюючим для дітей заняттям. Разом з тим у ньому є чимало й нецікавого, часом навіть важкого. У цих випадках необхідні вольові зусилля. Подолання різного роду труднощів у процесі навчання, у процесі займатися тією чи іншою навчальною діяльністю виховує волю, розвиває вольові якості особистості школяра.

У першокласника змінюються мотиви поведінки. Щоправда, вони ще недостатньо  стійкі і обумовлені найближчими  перспективами. Активно формуються в учнів початкових класів мотиви обов'язку і відповідальності перед вчителем, своїм класом, школою. Специфіка навчальної діяльності обумовлює необхідність обов'язкового прояви волі.

  На уроці учень повинен проявити розумові зусилля для вирішення поставлених завдань і пошуку відповідей на різні питання, посидючість при виконанні одноманітною і тривалої роботи, цілеспрямованість сприйняття, уваги, спостереження, пам'яті . Так одночасно із загальним психічним розвитком молодшого школяра розвивається і його воля.

  Умови навчання і виховання в школі, починаючи з початкових класів, надають широкі можливості для успішного формування в учнів волі. Але як зазначає психолог В. І. Селіванов, вольові дії учнів молодших класів розвинені все ж таки недостатньо: найбільш сильними мотивами поведінки "дітей цього віку є безпосередні бажання і почуття.

У процесі виховання  волі в учнів молодших класів викладачеві  необхідно враховувати вікові особливості  волі дітей. Так, молодший школяр ще не здатний робити тривалих вольових зусиль, особливо при виконанні одноманітних завдань.

Звідси зрозуміла необхідність постійно урізноманітнювати діяльність молодшого школяра. Важливим чинником у вихованні волі в школяра  є спільна робота в колективі.

 Дружний, цілеспрямований  колектив робить позитивний вплив на особистість школяра, виховуючи його волю. Школяр наслідує кращим в шкільному колективі, намагається не відстати від колективу, прагне виховати в собі ті вольові якості. які особливо цінуються в колективі. Оцінений колективом вчинків, поведінки конкретного учня істотно впливає на формування його волі.

 Позитивні результати  у вихованні волі в учнів  дають розповіді дітям про  героїв, які виявили рішучість,  мужність, сміливість, героїзм. Сприятливі  умови для подолання труднощів,  а значить, і для розвитку волі створюють заняття фізкультурою і спортом.

 У процесі навчання, праці, накопичення життєвого  досвіду у підлітка накопичився  необхідний запас знань, умінь,  що дозволяє йому в бесіді  з дорослими висловлювати свої  самостійні судження, оцінки явищ  дійсності. Він активно бере участь у громадському житті колективу, прагне проявити себе у великих, "дорослих" справах, мріє зробити героїчні вчинки. Підліток чуйно ставиться до поведінки дорослих, своїх товаришів, самостійно оцінює їх, критично підходячи до всього, що оточує його.

 Однак прагнення бути  дорослим, обов'язково "самостійним", і разом з тим відсутність  великого життєвого досвіду, недостатнє  знання навколишнього світу, спілкування  з ним породжують багато суперечностей  у психіці, поведінці підлітка.

 З одного боку, він може дозволити собі сперечатися з дорослими, переконливо, гаряче і "серйозно" доводити вчителю нову теорію того чи іншого географічного відкриття, вичитаного в науково-популярному журналі, і одночасно соромиться в присутності товаришів ласкаво називати маму "мама", називає її "мам" , "мамка" (як би друзі не вважали його "маминим синочком" і не засміяли), починає презирливо і зарозуміло ставитися до "дівчатам".

 Нерідко підліток починає  курити (зовсім "як дорослий") і  одночасно годинами може грати з маленьким братиком-першокласником в дитячі ігри - "залізницю", "полювання" і т.д.

 Зазвичай неврівноваженість  у висловлюваннях, поведінці підлітка  доставляє багато клопоту дорослим, батькам, вчителям, сусідам. Потрібен  великий такт, увагу, добре знання психології підлітка і педагогічних прийомів впливу на нього, щоб вміло керувати ним, розвиваючи і виховуючи потрібні якості, властивості характеру, поступово готуючи до активної трудової та суспільного життя.

Найхарактернішими рисами вольової поведінки підлітка є самостійність та ініціативність. Умови життя, загальний розвиток підлітка сприяють формуванню цих якостей. У психіці підлітка багато протиріч. Вони виявляють сильну волю до самоствердження, але ще слабо знають свої можливості і недооцінюють свої недоліки. Активна, але незріла воля підлітка завдає, як правило, багато клопоту вчителям, батькам, і потрібен великий такт і знання школяра, щоб спрямувати його розвиток у потрібне русло. Між тим, дорослі часто не враховують особливостей підлітка і не роблять потрібних педагогічних висновків. Підліток більше всього боїться, щоб його не сприймали за маленького. Але він не знає всієї складності життя і не має досвіду дорослих, тому він нестриманий, прямолінійний, різкий, самовпевнений, впертий.

Воля підлітка ще не сформувалася, і виховання  постійно вносить все нові і нові зміни. Разом з тим, в особистості підлітка чітко виявляються тенденції, відмінні від школярів інших вікових періодів, без врахування яких неможливо успішно вести виховну роботу. Насамперед, у всіх підлітків активно розвивається потреба в самовихованні волі. Дуже важливо, щоб цей процес знаходився постійно під контролем учителя, і перш за все класного керівника.

Підлітки, відчуваючи труднощі в довільності організації  своєї поведінки, ставлять перед  собою в якості спеціальної задачі виховання волі і вироблення у  себе вольових якостей особистості. Однак, вони своєрідно розуміють цю задачу: вони бачать прояви волі переважно в героїчних вчинках, які породжуються якимись виключними обставинами. Інакше кажучи, вони не бачать і не помічають прояви волі в своєму повсякденному життя і діяльності. Тому, прагнучи виховати в собі "справжню волю", підлітки беруть за зразок героїчні вчинки, але вкрай рідко орієнтуються на зразки, втіленням яких є оточуючі їх люди. Цим самим пояснюється і те, що виховання волі в собі вони розуміють як вправи в певних ізольованих вчинках, що здійснюються в екстремальних умовах.

 Важливу  роль у розвиток вольових якостей,  сторін характеру особистості  школяра відіграє образотворче  мистецтво, художньо-творча діяльність. Дійсно, завдання самостійно розібратися  в характері форми, просторового положення, колірної забарвлення, розкрити красу зображуваного об'єкта в процесі малювання з натури, складання тематичної композиції, завдання обов'язково завершити творчу роботу (а не просто: не вийшло - можна викинути цей малюнок і почати новий) вимагає прояви волі, розвиває волю.

 Особливо  потрібні терпіння, цілеспрямованість,  воля під час малювання на  пленері, коли організовуються  екскурсії, походи, спеціальні виходи  юних художників для малювання  в парк, в ліс, на будівництво  і коли підлітки змушені нести "незручні" і важкі етюдники, папки з паперами, змушені постійно переривати роботу через мінливість погоди.

 Аналіз зображених  на картинах сцен героїзму, мужності, сміливості сприяє формуванню  у підлітка цілеспрямованості,  наполегливості, рішучості, самостійності, переконаності у своїй правоті. У свою чергу, наявність вольових рис характеру необхідно в успішному формуванні переконань, системи поглядів на реальність, навколишню дійсність, необхідно для високоморальної поведінки особистості, всієї її практичної діяльності, в яких відбивається світогляд людини.

 У старшому  шкільному віці досить високо  розвинені самосвідомість і самооцінка, що істотно впливає на самовиховання  старшокласника, і перш за все  на самостійне, цілеспрямоване виховання  волі. У виховній роботі з підлітками та учнями старших класів особливе значення має такт, індивідуальний підхід.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Формування характеру.

Формування  характеру — це процес становлення  стійких психологічних утворень особистості під впливом об’єктивних і спеціально створених для цього умов, коли її дії та вчинки в результаті їх багаторазових повторень стають звичними й визначають типову модель її поведінки.

Характер людини формується в процесі її індивідуального  життя під

провідним впливом  суспільних умов. Особливо важливу роль у вихованні характеру відіграє активна діяльність особистості, і передусім праця як середовище її суспільного буття, спілкування, як необхідна умова її самопізнання та самореалізації. В процесі праці виявляються моральні, інтелектуальні, вольові та інші якості особистості, що, закріплюючись під впливом певних умов життя, набувають рис характеру.

Реформування, що відбуваються в сучасному суспільстві, поява нових ідеалів і цінностей, зумовлених входженням до системи ринкових відносин, створюють передумови для формування рис характеру нової ділової людини.

Серед чинників, які мають для людини життєве  значення і впливають на формування її характеру, особлива роль належить вихованню.

Виховання організовує  обставини життя і спрямовує  в потрібному напрямі життєві впливи, підкріплює їх, створює відповідне ставлення до навколишньої дійсності особистості, що формується. Разом з тим воно гальмує негативні впливи, перешкоджає закріпленню небажаних звичок і рис її поведінки.

На певному, достатньо високому етапі розвитку особистості починають діяти самовиховання і саморегулювання процесу становлення характеру. Сформовані в процесі виховання потреби, ідеали, установки особистості стають підґрунтям її вимог як до зовнішніх умов життя, так і до самої себе. Вона сама починає організовувати своє життя і виховувати себе, керуючись при цьому як власними, так і суспільними ціннісними орієнтирами. Повною мірою здатність до самовиховання характеру виявляється тоді, коли особистість набуває життєвого досвіду, оволодіває засадами психологічної культури, коли у неї формується світогляд і остаточно складаються ідеали, відповідно до яких вона починає свідомо планувати своє життя і визначати в ньому своє місце.

Відмінності в  характерах помітні вже у дітей  молодшого дошкільного віку. У  цьому віці, як показує досвід виховання  в дитячих садках, досить виразно  виявляються такі риси: товариськість, колективізм, ласкавість, сміливість, соромливість, замкнутість, охайність, точність, терплячість або примхливість, впертість, різкість та ін. Прояви рис характеру у цьому віці близько стосуються темпераменту.

Особливо важливе  виховання характеру в підлітковому віці. Підліток уже не дитина, у нього гострий інтерес до навколишньої дійсності, дуже велика активність, прагнення до праці — фізичної та розумової. Потрібно навчитися організовувати цю активність, навчити підлітків діяти дружно, займатися громадською роботою, працювати організовано. Треба мати на увазі те, що неврахування у вихованні вікових особливостей підлітків дуже часто зумовлює негативізм, браваду, неслухняність, нестриманість, невмотивовані вчинки.

Разом з тим  підлітки чутливі до думки колективу. Вони дорожать оцінкою колективом їхньої трудової, навчальної та спортивної діяльності, керуються нею у своїй поведінці і це відіграє значну роль у формуванні їхнього характеру.

Юнаки та дівчата  старшого шкільного віку вже досягають  фізичної зрілості й здатні виявляти в поведінці, праці та навчанні достатньо сформовані риси характеру: відповідальність, дисциплінованість, цілеспрямовану наполегливість, принциповість, самостійність.

Дослідженнями формування характеру доведено, що особливо дієвими чинниками є самостійність і самодіяльність у праці, навчанні.

При цьому необхідно поставити юнака чи дівчину в такі умови, за яких вони могли б виявити колективізм, мужність, витримку, працьовитість. Але буде великою помилкою, якщо виховання в колективі нівелюватиме індивідуальні якості особистості. В колективі потрібно розкривати й зміцнювати кращі риси характеру кожного члена колективу, формувати яскраву індивідуальність.

Успішне формування рис характеру потребує єдності  виховних заходів сім’ї, школи та соціального середовища, громадськості.

Для підлітка воля (і як риса іншої людини, однолітка або дорослого, і як бажана власна риса) стоїть на одному з перших місць. Люди, що володіють вольовими якостями, стають для підлітка ідеалом, на який він хотів би бути схожим і якому намагається наслідувати. Саме такою високою оцінкою підлітками вольових властивостей особистості і пояснюється те, що хлопці в якості перспективи самовиховання найчастіше висувають завдання виховання  волі.

Однак як раз  про підлітків прийнято говорити, що у них слабка воля, більш слабка, ніж у дітей іншого шкільного віку. Підлітки недостатньо організовані, легко пасують перед труднощами, легко піддаються чужому впливу, часто ведуть себе всупереч засвоєним, здавалося б, вимогам і правилам поведінки. Правда, це більше відноситься до молодших підлітків, а й серед старших чимало таких. Не міняє справи і прискорення. Навпаки, при прискореному фізичному і в деякій мірі психічному розвитку особливо впадає в око відсутність вольових якостей.  Безумовно, розвиток волі в міру дорослішання дитини не йде назад. І рівень розвитку волі у підлітка сам по собі не стає нижче. Просто підлітки живуть і діють у більш складній соціальній ситуації, що вимагає від них більш високих форм саморегуляції, в тому числі і більш складних проявів вольової поведінки, до чого вони не завжди готові.