Екологічні проблеми Подільського району (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області)

Найбільш  гострими екологічними проблемами Вінницької області є:  

     1. Загроза втрати контролю за поводженням з непридатними, невизначеними та забороненими пестицидами. У Вінницькій області, за неповними даними інвентаризації, накопичено  1016 тонн заборонених та непридатних до використання пестицидів у фактично безхазяйних складах колишніх сільськогосподарських підприємств.

Переважна більшість пестицидів зберігається в тарі незадовільної якості або  без неї. Ще 1025 тонн заборонених та непридатних пестицидів, звезених на територію області з сусідніх областей, захоронено у Джуринському отрутомогильнику в Шаргородському районі, який на  даний час теж є безхазяйним.  Необхідно терміново вирішити проблему утилізації накопичених непридатних пестицидів, а також визначити конкретну організацію чи підприємство державної форми власності – власника Джуринського отрутомогильника. Дана проблема не вирішується, не зважаючи на звернення у різні інстанції та доручення Президента України Фонду державного майна України від 20.06.2002 року стосовно визначення порядку управління та власника Джуринського отрутомогильника.    

     2. Розміщення в межах міста на березі р. Тяжилівки під відкритим небом відходів хімічного виробництва. На території ВО “Хімпром” зберігається понад 400 тис.тонн відходів хімічного виробництва – фосфогіпсу та фосфатних шламів. Відходи хімічного виробництва розташовані на території міста Вінниці безпосередньо на березі р.Тяжилівка, що призводить до забруднення поверхневих і підземних вод в межах міста. Питання утилізації накопичених відходів не вирішується через банкрутство державного підприємства. Необхідно вирішити питання про вивезення відходів для їх утилізації або захоронення на облаштованому належним чином полігоні.   

     3. Розташування на території області очисних споруд м.Сорока (Республіка Молдова) та забруднення р. Дністер. На території с.Цекинівка Ямпільського району Вінницької області розташовані очисні споруди каналізації м.Сорока (Республіка Молдова). Впродовж останніх 5-ти років очисні споруди не діють. Стічні води м.Сорока скидаються безпосередньо в р.Дністер, що призводить до її забруднення та створення небезпечної санітарно-епідемічної ситуації на території України.   

     З ініціативи Вінницької обласної ради проведено роботи з оцінки впливу очисних споруд каналізації м.Сорока на навколишнє середовище на території с.Цекинівка. Молдовською стороною виконано роботи з заміни аварійного колектора на новий. В результаті досягнуто згоди про відновлення роботи очисних споруд до вирішення питання про будівництво нових очисних споруд на Молдовській території.   

     Однак, україно-молдовські  домовленості з цього питання не виконуються. Стан очисних споруд, через відсутність належного догляду, постійно погіршується. Необхідно зобов’язати молдовську сторону виконати взяті на себе зобов’язання щодо відновлення роботи очисних споруд м.Сорока. В іншому випадку, слід вимагати виконання робіт з ліквідації цього об’єкту, включаючи рекультивацію земель і вивезення з території України накопичених на очисних спорудах відходів.  

     Усі три вищезгадані проблеми потребують вирішення на загальнодержавному рівні.   

     4. Проблема утилізації побутових відходів м. Вінниця. Розташований поблизу сіл Стадниця і Сосонка Вінницького району  полігон твердих побутових відходів м. Вінниці організований в 70-их роках і експлуатується з грубими порушеннями вимог екологічної та санітарної безпеки. Зважаючи на це, рішеннями держуправління екоресурсів у Вінницькій області та  обласної санітарно-епідеміологічної станції його експлуатація тимчасово заборонена. 

 

 

 

Вплив машинобудівельного підприємства на навколишнє середовище.

З великого обсягу промислових викидів, які потрапляють в навколишнє середовище, машинобудівельній промисловості належить лише незначна частка - 1-2%. Проте на машинобудівельних підприємствах є основні виробництва, які забезпечують технологічні процеси. Ці виробництва з високим рівнем забруднення навколишнього середовища. До них належать:

- внутрішньозаводське  енергетичне виробництво і інші  процеси, які пов'язані з горінням  палива;

- ливарне  виробництво;

- металообробка  конструкцій і деталей;

- зварювальне  виробництво;

- гальванічне виробництво;

- лакофарбове  виробництво;

За  рівнем забруднення навколишнього  середовища райони гальванічних і фарбових цехів, як машинобудівельних у цілому, так і оборонних підприємств, які можна зіставити з такими потужними джерелами економічної безпеки, як хімічна промисловість, ливарне виробництво, можна зрівняти з металургією; території заводських котельних - з районами ТЕЦ, які належать до числа основних забруднювачів.

Таким чином, машинобудівельний комплекс у цілому і виробництво оборонних галузей промисловості, як його невіддільна складова, є потенційними забруднювачами навколишнього середовища:

- повітряного  простору;

- поверхонь  вододжерел (стічні води і т.  ін.);

- грунту (накопичення твердих відходів, осади  токсичних речовин тощо).

Галузі машинобудування за специфікою забруднення навколишнього середовища можна поділити на дві групи: ресурсо- і науко- місткі. Гальванічне виробництво - одне з найбільш великих джерел утворювання стічних вод у галузі машинобудування. Особливими забруднювачами стічних вод є іони важких металів, неорганічних кислот та ціаніди.

Основними забруднювачами фарбувальних виробництв машинобудівних підприємств є лакофарбові матеріали та їх складові.

Найбільш  економічно небезпечними забруднювачами, які утворюються у ливарному виробництві, є окис і двоокис сірки і оксиди азоту, а також тверді речовини, які входять до складу ливарних форм.

Основними забруднювачами, що утворюються у  процесі виробництва енергії з палива, є двоокис сірки, окиси азоту, окиси вуглецю.

Тверді відходи машинобудівного виробництва містять амортизаційний брухт , стружку металів, деревини, пластмаси тощо, шлаги і пил (відходи систем очищення повітря і інше).

На  машинобудівних підприємствах 55% амортизаційного  бруду виникає від заміни технологічного оснащення і устаткувань.

Розміри відходів металу у виробництві залежать від кількості металів і сплавів, які потребують переробки і встановлення коефіцієнта відходів. В основному у машинобудуванні утворюються відходи від виробництва прокату (відрізки, стружка, окалини та ін.) і виробництва лиття, а також механічної обробки.

На  підприємствах машинобудування  відходи складають 50% маси оброблених заготовок, а при листовому штампуванні  втрати металу досягають 60%. Основними  джерелами утворення відходів є металообробка (84%) та амортизаційний брухт (16%).

У невеликій  кількості промислові відходи можуть містити у собі ртуть, яка вимита із устаткування, яке непридатне для  експлуатації.

Проблема  мінімізації екологічного пошкодження  в умовах промислового виробництва, і у даному випадку у машинобудуванні та військово-промислових галузях, вирішується у двох напрямках за рахунок:

- збільшення  ефективності існуючих методів  очищення промислових викидів у навколишнє середовище (стічні води, відпрацьовані гази, дими і інші частини), ліквідація переробки твердих відходів;

- впровадження  нових альтернативних технологій (економічно чистих, безвідходних).

Назвіть рівні, на яких здійснюється екологічний моніторинг:

а) локальний;

б) загальний

в) регіональний;

г) науковий;

д) національний;

е) глобальний;

є) державний.

В залежності від  масштабів об'єкта спостереження  розрізняють три рівні екологічного моніторингу навколишнього природного середовища: глобальний, регіональний та локальний.

Локальний моніторинг - це коли об'єктами спостереження є окремі точки і зони, розміри яких не перевищують десятків квадратних кілометрів. Локальний моніторинг проводиться на території окремих об'єктів (підприємств), міст, на визначених ділянках ландшафтів.

Якщо об'єктами спостереження є локальні джерела підвищеної небезпеки, наприклад території поблизу місць поховання радіоактивних відходів, хімічні заводи, тощо, то такий моніторинг називається імпактним.

При збільшенні масштабів спостереження до тисяч  квадратних кілометрів здійснюється регіональний моніторинг.

Спостереження за загальносвітовими процесами  і явищами в біосфері Землі  та в її екосфері є предметом глобального  моніторингу

Цілі, методичні  підходи та практика моніторингу  на різних рівнях суттєво відрізняються.

Найбільш чіткий критерій якості навколишнього середовища визначений на локальному (імпактному) рівні. Ціль регулювання тут - забезпечити таку стратегію, яка не виведе концентрації визначених пріоритетних антропогенних забруднюючих речовин за граничний діапазон, що є свого роду стандартним. Він представляє собою граничнодопустимі концентрації (ГДК). Задачею моніторингу на локальному рівні є визначення параметрів моделей "поле викидів - поле концентрацій". Об'єктом впливу на локальному рівні є людина.

Так наприклад, для ефективного контролю за забрудненням атмосфери в містах із населенням до 100 тис. доцільно мати принаймні три контрольні станції; від 100 до 300 тис. - не менше п'яти, від 300 до 500 тис. - сім. У містах з населенням понад 1 млн. передбачається 11-24 моніторингових контрольних пунктів. Промислові системи екологічного моніторингу контролюють викиди промислових підприємств, рівень забруднення промислових майданчиків і прилеглих до них районів.

Регіональний  моніторинг організується і проводиться  в межах адміністративно-територіальних одиниць, на територіях окремих економічних і природних регіонів. На регіональному рівні підхід до моніторингу заснований на тому, що забруднюючі речовини, потрапляючи в навколишнє середовище, розсіюються, включаються в колообіг речовин в біосфері. Внаслідок цього змінюється стан абіотичної складової навколишнього середовища, і як наслідок, виникають зміни в біоті (екзогенні сукцесії). Кожен господарчий захід, який відбувається в масштабі регіону, відображається на регіональному фоні - змінює стан рівноваги абіотичної та біотичної складової.

Національним  називають екологічний моніторинг, що здійснюється на національному рівні  або на території країни. В цілому такий моніторинг означає статистичну  обробку та аналіз даних про забруднення  навколишнього середовища від регіональних систем, зі штучних супутників Землі та космічних орбітальних станцій. Вони функціонують разом зі службою погоди, держкомгідромету України і здійснюють прогноз якості навколишнього середовища на великих територіях країни.

Особливо складні проблеми екологічного моніторингу виникають на глобальному рівні. Навіть на сьогодні цілі такого моніторингу ще недостатньо чітко сформульовані. Окрім того, моніторинг на локальному та регіональному рівнях, як правило, постає внутрішньодержавною задачею, тоді як глобальний моніторинг - задача світової спільноти, що повинна відповідати інтересам всього людства.

На практиці мета глобального моніторингу визначається в ході міжнародного співробітництва  на рівні різноманітних міжнародних  конвенцій та декларацій.

Ідея створення  глобальної системи моніторингу  навколишнього середовища (ГСМНС) зародилась на Стокгольмській конференції ООН  з навколишнього середовища в 1972 р. Реальні основи ГСМНС були покладені  на спеціальній зустрічі держав - членів ООН в Найробі (Кенія) в 1974р.

 

Дайте визначення поняттю

Збитки соціальні  - це збитки, що завдаються населенню забрудненням середовища проживання. Виражаються в підвищенні захворюваності населення, високій дитячій смертності, скороченні середньої тривалості життя.

Оцінка соціальних і  інших видів збитків становить  певні

труднощі через відсутність  відповідних методик і пов’язані  вони

переважно з негативним впливом на здоров’я людини.

Екологічні (природні) втрати, як правило, не визначаються. Ми оцінюємо

не негативні процеси, що відбуваються у природі, а вплив, який

спричиняють вони на господарську діяльність, іншими словами, оцінюємо

зворотну дію прямої людської діяльності, опосередкованої  природою.

Звідси стає зрозумілим, чому не всі види втрат можна обчислити

кількісно, тобто ми далеко не повно знаємо про явища, що відбуваються в

природі, і не всі кінцеві  наслідки впливу людини на природу  можемо

прогнозувати.

 

Мета оцінки впливу людини на природне середовище полягає в  тому, щоб

стабілізувати або навіть законсервувати звичайні природні процеси,

навчитися їх регулювати. Але це суперечить розвиткові самої  природи, для

якої характерні еволюційні зміни.

 

Усі ці особливості складно  врахувати і виразити кількісно  під час оцінки

впливу людини на природне середовище. Оцінці підпадає лише верхня,

видима частина айсберга, а тому обчислені витрати завжди менші за

реальні. На думку деяких вчених (Мельник Л.Г. Экономические  проблемы

воспроизводства природной  среды.- Харьков, 1988,с. 69), вони становлять

не більше 30%-40% сумарних втрат.

Сутність збитків від  погіршення здоров’я населення полягає  в

недовиробництві національного  прибутку через втрати робочого часу,

додаткові витрати на медичне обслуговування, на виплату  за листом