Увага та неуважність учнів молодших класів

2) Неуважність може бути наслідком  порушення правильного дихання, а отже й постачання мозку  киснем. Аденоїди (поліпи), що утворюються  в носоглотці, розростаючись, заважать  дихати. Дитина дихає ротом, і  це згубно позначається на  її працездатності. Якщо видалити  аденоїди, то зникає постійна  сонливість дитини, а з нею  й її неуважність.

3) Найбільш поширена причина  нестійкості уваги дітей –  їх недостатня розумова активність. Якщо учень пасивно слухає  товаришів або тривалі пояснення  вчителя, стійкість його уваги швидко спадає, він легко відвертає свою увагу. Коли ж діти в класі зайняті цікавою справою, коли в процесі роботи треба не тільки слухати, а й розв’язувати якісь задачі, якщо вони на уроці активно спостерігають і виконують практичні дії з навчальним матеріалом, то їх увага дістає величезну підтримку. Лічачи палички і складаючи візерунки, конструюючи модель, малюючи ілюстрації до прослуханого оповідання, порівнюючи закінчення іменників у різних відмінках, знаходячи спільні і різні ознаки в трикутниках різного виду, дитина думає. Її розумова активність, підтримувана практичними діями є основою стійкої уваги. Якщо учень зайнятий одноманітною виконавською роботою, а на запитання вчителя має вже готові відповіді, увага його неминуче буде легко відвертатися. Увагу підтримує мислення. Коли на уроці немає матеріалу для мислення дитини, для активного мислення, вчитель, не доб’ється її стійкої уваги, скільки б разів він не звертався до дітей із закликом бути уважними.

4) Неуважність може бути наслідком  неправильного виховання дітей. Коли занадто дбайливі батьки  купують дитині дуже багато  книжок і іграшок, рано і часто  водять її на виставки, в музеї  і театри, вона звикає до постійної зміни вражень. Не встигаючи розібратися в них, не маючи змоги вдуматись в те нове, що кожного дня їй показує дорослий, дитина звикає до легкого, поверхневого ознайомлення з навколишнім світом. Її увага стає ковзною. У таких випадках педагог борючись з неуважністю дітей повинен вміти показати їм вже знайомий предмет, явище природи з нового для них боку. Треба трохи “відкрити” дитині ті якості предмета, його особливості і зв’язки, яких вона раніше не бачила.

5) Неуважність це й негнучка  увага, відсутність вміння переключатися, тобто в разі потреби навмисно  переносити увагу з одного  предмета на інший. Читаючи під час перерви пригодницьку книжку, деякі учні 2-4 класів не вад разу можуть потім включитися в навчальну роботу. Вони здаються неуважними лише тому, що занадто зосереджені на іншому змісті. Подібне часто спостерігають у дітей з інертним, флегматичним типом темпераменту. На несподівано поставлене запитання, такий учень не відповідає відразу, хоча й знає матеріал. Потрібна пауза, щоб він переключив свою увагу на новий зміст.

Неуважність, звичайно, найчастіше характерна для маленьких дітей, ніж для старших. Проте це зовсім не означає, що нестійкість уваги є такою віковою особливістю, яку визначає безумовну неможливість тривалого зосередження молодших школярів: 6-8-річнідіти можуть довго слухати цікаве оповідання, тривалий час конструювати модель. Досвід експериментального навчання в молодших класах, показують, що навіть діти 1 класу здатні до сильної, тобто концентрованої і стійкої уваги протягом усього 45-хвилинного уроку. Але для цього треба додержуватись певних умов організації навчальної діяльності дітей:

1) Добрий темп уроку;

2) чіткість і стислість пояснень;

3) максимальна опора на активну  мислительську діяльність дітей;

4) бережливе ставлення вчителя  до уваги дітей;

5) різноманітність форм і видів  роботи, підпорядкованих основному  завданню і темі уроку;

6) залучення до навчальної роботи  всіх учнів під час виконання  не тільки письмових завдань, а й звичайних усних вправ;

7) як додаткові можна використовувати  для першокласників і деякі  спеціальні вправи та дидактичні  ігри на спостережливість: “Що  змінилося?”. Щоб активізувати увагу учнів, слід цікаво викладати навчальний матеріал, але й потрібна наполеглива розумова активність учнів. Необхідні різноманітні види і форми роботи, чітка організація уроку, але не менш потрібне спрямування навчальної діяльності, формування інтересу ,волі та відповідальності самого учня. Існує точка зору, що увага є ідеальна, скорочена і автоматизована дія контролю, а це створює можливість і необхідність цілеспрямованого її формування, як функції психологічного контролю. Як і кожна згорнута автоматизована дія, дія контролю має формуватися поетапно:

1) зовнішня предметна дія –  перевірка правильності написання  слів на основі картки в  якій записано порядок перевірки  тексту;

2) зовнішньомовний – операції  виконуються вголос;

3) внутрішньомовний, коли учень  виконує дії пошепки;

4) переведення дії в розумовий  план – дія відбувається в  плані внутрішньої мови. Якщо учень робить багато помилок, то повертається до попереднього етапу, доки не засвоїть дії контролю до автоматизму. Важливим критерієм сформованості дії контролю є її зближення з основною дією і навіть деякі випередження, що становлять одну з умов безпомилкового виконання роботи.

Висновок

Головною особливістю розвитку уваги молодшого шкільного віку є посилення їх пізнавальної діяльності під впливом шкільного навчання. Діяльність молодшого школяра перших днів підпорядковане чіткому режиму, загальному ритму життя школи, новим для нього вимогам поведінки. За несприятливих умов до школи звички в поведінці дитини втрачають свою силу, а навіть створюються повільно, і вона залишається на якийсь час безпорадною. Це виявляється у деякій розгубленості першокласника, іноді замкнутості чи підвищеній збудливості.

Вчитель повинен з перших уроків навчання наполегливо вчити дітей умінню працювати в колективі, спілкуватися один з одним і з учителем, оволодівати навичками користування навчальним приладдям, уважно слухати пояснення на уроках. Усе це дуже важливо для формування позитивного ставлення дитини до навчання.

У перші дні занять у школі першокласники помітно стомлюються, але рівень стомлювання на різних уроках і в різних учителів не однакова. Здебільшого це залежить від якості навчально-виховної роботи вчителя, вміння правильно організовувати увагу молодших школярів.

Фактором, що організовує і активізує увагу учнів молодших класів, є велика сприйнятливість їх до впливу вчителя. Слово вчителя – для них закон, усе, чого вимагає вчитель, вони виконують звичайно з великою старанністю, хоч часто ще й не так, як треба.

Література

1. М.П. Заседенець – Вікові особливості розвитку та виховання, 1973 р. – Київ.
2. Загальна вікова педагогічна психологія. Київ “Вища школа” – 1990 р.
3. Вікова та педагогічна психологія. Київ “Просвіта” 2001 р.