Екологічні проблеми Подільського району (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області)

Екологічні проблеми Подільського району (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області).

Подільський соціально-економічний район розташований в західно-центральній частині України та охоплює Тернопільську, Хмельницьку та Вінницьку області. Площа його складає 60,9 тис. км² або 10,1 % території держави Найбільшу площу в Подільському соціально-економічному районі займає Вінницька область – 26,5 тис. км² або 43,5% площі району; для неї ж характерна і найбільша кількість адміністративних одиниць і утворень.

Соціально-економічний комплекс Подільсько-економічного рацону формувався під впливом різноманітних факторів, серед яких основним є природно-ресурсне середовище, розселення населення, виробництво й невиробнича сфера. Провідну роль у виробничій сфері займає промисловість. У сукупній вартості товарної продукції промисловості і сільського господарства на цю галузь припадає майже 52%. 

Подільсько-економічний район спеціалізується на виробництві сільськогосподарської продукції і її промисловості переробці, тому в галузевій структурі промисловості основою є харчова. В економічному районі діють 64 цукрових заводи, серед яких найбільші Гайсинський, Кирнасівський-2, Бершадський, Погребищенський (Вінницька обл.), Теофіпольський, Кам’янець-Подыльський, Волочинський (Хмельницька обл.), Кременецький, Чорткывський (Тернопільська обл.). 

В економіко-географічному  положенні району традиційно виділяються  як позитивні, так і негативні  риси. Серед позитивних моментів в  першу чергу слід виділити галузеве транспортно-географічне положення. Район лежить на перехресті міжнародних залізничних, автомобільних, трубопровідних і електричних артерій: залізниць Київ – Тернопіль – Львів – Прага, Київ – Хмельницький – Львів – Краків, Брест – Тернопіль – Бухарест; трубопровідних: нафтопроводів Уренгой – Помари – Ужгород, Оренбург – Західний кордон, газопровід "Союз”; ЛЕП Вінниця –Альбертірша (Угорщина), Хмельницька АЕС – Ряшів (Польща) та ін. Важливе значення для міжнародних і міжрайонних зв'язків має Дністер. Розташування в сприятливих грунтово-кліматичних умовах дозволяє розвивати потужне сільське господарство з спеціалізацією рослинництво і м'ясо-молочне скотарство.

 Рельєф території переважно височинний – вся територія Подільського району розташована в межах Подільської височини з пересічними висотами 250-280 м. (максимальна відмітка – на сході Тернопільської області – 417м). Серед несприятливих фізико-географічних процесів виділяється розвинута яружно-балкова система та процес карстування у Тернопільській області.

На сьогодні екологічний стан довкілля району визначається як задовільний, спостерігається спрямованість підприємств на екологізацію та ресурсозбереження, упровадження заходів щодо запобігання негативного впливу виробничих процесів на природне середовище, заходів, спрямованих на зменшення всіх видів відходів. Використовуються нетрадиційні види палива з використанням виробничих відходів.

Проте загальний стан екологічної безпеки у районі продовжує залишатись складним, що зумовлено, насамперед, значним техногенним навантаженням на природне середовище.

          Для забезпечення у 2013 році підвищення рівня суспільної екологічної свідомості, рівня екологічної безпеки, поліпшення екологічної ситуації; досягнення безпечного для здоров’я людини стану навколишнього природного середовища; інтеграції екологічної політики; припинення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття і формування екологічної мережі; забезпечення збалансованого використання природних ресурсів визначені наступні заходи:

-створення захисних лісових насаджень на еродованих землях, вздовж водних об’єктів та полезахисних смуг;

-проведення робіт, пов’язаних із поліпшенням технічного стану та благоустрою водойм, відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного режиму ставків і річок, боротьба із шкідливою дією вод, реконструкція споруд для очищення стічних вод;

-здійснення заходів із захисту населених пунктів від шкідливої дії вод (протиповеневі заходи);

- впорядкування сміттєзвалищ населених пунктів, їх паспортизація;

-будівництво і реконструкцію каналізаційних очисних споруд, КНС;

-проведення заходів щодо озеленення  населених пунктів району ;

-збереження природно-заповідного фонду;

-раціональне використання та зберігання відходів виробництва і побутових відходів;

-сприяння розвитку екологічної освіти, виховання та пропаганда екологічних знань.

Другою  за потужністю господарського розвитку та чисельністю населення в районі є Хмельницька область. Її спеціалізація  визначається як традиційна для Поділля - це легка, харчова промисловість  та промисловість будівельних матеріалів. За рахунок розташування Хмельницької АЕС можна твердити про електроенергетику як галузь спеціалізації. Основну роль в області відіграє м. Хмельницький (260 тис. мешканців). Розвинутими є машинобудування (завод по випуску ковальсько-пресового устаткування, завод тракторних агрегатів), легка (взуттєва і трикотажна фабрики), харчова (макаронна і кондитерська фабрики, молокозавод) промисловості та промисловість будівельних матеріалів (асфальтобетонний завод та завод залізобетонних конструкцій). Поряд з обласним центром важливу роль відіграють міста Шепетівка та Кам'янець-Подільський. Шепетівка (51 тис. мешканців) – промисловий вузол на півночі області, спеціалізується на металообробці, деревообробці, промисловості будівельних матеріалів, харчовій та легкій промисловості. Значним промисловим вузлом на півдні області є Кам'янець-Подільський - центр машино- і приладобудування, верстатобудування, харчової, швейної промисловості та будівельної індустрії.

Основними екологічними проблемами Хмельницкої області є забруднення природних водних об'єктів недостатньо очищеними стічними водами житлово-комунального комплексу; відсутність коштів на утилізацію хімічних засобів захисту рослин; недостатнє фінансування заходів для розв'язання комплексу проблем щодо поводження з ТПВ. 
Одна з найактуальніших проблем Хмельницької області - забруднення водних об'єктів забрудненими зливовими та стічними водами. 
На території області налічується 72 комплекса очисних споруд .Сучасний стан поверхневих водойм області характеризується антропогенним впливом суб'єктів господарювання. Через незадовільну роботу очисних споруд, фізичну та моральну застарілість обладнання, несвоєчасне проведення поточних та капітальних ремонтів, перевантаженість або недовантаженість їх, біля 4 млн. м3 недостатньо очищених стоків щорічно надходить до поверхневих водойм.

Відповідно необхідно  забезпечити чистоту поверхневих  вод від забруднення неочищеними, недостатньо очищеними господарськими та зливовими стоками через будівництво  комплексів очисних споруд, реконструкцію, модернізацію діючих комплексів очистки вод. 
Комплекс питань, що стосуються зменшення утворення та обмеження негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище, залишається в області однією із найбільш гострих суспільних проблем, яка вимагає неослабної уваги. Сьогодні триває процес прогресуючого накопичення відходів, виникають несанкціоновані сміттєзвалища, не вирішується проблема з небезпечними відходами.

Гострота проблеми утилізації твердих побутових відходів не має тенденції до спаду. Щорічно  у регіоні утворюється понад 0,2 млн. т. ТПВ. Більша частина звалищ, полігонів ТПВ вичерпала свій потенціал. 
Переважна більшість полігонів та сміттєзвалищ твердих побутових відходів експлуатується за відсутності проектної документації, а також відповідних рішень, що забезпечують експлуатаційну надійність цих об’єктів; без виконання інженерних заходів, що забезпечують стійкість полігонів як споруд, їх довговічність і безпеку навколишнього природного середовища, за відсутності даних розрахункового терміну експлуатації полігонів та сміттєзвалищ.

Основними технічними проблемами у сфері поводження з  відходами є застарілість парків сміттєвозів та контейнерів для  збирання сміття, відсутність вільних  територій для будівництва нових  полігонів, пожежонебезпечність місць видалення твердих побутових відходів через порушення технологічних регламентів їх захоронення. Суттєвою проблемою при експлуатації полігонів та сміттєзвалищ є не здійснення моніторингу по впливу останніх на довкілля.

На території  Хмельницької області накопичено 537 т непридатних, заборонених до використання ХЗЗР(хімічних засобів захисту рослин), які становлять групу небезпечних відходів.

Тернопільська область — також характеризується традиційною для даного соціально-економічного району спеціалізацією – харчова, легка, машинобудівна промисловість та промисловість будівельних матеріалів. Найбільш розвинутою є харчова промисловість, що представлена цукровою, м'ясо-молочною, хлібобулочною, макаронною, пивоварною, комбікормовою, спиртовою, концентратно-дріжджевою, кондитерською галузями. Визначальну роль в області відіграє м. Тернопіль (235 тис. мешканців). Тут розташовані ВАТ "Тернопільський комбайновий завод", ВАТ "Ватра", радіозаводи "Оріон" і "Сатурн", авторемонтний завод. Легка промисловість представлена в/о "Текстерно", швейно-галантерейною фабрикою; харчова промисловість - цукровим, двома хлібзаводами. двома пивоварними заводами, молокозаводом, м'ясокомбінатом. З підприємств будівельної індустрії виділяється завод залізобетонних конструкцій, цегельний, асфальтобетонний та фарфоровий заводи. Також є підприємства деревообробної (меблева фабрика) та хімічної промисловості(фармацевтична фабрика). 

Місто Тернопіль  не знаходиться в небезпечній  екологічній зоні, оскільки це одне з небагатьох обласних центрів України, де відсутня хімічна і металургійна галузі промисловості.

Основним джерелом забруднення атмосферного повітря  в місті є відпрацьовані гази автотранспорту. До їх складу входять  такі шкідливі речовини, як окис вуглецю, окиси азоту, різні вуглеводні, включаючи і ті, що сприяють виникненню ракових захворювань. Бензинові двигуни, крім цього, виділяють продукти, що містять з собі свинець, хлор, бром, а дизельні — значну кількість сажі. Шляхом, що веде до зменшення забруднення атмосферного повітря від автотранспорту, е застосування якісного неетилованого бензину, перехід на газове пальне як більш екологічно чисте, будівництво об'їзних доріг, а також винос автотранспортних підприємств за межі міста. 

  Згідно з генеральним планом забудови міста промислові підприємства переважно сконцентровані в його північному і південному районах, а в центральній частині і нових мікрорайонах розташовані житлові масиви. Підприємства, що негативно впливають на навколишнє природне середовище і розміщені в житловій зоні, будуть перепрофільовані або винесені за межі селітебної зони згідно міської програми «Екрлогія». Це такі, як цех меблевого комбінату, ремонтно-монтажний комбінат, «Укрторгтехніка», автобаза зв'язку та інші. 

Кожне підприємство, в залежності від шкідливості  речовин, що викидаються в атмосферу, має санітарно-захисну зону від 50— до 1000 метрів і більше. Санітарно-захисна зона відводиться під озеленення, дозволяється розміщувати там складські приміщення, гаражі, забороняється будівництво житла. Підприємству дозволяється викидати в атмосферу тільки певну кількість шкідливих речовин при умові, що на границі санітарно-захисної зони буде дотримуватись норматив граничнодопустимої концентрації, тобто такої концентрації, що не шкідлива для здоров'я людини. Контроль за викидами забруднюючих речовин в атмосферу і граничнодопустимими концентраціями - ведуть відповідно представники Мінприроди України і санепідемстанції.

Вінницька область. У ній сконцентровано 41% населення  району, 50% міського населення (найвищий показник в районі), значна частка промислового потенціалу району. Область повністю розміщена в межах степової лісостепової зони на Волино-Подільській височині. Цінними є родючі чорноземи, а також будівельні матеріали. В господарському комплексі області переважають харчова, легка, хімічна і машинобудівна галузі, а також промисловість будівельних матеріалів. У сільському господарстві виділяються як рослинництво (виробництво зерна, цукрових буряків, картоплі), так і тваринництво (молочно-м'ясного напрямку). 

Справжньою загрозою для навколишнього природного середовища стають накопичені колишніми КСП заборонені, невідомі та непридатні до застосування пестициди. В процесі попередньої інвентаризації виявлено 790,8 т цих небезпечних відходів. У Чечельницькому районі склад отрутохімікатів, внаслідок підпалу, було повністю знищено вогнем. В Теплицькому районі зловмисниками кинуто в став декілька упаковок непридатних пестицидів, в результаті чого завдано значної шкоди водним живим ресурсам.

Найгострішою з невирішених  екологічних проблем Вінницької області є поводження з твердими побутовими відходами. Більшістю сільських рад області, як і передбачено Комплексною програмою охорони довкілля, визначено місця організованого складування неорганічних побутових відходів для власних потреб територіальних громад. Проте позбутися стихійних сміттєзвалищ не вдалося жодному району чи місту в області. Міські Ради міст Вінниці, Могилева-Подільського, Козятина та інших не забезпечили будівництво полігонів чи заводу з переробки твердих побутових відходів, оскільки ці заходи вимагають значних капіталовкладень 

Вінниччина характеризується, в цілому, як порівняно благополучний  регіон із значно меншим, ніж в промислових  областях, рівнем забруднення атмосферного повітря. Якість води в річках області  протягом останніх 3-х років залишається стабільною, без суттєвих змін і в цілому може вважатись задовільною.  Результати гідрохімічних вимірювань проб поверхневих вод свідчать про забруднення поверхневих водойм Вінниччини органічними сполуками. Але у цілому вода поверхневих вод Вінниччини по більшості хімічних показників безпечна, крім БСКп та кольоровості, і може бути використано для господарсько-питних та культурно-побутових потреб. Основними проблемами використання земельних ресурсів  є: інтенсифікація землеробства, збільшення техногенного навантаження на земельні ресурси, безконтрольне застосування засобів хімізації в умовах низької технологічної культури та інші впливи призводять до погіршення якості ґрунтів, зниження їх родючості. 
В області найбільше хворіють на хвороби органів дихання, системи кругообігу, сечо-статевої системи. Серед причин смерті найбільш поширеною є смертність від захворювань системи кровообігу і від онкологічних захворювань. 
Сучасний стан навколишнього природного середовища у Вінницькій області можна охарактеризувати як відносно стабільний. У порівнянні з іншими регіонами України Вінницька область не відзначається високим промисловим потенціалом, але екологічних проблем, які потребують термінового вирішення, є чимало 
Основні екологічні проблеми області: 
• забрудення атмосферного повітря внаслідок викидів шкідливих речовин; 
• забрудення водних ресурсів; 
• забрудення грунтів і земельних ресурсів; 
• зростання захворювання населення; 
• погіршення стану природного середовища; 
• неконтрольоване знищення і пошкодження тварин, рослин, лісів.