Переробка відходів

 

 

 

 

Зміст

 

 

 

1.Вступ                                                    ст.2

 

2.Переробка відходів                           ст.3 

    

3.Збір відходів та  утилізація              ст.4

 

4. Висновки                                            ст.13

 

5.Список використаних джерел         ст.17  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ

Площа смітників у нашій країні перевищила площу заповідників. Екологи  наголошують, що переробку відходів можна зробити вигідним бізнесом за умови правильних законодавчих рішень і преференцій.Площа території України, завалена сміттям, становить 7%. Площа об'єктів природного заповідного фонду – близько 4,5%. При цьому полігони продовжують розростатися, а заповідники – ні. Варто відзначити, що звалища в Україні приватизовані.У сучасному світі виробляється неймовірна кількість різноманітної продукції. Причому значна її частина абсолютно марна і короткострокова у використанні. Кожен українець щороку створює 200-250 кг твердих відходів, житель великого міста - 330-380кг. Столицю України британська газета Financial Times торік і зовсім назвала найбруднішим містом Європи. Укладачі рейтингу підрахували, що один киянин за рік виробляє у десять разів більше відходів, ніж важить сам. У цілому українці щороку виробляють близько 12 млн тонн твердого сміття. Причому, згідно з даними екологів, кількість відходів щороку продовжує невблаганно зростати,незважаючи на страхітливі цифри, українці не поспішають сортувати і переробляти сміття. Майже в усіх країнах Європи діють суворі правила щодо сортування сміття для його подальшої переробки. Найбільших успіхів у вирішенні цієї проблеми домоглися Швейцарія, Німеччина і Швеція, де люди самі попередньо сортують понад 80% відходів. У Данії, Бельгії, Швейцарії, Нідерландах, Австрії, Франції, Італії, США та Японії не тільки сортують відходи, але і використовують тверде сміття як вторинну сировину. У більшості країн цей показник перевищує 50%. У той же час в Україні, як вторинні ресурси використовується лише близько 5% твердих побутових відходів (ТПВ). Причин,  декілька. По-перше, в Україні елементарно відсутня система роздільного збирання складових ТПВ (експерти називають їх фракціями, а склад ТПВ - морфологією). По-друге, не вистачає потужностей з переробки та утилізації сміття, у тому числі і функціонуючих на сучасних технологіях сміттєспалювальних заводів. «На сьогоднішній день в Україні тільки 4 сміттєспалювальних заводи - у Києві, Дніпропетровську, Харкові, Севастополі, працює тільки київський. А потреба потужностей з переробки твердих побутових відходів, у тому числі і сміттєспалювання, складає більше 10 млн тонн на рік».Також нашій країні катастрофічно не вистачає потужностей з утилізації окремих складових ТПВ, зокрема, використаної комбінованої упаковки і харчових відходів. А ось з такими відходами, як скло, пластик, метали, папір, батарейки, - свої нюанси.

2.Переробка відходів.

З 2010 року вже відкрито 21 сміттєсортувальну лінію за допомогою сучасних технологій поводження з побутовими відходами у 15 населених пунктах, 2 таких лінії – у Дніпропетровську. А в селі Шпатів Рівненської області відкрито завод з перероблення побутових відходів для використання у якості альтернативного палива на цементному заводі (запресовані з відходів брикети поступають до печей цементного заводу). Також, у 23-х населених пунктах триває будівництво сміттєсортувальних комплексів (планується ввести в експлуатацію у 2013-2016 роках), а в м. Макіївка Донецької області буде побудована сміттєперевантажувальна станція.

Новий сортувальний комплекс в Дніпропетровську надасть можливість збирати та переробляти 450 тис. м3 твердих  побутових відходів за рік, що на 25% зменшить навантаження на полігони, мінімізує потрапляння на них сміття з тривалим періодом розпаду та забезпечить зниження ризику негативного впливу побутових відходів на навколишнє середовище та здоров’я людей, після переробки відходів на новій лінії, сировина потраплятиме на підприємства для вторинного використання і виробництва, зокрема, біопалива (брикетів, пілетів), картону, паперу, тари, упаковки, плитки, ниток, сітки та ін.

За оцінками фахівців, більше 60% міських відходів - це потенційна вторинна сировина, яку можна переробити і з вигодою реалізувати. Ще близько 30% - це органічні відходи, які можна перетворити на компост.

Однак для будь-якого  міста і населеного пункту проблема видалення або знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) завжди є в першу чергу проблемою екологічної. Вельми важливо, щоб процеси утилізації ТПВ не порушували екологічну безпеку міста, нормальне функціонування міського господарства з точки зору суспільної санітарії та гігієни, а також умови життя населення в цілому.

Наразі основними  способами поводження з ТПВ є  їх термічне знищення (спалювання), поховання  на спеціальних полігонах, компостування (одержання добрив) і переробка.

Серед цих способів зараз перше місце належить захороненню. Як відомо, переважна маса ТПВ у світі поки складається на сміттєвих звалищах, стихійних або спеціально організованих у вигляді «сміттєвих полігонів». Однак це найнеефективний спосіб боротьби з ТПВ, так як сміттєві звалища, які займають величезні території часто родючих земель і характеризуються високою концентрацією вуглецевих матеріалів (папір, поліетилен, пластик, дерево, гума), які часто горять, забруднюючи навколишнє середовище газами. Крім того, сміттєві звалища є джерелом забруднення як поверхневих, так і підземних вод за рахунок дренажу звалищ атмосферними опадами. Отже, присутність твердо-побутових відходів у відкритих звалищах вкрай негативно впливає на навколишнє середовище і як наслідок - на людину.

3.Збирання та утилізація  відходів

Тверді побутові відходи (ТПВ) — це відходи, які утворюються  в процесі життя та діяльності людини і накопичуються у житлових будинках, громадських, навчальних, лікувальних, торговельних та інших закладах. За більш відомою та вживаною в побуті класифікацією ТПВ можна назвати відходами споживання, тобто відходи, що утворюються як безпосередньо в домашніх господарствах, так і в комунальній сфері в цілому. Проблема поводження з твердими побутовими відходами  існує тисячі років з моменту  виникнення людської цивілізації. Але  в останні десятиріччя ця проблема набула великої загостреності у  зв’язку з появою нових матеріалів та речей в життєвому обігу людей. Це привело до суттєвої зміни морфології ТПВ та появи в ній додаткових фракцій, які насичені шкідливими для довкілля та здоров’я людей компонентами (пластик, важкі метали, інші токсичні компоненти). За оцінками експертів, склад сучасних ТПВ виглядає приблизно  наступним чином: папір та картон — 41%, сміття — 17,9%, гума, шкіра та деревина — 8,1%, харчові відходи — 7,5%, метали — 8,7%, скло — 8,2%, інше — 8,6%. За останніми  оцінками, в Україні щорічно накопичується  близько 35 млн. т ТПВ. І темпи накопичування  зростають, оскільки основними технологіями поводження з ТПВ в нашій країні залишаються захоронення на полігонах  і сміттєспалювання. За рівнем впливу полігонів на довкілля Україна посідає перше місце в Європі (і це не враховуючи впливу тисяч несанкціонованих звалищ). Проблема поводження з ТПВ ускладнюється все зростаючою кількістю їх накопичення та низькою  швидкістю їхнього розкладання  у оточуючому середовищі. Світовий досвід свідчить про існування трьох головних шляхів поводження з ТПВ: Складування або  навіть захоронення таким чином, щоб ТПВ не впливали на навколишнє середовище. Знищення ТПВ  шляхом спалювання. Очищення ТПВ  від шкідливих компонентів та їх утилізація з метою добування  ресурсоцінних компонентів. Складування ТПВ  на сміттєзвалищах є найбільш недосконалим та екологічно небезпечним способом поводження з ними. Стічні води звалищ (фільтрат), які є токсичними, забруднюють ґрунти, поверхневі та ґрунтові води на великі відстані від місць розташування звалищ. Самоспалення ТПВ та їх гниття на сміттєзвалищах призводить до викидів в повітря токсичних речовин. Спалювання ТПВ  на сміттєзвалищах та сміттєспалювальних заводах є найбільш небезпечним для здоров’я людей і навколишнього середовища, а також найвідсталішим і найдорожчим способом поводження з відходами. Для населення найшкідливіше те, що будь-який сміттєспалювальний завод, навіть оснащений найкращими фільтрами, викидає в атмосферу коктейль небезпечних сполук, найстрашнішими з яких є діоксини. Крім того, спалювання непідготовленого, невідсортованого сміття, де побутові відходи змішані, наприклад, з так званими електронними відходами, а також, найчастіше з медичними відходами, призводить до того, що в процесі горіння таких відходів ртуть, кадмій, бром, хлор та фтор вивільняються і осідають в фільтрах. В подальшому ці фільтри стають високотоксичними, і виникає нова проблема — їх утилізація. Крім того, при спалюванні відходів утворюється багато високотоксичної золи та шлаків, з якими теж потрібно в подальшому щось робити. Сьогодні законодавство 15 країн містить часткову заборону на спалювання відходів, а законодавство Філіппін повністю забороняє спалювання ТПВ. Міжнародне законодавство також впливає на згортання діяльності сміттєспалювальних заводів, тому що сміттєспалювання суперечить трьом основним принципам міжнародних угод: перестороги, запобігання та обмеження транскордонних ефектів. Україна також є стороною багатьох цих угод, наприклад, глобальної Конвенції про Стійкі органічні забруднювачі (СОЗ). Дві (діоксини і фурани) з двадцяти однієї хімічної речовини, на які конвенція накладає заборону, є побічними продуктами спалювання відходів. Єдиним безпечним  шляхом поводження з твердими побутовими відходами є мінімізація утворення  сміття та його спрямування на «друге життя». Майже всі компоненти ТПВ можуть бути використані повторно перероблені.

 Утилізація відходів деревини з отриманням тепла

Утилізація відходів деревини з отриманням тепла - Отопление  помещений. Электрополы. - Строительство  и архитектураУ загальному обсязі енергозабезпечення європейських країн кількість енергії, що отримується з деревини, сягає 5%, у деяких країнах (Фінляндії, Швеції, Португалії) 16%, у країнах колишнього СРСР - 0,8%. В Україні одержання  тепла з деревини не отримало належного  розвитку, позаяк навіть на деревообробних підприємствах основним джерелом тепла залишається природний газ. 
На будь-якому деревообробному чи меблевому виробництві утворюється певна кількість деревних відходів у вигляді тирси, стружки, шматкових відходів. Наприклад, при розпилі колод утворюється 35% відходів від обсягу переробки деревини, при виробництві дверних та віконних блоків - 31%; при виробництві паркету - 30%, при виробництві меблів - 54%, в ремонтно-експлуатаційних роботах на будовах і спорудах - 33%. Найбільш доцільним вважається утилізація відходів з деревини для отримання тепла, що значно скорочує витрати на закупівлю енергоносіїв. Адже теплотворна здатність деревини рівноцінна здатності бурого вугілля. Це завдання оптимально вирішує енергетичний комплекс автоматичного спалювання деревних відходів. Він складається з автоматичної системи спалювання тирси та стружки (скорочено: система спалювання - СС) і водяного або парового котла. В свою чергу, комплект СС складається з бункера, куди засипаються відходи, шнекового механізму, керованого автоматикою, та газогенератора, де проходить процес перетворення відходів деревини у газ. Таким чином, утворений потужний факел вогню поступає з газогенератора у топку котла. Автоматика контролює і підтримує задану температуру теплоносія (гаряча вода або пара) на виході з котла. 
В залежності від потужності СС мають різні розміри і відповідний рівень механізації та автоматизації. 
В автоматичному режимі відбувається утворення газів з відходів деревини вологістю 30-50%: тирса, стружка, кора, шматкові відходи розміром до 30мм. Газоутворення відбувається під впливом високої температури газогенератора (до 1200"С), надлишкового тиску та вологості відходів. Водночас вирішуються екологічні проблеми. Відходи деревини не мають у своєму складі сполук сірки та хлору, а вміст сполук азоту у 100-150 разів нижчий, ніж у природних копалинах. Тому концентрація шкідливих речовин у викидах в повітря значно нижча, ніж при спалюванні інших видів палива. 
Хімічний склад газу, що утворюється у газогенераторі: С02 -11,06%; 02 - 5,7%; CO - 15,7%; СН4 - 7,44%; Н2 - 3,85%; СnНn - 0,11%; N2 - 56,44%; смоли - 0,001 г/100мм3 . У викидах в атмосферу, що утворюються в процесі спалювання газу, міститься С02 - 7,9%; 02 - 13,1%. 
У процесі повного згорання тверді частинки у вигляді попелу практично не утворюються. 
Водночас зі спалюванням стружки та тирси можна спалювати шматкові відходи довжиною до 0,5-0,6 м безпосередньо у топці котла. У цьому випадку тепло від спалювання використовується як базове, а автоматика відповідно зменшує або навіть припиняє подачу стружки, підтримуючи задану температуру теплоносія. Спалювання таких шматкових відходів деревини (вугілля, коксу) у топці котла рекомендується для підтримання температури при тимчасовій відсутності електроенергії чи стружки. 
Використання СС на деревообробних підприємствах суттєво економить енергоносії (газ, електроенергію тощо). Наприклад, СС потужністю 100 кВт достатньо для обігрівання виробничих приміщень площею 700 м2 при їх висоті 3,5 м або 3-х вакуумних сушильних камер об'ємом ЗО м3. В умовах експериментального деревообробного виробництва у Львові СС потужністю 100 кВт відпрацювала безаварійно понад 4 роки, обігріває 600 м2 виробничих приміщень і дві вакуумні сушильні камери об'ємом 15 м3 і 6 м3. При цьому інші енергоносії для обігріву не використовувались, фактична витрата електроенергії при сушінні пиломатеріалів становить 1,5-2 кВт/год/м3.

Україна відноситься  до числа індустріально-аграрних країн. Донедавна частка важкої промисловості  складала порядку 60% валового внутрішнього продукту країни, що значно вище, ніж  у західноєвропейських країнах, де цей показник досягає 35%. Наявність  і концентрація підприємств чорної і кольорової металургії, теплоенергетики, хімії і нафтохімії, гірничодобувної промисловості і цементних заводів, на яких зношення устаткування і комунікацій досягає 50-70%, впливають на екологічну ситуацію багатьох міст.За статистикою, до 90% газоподібних, рідких і твердих відходів утворюється в містах і близько 10% - у сільській місцевості. У зв'язку з чим сьогодні гостро стоїть питання захоронення виробничих і побутових відходів. Причому встановлено, що складність проблеми пропорційна чисельності населення і промисловому потенціалу міста. У металургії і теплоенергетиці для складування відходів використовується до 40% території підприємства. Площі, займані кар'єрами, розрізами, місцями складування промислових і побутових відходів у виді відвалів, хвостосховищ, шлаконакопичувачів, териконів, смітників до кінця XX сторіччя склала близько 8% від загальної території України.З огляду на те, що відходи виробництв, що забруднюють навколишнє природне середовище, можуть бути використані в народному господарстві, дуже актуальна в даний час проблема їхньої утилізації.За рахунок використання відходів у якості вторинних матеріальних ресурсів можна вирішити ряд таких важливих задач як економія сировини, запобігання забруднення водойм, ґрунту і повітряного басейну, збільшення обсягів виробництва деталей і виробів, освоєння випуску нових для підприємств товарів.Розвиток промисловості і ріст урбанізації в будь-якій країні неминуче веде до екологічних проблем. За останні 15 років як у промислово розвинутих, так і в країнах, що розвиваються, стратегія в сфері використання відходів піддалася істотним змінам. Головними причинами, що викликали необхідність такої зміни, з'явилися забруднення навколишньої природного середовища і її негативний вплив на здоров'я населення, зміна екологічної   політики і законодавства, вплив суспільного руху в захист навколишнього середовища. У промислово розвинутих країнах політика в сфері використання відходів, головним чином, орієнтована на зменшення кількості відходів, що утворюються, і на розвиток методів їхньої утилізації, що може до 40% знизити потік відходів, які направляються на поховання, при порівняно невеликих витратах.Тому сьогодні у світі глобальним напрямком в області використання відходів є перехід від поховання і спалювання до промислової переробки для подальшого використання .Відповідно до чинного законодавства України, утилізація відходів - це використання відходів у якості вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.Питання утилізації відходів виробництва і споживання в останні роки здобувають вирішальне значення для зниження антропогенного впливу на середовище існування людини, а також у зв'язку з ростом цін на сировину, що супроводжує неминуче виснаження природних ресурсів .Оскільки переважний вплив на забруднення природного середовища роблять підприємства металургійного комплексу, енергетики, паливної і хімічної промисловості, у даній роботі представлені окремі напрямки утилізації промислових відходів, що тут утворюються.