Значення сексуальної культури для здоров’я людини як психолого-педагогічна проблема

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Декабря 2013 в 12:46, реферат

Описание работы

Проблеми сексуальної культури в останнє десятиліття активно досліджується представниками різних наук. Це пов’язано з тим, що глибокі зміни в трудовій, побутовій, дозвільної діяльності, викликані науково-технічним прогресом, призвели до якісних перетворень у відносинах між чоловіками і жінками в інтимній сфері. Під сексуальною культурою розуміється сукупність ціннісних орієнтацій, норм, знань і зразків поведінки, які реалізуються у сфері сексу.
На сучасному етапі в Україні однією з найбільш актуальних проблем залишається сексуальне життя молоді. Ця проблема помітна на тлі значного збільшення психогенно обумовлених психічних, в тому числі феномена сімейної дезадаптації, факторів.

Содержание работы

Вступ
1.Значення сексуальної культури для здоров’я людини як психолого-педагогічна проблема
2.Формування сексуальної культури студентів
3.Міроприємства для формування сексуальної культури поведінки у ВНЗ
Висновки
Список використаної літератури

Файлы: 1 файл

сексуальн_культура.docx

— 48.74 Кб (Скачать файл)

Сексуальна поведінка  – один з аспектів соціальної поведінки людини. Культура формує еротичний ритуал залицяння і сексуальної техніки. Регламентуючи важливі аспекти сексуальної поведінки, культура залишає місце для індивідуальних або ситуаційних варіацій. Соціокультурні зрушення впливають на сексуальну поведінку, ритм сексуальної активності, її інтенсивність і соціальні форми.

В даний час молодь раніше починає статеве життя, дошлюбні зв'язки стали допустимі для обох статей при наявності і відсутності  любові. 
Лібералізація статевої моралі, часта зміна партнерів у поєднанні з низькою сексуальною культурою породжують ряд серйозних наслідків – зростає кількість ВІЛ-інфікованих, збільшується кількість розлучень.

Секс стає розвагою, розглядається як сфера індивідуального  самоствердження. Чим менше зовнішніх  заборон, тим важливіше індивідуальний самоконтроль і вище відповідальність за свої рішення, тим вище значення морального вибору.

Вік 18-25 років характеризується максимальною активністю статевих гормонів, тому спостерігається великий розрив між бурхливим зростанням статевої активності і формуванням фізичного  розвитку, інтелектуальних та особистих  якостей. У цей час на перше місце виходить завдання бути здатним керувати своїми емоціями, так як емоції, що супроводжують кохання, а також статева поведінка при відповідному управлінні стають стимуляторами розумової та творчої діяльності.

Для правильного  формування розумного статевої поведінки, для збереження на довгі роки піднесеного  почуття кохання, необхідно враховувати наступні рекомендації:

1) в період статевого  дозрівання емоції ще не врівноважені, а творчі та інтелектуальні  можливості великі. У цей період  юнаки більш збудливі й активні,  ніж дівчата, але почуття кохання  більш стійке і віддане у  дівчат. У цих умовах слід враховувати, що сексуальні потяги керовані, що статевий потяг є споживчим феноменом, що за допомогою вольових зусиль можна перемкнути її на інший вид активності, зокрема, на навчальну діяльність. Щоб не допускати психоемоційних порушень у взаєминах між юнаками та дівчатами, необхідно добре пізнати себе, виробити власну систему потреб і ефективно управляти своїми емоціями;

2) у період підвищеного  сексуального потягу (гіперсексуальсті) корисні значні фізичні (фізична праця, активні заняття фізичними вправами і спортом) і розумові навантаження, за допомогою яких статева енергія може бути направлена на інший вид діяльності;

3) статеве просвітництво  не повинно носити заборонений,  ізольований характер. Студенти  повинні мати доступ і отримувати  правдиву, науково-обгрунтовану інформацію;

4) на статевий  розвиток і поведінку негативний  вплив чинить раннє самостійне статеве життя, навчальне перевантаження, хронічний дефіцит сну, підвищена чутливість, неврівноваженість, дратівливість, перевтома, збудлива їжа (шоколад, надлишок м'яса, тонізуючі напої, пряні страви), агресивна музика, алкоголь, тютюн та наркотичні речовини;

5) небезпечною для юнаків і дівчат є нестриманість у статевій поведінці, вона негативно впливає на моральні та інтелектуальні сторони емоцій вищого порядку, перешкоджає досягненню творчих і життєвих цілей;

6) запорукою правильного статевого розвитку і поведінки являються формування гігієнічних навичок, самовиховання мужності і жіночності, розуміння мистецтва, заняття спортом. Дуже важливі відмова від куріння і зловживання спиртними напоями;

7) фізична привабливість,  високий інтелект, розвинене почуття краси, дружби і гарні манери поведінки, а також статева вихованість формують сильну особистість, здатну чинити еротичний вплив на протилежну стать. Відчуття власної гідності, моральної, розумової та фізичної привабливості завжди стимулює гарний настрій і оптимізм, а значить міцне здоров'я та високу працездатність. Сексуальне життя вимагає дотримання здорового способу життя. Так, в осіб, що зловживають алкоголем, сексуальне життя поступово порушується, його розлади зустрічаються в 41-43% випадків.

Надмірне паління  у 11% випадків веде до розвитку імпотенції; нікотин пригнічує вплив на центри ерекції, викликаючи її послаблення, а  у жінок явище фригідності.

Сексуальна задоволеність  підвищує самоповагу і самооцінку. Вона позитивно поєднується з  задоволеністю у молодих людей  з іншими (інтелектуальними, спортивними, естетичними та ін) Захопленнями, товариськістю, життєрадісністю, сприяючи цим їх загальнокультурному розвитку.

 

 

3.Міроприємства для формування сексуальної культури поведінки у ВНЗ

 

Сформоване протиріччя між поінформованістю населення про теоретичні питання сексуальної культури і повсякденні знання про сексуальні стосунки передбачають необхідність компенсувати наслідки усталеної системи статевої соціалізації українських громадян.

Тому вкрай необхідно провести ряд заходів щодо розвитку соціо-культурного підходу, який передбачає під сексуальної культурою частину загальної культури, спосіб утвердження в соціокультурному оточенні за допомогою статевої поведінки, спрямованого але продовження роду, задоволення біосоціальних потреб, гедоністичних, моральних, естетичних інтересів, пізнавальних, комунікативних, компенсаторних, творчих запитів. Виступаючи, по суті, фундаментом соціокультурної сексології, теорія сексуальної культури може і повинна бути прийнята як основа, базисна концепція статевої освіти, так як піддається звичній для розуміння класифікації і систематизації у процесі навчання студентів. Для досягнення цієї мети необхідно вже сьогодні почати наступне:

1. Міністерству освіти та науки, молоді та спорту організувати вивчення курсу "Основи соціокультурної сексології" на факультетах перепідготовки викладачів гуманітарних дисциплін ВНЗ.

2. Одночасно ввести вивчення  даного курсу (як дисципліни  за вибором) студентами педагогічних, філософських, соціологічних, культурологічних, історичних, а не тільки психологічних (як це вже робиться в ряді ВНЗ) факультетів вищих навчальних закладів.

3. Підготувавши таким чином викладачів, організувати з їхньою допомогою  факультативне вивчення основ  сексології в старших класах  загальноосвітніх установ.

Можливо перейняти Досвід в Росії, де для цього вже розроблено навчальні програми і тематичні плани, а також випущено курс лекцій «Основи соціокультурної сексології», рекомендований Навчально-методичним центром «Професійний підручник» в якості навчального посібника для студентів вищих навчальних закладів.

В якості експерименту, у Військовому  університеті Міністерства оборони РФ протягом п'яти років (1995 - 2000 роки) проводилася подібна педагогічна діяльність, схвалена Міністром оборони, і отримала позитивні відгуки з військ. У 2001-2002 роках у ряді комерційних вишів на різних гуманітарних факультетах так само читався курс «Основи соціокультурної сексології», результати якого отримали високу оцінку на кафедрах і в студентському середовищі.

4. Інституту психології ім. Г.С.  Костюка чи іншому навчально-науковому  центру організувати при Вченій раді напрямок «сексологія», запросивши до Вченої ради фахівців в області сексології. Саме там могли б захищатися вчені (історики, філософи, соціологи та інші представники немедичних спеціальностей). Тим самим сексологія могла б виділитися в самостійний науковий напрям зі своїми кадрами, відрізавши шлях шарлатанам і авантюристам.

5. Організувати і заснувати сексологічну академію, підвищивши тим самим престиж сексологів і сексопатологів країни. Сексологічна академія координувала б діяльність різних напрямів науки, об'єднавши під своїм дахом фахівців різних областей знань.

6. Заснувати і організувати випуск  періодичного видання з сексологічних  питань. Науковий або науково-популярний  журнал міг би згуртувати зусилля  медиків, психологів, культурологів,  соціологів, філософів, істориків,  педагогів у справі формування  належного рівня сексуальної  культури.

Очевидно, що ряд цих заходів  буде нездійсненний без державної  участі та фінансової підтримки, але  результати не змусять себе чекати. Саме тут лежить ключ до вирішення  демографічних проблем, профілактики ВІЛ-інфекцій, народженню здорового  потомства і процвітання нації.

 

 

ВИСНОВКИ

 

На основі аналізу  спеціальної літератури можна зробити  наступні висновки.

Багатовікові дослідження  показують, що відносини між чоловіком і жінкою – найскладніші в людській природі. Молодь глибоко хвилює коло питань з проблем сексології, статевих стосунків, і вони здатні серйозно сприймати відповідну інформацію. Педагоги повинні вміло, делікатно використовувати цю зацікавленість, без сорому і боязні формувати молодіжну сексуальну культуру, яка стане стрижнем психологічно здорової сім'ї.

Сучасне суспільство  часто називають суспільством ризику, тому потрібно проявляти підвищену  турботу про суспільну і особистісну безпеку. У сфері сексуальності це означає, по-перше, безпечний (для самого суб'єкта, його партнера і третіх осіб) секс.

І, по-друге, відповідальний (соціально і морально) секс. Те й  інше передбачає знання. Щоб не змушувати молодь засвоювати ці знання на власному гіркому досвіді треба делікатно і вміло готувати їх до інтимного життя.

Сексуальне виховання  має будуватися на сучасній науковій основі, носити цілісний систематичний  характер. Для цього повинні бути створені спеціальні програми сексуального виховання, в яких чітко визначалася  б роль сім'ї, ЗМІ, закладів освіти, охорони  здоров'я, культури у формуванні і  розвитку ціннісних орієнтацій молоді у сфері сучасної сексуальної  культури.

Статеве виховання  та сексуальну освіта повинні допомогти особистості, що розвивається освоїти роль юнака та дівчини, а в подальшому – ролі не тільки чоловіки і жінки, але і чоловіка або дружини, батька чи матері.

Сьогодні, коли відбувається переорієнтація громадської думки  щодо норм сексуальної поведінки, вони набувають особливого значення. Проблема статі та статевих відносин завжди хвилювала людей: це дуже важлива  частина життя. У процесі освіти повинно відбуватися формування правильного ставлення до сексу і розуміння його як одного з головних чинників сексуального здоров'я.

Виходячи із загальних  завдань статевого виховання, можна  виділити кілька основних, що стосуються формування сексуальної культури та сексуального здоров'я:

1) сексуальне виховання,  спрямоване на оптимізацію формування  сексуально-еротичних орієнтацій  і сексуальної свідомості в  контексті сексуальної культури  і моральних вимог;

2) формування здорового  способу життя через роз'яснення  залежності сексуальності, шлюбу  і батьківства від шкідливих  звичок.

Загалом же, проблема сексуальної культури молоді та сексуального здоров'я як факторів загального здоров'я людини була предметом уваги вчених і видатних діячів у галузі освіти. Вони розглядали аспекти цієї проблеми. Однак, цілісних та систематичних досліджень по формуванню сексуальної культури молоді та сексуального здоров'я в період ранньої дорослості недостатньо, що й знаходить прояв в невисокому рівні сексуальної культури сучасної молоді. Все це викликає необхідність пошуку нових, науково обгрунтованих шляхів вирішення поставленої проблеми.

Один з них  впровадження спецкурсів, завданням  яких є формування сексуальної культури молоді. Це передбачає, на нашу думку, вирішення  таких завдань:

  • інформування про значення гармонійного сексуального спілкування в житті людини для її фізичного і психічного здоров'я;
  • формування культурно-еротичного розуміння сексуального життя, почуття рівності та сексуального партнерства;
  • інформування про систему сексуальних цінностей;
  • ознайомлення з особливостями чоловічої та жіночої сексуальності;
  • інформування з питань психогігієни сексуального спілкування;
  • ознайомлення молоді з основними компонентами любовної гри і навичками правильної поведінки під час сексуального контакту;
  • ознайомлення з шляхами збагачення сексуального життя, секретами сексуального благополуччя;
  • ознайомлення молоді з статевими розладами, сексуальною дисгармонією та шляхами їх подолання.

Отже, цілеспрямоване формування сексуальної культури у студентів вищих навчальних закладів буде сприяти формуванню активної та здорової життєвої позиції, всебічному особистісному саморозвитку. 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

2. Ахмерова С. Г. Медико-гигиенические основы полового просвещения в учебных заведениях / Ахмерова С. Г., Амирова Ф. М., Трофимова Е. В. – Уфа: Издательство БИРО, 2000. – 42 с.

3. Кришталь В. В. Сексологія: Навч. посібник: В 4ч. / Кришталь В.В., Кришталь Є. В., Кришталь Т.В. –Харків: Фоліо, 2008. – 990 с.

4. Кришталь В.В.  Сексуальная гармония супружеской пары / Кришталь В. В. , Андрух Г. П. – Харьков: НПФ “Велес”, 1996. – 160 с.

5. Левківська Г. П. Адаптація першокурсників вумовах вищого навчального закладу освіти: Навч.посібник / Левківська Г. П., Сорочинська В. Є., Штифурак В. С. – К., 2001. – 128 с.

Информация о работе Значення сексуальної культури для здоров’я людини як психолого-педагогічна проблема