Кіотський протокол

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

 

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

 

Кафедра екології та охорони навколишнього середовища

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

 

по курсу “Екологічна безпека”

 

на тему:

 

“Кіотський протокол”

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студент групи № V-21                                            Драган О.С.

 

Перевірив                                                                                     Мойсеєнко Л.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Днепропетровск

2013

 

 

 

ЗМІСТ

 

1.	Вступ	3
2.	Кіотський протокол і  Україна	4
3.	Виграші від двох механізмів Кіотського протоколу для України	6
4.	Впровадження гнучких  механізмів Кіотського протоколу в  Україні	8
5.	Висновок	10
6.	Література	11
7.	Розрахунок розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про «Охорону та раціональне використання водних ресурсів»	12
8.	Основні визначення	13
9.	Задача 1: Розрахунок маси наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об’єкт зі зворотними водами з перевищенням граничнодопустимого скиду	17
10.	Задача 2: Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об’єктам (крім морських вод) внаслідок аварійного або самовільного скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами	19
11.	Задача 3: Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об’єктам (морські води) внаслідок аварійних або самовільних скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами	21
12.	Задача 4: Розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об’єктам (морські води) внаслідок забруднення речовинами у чистому вигляді у складі продукції чи сировини	23

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Внаслідок економічного спаду 1990-х років фактичний рівень викидів парникових газів (ПГ) значно нижче міжнародних зобов’язань України по Кіотському протоколу. Оскільки невикористана частина встановленої в протоколі квоти на викиди може бути продана іншим країнам, Україна могла б продати значну частину невикористаної квоти. Відповідні річні доходи від продажу невикористаної квоти можуть складати від 740 млн. дол. США до 2,9 млрд. дол. США у 2008–2010 роках. Більше того, спільні інвестиційні проекти українських та іноземних фірм, спрямовані на зменшення викидів, можуть стати джерелом додаткових доходів. Слід зауважити, що обидва механізми складні і досі не повністю оформлені. Тому більшість країн, які підписали протокол, наразі в переговорному процесі формують рішення згідно з їхніми, деколи протилежними, інтересами. Наприклад, домагаючись збереження вищого рівня ціни дозволів на викиди деякі країни виступають з наступною аргументацією: квота, яка вивільнилася в країнах з перехідними економіками, має бути блокована, адже вона була не результатом діяльності, спрямованої на зменшення викидів, а незалежного від них фактору – спаду промислового виробництва. Не зважаючи на подібні міжнародні дискусії, не кажучи про потенційні економічні вигоди, український Уряд не тільки не зайняв активної позиції в міжнародних переговорах, але й не докладав зусиль до процесу підготовки внутрішніх умов (наприклад, до створення реєстру викидів, необхідного для участі в торгах викидами). Цей «розслаблений» підхід може поставити під сумнів не тільки можливість участі українських фірм у вигідних проектах, спрямованих на зниження рівня викидів, а й призвести до обмеження прав перехідних економік розпоряджатися вільною часткою квоти викидів.

Базуючись на цих засадах, в моїй роботі наголошуються як економічні, так і екологічні вигоди від різних механізмів передбачених у Кіотському протоколі, а також висвітлюється необхідність більш активної участі України у внутрішній і зовнішній підготовці для того, щоб отримати повний спектр вигод від Кіотського протоколу.

 

Кіотський протокол і Україна

15 березня 1999 року Україна  підписала Кіотський протокол, який є частиною Рамочної конвенції ООН зі зміни клімату (UNFCCC). Основна ціль UNFCCC досягнути «стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, який відвернув би шкідливе антропогенне втручання до системи клімату». В межах загальної конвенції, Кіотський протокол містить конкретні квоти викидів для країн, час досягнення визначеного рівня викидів та механізмів, які можуть зробити зменшення викидів найменш витратним.

Суть протоколу зводиться  до того, що країни – основні забрудники, отримали квоти викидів, у порівнянні з базовим 1990 роком, які вони мають задовольнити протягом 2008–2012 років.

Міжнародний процес зводиться  до того, що країни демонструють своє бажання  приєднатися до загальних зусиль по зменшенню викидів парникових газів (ПГ), підписуючи Кіотський протокол. Надалі вони починають підготовку до повної участі, що вимагає ратифікації договору. На цьому етапі – і трохи меншою мірою після ратифікації – детальна специфікація механізмів протоколу відкрита для переговорів між майбутніми сторонами протоколу, особливо до того, поки протокол ще не вступив у дію.

Країни ОЕСР (Організація  Економічного Співробітництва та Розвитку) несуть найбільший тягар скорочення викидів ПГ. Аби полегшити тягар  виконання вимог протоколу, для  цих країн були розроблені положення про так звані гнучкі механізми, які мають знизити вартість досягнення зниження викидів аби зробити цей процес якомога ефективнішим. Україну можуть зацікавити два гнучких механізми:

• Торгівля викидами (механізм базується на кадастрі (інвентаризації) викидів). Кіотський протокол передбачає, що кожна країна отримає в своє розпорядження дозволену квоту викидів, розраховану відносно базового 1990 року. Квоту можна умовно виміряти в Одиницях встановленого обсягу (AAU). Якщо викиди в країні нижчі за встановлений протоколом обсяг, певна кількість AAU може бути продана країнам, які перевищують рівень своєї квоти викидів.
• Спільне впровадження (СВ, механізм базується на проектах). Країна, яка ратифікувала Кіотський протокол і має проблеми з дотриманням встановленого обсягу, може придбати Одиниці зниження викидів (ERU). Аби ERU були дійсними, подібні проекти мають продемонструвати та підтвердити досягнення постійного зниження рівня викидів.

Основна різниця між  цими двома механізмами заключається в тому, що Торгівля викидами полягає у продажі іншій країні своєї частки невикористаного встановленого обсягу викидів, а механізм Спільного впровадження (СВ) генерує додаткове зниження викидів ПГ за допомогою спільних інвестиційних проектів між двома компаніями. Наприклад, якщо країна A викидає в повітря на 10 млн. тонн ПГ менше, ніж її встановлений обсяг, в той час, як країна Б перевищує свій встановлений обсяг на 15 млн. тонн ПГ, тоді країна А може продати 10 млн. тонн своїх невикористаних AAU країні Б (Торгівля викидами). Однак тепер фірма в країні Б (для спрощення припустимо, що в країнах існує тільки одна фірма) має скоротити свої викиди ще на 5 млн. тонн. Оскільки в країні А дешевше досягти скорочення викидів, ніж в країні Б (наприклад тому, що в країні А використовуються застарілі технології), тоді фірма в країні Б створює проект спільного впровадження з фірмою в країні А, досягає необхідного зменшення викидів в країні А і зараховує 5 млн. тонн ERU для виконання своїх зобов’язань, які вона недовиконувала на 15 млн. тонн ПГ. Отож, якщо Торгівля викидами веде лише до перерозподілу між країнами історичного рівня витрат 1990 року економічно ефективним шляхом (але не веде до скорочення викидів у порівнянні з 1990 роком), то Спільне впровадження дійсно веде до скорочення викидів (в нашому прикладі – на 5 млн. тонн ПГ в країні А), там де витрати на це будуть найменшими.

 

Виграші від двох механізмів Кіотського протоколу для України

 

Україна, як і інші країни з перехідними економіками, має  унікальну можливість отримати значні вигоди від Торгівлі викидами. Внаслідок значної економічної кризи 1990-х років кількість викидів CO₂ в повітря в 1998 році скоротилася до 55% у порівнянні з рівнем 1990 року. Це зменшення, яке принизливо називають «гаряче повітря», робить Україну, де викиди CO₂ скоротилися на 38,5% між 1990 та 1999 роками, найбільш потенційним продавцем AAU на ринку Торгівлі викидами. За деякими оцінками у 2010 році Україна досягла 84% використання свого встановленого обсягу, що означає наявність у країні приблизно 148 млн. тонн CO₂ щорічно, які можна продавати як AAUs (інші оцінки навіть більш оптимістичні).

Хоча основні принципи та механізми Кіотського протоколу, а також загальні вигоди для такої  країни, як Україна, вже зрозумілі, багато конкретних деталей впровадження протоколу досі є об’єктом політичних дискусій, як на міжнародній, так і на українській арені. Українські урядовці мають докласти всіх зусиль аби ратифікація та форма конкретних механізмів протоколу давали якомога більше вигод Україні.

Переваги Торгівлі викидами:

Багато речей впливатимуть на майбутню ціну AAU. Сторони Кіотського протоколу мають досягти скорочення викидів, продемонструвавши його в  середньому за певний період, який називається  період дії зобов’язань (перший період дії зобов’язань простягається від 2008 до 2012 року). Якщо країна не повністю використовує свій встановлений обсяг в першому періоді, вона може або продати AAU іншій країні або накопичити їх для використання у другому періоді дії зобов’язань, якщо це необхідно. Отож передбачення точної кількості AAU, запропонованих до продажу в першому періоді дії зобов’язань, є доволі складним завданням, але необхідно зрозуміти, що завелика кількість AAU, які наразі потенційно можуть бути продані, не має однозначно приводити до зниження на них ціни, адже AAU представляють собою товар «тривкого зберігання». На цьому фоні зараз ціни на AAU передбачаються у проміжку від 5 до 20 дол. США за тонну CO₂. Якщо прийняти за вірну оцінку максимальної кількості AAU, які Україна зможе запропонувати на ринку Торгівлі викидами у 2008–2010 роках, тобто 148 млн. CO₂ тонн щорічно, тоді потенційні доходи від продажу AAU складають від 740 млн. до 2,9 млдр. дол. США. Оскільки ратифікація Кіотського протоколу, скоріше за все, не потребуватиме від України зменшення фактичного викиду ПГ, загальні видатки складатимуться лише з видатків на підтримання інституцій, які б забезпечували можливість країни брати участь у Торгівлі викидами.

Переваги Спільного  впровадження:

Крім продажу AAU, в Україні  також є великий потенціал отримати переваги від проектів спільного впровадження (СВ). Питомі викиди вуглецю в Україні (які вимірюються в тоннах вуглецю на мільйон доларів США внутрішнього валового продукту) є найбільшими в Європі. У 1996 році Україна викидала 1,248 тонн вуглецю на 1 млн. дол. США ВВП, в той час як в країнах ЄС цей показник становить 142 тонни в середньому, а в Росії 903 тонни. З цього можна зробити висновок, що зменшення питомої ваги викидів вуглецю може відбуватися за рахунок порівняно менших видатків, ніж у інших країнах, приваблюючи інвесторів, зацікавлених у проведенні проектів СВ. Ці проекти, в свою чергу, є доволі позитивними для України, бо матимуть зовнішні позитивні ефекти, доповнюючи свої прямі ефекти. Адже відбуватиметься передача технологій, розвиватиметься людський потенціал, підвищиться енергоефективність економіки, поліпшиться якість повітря та здоров’я населення. Більше того, проекти СВ можуть бути стимулом для зацікавленості іноземних партнерів у подальших інвестиційних проектах не пов’язаних з екологічними цілями.

кіотський протокол екологічний атмосфера

 

 

 

 

 

Впровадження  гнучких механізмів Кіотського протоколу в Україні

 

14 квітня 1999 року Уряд України  сформував Міжвідомчу комісію  із забезпечення виконання Рамкової  конвенції ООН про зміну клімату. До того ж Відділ проблем зміни клімату Міністерства екології та природних ресурсів України має підтримувати роботу Міжвідомчої комісії.

Декілька двосторонніх програм  зі співробітництва у сфері зміни  клімату є зараз активними  в Україні, наприклад, Україно-Американська Ініціатива з питань зміни клімату та Канадсько-Українська Програма екологічного співробітництва. Цей досвід має використовуватися для підготовки методології, правил та законодавчої бази, а також і для створення СВ офісу в Україні аби приватні фірми могли нарешті почати брати участь у проектах СВ. Оскільки країнам не дозволяється продавати всі наявні AAU (тобто весь невикористаний встановлений обсяг викидів), і вони зобов’язані підтримувати резерв протягом періоду дії зобов’язань, для України більш доцільним є спочатку відкрити офіс СВ, продаючи ERUs, зберігаючи надлишок AAU для більш пізнього вступу на ринок торгівлі викидами.

Україна досягла одного з найкращих  в світі положень стосовно обсягу викидів, визначеного в Кіотському протоколі, за рахунок економічного спаду, а не за рахунок втілення екологічних проектів або державної політики. Така ситуація, яку часто називають «гарячим повітрям» залишається на порядку денному, бо потенційно вона підриває цілі Кіотського протоколу.