Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Января 2014 в 18:42, курсовая работа
Мета - вивчення особливості темпераменту, як динамічної властивості особистості.
Завдання дослідження:
1. Розглянути поняття темпераменту, основні вчення про темперамент та фізіологічні основи темпераменту.
2. Описати типи темпераменту та їх психологічну характеристику.
3. Проаналізувати роль темпераменту в діяльності.
Висновки до 2 розділу.
У другому розділу описали типи темпераменту та їх психологічну характеристику: флегматик: незворушний, має стійкі прагнення і настрій, скупий на прояв емоцій, продуктивний і наполегливий в роботі; холерик: пристрасний, поривчастий, з різко мінливим настроєм з емоційними спалахами, швидко виснажується; сангвінік: живий, гарячий, з частою зміною настрою, вражень, з швидкою реакцією на всі події, легко примиряється зі своїми невдачами. Продуктивний в роботі, коли йому цікаво; меланхолік: людина легко ранима, схильна до постійного переживання різних подій, віна гостро реагує на зовнішні фактори.
Проаналізували роль
темпераменту в діяльності. Якщо оцінити
наведені психологічні характеристики
темпераменту, то побачимо, що в кожному
з них є як гарні, і погані властивості.
Так, сангвінік емоційний і
Дізналися про прямий взаємозв`язок інтро- та екстраверсії з темпераментом. Визначивши велечину показника екстраверсії, та нейротизму, завдяки «колу Айзенка» ми маємо можливість дослідити темперамент людини, та визначити її основні властивості.
ВИСНОВКИ
Завдяки теоретичному аналізу психологічної літератури з проблеми вивчення темпераменту як динамічної властивості особистості ми:
1. Визначили поняття темперамент. Темперамент - вроджена, та незмінна індивідуально-своєрідна властивість людської психіки, що відображає динаміку психічної діяльності людини, незалежно від його цілей, мотивів, змісту. З фізіологічної точки зору, темперамент – тип вищої нервової діяльності.
Розглянули вчення о темпераменті. Почав вивчати темперамент давньогрецький лікар Гіппократ, який стверджував, що люди відрізняються співвідношенням різних соків. Наступним, хто зацікавився вивченням темпераменту був Імануіл Кант, який казав, що темперамент - це тіло та рідина, що його. У наступні століття в результаті знаходження закономірностей в статурі та фізіологічних функціях - вчені створили концепції та типології темпераментів. Серед них найбільше поширення одержала типологія Е. Кречмера. Його ідея полягала у тому, що люди, які мають певну типологію статури — мають певні психічні особливості. У США в 40-х роках популярність здобула теорія У. Шелдона. В основі його концепції лежить думка, що тіло і темперамент — є два взаємопов'язаних між собою параметри людини. Шелдон виявів три типи статури, описуючи які він запозичав терміни з ембріології. На даний час більшість конституційних концепцій підлягають сумніву через недооцінку впливу навколишнього середовища та соціальних умов. Найбільш серйозної уваги заслуговують концепції, засновані на функціональної дії нервової системи. Теорія зв'язку властивостей нервових процесів з типами темпераменту запропонував І.П.Павлов. Найбільший внесок у розвиток теорії темпераменту у вітчизняній психології вніс Теплов Б.М. Його розробки стали основою для подальших досліджень. Русалов В.М. На прикинці 1980-х рр. запропонував своє трактування темпераменту. Він виділів чотири властивості темпераменту: ергічність, пластичність, швидкість і емоційність.
Виявили фізіологічні основи темпераменту. Павлов звернув увагу на індивідуальні відмінності в протіканні умовно-рефлекторної діяльності. Ця обставина дала можливість висунути гіпотезу про те, що в основі рефлекторної діяльності лежать фундаментальні властивості нервових процесів: сила збудження, гальмування, та їх врівноваженість чи рухливість. Зроблене Павловим І.М. відкриття дало йому змогу стверджувати, що поведінку людини можна пояснити з позиції фізіології.
2. Описали типи темпераменту. Холерик - у нервовій системі людини переважає збудження над гальмуванням, тому реакція на подразник у неї дуже швидка, а сама людина є запальною, та невитриманою. На відміну від холерика, у сангвініка - спостерігається баланс між збудженням та гальмуванням, тому це людина рухлива, врівноважена, життєрадісна. Флегматик - людина з сильною, урівноваженою, але інертною нервовою системою, внаслідок чого реагує повільно. Людина спокійна, таку людину важко розсердити, чи розвеселити. Меланхолік - людина зі слабкою нервовою системою, що реагує підвищеною чутливістю навіть до слабких подразників, що призводить до швидкого стомлення і зниження працездатності .
Важко відповісти, який тип темпераменту у той чи іншої дорослої людини. Тип нервової системи хоча і визначається спадковістю, але не є абсолютно незмінним. З віком, а також під впливом систематичних тренувань, виховання, життєвих обставин нервові процеси можуть ослабнути або посилитися, може прискоритися або уповільнитися їх переключення.
3.Проаналізували роль темпераменту в діяльності. Якщо оцінити наведені психологічні характеристики темпераменту, бачимо, що в кожному з них є як хороші, і погані властивості. Так, сангвінік емоційний і відрізняється хорошою працездатністю, але спонукання його нестійкі, так само хитке і його увагу. Меланхолік відрізняється меншою працездатністю і великий тривогою, але він тонко відчутна людина, зазвичай обережна і обачна. Отже, кожен темперамент добрий тільки в певних умовах, поганий в інших. Люди одного типу темпераменту можуть займатися різною діяльністю. Особливості темпераменту слід враховувати при професійному відборі. У різних видах діяльності роль темпераменту неоднакова. У професіях, які не зв'язані за напругою, небезпекою одні властивості темпераменту, можуть бути компенсовані у людини за рахунок інших властивостей. У таких професіях, як льотчик, диспетчер великої енергосистеми, космонавт, рятувальник і так далі, рівень вимог до психіки дуже високий. У таких професіях темперамент визначає професійну придатність людини. Властивості темпераменту необхідно враховувати при формуванні індивідуального стилю діяльності.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ