Вплив діяльності людини на навколишнє середовище

Реферат на тему

Вплив діяльності людини на навколишнє середовище

 

 

План

Вступ

1. Загальна характеристика  впливу людини на навколишнє середовище

2. Основні джерела забруднення  атмосфери, водних ресурсів та  ґрунтів

3.Вплив промисловості

4.Вплив енергетики

 

5.Вплив сільського господарства

 

6.Вплив транспорту

 

7. Забруднення атмосфери

8. Забруднення водних ресурсів

9. Деградація оточуючого середовища внаслідок розвитку урбанізації.

Висновки

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Сучасна епоха — це епоха  бурхливого розвитку науки і техніки, гігантського збільшення її активної творчої діяльності, демографічного вибуху — неконтрольованого зростання  населення Землі, кількість якого  перевищила критичну межу. Тому надзвичайно  загострились багато проблем, а серед  них одна з головних — проблема взаємозв'язку суспільства і природи, людини і навколишнього середовища.

Зростаючий антропогенний  вплив на навколишнє середовище, його забруднення різними відходами  виробництва, поряд з надмірним використанням природних ресурсів, стали предметом широкого обговорення і всестороннього вивчення. Це проблема пильної уваги таких міжнародних організацій, як ООН, ЮНЕСКО, Всесвітньої організації з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП), Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) і ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальна характеристика  впливу людини на навколишнє середовище

З появою людей на Землі  почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та енергетичний обмін у біосфері, почалося руйнування біосфери.

Людство, розростаючись чисельно і розповсюджуючись на планеті, автоматично  і неминуче витіснило інших жителів  природи. Та і саму природу воно відкинуло  на задвірки біосфери, замінюючи останню  вже не ноосферою Вернадського, а  техносферою або біотехносферою.

Техносфера — це регіон біосфери в минулому, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам.

Створюючи техносферу, людина прагнула до підвищення комфортності довкілля, до зростання комунікабельності, до забезпечення захисту від природніх  негативних впливів. Усе це позитивно  вплинуло на умови життя і в  сукупності з іншими факторами — на тривалість життя людей.

Але нераціональна господарська діяльність, багаторазово підсилена  здобутками науково-технічного прогресу, призвела до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних механізмів біосфери, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів років  природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми. Існує декілька класифікацій природних ресурсів. Згідно з природничою класифікацією, ресурси поділяються на природні групи: водні, повітряні, ґрунтові, рослинні, тваринні, мінеральні, кліматичні тощо.

За природноекономічною класифікацією ресурси поділяються на ті, які використовуються в матеріальному виробництві, і ті, що використовуються в невиробничій сфері.

За іншою класифікацією  природні ресурси поділяються на невичерпні і вичерпні, а останні  на відновлювальні, важковідновлювальні та невідновлювальні.

Відновлюваними вважають біологічні ресурси, атмосферне повітря, поверхневі води. До важковідновлюваних можна віднести грунти, підземні води, деякі гірські породи, природні ландшафти. Практично невідновлювальними є переважна більшість корисних копалин та види організмів, що вже зникли на Землі.

Загальна характеристика впливу людини на природні ресурси:

а) наслідки впливу на атмосферу  шляхом забруднення:

парниковий ефект — глобальне потепління клімату за рахунок збільшення вмісту вуглекислого газу в повітрі;

утворення озонових дір;

зменшення прозорості атмосфери  та збільшення хмарності;

смог тобто димні тумани, які виникають внаслідок хімічних реакцій в повітрі при його забрудненні великою кількістю  пилу та газів;

кислотні дощі, які утворюються  при викиданні в повітря сірчистих  сполук і оксидів азоту;

корозія металевих конструкцій;

порушення фотозахисту рослин.

б) наслідки впливу на водні  ресурси шляхом їх забруднення:

зменшення кількості якісної, чистої прісної води;

порушення життєдіяльності  живих організмів водойм;

вимирання окремих видів  організмів (жаб, комах, риб);

порушення ланцюгів живлення у біоценозах (історично складена сукупність тварин і рослин, що населяють  територію з більш-менш однаковими умовами існування).

в) наслідки впливу на ґрунт  шляхом його забруднення:

зменшення території, що вкрита рослинністю;

зменшення площі лісів;

зниження родючості ґрунтів  та опустелювання, пилові бурі, селі;

погіршення умов росту  та розвитку рослинного світу;

міграція небезпечних  речовин в гідросферу;

накопичення небезпечних  речовин в біологічних ланцюгах живлення.

г) вплив діяльності людини на корисні копалини.

Корисні копалини — це мінеральні ресурси, які залягають у літосфері. Корисні копалини поділяються на такі групи:

1.   Енергоносії — вугілля, нафта, природний газ, горючі сланці, уран, торій.

2. Рудні — руди чорних, кольорових та благородних металів.

3. Гірничо-хімічні — апатити, харчова сіль, карбонати, сульфати кальцію.

4. Механічні неметалорудні — алмаз, корунд та інші.

5. Будівельні — гіпс, пісчаники, будівельний камінь.

6. Гідромінеральні — підземні води.

Ситуація з деякими  видами корисних копалин близька  до критичної. За прогнозами, алюмінію вистачить на 570 років, заліза на 250 років, цинку на 19 років, олова на 35 років. При теперішніх темпах споживання вугілля, нафти, газу людству може вистачити  на 150 років.

Результатом споживання значної  кількості природних ресурсів є  збільшення забрудненості всіх складових  біосфери.

 

2. Основні джерела  забруднення атмосфери, водних  ресурсів та ґрунтів

Забрудненням називають  внесення в якесь середовище нових, не характерних для нього фізичних, хімічних і біологічних агентів, перевищення їхнього природного середнього багаторічного рівня  в середовищі. Об’єктом забруднення є атмосфера, вода, ґрунт. Непрямими жертвами забруднення є люди, тварини, рослини, мікроорганізми.

Забруднення навколишнього  середовища поділяють на природні, викликані якимись природними причинами (космічний пил, пожежі, виверження вулканів тощо) та антропогенні, що виникають  в результаті діяльності людей.

Серед антропогенних виділяють  забруднення:

- механічні (тверді частинки  та предмети в біосфері);

- хімічні (хімічні елементи, різні сполуки, отруйні речовини промислового і побутового призначення);

- фізичні (шуми, вібрація, зміни теплових, електричних, радіаційних,  світлових полів у природному  середовищі);

- біологічні (різні організми,  бактеріологічна зброя, нові віруси).

Фізичні забруднення поділяються  на такі типи:

- теплове (термальне) — виникає в результаті підвищення температури середовища, головним чином у зв’язку з промисловими викидами нагрітого повітря, відхідних газів і води;

- світлове — порушення природної освітленості місцевості внаслідок впливу штучних джерел світла, що призводить до аномалій у житті рослин і тварин;

- шумове — утворюється через збільшення інтенсивності створюваності шуму надприродного рівня;

- електромагнітне — виникає у разі зміни електромагнітних властивостей середовища (від ліній електропередач, радіо й телебачення, роботи деяких промислових установок) й приводить до глобальних і місцевих географічних аномалій і змін у тонких біологічних структурах;

- радіоактивне — пов’язане з перевищенням природного рівня вмісту в середовищі радіоактивних речовин.

Найбільший антропогенний  вплив на навколишнє середовище в  су-часну епоху чинить промисловість, енергетика, сільське господарство та транспорт.

 

3.Вплив промисловості

 

Промисловість або індустрія  — одна з основних галузей матеріального виробництва, без якого не можливе існування сучасної цивілізації. В промисловості більшості країн світу зайнята основна кількість працездатного населення. Промислові підприємства постачають сировину і виробляють основні види продукції. Від їх розвитку значною мірою залежать рівень економіки країни, задоволення потреб населення, обороноздатність.

Найбільш небезпечні для  природного середовища гірничо-металургійні підприємства. Великої шкоди ці підприємства завдають повітряному басейну, спричинюючи появу кислотних дощів, земельним ресурсам, утворюючи кар'єри, а також зумовлюють значне теплове забруднення середовища.

Разом з доменним газом  ці об'єкти промисловості викидають в атмосферу сполуки миш'яку, фосфору, сурми, свинцю, пари ртуті, смолисті речовини.

Підприємства кольорової металургії забруднюють повітря  пилом, сірчаним ангідридом, оксидом  вуглецю, оксидами азоту. Найбільш небезпечні забруднення високотоксичним поліметалевим  пилом. Підприємства кольорової металургії — основні джерела забруднення атмосферного повітря свинцем. Вихідні гази цинкового виробництва містять 25-50 % свинцю. Вихід цинку з цинкового виробництва становить 62,5-77,5 кг на тону, а в технологічному пилу його 40-45 %. Підвищений вміст цих високотоксичних інгредієнтів фіксується на декілька десятків кілометрів від території підприємства.

Заводи з виробництва  ртуті інтенсивно забруднюють повітря її парами, які конденсуються в атмосфері і згодом вбираються Ґрунтом, травою, листям, віконним склом.

Дуже важливою екологічною  проблемою, пов'язаною з розвитком  промисловості, є проблема звалищ. Звалища  навколо великих міст щорічно  поглинають в середньому 1500 га землі, яка стає небезпечним джерелом отруєння довкілля. Із звалищ у повітря та ґрунтові води потрапляє багато токсичних  речовин — важких металів, лаків, фарб, гуми, пластмас. Вони є розсадником  хвороботворних бактерій. Тут утворюються  токсичні гази, виникають небезпечні для довкілля пожежі.

 

4.Вплив енергетики

 

Основою розвитку людської цивілізації є енергетика. Від її стану залежать темпи науково-технічного прогресу та виробництва і життєвий рівень населення. Але, як свідчать статистичні дані, приблизно 80 % всіх видів забруднення повітря — наслідок енергетичних процесів (добування, переробка й використання енергоресурсів). У всьому світі щорічно спалюється приблизно 2 млрд. т вугілля, добувається і перероблюється близько 2,2 млрд. т нафти, 2 млрд. т рудних і нерудних матеріалів, що приводить до викиду в атмосферу 220 млн. т диоксиду сірки, 450 млн. т оксиду вуглецю, 75 млн. т оксиду азоту, 150 млн. т різних аерозолів.

Характер забруднення  повітря продуктами мінерального палива визначається такими факторами: видом  палива, умовами спалювання, умовами викиду, рельєфом, віддаленістю від населених пунктів і ін.

Рівень забруднення повітря  в значній мірі залежить від теплотворної можливості палива, його хімічного  складу. Сполучаючись з парами води в атмосфері, триоксид сірки утворює  сірчану кислоту, суспензії якої дуже небезпечні. На окислення діоксида сірки, перетворення його в триоксид, каталітично діють суспензії металів в повітрі: заліза, цинку, марганцю. Тому особливо небезпечні викиди сполук сірки в районах металургійних заводів. Забруднення атмосфери сполуками сірки — причина кислотних дощів.

У викидах ТЕЦ небезпечні також оксиди важких металів, фтористі сполуки, бензоперен, що відносяться до канцерогенних речовин.

Важливим заходом зменшення  шкідливих викидів в атмосферу є економія палива в теплових агрегатах. Досягнута вона може бути в результаті багатьох факторів: оптимізація процесів згорання палива, модернізація спалювальних апаратів, застосування нових схем автоматичного регулювання, нових технологічних режимів.

Паливно-енергетичний цикл АЕС передбачає добування уранової руди й вилучення з неї урану, переробку цієї сировини на ядерне паливо 

(збагачення руди), використання  палива в ядерних реакторах, хімічну регенерацію відпрацьованого палива, обробку й захоронення радіоактивних відходів. Усі складові цього циклу супроводжуються надзвичайно небезпечним забрудненням природного середовища.

Забруднення починається  на стадії добування сировини, тобто на уранових рудниках. Після вилучення урану з руд залишаються величезні відвали слабо радіоактивних пустих порід — до 90 % добутої з надр породи. Ці відвали забруднюють атмосферу радіоактивним газом радоном, дуже небезпечним, який спричиняє рак легенів.

АЕС — це підприємство, яке  поряд з електроенергією виробляє велику кількість надзвичайно небезпечних речовин. Відпрацьовані твели кілька років зберігаються на території АЕС у спеціальних басейнах з водою поки їх радіоактивність трохи знизиться, після цього їх у спеціальних контейнерах перевозять на фабрику для регенерації ядерного палива. Тут їх обробляють, вилучивши з них уран, що не «вигорів», і виготовляють нові твели.

Радіація має таку особливість: все, що стикається з радіоактивним матеріалом, само стає радіоактивним. Стають небезпечними для життя машини, контейнери, обладнання. Все це необхідно десь поховати на багато років. Але надійних методів зберігання радіоактивних відходів не існує. Радіацію не можна якось зупинити, вимкнути чи знищити — ці матеріали треба десь надійно і безпечно для біосфери зберігати сотні років, поки не розпадуться радіоактивні ізотопи. У процесі зберігання контейнери не повинні стикатися з підземними водами, приміщення потрібно вентилювати (сотні років!), бо за рахунок виділення тепла з відходів, контейнери можуть розігріватись до 200° С і це привести до їх руйнування..

Сучасний німецький вчений Є. Гауль пише: «Немає жодного іншого енергоносія, використання якого залишало б хоч приблизно стільки відходів, скільки дає ядерна енергетика, й немає таких відходів, які за ступенем небезпечності хоча б віддалено нагадують продукти розщеплення...»

 

5.Вплив сільського господарства

 

Сільське господарство —  одна з найголовніших галузей  матеріального виробництва, що забезпечує людство продуктами харчування, а промисловість — сировиною.