СОТ : сутність організації і значення для України

Вступ

Останніми роками дедалі більше значення набуває міжнародна економічна інтеграція. Все швидше росте міжнародна торгівля. За минулі 50 років світова торгівля товарами збільшувалась у середньому на 6% щорічно. В 2000 році загальний торговельний обіг у 22 рази перевищив рівень 1950 року. З метою регулювання торговельного процесу була створена Світова організація торгівлі. ЇЇ основу  становлять угоди, узгоджені  і ратифіковані більшістю країн-учасниць міжнародної торгівлі. СОТ стала наступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ҐАТТ), укладеної після Другої світової війни. ҐАТТ і СОТ допомогли створити сильну торговельну систему, сприяли безпрецедентному зростанню торгівлі.

Від, наскільки повно та чи інша країна-учасниця використовує всі можливості, надані СОТ, багато в чому залежить її майбутній добробут.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. СОТ : сутність організації  і значення для України.

Світова організація торгівлі (СОТ) – міжнародна організація, створена в 1995 році у Женеві, Швейцарії для опікування глобальними правилами торгівлі між країнами. Її головна функція – забезпечувати, щоб торговельні обміни відбувалися настільки легко, передбачувано і вільно, наскільки можливо.

Для цього СОТ виконує  ряд завдань:

• нагляд за виконанням домовленостей, що є невід’ємною частиною Угоди про створення СОТ;
• забезпечення швидкого та ефективного вирішення торговельних суперечок між країнами-членами;
• оцінка їх торговельного потенціалу;
• співробітництво з іншими міжнародними організаціями та надання технічної допомоги державам, що розвиваються, найменш розвиненим та країнам з перехідною економікою.

Україна, що замість колишньої планової будує ринкову економіку, що передусім передбачає розвиток торгівлі не могла оминути цю організацію.

Адже, саме СОТ є організацією, яка формує правила торговельно-економічної, інвестиційної, податкової, митної гри на глобальному рівні і суттєво впливає на умови економічного співробітництва в рамках регіональних угруповань.

  Без членства в СОТ Україна не змогла б розпочати переговори щодо ЗВТ з Європейським Союзом та іншими міжнародними організаціями. Членство в СОТ, як передумова інтеграції до ЄС, виходить з того, що сьогодні левова частка співробітництва між країнами відбувається на торговельно-економічному рівні. Крім того, для європейської сторони статус України як члена СОТ є базовим критерієм відповідності її економіки міжнародним стандартам бізнесу, торгівлі та інвестицій, що є, так би мовити, фільтром, через який необхідно пройти, щоб довести свою готовність підтримувати ділові відносини з європейськими партнерами за зрозумілими їм правилами.

2. Шлях України до СОТ

     16 травня 2008 року Україна стала Членом Світової організації торгівлі. Протокол про приєднання України до Марракеської Угоди про створення Світової організації торгівлі підписано в Женеві 5 лютого 2008 року. 10 квітня 2008 року Верховна Рада України ратифікувала цей Протокол, який набув чинності 16 травня 2008 року.

  Вступ до СОТ приніс значні зміни до нашого законодавства. Верховною Радою України протягом 2005–2008 років прийнято біля 60 законів (22 – 2006 року та 11 – 2007-го). Прийняті закони врегульовують такі сфери, як інтелектуальна власність, мито на с.-г. продукцію, страхова та банківська діяльність, імпорт автомобілів, оподаткування с.-г. підприємств, а також різноманітні митні питання тощо. Повний перелік зобов’язань України міститься у Звіті Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ та підписаних двосторонніх протоколах.

2. 1. Особливості стандартизації і сертифікації у зв’язку зі вступом в СОТ.

  Питання стандартизації та сертифікації в СОТ регулюються двома документами – Угодою про технічні бар’єри й Угодою про санітарні та фітосанітарні заходи. Перша з названих угод переважно пов’язана з якістю, національною безпекою тощо, а друга – спрямована на охорону здоров’я людини, захист рослин і тварин. Основна ідея тут  полягає в недискримінації. Ніхто не забороняє використовувати заходи нетарифного регулювання торгівлі, навпаки, всі визнають, що вони необхідні, позаяк забезпечують охорону здоров’я країни в широкому розумінні цього слова. Єдине, чого вимагає СОТ, – здійснення подібного регулювання на основі міжнародних стандартів. А якщо таких стандартів, які б задовольняли країну, не існує, встановлення національних стандартів повинно відбуватися прозоро. Усі зацікавлені країни мають право висловитися, порекомендувати, як найкраще сформулювати стандарти. Їх зауваження мусять бути враховані, щоб стандарти якомога меншою мірою викривлювали торгівлю. Отже, сам факт визнання та приєднання до обов’язкових і добровільних міжнародних стандартів, є тією умовою, що задовольняє СОТ як спосіб уникнення зайвих перепон у торгівлі. Важливо лишень, щоб технічні бар’єри, санітарні та фітосанітарні стандарти були науково обґрунтованими і доказовими, тобто не означали протекціоністських заходів.

 

2.1.1.ТЕХНІЧНІ НОРМИ ТА СТАНДАРТИ

  Поступова лібералізація торговельного режиму в частині зменшення тарифних обмежень зумовила зростання уваги до нетарифних заходів регулювання торгівлі, серед яких провідне місце посідають технічні норми та стандарти. Угода про технічні бар’єри в торгівлі (Угода ТБТ) спрямована на мінімізацію торговельних перешкод, які виникають завдяки використанню технічних регламентів та стандартів, вимог до пакування та маркування, а також процедур оцінки відповідності товарів таким стандартам та вимогам.

  В Угоді використовується терміни «технічний регламент» для позначення стандартів, які є обов’язковими для дотримання, та «стандарт» для позначення стандартів, дотримання яких є добровільним. Положення Угоди ТБТ стосуються переважно стандартів продукції, а також методів обробки та виробництва лише у випадку, коли ці методи впливають на якість або інші характеристики продукції.

  Відповідно до правил СОТ національні стандарти країни-члена мають бути визначені та  застосовані у спосіб, що не створює зайвих обмежень для торгівлі, або спиратись на відповідні міжнародно визнані стандарти.

  У випадку, якщо міжнародні стандарти та рекомендації вважаються неефективними або невідповідними для досягнення національних цілей, або міжнародні стандарти для даного товару не існують, країни можуть використовувати власні стандарти, розроблені на основі наукової інформації та доказів. В цьому випадку країни-члени мають надати достатню можливість зацікавленим сторонам прокоментувати проекти стандартів та взяти до уваги їх коментарі.

  У сфері технічного регулювання Україна зобов’язалась надавати пріоритет використанню міжнародних стандартів як основи для національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності. До 30 грудня 2011 року всі технічні регламенти України будуть використовувати за основу відповідні міжнародні стандарти.

   Відповідно до зобов’язань України з дати вступу до СОТ всі чинні національні та регіональні (місцеві) стандарти стають добровільними, за винятком тих, на які є посилання або про які йдеться у технічних регламентах, розроблених для захисту інтересів національної безпеки держави, запобігання шахрайським діям, захисту здоров’я та життя людей, тварин, рослин та захисту навколишнього середовища тощо.

   Таким чином, Україна не застосовуватиме жодних перехідних періодів при запровадженні положень Угоди ТБТ.

   З дати вступу до СОТ імпортована продукція, яка вимагає оцінки відповідності та для якої стандарти не були гармонізовані з міжнародними, розглядається як така, що відповідає українським стандартам, якщо органи з оцінки відповідності, визнані в Україні, підтвердять її відповідність міжнародним стандартам.

   Україна визнаватиме, коли це можливо, результати процедур оцінки відповідності інших країн- членів СОТ .

   Україна продовжуватиме зменшувати число категорій продуктів, які підлягають обов’язковій сертифікації, та надасть оновлений перелік таких товарів у СОТ до 31 січня 2012 року. Натомість, в країні поширюватиметься практика підтвердження відповідності на основі декларацій виробника.

   Таким чином, в Україні відбудеться перехід до міжнародної системи технічного регулювання, що дозволить знизити трансакційні видатки, сприятиме розвиткові торгівлі та, відповідно, пришвидшить економічне зростання. Водночас країна зберігає право повноцінно захищати здоров’я та безпеку людей, життя тварин та рослин тощо, покладаючись на науково обґрунтовану інформацію та докази.

   Для забезпечення додержання стандартів в країні буде запроваджено систему ринкового нагляду,  що передбачає постійне спостереження за відповідністю продукції на внутрішньому ринку технічним регламентам, повнотою і достовірністю інформації про таку продукцію, тощо

2.1.2.САНІТАРНІ ТА ФІТОСАНІТАРНІ ЗАХОДИ

  Угодою по санітарні та фітосанітарнізаходи (СФЗ) визначаються правила застосування санітарних та фітосанітарних норм при імпорті сільськогосподарських продуктів.

   Ці норми мають на меті захистити життя та здоров’я людей, тварин та рослин шляхом забезпечення безпеки харчових продуктів і попередження проникнення на територію країни хвороб тваринного та рослинного походження.

   Це відрізняє санітарні та фітосанітарні заходи від технічних бар’єрів, які стосуються переважно питань національної безпеки, попередження недобросовісної практики та захисту довкілля, а також охорони здоров’я або безпеки людей, життя тварин чи рослин з цілями, відмінними від тих за якими приймаються санітарні і фітосанітарні норми.

  Також, якщо Угода про технічні бар’єри в торгівлі вимагає застосування обов’язкових стандартів продукції на недискримінаційній основі до всіх імпортерів, застосування санітарних та фітосанітарних норм може залежати від рівня розповсюдження специфічних хвороб та шкідників та, відповідно, цілеспрямовано застосовуватись до продукції лише окремих країн-імпортерів.

  Угода СФЗ вимагає від країн-членів СОТ використовувати за основу своїх санітарних та фітосанітарних заходів міжнародні стандарти, рекомендації та інструкції Кодексу Аліментаріус (Codex Alimentanus Commission), Міжнародного епізоотичного бюро (ОІЕ) та Міжнародної конвенції про захист рослин (Іnternational Рlant Рrotection Сommission), а також брати участь у міжнародній гармонізації відповідних норм.

  Водночас, Угода надає країнам-членам необмежене право впроваджувати норми, які спрямовані на підвищення рівня захисту, якщо для цього є наукове обґрунтування та країна вважає, що вона потребує вищого рівня захисту в даному конкретному випадку.

  Згідно з Угодою СФЗ країни СОТ не мають права застосувати санітарні та фітосанітарні норми у спосіб, який зумовлює невиправдану дискримінацію чи приховане обмеження торгівлі.

  Членство в СОТ накладає на Україну зобов’язання реформувати систему санітарного та фітосанітарного контролю з тим, щоб привести її у відповідність до вимог СОТ та раціоналізувати повноваження своїх наглядових та контролюючих органів у цій галузі.

  Відповідно до взятих зобов’язань Україна дозволятиме імпорт усього м’яса та м’ясних продуктів, вироблених іззастосуванням гормонів, що сприяють росту.

  Україна загально застосовуватиме лише ті максимальні ліміти залишків діючих речовин ветеринарних препаратів, гормонів росту, тощо, які ґрунтуються на стандартах, встановлених Codex Alimentarius, відповідно до законів про ветеринарну медицину та безпеку харчових

продуктів.

  Відповідно до Закону України № 2498-XII від 25.06.1992 «Про ветеринарну медицину» (ст.67) дозволяється застосування ветеринарних препаратів, що пригнічують функцію залоз внутрішньої секреції, зокрема мають тиреостатичну, естрогенну, андрогенну, гестагенну дію, а також антибіотиків та гормонів  для лікувальних та інших цілей з урахуванням того, що максимальні рівні залишків таких препаратів у сировині тваринного походження не можуть перевищувати встановлених максимальних рівнів.

  Таким чином, вступ України до СОТ не обмежує можливостей країни захищати здоров’я або безпеку людей, життя тварин чи рослин, але дозволить узгодити існуючу систему з міжнародними правилами і процедурами для усунення зайвих перешкод у торгівлі.

 

3. Наслідки вступу України до СОТ

  З одного боку існують певні ризики від приєднання України до СОТ, а саме - загострення конкуренції на внутрішньому ринку та необхідність впровадження нових норм безпеки та якості продукції.

Запровадження правил СОТ  у сфері стандартизації та сертифікації потребує суттєвих витрат для розроблення та впровадження нових інститутів і механізмів здійснення таких процедур. Значна частина витрат, пов'язаних із переходом до нових стандартів, припадає на вітчизняних виробників. Слід зазначити, що угоди СОТ не встановлюють вимог щодо якості товарів, які реалізуються на внутрішньому ринку. Це залишається компетенцією урядів. Однак від експортерів країни можуть вимагати підтвердження відповідності характеристик продукції міжнародним стандартам якості та безпеки. Тому необхідність дотримання міжнародних норм у цих сферах існує об'єктивно, незалежно від рішення про вступ до СОТ, оскільки є передумовою підвищення конкурентоспроможності виробників як на внутрішніх, так і зовнішніх ринках.

З іншого боку вступ  до СОТ є вкрай суттєвим фактором формування привабливого іміджу України на міжнародній арені, що насамперед впливає на становлення ділового середовища як для національних, так й іноземних компаній, а також на її економічний розвиток. Недискримінація, передбачуваність, прозорість процедур та рівноправна торгівля – основні вимоги і в той самий час переваги СОТ, які ведуть до підвищення якості управління як приватними, так і державними підприємствами, а також значно зменшують можливості для корупційних дій на всіх рівнях.