Экологические катастрофы

З княгинею Ольгою пов'язується чимало топонімів. Так, найменування сусіднього від Іскоростеня села Шатрища виводять від того, що княгиня Ольга під час облоги міста порозставляла тут зі своїм військом шатра. Біля Коростеня багато чудових місць для відпочинку. Сюди приїжджають туристи і любителі природи. В одному з таких місць, де Уж стрімко несе свої води між скелями, колись любила купатися княгиня Ольга. Цей виступ скелі має назву «Купальня Ольги»: форма його справді нагадує ванну.

Княгиня Ольга повернувшись із Константинополя, куди їздила після прийняття християнства, поселилась в Іскоростені. Тут для неї збудували високий терем і церкву святої Олени( після хрещення Ольгу нарекли Оленою), яка була першим християнським храмом на древлянській землі. Жила княгиня на лівому березі річки Уж, де і купалась,вибравши собі чарівний куточок.(берегиня)

На березі Ужа, за легендою, є також «Дзеркало Ольги», «Грот  Ольги», а ще, крім того - «Плечі Перуна», «Свяття». Все це - рідкісні витвори природи, яким більш як мільярд триста мільйонів років. Вони і понині стоять, як мовчазні свідки сивої давнини. Їх треба берегти.

В місті Коростені в 1988 році було відкрито музей, який є відділом Житомирського краєзнавчого музею, фонди якого нараховують 7400 одиниць основного фонду, який постійно поповнюється. Музей співпрацює з місцевими краєзнавцями, всіма, хто не байдужий до історико-культурної спадщини рідного краю. Систематично проводяться виставки декоративно-прикладного, художнього, етнографічного характеру.

Коростенщина дала багато талановитих діячів літератури та мистецтва, імена яких відомі й за межами України. Це відомі поети: Юхимович В.Л., заслужений працівник культури України, Сингаївський М.Ф., та Сингаївський П.Ф. - брати, поети. Широко відоме на Україні та за її межами ім'я Скуратівського В.Т., письменника, етнографа, журналіста, лауреата республіканської премії імені Островського, завідуючого відділом етнографії журналу «Народна творчість та етнографія», редактору журналу «Берегиня», який народився на хуторі Великий Ліс.

Далеко за межами України  відомі імена художників з Коростенського фарфорового заводу Трегубової В.М., заслуженого діяча мистецтв України  та Трегубова М.С., заслуженого художника  України, чиї роботи набули європейського  визнання. Коростенський фарфоровий завод був відзначений президентом  США Білом Клінтоном і удостоєний нагороди «Бермінгемський факел».

В країнах близького та далекого зарубіжжя відомі баянні твори  відомого композитора та диригента  Анатолія Білошитського (1950-1994), чиє  ім'я носить музична школа в  місті Коростені, де він народився і навчався. Його твори увійшли до педагогічного репертцару середніх та вищих учбових закладів, майже половина з них записана до фонду Українського радіо. Його твори отримали велику популярність: вони звучать в Україні, Росії, Німеччині, Франції, Югославії та інших країнах.

Б) Бердичів і Верхівня

Бердичів - значний промисловий  і культурний центр. Про різні етапи історії міста нагадують архітектурні пам'ятки.

У першій половині 16 століття на правому березі ріки Гнилоп'яті, біля пограничного між Литвою й Україною пункту «Митники» виникає селище Бердичів. Гадають, що назва міста йде від одного з тюркських племен - берендеїв, котрі ще в 11-12 століттях оселилися на південних кордонах Русі для захисту батьківщини від набігів половців. Землі, на яких виник Бердичів, литовський князь Гедемін у 14 столітті подарував польським магнатам Тишкевичам.

Тишкевичі володіли чималими земельними площами по річках Тетереві, Гнмлоп'яті, Гуйві, та Роставиці й проводили велику торгівлю, вивозячи хліб та іншу сировину на Брацлав, Краків, Франкфурт, до Чорного моря й інших місць. Щоб переховувати торгові вантажі та охороняти себе від поневоленої людності, Тишкевичі будують у Бердичеві міцний замок-маєток.

Федір Тишкевич володів, окрім Бердичева, ще замками-маєтками в Слободищах, Махнівці, Пулінах та Кодні.

У процесі загалбної полонізації  та скатоличення українського панства, наприкінці 16 століття родина Тишкевичів приймає польську державну зверхність та католицьку віру. Один із Тишкевичів - Януш, воєвода Київський, у порядку своєї вірнопідданості інтересам польсько-католицької зверхності, а також з підприємницькою метою заснував у 1627 році католицький кляштор ордену «босих кармелітів».

Під розташування кляштора та в основу монастирського господарства Тишкевич передав 1630 року свій Бердичевський замок-маєток з кількома найближчими селами та приділив інші маєткові й грошові фундації. За його участю і допомогою польська державність і католицизм закріплюються і в інших місцях, як от: в Махнівці та Чуднові будуються кляштори «бернардинів», у Любарі та Морахві - «домініканців», у Житомирі Тишкевич будує костьол, у Києві й Вінниці влаштовує єзуїтів, засновує й фортифікує Сокольський кляштор «бернардинів» і багато інших.

Незабаром кляштор набуває  значення великого економічного та классового чинника для цілого краю.

Нажаль під час Великої Вітчизняної війни гітлерівці зруйнували цю унікальну архітектурну пам'ятку 16-18 століть. З 1967 року ведеться реставрація пам'ятки давнини - архітектурного комплексу.

Ще одна важлива історико-культурна  пам'ятка - костьол святої Ватвари , де в 1850 році великий французький письменник Оноре де Бальзак вінчався з Евеліною Ганською. Про цю подію розповідає меморіальна дошка.

Маєток Ганських розкинувся в селі Верхівня, яке згадується в усіх енциклопедіях світу. Це село мііцно пов'язане з ім'ям великого французького письменника Оноре де Бальзака, який у 1847-1848 роках двічі приїздив сюди з Парижа і досить довго жив у маєтку поміщиці Евеліни Ганської. На рукописі другої частини твору «Зворотна сторона сучасної історії» є позначки: «Верхівня, Україна, грудень 1847 року». Цей твір знаменує закінчення «Людської комедії». Титанічний задум Бальзака був завершений у верхівнянському кабінеті.

Маєток Ганських збудований майстрами, що були запрошені з Поділля  та Волині. Керували ідівництвом відомі на той час архітектори. Будівельні матеріали завозились з багатьох країн. Двоповерховий палац Ганської, оточений прекрасним парком, Бальзак назвав «справжнім Лувром». Чудовий садибний ансамбль, цінний пам'ятник архітектури початку 19 століття, вимагає реставрації і відселення з його приміщення сільськогосподарського технікуму, та створення меморіального музею Оноре де Бальзака. Щороку сюди приїздить багато екскурсантів. У книзі вражень залишили свої записи такі відомі люди, як сучасний прогресивний французький письменник і публіцист Андре Вюрмсер, вітчизняні письменники Натан Рибак, Олесь Гончар, Дмитро Павличко та інші.

Наприкйнці 19 та на початку 20 століть в Бердичеві перебували класики єврейської літератури: Менделе-Мойхер Сфорім і Шолом-Алейхем, в 1928 році виступав Володимир Маяковський. У місті народився відомий російський письменник В.С. Гроссман.

В) Новоград-Волинський

Місто Новоград-Волинський розташоване на мальовничих берегах  Случі при впадінні в неї Смолки.

Вперше згадується в літописі за 1257 рік під назвою Звягель у зв'язку з взяттям і спаленням його галицько-волинським князем Данилом Романовичем за те, що непокірні городяни не хотіли визнати влади князя. Розташований на важливому шляху з Київської Русі до країн Західної Європи, Звягель був значним стратегічним пунктом. Походження назви міста пояснюється так: за часів Київської Русі по повноводній на той час Случі через Звягель проходив торговельний шлях з Києва на Захід. Річкові береги з'єднували підйомний дерев'яний міст. Коли кораблі підходили до нього, їх високі щогли торкались натягнутого перед мостом каната, починав дзвонити дзвін. Це служило сигналом, що час підняти міст і пропустити корабль. Від слова «дзвони» і пішли назви міста - Возвягель, Звеголь, Звягель тощо.

В 11 столітті в старовинній частині міста на скелястому березі Случі була споруджена кам'яна фортеця. Вона стала опрним пунктом у боротьбі проти татар. Руїни цієї фортеці зереглися. У наші дні здійснено реконструкцію парку над Случем.

Населення Звягеля рало активну  участь в повстанні К. Косинського (1533 рік) і Северина Наливайка (1595-1596 роки). Під час визвольної війни, яку очолив Богдан Хмельницький, влітку 1648 року десятитисячний загін Максима Кривоноса при підтримці місцевого населення оволодів Звягельською фортецею. Один з полків Хмельницького дістав назву Звягельського. В 1795 році після третього поділу Польщі місто було перейменовано у Новоград-Волинський.

Історія міста пов'язана з іменами видатних людей нашої Батьківщини. Восени 1846 року у Новограді-Волинському перебував Т.Г. Шевченко, який тоді брав участь у археографічній експедиції на Волині та Поділлі.

З Новоградом-Волинським пов'язана славна сторінка в історії української культури. В 1871 році тут народилась геніальна українська поетеса Леся Українка (Лариса Петрівна Косач).

В будинку, від якого добре  видно мальовничі береги річки Случі й чудові краєвиди міської околиці, міститься музей Лесі Українки. Перед його фасадом - погруддя геніальної дочки українського народу.

1987 року в місті споруджено величний пам'ятник Лесі Українці, який встановлено в центрі міста. Щороку в Лесиному краї проводиться літературно-мистецьке свято, присвячене поетесі, на яке приїздять митці з усіх кінців світу.

Г) Романівка - батьківщина М.Т. Рильського

«З Романівкою пов'язані найсолодші і найболючиші спогади про дитячі мої роки».

Максим Рильський.

Відомий поет любив край, де пройшли йогодитячі літа. Романівка, Унава - колиска його таланту, його слова і пісні любові до людей, до природи.

Доля, що так щедро обдарувала хлопчика талантом, рано забрала у нього батька. Малий Максим крізь сльози склав обітницю біля першої домовини довгому шляху втрат: «Я буду таким, як мій батько».

В будинку, де жила сім'я Рильських,. Було відкрито школу, де Максим Тадейович викладав українську мову, літературу та історію. Саме в цьому будинку в 1988 році відкрито музей-садибу.

В експозиційних залах  можна побачити речові, писемні і  фотодокументи не лише про Максима  Рильського, його длизьких і рідних, але й про життєві долі багатьох талановитих людей так чи інакше пов'язаних з родиною Рильських.

Щороку, коли зацвітають бузки, проводитьсяя літературно-мистецьке  свято «Романівська весна» - свято  краси, рідного слова, рідної пісні, свято шани славному роду Рильських.

Отже, розглянувши другий розділ можна зробити висновок, що на Житомирщині дійсно є міста, які  можуть зацікавити туристів з багатьох країн світу.

Кожне місто має певні  індивідуальні риси, властиві тільки йому одному, те, що відрізняє його від решти міст даного типу. Населені пункти Житомирської області приваблювали не тільки українських діячів культури, а й видатних людей зарубіжжя. Міста, в яких вони жили і працювали, не раз були оспівані з почуттям любові і поваги.

 

3. Види рекреації і туризму

 

Протягом останніх років  перспективні напрямки туристичної  діяльності орієнтовані на розвиток ділового, культурно-пізнавального, зеленого, спортивно–оздоровчого, активного  та рекреаційного видів туризму . Отже, розглянемо перспективні напрямки використання туристсько-рекреаційних ресурсів Житомирської області.

Завдяки наявності в Житомирській  області великої кількості пам’яток, в тому числі археологічних (811), історичних (2276), архітектури (316), є перспектива розвитку культурно–пізнавального туризму. В області розташована велика кількість історико–культурних заповідників: Бердичівський, Глухівський, Поліський. Розроблені науково–пізнавальні і навчальні екскурсійні маршрути, які передбачають ознайомлення з пам’ятками архітектури національного та місцевого значення, пам’ятками природи, відвідування монастирів, стародавніх городищ, експозицій краєзнавчих музеїв. Наприклад, екскурсійний маршрут Житомир – Бердичів – Верхівня – Червоне.

Є перспективи для розвитку зеленого туризму: природа, історико-культурна  спадщина та соціально-економічні передумови. У містах Тригір'я («Тригірська садиба») та Черняхів (ферма «Силоам») створені умови для надання послуг із сільського зеленого туризму.

Природні парки, заказники, урочища створюють умови для  розвитку з багаторічною перспективою спеціальних видів екологічного туризму – кінного, велотуризму  і пішохідного.

Область має значні мисливські угіддя, що сприяє розвитку мисливського та рибальського туризму. На березі Тетерева у спеціально відведених місцях можна розбити намети. Туристів та відпочиваючих чекають пляжі, риболовля, катання на човнах.

Збільшення кількості  виставок і ярмарок, проведення міжнародних  конкурсів, розширення кола їх учасників  позитивно впливає на розвиток ділового, культурно – пізнавального та подієвого туризму в області. Наприклад, туристична виставка «Житомирщина туристична».

Нині в області діють 28 дитячих оздоровчих таборів, 88 профільних таборів художньо-естетичного, спортивного, туристсько-краєзнавчого, еколого-натуралістичного спрямування. Свої послуги пропонують 5 баз відпочинку, 2 санаторії, 6 санаторіїв–профілакторіїв. Наприклад, сосновий курорт «Дениші», санаторій «Тетерів» у Коростишівському районі, де можна добре відпочити і оздоровитися.

Розроблені напрями розвитку рекреації та туризму допоможуть створити умови для вивчення історико-культурної спадщини області, ознайомлять з  природними пам’ятками краю, зможуть  забезпечити відпочинок для різних категорій населення, дадуть можливість області вийти на широкий інформаційний простір.