Значення сексуальної культури для здоров’я людини як психолого-педагогічна проблема

 

ПЛАН

 

Вступ

1.Значення сексуальної  культури для здоров’я людини  як психолого-педагогічна проблема

2.Формування сексуальної культури студентів

3.Міроприємства для формування сексуальної культури поведінки у ВНЗ

Висновки

Список використаної літератури

 

ВСТУП

 

Проблеми сексуальної культури в останнє десятиліття активно досліджується представниками різних наук. Це пов’язано з тим, що глибокі зміни в трудовій, побутовій, дозвільної діяльності, викликані науково-технічним прогресом, призвели до якісних перетворень у відносинах між чоловіками і жінками в інтимній сфері. Під сексуальною культурою розуміється сукупність ціннісних орієнтацій, норм, знань і зразків поведінки, які реалізуються у сфері сексу.

На  сучасному етапі в Україні  однією з найбільш актуальних проблем  залишається сексуальне життя молоді. Ця проблема помітна на тлі значного збільшення психогенно обумовлених психічних, в тому числі феномена сімейної дезадаптації, факторів.

Психологічні особливості  сексуального життя людини потребують особливої ​​уваги та наукових практичних рекомендацій, так як вплив ЗМІ, порно індустрії, літературних джерел, батьківського виховання відбивається на психічному здоров'ї молодого покоління. Помічено, що особливо активно зовнішній простір впливає на поведінкові реакції в періоди вікових криз. Дані періоди онтогенезу ведуть за собою ряд деколи незворотних змін психіки психогенного характеру.

Існуючі дослідження сексуальних відносин не можуть розкрити всі особливості, так як їх спеціалізація різнопланова, що гальмує інтегративні процеси  в науці. Мало вивчені питання  формування сексуальної культури і  статевого виховання молоді. Соціологічні дані показують, що дуже рідко інформацію про сексуальні стосунки молоді люди отримують від фахівців, викладачів і зі спеціальних наукових видань.

Особливо потрібно відмітити  недостатність сексуального виховання  у вищих навчальних закладах. Основною трудністю є катастрофічний брак кваліфікованих фахівців, недостатність  у них гідних знань, якими можна  ділитися з аудиторією. Таким чином, спочатку в країні необхідно підготувати  кадри просвітителів, а потім  вже займатися сексуальною освітою.

Саме тому на сьогоднішньому етапі надзвичайних гостро залишається  необхідність розширення програм сексуального виховання в умовах вищих навчальних закладів, а також розробки модулів  первинної та вторинної психопрофілактики  сексуальних порушень, психотерапії психогенних розладів з симптомами сексологічного спектру.

 

1. Значення сексуальної культури для здоров’я людини як психолого-педагогічна проблема

 

Сексуальна культура створювалася і створюється в  процесі розвитку людської цивілізації  і є необхідною умовою її існування. Ставлення суспільства до сексу, соціалізація сексуальності (релігія, звичаї, обряди, статеве виховання  і сексуальна освіта), впливаючи  на людину, формують ставлення особистості  до сексу і сексуальну поведінку, а отже і сексуальну культуру в цілому. Основні прояви сексуальної культури:

• ставлення до кохання, значення для особистості співвідношення «душі і тіла»;
• сексуальна мораль, ставлення до норм і сексуальних відхилень;
• ставлення до протилежної статі;
• психосексуальна орієнтація;
• рівень поінформованості, знань в питаннях сексу;
• сексуальна установка;
• статево-рольова поведінка;
• сексуальна мотивація;
• мотив статевого акту;
• етичні та естетичні установки;
• психосексуальний тип чоловіка і жінки.

Невідповідність в  подружжя кожного з цих проявів, що є критеріями сексуальної культури, може призводити до розвитку соціокультурної  форми сексуальної дезадаптації [3, 571 – 572].

На сьогоднішній день все наполегливіше обгрунтовується думка про культуру як систему більш високого порядку, з позицій якої можливо розуміння глобальних тенденцій у розвитку інших соціальних систем, зокрема освіти.

Так, за визначенням  В. С. Біблера всі негаразди, що виникають в суспільстві, можуть бути зрозумілі як наслідок зсуву епіцентру всього людського буття до полюсу культури. Культура виступає тією реальністю, в якій розгортається цілий спектр окремих реалій людського існування [8, 4]. Сексуальна культура відзначена етнічною і релігійною своєрідністю.

Динамічне, суперечливе за своїм духовними пошуками двадцять перше століття поставило перед людством багато складних морально-етичних проблем, від плідності вирішення яких багато в чому буде залежати існування земної цивілізації. Однією з таких проблем став пошук шляхів для підвищення ефективності сексуального виховання дітей та молоді.

В умовах глобалізації освітнього простору, інтеграції знань  дослідницьку діяльність в даному напрямку (підвищення рівня сексуального виховання) здійснюють різні соціальні інститути  і науки: соціологія, сексологія, педагогіка, медицина, правознавство.

Питання статі, сексуальної  культури і статевої моралі тісно  взаємопов'язані і переплетені  з основними еротичними категоріями, які характеризують те чи інше суспільство. Довгий час сексуальне виховання  в нашій країні не визначалося  як спеціальна наукова задача. У  сім'ї і системі освіти звернення  до питань, пов'язаних з даною проблемою, носило спонтанний, епізодичний характер.

Актуальність теми визначається ще й тим, що в Україні досі, на відміну від багатьох розвинених країн, відсутня будь-яка чітка система сексуальної освіти і виховання, зокрема, у вищих навчальних закладах. Потрібно відзначити, що статеве виховання та формування статевої моралі відбуваються тим успішніше, чим більше уваги їм приділяється. Особливість цього виховання (а статева мораль є фундаментом, складовою частиною сексуальної культури) – неприйнятність моралізаторства, догматизму. Воно переплітається з іншими складовими частинами, що визначають загальну культуру людини.

Зараз, молоді люди змушені випадково, з різних джерел отримувати суперечливі знання про  окремих сторонах сексуального життя. Це веде до збереження в нашій країні сексуальної безграмотності.

Багато хто розглядає  секс як джерело насолоди і задоволення  своїх основних потреб. Вони навіть не припускають, що секс нерозривно пов'язаний зі здоров'ям людини. Це виражається в такому терміні як «сексуальне здоров'я».

Під сексуальним  здоров'ям розуміється не просто відсутність  хвороби, а стан соматичного, емоційного, інтелектуального і соціального  благополуччя щодо сексуальності. Сексуальне здоров'я припускає позитивне  і шанобливе ставлення до сексуальності  і статевих відносин, можливість безпечно вести статеве життя, що приносить  задоволення, відсутність примусу, дискримінації та насильства [1]. Для  забезпечення сексуального здоров'я  мають значення не тільки біологічні чинники, а й соціальні, під впливом  яких формуються сексуальні установки  людини, її ставлення до статевого  життя і поведінку в конкретній ситуації. Сексуальне здоров'я взаємопов'язане  з сексуальною культурою.

Сексуальне здоров'я  досить широке поняття, яке позначає поважне ставлення до своєї і  чужої сексуальності, можливість отримувати задоволення від статевої близькості, знання своїх прав в області сексуальних  відносин. Сексуальні стосунки і стан здоров'я людини не просто пов'язані. Гармонійний секс – це невід'ємна складова фізичного здоров'я людини. Одним із важливих кроків у формуванні сексуальної культури є ознайомлення молоді з правилами особистої гігієни і гігієни статі, особливостями гігієни сексуального спілкування. Гігієна тіла – невід'ємна частина здорової сексуального життя.

Сексуальне здоров’я залежить також від таких компонентів:

• соціального;
• психологічного;
• соціально-психологічного;
• біологічного (анатомо-біологічного).

Саме тому виникає  необхідність в розробці такої теорії і такої системи практичних дій, яка б з одного боку, задовольняла вимогам цивілізації та моралі, а з іншого – не протирічила природній схильності людини мати сексуальні відносини [6, 9].

Підтримка сексуального здоров’я є центральною ланкою досягнення щастя та достатку кожної людини певного суспільства.

 

 

2. Формування сексуальної  культури студентів

 

 

Морально-психологічна непідготовленість, сексуальна неосвіченість значної частини молоді, яка вступає на шлях інтимних відносин, тягнуть за собою серйозні негативні наслідки для суспільства, для батьків і зокрема для молоді.

Спроби вирішити цю соціально значиму проблему робилися частіше представниками охорони  здоров'я, а не працівниками установ  освіти та виховання. Статева поведінка  хоча і має біологічний фундамент, однак формується під впливом  зовнішнього середовища (насамперед під впливом виховання).

Потрібно відзначити, що саме освіта виконує функцію транслятора  культури. На цей аспект, наприклад, звертав увагу В. С. Лутай: «... Освіта є найважливішою частиною людської культури ... одним з необхідних і головних завдань освітньої діяльності на всіх історичних етапах розвитку суспільства є передача основних досягнень культури від покоління до покоління. Це стосується знань про навколишній світ, про всі види діяльності людей, про субординовану систему цінностей, яка визначає таку діяльність, а також умінь розв'язувати ті проблеми, з якими може зустрітися людина» [7, 10].

Вища освіта, як відомо, є завершальним етапом формування особистості.

Студент, який прийшов  до системи вищої освіти, на попередніх стадіях навчальної діяльності повинен, звичайно, освоїти базові знання, уміння та навички культурної людини. Секс – актуальна, гостра та цікава тема для молоді і особливо – підлітків та юнацтва, коли ця сторона життя пізнається вперше – спочатку на теоретичному та платонічному рівні, а з часом – через перший особистий досвід до формування сексуальної поведінки.

Статеве виховання  не обмежується лише розповсюдженням  знань. Воно включає формування позицій, переконання, якостей характеру і почуттів, які проявляються у відповідних нормах моралі статевої свідомості і поведінки. У буденній свідомості культура проявляється як щось нормативне, як певний зразок, на який потрібно рівнятися, свого роду стандарт поведінки, внутрішньо властивий кожній окремій людині. Морально-статева поведінка ніколи не регламентується однією нормою. Вона визначається своєчасним змінним способом життя і уявленнями щодо питань взаємовідносин між статями. Сексуальна культура сама собою не виникає її потрібно планомірно формувати.

Як свідчить аналіз літературних джерел актуальним є питання  психосоціальної адаптації студентів під час навчання у ВНЗ. Просвіта молоді щодо формування сексуальної культури буде ефективною за умови дотримання певних принципів її реалізації. Серед найважливіших з них – об’єктивність, науковість пояснень, позитивне ставлення до проявів сексуальності, природність поведінки дорослих та авторитетність джерел інформації.

Проблема особистості, її формування та розвитку належить до вічних проблем людства і завжди привертала увагу науковців, політичних діячів і громадськості.

Формування особистості  – це процес її соціалізації, тобто  засвоєння індивідом соціального досвіду в результаті цілеспрямованих (виховних) і стихійних впливів.

Молодь – це особлива соціальна група, якій притаманна своя, особлива субкультура. Але формування та функціонування цієї культури відбувається під безпосереднім впливом загальної культури суспільства. Тому потрібно будувати виховний вплив у двох напрямах: виховання майбутнього фахівця та виховання особистості як інтелектуально розвиненого, духовного та морального члена суспільства.

Аналіз реальної практики стосунків між статями  дає право говорити про те, що сьогодні сексуальна культура нашого суспільства дуже низька. Одним із найбільш тривожних наслідків безкультур’я, сексуальної неграмотності є ріст кількості ранніх статевих зв’язків, часта зміна партнерів, що призводить до небажаних наслідків.

Зараз культуру статевого  життя, сексуальну мораль визначає психогігієнічна доцільність і розуміння максимального забезпечення фізичного і духовного здоров'я, благополуччя і щастя людей. Це положення відображено в розробленій експертами Всесвітньої організації охорони здоров'я концепції здорового статевого життя, яка передбачає:

- Здатність насолоджуватися статевим життям, мати дітей і контролювати свою поведінку відповідно до суспільної і особистої етики;

- Свободу від страху, сорому, відчуття провини і забобонів, а також інших психологічних факторів, що пригнічують статеві реакції і заважають статевим ставленням;

- Відсутність органічних розладів, хвороб і недоліків, що обмежують функції статі і репродуктивну функцію;

- Кінцевим завданням формування сексуального здоров'я є зростання комунікабельності людини і її здібності до любові [2, 5].

Сексуальна освіта і виховання дозволить молоді розібратися в помилкових і шкідливих  теоріях. При цьому не можна акцентувати  увагу на сексуальних проблемах  так, щоб вони превалювали над  іншими. Сексуальність і статева  любов є значними подіями в  житті людей, і суспільство повинне приділяти їм належну увагу, оскільки від рівня розвитку сексуальної культури залежить в основному сексуальне здоров'я.