Здоров'я як фактор ефективної діяльності керівника

До основних психофізіологічних ознак стресу належать такі:

• спітнілі долоні;
• часте серцебиття;
• сильне потовиділення;
• проблеми з диханням;
• рожеве чи надто бліде обличчя;
• розширені зіниці;
• високий артеріальний тиск;
• напружені м¢язи;
• відчуття пригніченості.

Стрес - це природна неминуча особливість життя. Г.Сельє наголошував, що навіть уві сні людина може бути в стані легкого стресу. Важливо, на думку вченого, підтримувати оптимальний для себе рівень стресу, який сприятиме найбільш ефективним діям. 

Як діє стрес на людину, позитивно чи негативно, залежить від  дози, виду навантаження. Як зазначають німецькі фахівці Ф.Готвальд та В.Ховальд, чим триваліше та інтенсивніше діє подразник і чим різноманітніші та незвичніші навантаження, тим впливовішими будуть реакції на них.

Таким чином, чи буде стрес  шкідливим для вашого здоров¢я, визначається тривалістю, інтенсивністю, новизною стресової ситуації.

Види стресорів:

• фізіологічні (надмірний біль, шум, забруднене повітря, погане харчування, вплив екстремальних температур, приймання деяких лікарських препаратів та ін.);
• психологічні (інформаційне перевантаження, нереальні сподівання та бажання, критичні події в житті, змагання, загроза соціальному статусу, самооцінці, близькому оточенню та ін.).

На думку Д.Фонтана, стресори можна класифікувати на дві групи:

• стресори службової діяльності (загальні й специфічні);
• стресори позаслужбової діяльності.

Загальні  стресори:

• незадовільна організація службової діяльності;
• недостатня кількість співробітників;
• режим робочого дня;
• робота керівника;
• статусні проблеми;
• заорганізованість, формалізм, метушня (непотрібні ритуали та процедури);
• невизначеність та непередбачений розвиток подій в організації.

Специфічні  стресори:

• нечіткі рольові обов¢язки;
• рольовий конфлікт;
• нереальні завищені домагання;
• особливості взаємодії з вищим керівництвом, ігнорування думки керівника;
• особливості взаємодії з колегами по горизонталі;
• особливості взаємодії з клієнтами та підлеглими;
• особливості управлінської праці.

Позаслужбові  стресори:

• стрес, викликаний кимось із подружжя.
• стрес, викликаний дітьми.
• стрес, викликаний батьками чи іншими родичами.
• стрес, викликаний домашніми обставинами.
• стрес, викликаний тиском оточуючого середовища на родину керівника тощо. 

Традиційний спосіб боротьби зі стресом - надмірне вживання алкоголю, кави, різних медичних препаратів. Але треба мати на увазі, що вони мають побічний ефект та руйнівну дію на здоров¢я. До головних недоліків вживання алкоголю як антистресового засобу можна зарахувати такі:

• затримка процесу природної саморегуляції емоційних реакцій;
• формування залежності;
• зниження інтелектуальних можливостей;
• створення додаткових проблем (наприклад, втрата соціального контролю).

Навіть якщо алкоголь і  вживається в умовах стресу, слід дотримуватись  поміркованості – не більше трьох  доз на день для чоловіків та двох доз – для жінок (доза – склянка  сухого вина або чарка горілки  чи коньяку, або 250 - 300 г пива).

На думку білоруського психолога О.А.Урбановича, найкращим засобом позбавлення від стресу (який до речі, як правило, ігнорують) є свідомість людини. Важливо лише навчитися вміло та своєчасно нею керувати. Можливості щодо управління своєю свідомістю - управління стресом.

Г. Сельє найефективнішим  засобом боротьби зі стресами вважав захопленість роботою. Водночас він пропонував прийоми, що зводять вразливість людини до мінімуму:

• визнайте, що досконалість неможлива, але пам'ятайте, що в кожному виді досягнень є своя вершина, прагніть до неї і задовольняйтеся цим;
• цінуйте радість справжньої простоти життєвого укладу;
• у будь - якій життєвій ситуації спочатку подумайте, чи варто боротися;
• постійно зосереджуйте увагу на приємному і на діях, що можуть поліпшити ваше становище і стан;
• намагайтеся забувати про огидне, безнадійне і важке, оскільки довільне відволікання — найкращий спосіб послабити стрес;
• ніщо так не впливає негативно на людину сильніше, як невдача;
• ніщо не підбадьорює сильніше, ніж успіх;
• навіть після нищівної поразки боротися з гнітючою думкою про невдачу найкраще за допомогою спогадів про колишні успіхи;
• навмисне пригадування — дієвий засіб відновлення віри в себе, необхідної для майбутніх перемог;
• не відкладайте неприємної справи, якщо вона необхідна для досягнення мети;
• знаючи, що в суспільстві завжди будуть вожді й ті, кого ведуть, врахуйте: вожді потрібні лише доти, доки послідовникам необхідна їх допомога;
• не забувайте, що немає готового рецепту успіху для всіх: люди різні і їх проблеми теж.

Під управлінням стресом  зазвичай розуміють сукупність стратегій, методів та прийомів, які дозволяють людині попередити негативний вплив  стресорів або звести їх дію до мінімуму. Існують декілька способів управління стресом:

• до появи стресу основні зусилля необхідно зосередити на проблемах профілактики стресу;
• після появи стресу основну увагу приділити заходам активної протидії стресу;
• якщо виникне гостра стресова ситуація, здійснюються заходи першочергової самодопомоги. 

 
Профілактика стресів передбачає:

1) Мудре ставлення до  власного життя, його активне  конструювання, яке потребує: 

• постійно ставити перед собою реальні життєві цілі та досягати їх;
• уміти відрізняти головне від другорядного;
• знати міру впливу на події, тобто бути реалістичним в оцінці як власних можливостей, так і наявних ситуацій;
• уміти підходити до проблеми з різних сторін;
• готувати себе до будь-яких несподіваних подій завчасно;
• сприймати дійсність такою, яка вона є насправді, а не в нашій уяві;
• намагатися зрозуміти оточуючих;
• уміти набувати позитивного досвіду, брати уроки з усього, що відбувається навколо;
• повноцінно жити.

2) Прогнозування стресогенних  чинників індивідуального життя  та завчасна підготовка до стресів, тобто формування стресостійкості, яка ґрунтується:

• на застосуванні різних тестових методик, самоспостереженні для пізнання себе та раннє виявлення майбутнього стресу;
• ознайомленні з досвідом інших, спеціальною літературою щодо стресу;
• динамічному формуванні адекватного способу життя (якщо потрібні зміни, вони вносяться й дотримуються);
• фізичних вправах;
• наявності ефективного середовища природної підтримки (родина, соціальне оточення, друзі);
• формуванні вольових рис (цілеспрямованості, ініціативи, наполегливості, витримки, рішучості, витривалості).

Лікарі вважають одним  із методів профілактики стресу раціональне харчування. Вони рекомендують вживати якомога більше овочів, які містять багато вуглеводів і вітамінів, не зловживати кавою, алкоголем, що є сильним детонатором стресу.

Уміння насолоджуватися  життям, знаходити в буденному радість — яскравий показник здоров'я людини. Саме тому лікарі радять профілактику здоров'я радістю. У психологічному плані життєрадісність зумовлюють різноманітність вражень, музика, спілкування з природою, любов, подяка, повага, довіра, замилування, дружнє ставлення, доброзичливість.

Для підтримки працездатності й життєвого тонусу керівникові  варто протягом кожного шестигодинного циклу (крім часу, відведеного на сон) одну годину присвячувати рекреації (латин. recreatio — відновлення) — перерві на відпочинок (протягом робочого дня робити від 4 до 6 гімнастичних пауз, проходити за день не менше 7 км); релаксації (латин. геlaxatio — зменшення, ослаблення) — психічному розслабленню і зміні емоцій; катарсису (грец. kotharsis — очищення) — моральному очищенню.

Не менш важливо дотримуватися  основ гігієни, що сприяє нормальному функціонуванню людського організму. У структурі ортобіозу керівника це стосується гігієни праці, гігієни спілкування та особистої гігієни.

Гігієна праці. Оскільки праця завжди пов'язана з напруженням сил людини, важливо не допускати перевтоми, яка є природною реакцією організму, спрямованою на запобігання руйнуванню його здоров'я. Тому потрібно дотримуватися норм і правил організації робочого місця, забезпечувати нормальне екологічне внутрішньовиробниче середовище тощо.

Гігієна спілкування. Передбачає дотримання норм управлінського спілкування і правил ввічливості, терпимість до людських недоліків, уважне ставлення до думок співробітників, стримування власних емоцій тощо.

Особиста гігієна зорієнтована на постійний самоконтроль за станом своїх тіла і душі.

До заходів активної протидії стресу належать:

1) Аналіз індивідуальної  картини стресу, а саме:

• складання переліку стресорів;
• ранжирування стресорів (від найбільш потужного до найменш слабкого);
• планування реальних і конкретних дій щодо стресорів.

      2) Мобілізація фізіологічних можливостей організму щодо протидії стресу за допомогою:

• збільшення прийому рідини (до восьми склянок за день до тієї кількості, яку ми вживаємо щоденно);
• харчування;
• дихання;
• фізичних вправ.

3) Мобілізація психофізичних  можливостей щодо протидії стресу  або психічна саморегуляція, до якої належать:

• релаксація;
• самонавіювання у формі аутогенного тренування, сенсорної репродукції;
• медитації.

 
 У разі загостреної стресової ситуації не варто приймати відповідальні рішення. Необхідно вжити заходи першочергової самодопомоги:

• Повільно порахувати до десяти.
• Вирівняти дихання.
• Вибачитися перед колегами і вийти з приміщення.
• Умитися, помити руки прохолодною водою.
• Повільно оглянути приміщення, зосередивши на чомусь увагу.
• Подивитися у вікно на небо. 
• Повільно випити склянку води. Необхідно сконцентрувати свою увагу на відчуттях, коли вода буде текти по горлі.
• Розправитися, поставити ноги на ширину плечей, видихуючи повітря, нахилитися, послаблюючи шию, плечі так, щоб голова й руки були вільно опущені вниз.

Ризик, який постійно супроводжує  управлінську діяльність керівника, по-різному позначається на його морально-психологічній і фізіологічній рівновазі. 
Ризик — ситуативна характеристика дії, що поєднує невизначеність її результату й можливі несприятливі наслідки в разі невдачі.

У психології цьому поняттю відповідають такі взаємозалежні значення:

• ризик як міра очікуваного неблагополуччя у випадку невдачі в діяльності, що визначається поєднанням імовірності невдачі й ступеня несприятливих наслідків;
• ризик як дія, що загрожує суб'єкту втратою, збитком і т. д.;
• ризик як ситуація вибору між двома можливими варіантами дії: менш привабливим, однак надійнішим, і привабливішим, але менш надійним.

Неоднозначність, динамічність і складна ситуація на ринку роблять  ризик неминучим явищем в управлінні. Відомо водночас і те, що найбільших успіхів досягає керівник, який може сміливо піти на обґрунтований, виправданий ризик, показниками якого є точний розрахунок, інтуїція, контроль над емоціями, шансові ситуації, здібності підприємця тощо.