Управление персоналом в экстремальных условиях

Слово стрес (від англійського –  stress – напруження) стало звичним для назви стану людини у важкій для неї ситуації. Видатний фізіолог Г. Сельє, який досліджував проблему стресів, назвав цей феномен універсальним адаптаційним синдромом, захисною реакцією організму у відповідь на будь-яку зміну зовнішнього або внутрішнього середовища організму, яка може бути небезпечною (зміна гомеостазу, температури, напружена робота, поява реального чи потенційного ворога тощо). Сельє виділив три стадії стресу:

а) збудження (тривоги) – коли організм активно протидіє стресогенному фактору, мобілізує власні ресурси (виділення адреналіну, звуження судин шкіри, розширення судин мозку і м’язів, збільшення засвоєння кисню міокардом і т.д.); тривалість стадії – від кількох хвилин до кількох днів;

б) опору – коли організм продовжує чинити опір стресогенному фактору підтримуючи стан активності (тривалість стадії – від кількох днів до кількох тижнів);

в) виснаження – коли організм витрачає наявні ресурси захисту (запаси глікогену, жирних кислот) і більше не може ефективно протидіяти стресогенним факторам.

Слід розрізняти фізіологічний  і емоційний стрес. Останній виникає  не внаслідок дії фізіологічних  чинників, а в результаті конфлікту  двох однаково сильних, але не сумісних одна з одною потреб, виникнення негативних емоцій.

Отже, стрес може чинити як мобілізуючий, так і негативний, шкідливий вплив  на діяльність (так званий дистрес). Прояви дистресу настають не одразу, а лише у тих випадках, коли стресова ситуація затягується або надто часто повторюється.

Професія правоохоронця нерідко  пов’язана із виконанням службових функцій у складних або навіть екстремальних ситуаціях, коли людина неодноразово піддається дії стресових факторів як фізіологічної, так і емоційної природи. Дуже сильним стресогенним фактором в роботі працівника міліції є час, вірніше його обмеженість в цілому ряді ситуацій, стресором є великий обсяг інформації, яку необхідно переробити.

Напруження, яке виникає внаслідок  дії стресора, може зберігатись досить довго після того, як подія мала місце. Часто люди не знають, яким чином  можна позбавитись стресу, або  не розпізнають його симптомів. Це, в решті решт, приводить до прояву психосоматичних захворювань, або  хвороб цивілізації. Ось основні  з них:

• гіпертонія;
• мігрені;
• астма;
• інфаркт міокарду;
• алергії;
• виразка шлунку;
• діабет;
• депресія;
• хвороби шкіри;
• ішемічна хвороба серця.

Американські дослідники Холмс  і Рейх, які працювали на замовлення ВМС США, розробили методику підбору  персоналу для атомних ракетоносців, яка б дозволяла уникнути набору потенційно хворобливих людей. Для  цього вчені розробили перелік  стресогенних життєвих подій, оцінивши ступінь серйозності кожної події в балах. Ось цей перелік:

Загальний показник ступеню стресу акумулюється.

Обстежуваному пред’являється даний перелік подій, в якому він відмічає ті, які мали місце в його житті, після чого рейтингові числа кожної події підсумовуються. Дослідження показали, що ті особи, у кого сума перевищує 160, мають великі шанси захворіти на ту чи іншу хворобу протягом найближчих шести місяців. Тест був апробований на різних соціокультурних групах і підтвердив свою валідність.

Яким чином керівник може розпізнати ознаки зростаючої напруги в організмі  своїх підлеглих?

Для відповіді на це запитання перерахуємо  деякі фізичні прояви дистресу у людини:

• відсутність апетиту;
• постійне переїдання (як результат надмірного напруження);
• постійні розлади травлення і печія;
• безсоння;
• постійне почуття втоми;
• підвищене потовиділення;
• постійний стан знервованості;
• головні болі;
• м’язові судороги;
• нудота;
• утруднення при диханні;
• випадки знепритомніння;
• сльозливість без видимої причини;
• нездатність сидіти на одному місці;
• підвищений кров’яний тиск.

Розглянемо деякі симптоми стресу, які проявляються на психічному рівні. До них відносяться:

• постійна дратівливість при спілкуванні;
• почуття, що не вдається впоратись з проблемами на роботі і в сім’ї;
• втрата інтересу до життя;
• страх захворіти;
• постійне очікування невдачі;
• відчуття ненависті до самого себе;
• труднощі з прийняттям рішень;
• втрата інтересу до інших людей;
• відчуття непривабливості своєї зовнішності;
• постійне відчуття стримуваного гніву;
• почуття ворожості з боку інших;
• втрата гумору і здатності сміятись;
• байдужість до всього;
• страх перед майбутнім;
• почуття, що нікому не можна довіряти;
• знижена здатність до концентрації;
• нездатність довести до кінця справу;
• страх відкритого або замкненого простору.

Є і інші ознаки надмірного стресу.

Традиційними засобами боротьби зі стресом є медичні препарати  – транквілізатори і антидепресанти. Проте їх дія може стати руйнівною  для здоров’я людини. Менеджерові слід усвідомити, що наймогутнішим засобом подолання стресу є свідомість людини. Першу допомогу в гострій стресовій ситуації повинна надати людина сама собі. Для цього необхідно запам’ятати декілька правил, а саме:

1. В гострій стресовій ситуації не приймайте ніяких швидких рішень (якщо не йдеться про екстремальні ситуації з обмеженням часу: загроза життю людей, аварії, стихійні лиха тощо);
2. Неквапливо порахуйте до десяти;
3. Зробіть дихальні вправи: вдих через ніс, затримка дихання на 10 секунд, повільний видох;
4. Якщо стресова ситуація настала в приміщенні, вибачтесь перед оточуючими і вийдіть з кімнати. Вам слід побути одному.

Далі:

• змочіть обличчя, потилицю холодною водою;
• наберіть води в склянку і повільно випийте її, концентруючи увагу на своїх відчуттях при цьому;
• подивіться навкруги і подумки детально опишіть вигляд навколишніх предметів;
• станьте рівно, зробіть глибокий видих і нахиліться вперед. Потім зробіть глибокий вдих, невелику затримку дихання і глибокий видих. Вправу повторюйте протягом 3 хвилин.

5) Якщо стресова ситуація настала на вулиці:

• подивіться навкруги, подумки назвіть предмети (об’єкти) які Вас оточують;
• знайдіть невеликий предмет (листок, камінь) уважно розгляньте його. Розглядайте не менше чотирьох хвилин, знайомлячись з формою, кольором, структурою, потім уявіть його із заплющеними очима;
• якщо є можливість – випийте води, повільно, зосереджуючись на ковтках;
• прослідкуйте за своїм диханням: дихайте повільно, через ніс, зробіть вдих, затримайте дихання, зробіть повільний видох. При цьому концентруйте увагу на тому, як розслаблюються і опускаються Ваші плечі.

Як перша допомога ці правила  діють досить ефективно.

Досвід показує, що для зменшення  негативного впливу стресу керівник ОВС повинен безпосередньо перед  виїздом підрозділу на місце можливих стресогенних подій створити у людей установку, реалістичне очікування майбутньої ситуації. Для цього доцільно провести груповий тренінг, який включає три етапи:

1. детальне описання екстремальної ситуації, показ прикладів успішних дій інших підрозділів міліції в подібній обстановці;
2. ситуативно-образний тренінг, який складається із ряду стадій, зокрема: досягнення аутогіпнотичного стану шляхом «занурення» при допомозі психолога, образне відтворення можливої обстановки, образне формування моделі своєї поведінки в екстремальній ситуації, самонавіювання впевненості і витримки за умов стресогенних обставин;
3. раціональний груповий аналіз дій в екстремальній ситуації, увага до можливих типових помилок, прогнозування можливих емоційних станів співробітників міліції. Аналіз проводиться  в формі бесіди, дискусії.

Подібна психологічна підготовка до діяльності в складних ситуаціях  допомагає збільшити ефективність дій підрозділу і зменшити негативні  наслідки можливого дистресу.

Щоправда, навіть найретельніша підготовка особового складу не може повністю виключити постстресові порушення у працівників міліції, які працюють в небезпечній стресогенній обстановці. Тому керівник повинен знати принципи і основні методи надання допомоги співробітникам, які перенесли психотраму. До таких принципів відносяться:

• невідкладність, яка означає, що постраждалому допомога повинна бути надана якомога скоріше, оскільки чим більше часу пройде з моменту травматизації, тим більша імовірність появи хронічних розладів;
• наближеність: допомогу слід надавати безпосередньо біля місця подій, без госпіталізації і різкої зміни соціального оточення;
• очікуваність: з особою, яка постраждала не слід поводитись як із пацієнтом, потрібно вести корекційну роботу, підтримуючи впевненість про швидке повернення до нормального стану, спілкуватись, як із звичайною людиною;
• простота і єдність корекційного впливу: означає, що вплив має характер першої допомоги і спрямований на зняття тривоги, самоізоляції і «звуженості» свідомості за рахунок спілкування, проговорення  власних переживань, обговорення психотравми і актуального стану. Дуже часто головна перша допомога полягає у відведенні працівника від джерела травми, наданні відпочинку, їжі, безпечного оточення і можливості бути вислуханим.

При виявленні тих, хто потребує допомоги і психокорекції, варто  звернути увагу на такі ознаки дистресу, як надмірна емоційна лабільність, самоізоляція, спалахи гніву, порушення психомоторики, психогенний шок, мовна плутанина і дисоціативні розлади.