Здоров'я як фактор ефективної діяльності керівника

Здоров'я як фактор ефективної діяльності керівника 
          Для діяльності менеджера, на якого покладається функція управління та відповідальності за успішну роботу колективу організації, дуже важливе фізичне та психологічне здоров'я. Сучасні менеджери повинні швидко орієнтуватися щодо своїх шансів на ринку, але практично не приділяють уваги сім'ї та дітям. Вони повинні тримати під контролем будь-які ситуації, проте майже кожен другий із них підлягає щоденному стресу. Вони претендують на ефективне керування своїми організаціями, хоча майже 90 % із них змушені доопрацьовувати роботу вдома. 

       Погоджуючись, що сучасний менеджер змушений працювавати 12-14 год на добу і що час його коштує дуже дорого, один із авторитетних американських фахівців у цій галузі Л.Якокказастерігає керівників про виснаження та наслідки зневажання своїми сім¢ями заради справи. Ю.Мельник розглядає здібність сучасного управлінця керувати своїм здоров¢ям як показник менеджерської компетентності. На думку автора, керування здоров¢ям – це прийняття рішення про ті чи інші способи здорової поведінки, яке залежить від вихідної інформації щодо його стану.

        Відсутність або нестача компетентності у сфері управління своїм здоров¢ям, за справедливим зауваженням М.Вудкока та Д.Френсіса, є одним із потенційних обмежень у діяльності менеджера. При цьому самоуправління психічним здоров¢ям передбачає не тільки усвідомлення необхідності постійно за нього боротися, але і впевненість у своїх можливостях на цьому шляху, знання себе. Останнє означає, що людина повинна вміти “розшифровувати” свій психічний стан і впливати на нього в разі потреби, знати свої найбільш сильні та слабкі характерологічні особливості, вміти адекватно оцінювати справжній рівень своїх фізичних та психічних можливостей.

        Український психолог Л.Орбан-Лембрик з цього приводу вживає термін, про який згадував І.Мечников –“ортобіоз особистості керівника”. Поняття «ортобіоз» тлумачать як правильний, розумний спосіб життя. Ортобіотика досліджує механізми протистояння стресам, способи захисту від несподіванок, службових неприємностей, навчає спокійно сприймати успіхи своїх колег тощо. Вона, на думку І. Мечникова, є системоутворювальною умовою довголітньої працездатності людини.

Управлінська діяльність пов'язана з постійним напруженням  нервової системи, інтелекту людини, персональною відповідальністю, постійним виникненням позаштатних ситуацій, які загрожують здоров'ю ділових людей. Це висуває проблему ортобіозу особистості керівника на перший план. Великий обсяг аналітико-синтетичної діяльності мозку, хронічний дефіцит часу, високий рівень особистої мотивації, щоденно впливаючи на вищу нервову діяльність керівника, спричиняють стреси, втомлюваність, погіршення його здоров'я. Більшість захворювань ділових людей виникає через дефіцит рухової активності, нервові перевантаження, порушення роботи серцево-судинної системи, відчуття психологічної незахищеності.

Щоб уберегти себе від передчасних  захворювань і старіння, перш за все необхідно розібратися, з  яких компонентів складається здоров¢я. Як правило, виділяють три види здоров¢я:

• фізичне;
• психологічне;
• духовне.

Фізичне здоров'я – це сталий функціональний стан організму, який забезпечує успішну життєдіяльність людини (як окремих її тканин, органів і систем, так і всього організму в цілому). Важливо зазначити, що стійкий функціональний стан розглядається в межах вікової норми.

Дуже важливо сприймати  себе здоровою людиною. Не випадково існує приказка: поки людина не задумується про своє здоров¢я, вона здорова.

Фізичне здоров¢я пов¢язане з біологічним (фунціональним) віком, тобто функціональною зрілістю організму. Критерії біологічного віку змінюються залежно від періоду розвитку і враховують:

• морфологічні критерії (скелетна та зубна зрілість, зрілість форм тіла, його пропорції, розвиток первинних та вторинних статевих ознак);
• функціональні критерії (зрілість центральної та вегетативної нервової систем і опорно-рухового апарату);
• біохімічні критерії (ферментативні, гормональні та цитохімічні показники).

Психічне  здоров¢я оцінюється за трьома основними критеріями:

• адаптації;
• соціалізації;
• індивідуалізації (індивідуації).

Під адаптацєю розуміють  здатність людини свідомо ставитись  до функцій свого організму ( наприклад, травлення, виділення та ін.), здатність  регулювати свої психічні процеси (керувати своїми думками, почуттями, бажаннями). Межі змісту індивідуальної адаптації існують, але є і загальні для всіх людей закономірності. Критерієм успішної адаптації є здатність людини жити в сучасних геосоціальних умовах.

Існують такі прояви соціалізації:

• людина реагує на іншу людину, як і на рівну собі (“Інша людина така сама, як і я”);
• людина визнає існування норм у взаєминах між людьми (“Між людьми існують норми взаємин і я керуюся ними”);
• людина визнає необхідну міру самотності та відносну залежність від інших людей, тобто між параметрами “самотній” і “залежний” існує певна гармонія (“Я – єдиний, але не самотній; я потребую оточення, я – серед подібних собі”). 

Таким чином, критерієм успішної соціалізації є здатність людини жити в умовах сучасних соціальних норм, в системі “я - інші”.

Індивідуалізацію (індивідуацію) розуміють як здатність:

• усвідомлювати власну неповторність та індивідуальність як цінність і не дозволяти руйнувати її іншим;
• порівнювати свою індивідуальність з проявами індивідуальності інших людей.

Таким чином, критерієм успішної індивідуалізації є здатність людини ставитися до самого себе та до оточуючих  як до індивідуальностей.

До основних ознак та показників духовного здоров'я людини належать такі:

• сприймаючи життя як цінність, людина намагається створити нові цінісні риси;
• гуманістичні способи впливу на себе і на оточуючих (заохочення, покарання, прощення);
• цілісність внутрішнього світу, яка задається системою правил та суджень, усвідомлено прийнятих людиною (так звана “життєва філософія”);
• переживання радощів від життя.

Духовне здоров¢я проявляється єдністю людини з усім світом та виражається:

• у релігійних почуттях;
• почутті краси та світової гармонії;
• почутті захоплення та прихильності перед життям.

До характеристик здорових людей, підтверджених спостереженнями А.Маслоу, належать такі:

1) об¢єктивне сприйняття реальності;

2) повне прийняття себе, інших і природи;

3) безпосередність, простота  та природність поведінки;

4) захоплення та відданість  якій-небудь справі (концентрація  уваги на проблемі, а не на  собі);

5) незалежність та потреба  в самотності;

6) автономія, незалежність  від культури та оточення;

7) свіжість оцінювання  та сприйняття;

8) вершинні або містичні  переживання;

9) суспільний інтерес,  відчуття причетності, єднання  з іншими, доброзичливість;

10) довірливі міжособистісні  відносини;

11) демократичний тип характеру;

12) розмежування засобів  і цілей;

13) філософське почуття  гумору;

14) креативність, творчий  підхід до життя;

15) опір окультурюванню.

З вищенаведеного можна зробити  висновок, що духовно здорові люди ідеальні. Насправді у них є  недоліки і, як і інші люди, вони не досконалі. Але все-таки нагадують нам, що потенціал психологічного зростання людини, його можливості стати духовно здоровим значно вищі, ніж ті, яких досягло людство.

Всесвітня організація охорони  здоров¢я виділяє чотири групи узагальнених чинників, які впливають на стан здоров¢я:

• спадковість (20%);
• екологічно сприятливе середовище (20%, з часом показник буде збільшуватися);
• медичне забезпечення (10%, з часом показник цього чинника буде зменшуватися);
• спосіб життя людини (50%).

Спосіб життя – це сукупність особливостей повсякденного життя  людей, яка визначається: 
1) індивідуальними психологічними особливостями;

2) потенціалом здоров'я, який має кожна людина;

3) життєвим досвідом;

4) сімейними та місцевими звичаями;

5) стандартами життя, характерними  для певних соціального прошарку, регіону, держави.

Спосіб життя охоплює: 

• трудову діяльність;
• побут;
• форми використання вільного часу;
• форми задоволення матеріальних та духовних потреб;
• норми поведінки людини в типових ситуаціях.

 
 
СТРЕС І РИЗИК  У ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА

З усіх органів людського  організму найбільш беззахисний головний мозок, який забезпечує майже 25% усіх обмінних процесів. Функціонування нервової тканини залежить насамперед від рівня глюкози в крові, у разі значного зниження якого виникають зміни в нервовій діяльності, що спричиняють стресові ситуації.

Стрес (англ. regressus — напруження) — емоційний стан людини у результаті дії сильних подразників, який проявляється напруженими переживаннями.

Поняття „стрес” запозичене з термінології матеріалознавства, що означає тиск (напругу), яким діють  на матеріал під час його випробовування. У медичну та психологічну літературу це слово ввели в середині 30-х рр. ХХ ст. Так, у фізіології воно з¢явилося для позначення неспецифічної реакції організму на будь-який несприятливий вплив. Пізніше його почали тлумачити як стан людини, зумовлений реакцією на різноманітні екстремальні впливи (стресори) на фізіологічному, психологічному й поведінковому рівнях. Залежно від виду стресора (чинника, що викликає стан стресу) розрізняють фізіологічний і психологічний стреси. Фізіологічний спричинений надмірним фізичним навантаженням, високою і низькою температурами, больовими стимулами, утрудненим диханням тощо. Психологічний стрес є наслідком дії чинників, пов'язаних із загрозою, небезпекою, образою (емоційний); інформаційним перевантаженцям (інформаційний) – коли людина не справляється із завданням, не встигає приймати рішення в необхідному темпі та в разі високого ступеня відповідальності за наслідки.

Симптомами психологічного стресу є безсоння, головні болі, погіршення апетиту, настрою і як результат – поганий зовнішній вигляд.

Канадський біолог і лікар Г.Сельє перший вжив поняття „стрес” для опису реакції організму на всі види біологічних подразників. Така реакція викликає як хвороби, так і стан збудження. Щодо цього він говорив: “Стрес це не те, що з вами трапилось, а те, як ви це сприймаєте”. Вивчаючи вплив стресу на людський організм, учений дійшов висновку, що частково він необхідний для підтримки гарного самопочуття і що окремі його види корисні. Стрес пов'язаний із будь-якою діяльністю, і уникнути його може лише той, хто нічого не робить. Але життя без завзятості, прагнень, помилок нецікаве. Тому не потрібно цілком уникати стресів, оскільки повна відсутність їх означає смерть.

Під час стресових ситуацій відбуваються процеси фізичної та розумово-психічної  адаптації до зовнішніх та внутрішніх діянь. Відповідно і сам стрес можна розглядати як захисну реакцію від зовнішніх та внутрішніх подразників (стресорів). Разом з цим стрес – це комплекс емоційних станів, викликаних у відповідь на різні екстремальні діяння.

За допомогою стресової  реакції організм намагається відновити  порушену під впливом стресорів рівновагу. Г.Сельє пояснив, як стрес пов¢язаний із поступовим вичерпанням резервів організму, який намагається пристосуватися до нових умов. При цьому, наприклад, відбувається активізація тієї частини вегетативної нервової системи, яка відповідає за активність, працездатність організму.

Г.Сельє назвав комплекс цих реакцій загальним адаптаційним синдромом і описав три його стадії. Перша – реакція тривоги, яка  виражається в мобілізації всіх ресурсів організму у відповідь  на діяння ззовні, що порушує рівновагу процесів життєдіяльності. Наступна - стадія опору, коли організму вдається впоратися зі шкідливими діяннями. У цей період може спостерігатися підвищена стресостійкість. 

Якщо ж дію шкідливих  чинників тривалий час не вдається усунути та перебороти, наступає третя стадія – виснаження. Пристосувальні можливості організму знижуються. У цей період він гірше протистоїть новим шкідливим взаємодіям, збільшується небезпека захворювань. Але третя стадія не обов¢язкова.

Коли людина відчуває небезпеку, в організмі відбуваються такі реакції:

• надниркові залози починають виробляти гормон адреналін, який “готує” тіло до виходу з критичної ситуації;
• серце починає битись швидше, а дихання стає частішим;
• збільшується приплив крові до мозку, який потребує більше кисню для активної діяльності під час небезпеки;
• м¢язи напружуються і готові діяти;
• призупиняється процес травлення, що дозволяє організму економити немало енергії.