Вплив діяльності людини на навколишнє середовище

Головна екологічна небезпека, що чатує на людство — це збіднення  генетичного фонду рослин і тварин. Вона викликана впровадженням моно

культур, зведенням тропічних  лісів, урбанізацією, будівництвом великих  водосховищ та інші. За підрахунком  ботаніків до середини XXI століття можуть зникнути 250000 видів рослин.

Гонитва за максимальними  врожаями, порушення правил агротехніки, застосування важких сільськогосподарських машин, неправильна меліорація, перевипаси худоби ведуть до втрати основного багатства людства — родючих ґрунтів. Вчені встановили, що для створення ґрунтового шару товщиною 18 см природі потрібно в середньому від 1400 — 7000 років. Людина ж здатна виснажити, знищити шар ґрунту такої товщини за один-два сезони.

Фахівці ООН встановили основні  екологічні проблеми, пов'язані з  сільським господарством по регіонах планети:

•          Європа: промислове забруднення земель, знищення лісів;

•          Північна Америка: широке розповсюдження монокультур;

•          Південна Америка: знищення тропічних лісів, зникнення традиційних сортів культурних рослин;

•          Азія: перенаселення, загроза генофонду, «генетична ерозія»;

•          Африка: перенаселення, перевипас худоби, знищення тропічних лісів, опустелювання.

Дуже серйозна проблема —  перехімізація сільського господарства. На зміну опробуваній віками схемі землекористування: земля — зерно — гній — земля, прийшла непридатна, виснажуюча Ґрунти схема: земля — зерно — мінеральні добрива — зерно — більше мінеральних добрив. Засвоєння хімічних поживних речовин, що містяться в мінеральних добривах, культурними рослинами в середньому не перевищує 40 %. Інші ж 60 % вимиваються з ґрунту, надходять до водоймищ і є джерелом їх небезпечного забруднення.

Надмірне використання азотних  мінеральних добрив викликає небезпечне збільшення в харчових продуктах нітратів і викликає цим небезпечні захворювання. Мінеральні добрива, пестициди, антибіотики, гормони, стимулятори і інгібітори розвитку, кормові дріжджі — врешті-решт потрапляють в організм людини і загрожують не лише нам, а й нашим нащадкам. Комахи й інші шкідники швидко звикають до хімічних засобів боротьби з ними, з'являються різновиди шкідників, на яких отрута вже не діє. Постає необхідність застосування нових, більш отруйних засобів.

 

6.Вплив транспорту

 

Наш час характеризується небаченими масштабами розвитку транспортних перевезень — як вантажів, так і пасажирів. Зростають швидкість та

масштаби перевезень, а  разом і масштаби екологічної шкоди, якої вони завдають природі. Так лише один сучасний реактивний пасажирський літак протягом восьмигодинного польоту із Європи в Америку «з’їдає» від 50 до 75 т кисню, викидаючи в атмосферу десятки тон вуглекислого газу окислів азоту і інших шкідливих сполук. Автомобілі є причиною виникнення 40-70 % забруднень атмосфери великих міст. Вже зараз світовий автопарк викидає за рік більш 350 млн. т оксиду вуглецю, 60 млн. т. різних вуглеводневих, 30 млн. т оксидів азоту. Особливо це шкідливо в місцях великої кількості концентрації населення з великою кількістю автомобілів на одиницю площі. В Японії, наприклад, через невеликі розміри території на одиницю площі приходиться у 8 разів більше автомобілів, ніж в США.

В цілому автомобіль — це своєрідна хімічна фабрика на колесах. Вихлопні гази містять більш  ніж 200 хімічних сполук — продуктів згорання палива. Більшість з них — токсичні.

Рівень забруднення повітря  залежить від інтенсивності руху автотранспорту. При однаковій інтенсивності руху на широких вулицях концентрація шкідливих речовин майже на 30 % вища, ніж на вузьких; скупчення автотранспорту перед світлофором веде до створення концентрацій, кількість яких перевищує кількість на вузьких вулицях, де немає світлофорів і рух безупинний.

Оксид вуглецю, вуглекислий  газ та інші гази, важчі за повітря скупчуються біля поверхні землі. Дитина в колясці біля тротуару з великим рухом автотранспорту вдихає набагато більше токсичних речовин, ніж мама, яка з ним гуляє.

Значне забруднення водному  середовищу завдають крупнотонажні вантажні суда, особливо нафтові танкери. Аварії таких танкерів викликали уже не одну екологічну катастрофу. Зростаючі об’єми перекачування нафти, нафтопродуктів, газу системою трубопровідного транспорту пов'язані з укрупненням діаметра труб і застосуванням все більших тисків при перекачуванні, а це загрожує широкомасштабними аваріями.

Таким чином, в результаті антропогенного впливу на навколишнє середовище виникла і з часом  набуває все більшого розмаху  екологічна криза. На початку XXI століття екологічна криза все більше нівечить природу нашої країни. Загинули сотні малих річок, деградують Чорне і Азовське моря, перетворюються на стічні брудні відстійники дніпровські та інші водосховища, ставки й озера. Задихаються від промислових і транспортних забрудників міста, знищуються останні ліси, забруднюються, виснажуються

 

7. Забруднення атмосфери

Джерелами забруднення атмосфери  є димові викиди промислових підприємств  та теплових електростанцій, вихлопні гази транспортних засобів, продукти само згорання сміттєзвалищ та териконів  вугільних шахт.

Атмосфера забруднюється  аерозолями важких металів, синтетичними сполуками, радіоактивними та канцерогенними речовинами — усіх їх більше 500. Найбільш поширеними речовинами, що забруднюють атмосферу є оксид вуглецю СО, двоокис вуглецю (вуглекислий газ) СО2, двоокис сірки SO2, оксид азоту NO2, вуглеводні СnНm , пил.

Основними фізико-хімічними  характеристиками забруднювачів повітря  є їх хімічний склад та щільність, а для газоподібних речовин їх леткість (швидкість випаровування), пружність та тиск пари, температура  кипіння. Масова концентрація всіх викидів  вимірюється в мг/м та приводиться  до нормальних умов.

В земній атмосфері вуглекислий  газ діє як скло в парнику: пропускає  сонячне світло і затримує тепло  розігрітої сонцем поверхні Землі. Це викликає розігрівання планети, яке  відоме під назвою “парникового ефекту”. Для людства є два наслідки парникового ефекту. Значне збільшення посушливості в середніх шротах,   в результаті чого врожаї зерна різко  скоротяться. Другий — це підйом рівня Світового океану на 2-3 м. за рахунок танення полярних льодовиків.

Окиси сірки і азоту, що потрапляють в атмосферу внаслідок  роботи ТЕС і автомобільних двигунів, сполучаючись з атмосферною вологою, утворюють дрібні краплі сірчаної та азотної кислоти, що переносяться вітрами  у вигляді кислотного туману й випадають на землю кислотними дощами, які шкідливо діють на рослинність, фауну, врожайність, будівлі.

Промислові викиди в атмосферу  порушують озоновий шар, який є своєрідним щитом від жорсткого ультрафіолетового  випромінення — смертельного для всього живого.

Вплив забруднення атмосфери  на людину:

- зниження загального  імунітету організму та підвищення  вразливості до інфекцій;

- підвищення дитячої захворюваності;

- поширення хронічних  захворювань: бронхіту, рахіту;

- підвищення кількості  алергічних захворювань;

- “помолодшання” хвороб.

8. Забруднення водних ресурсів

Джерелами забруднення гідросфери є:

- скид забруднених стічних  вод промисловими, сільськогосподарськими  виробництвами та населеними  пунктами;

- викид шкідливих речовин  під час аварій та катастроф;

- міграція небезпечних  речовин у водне середовище  з грунту та атмосфери.

До основних видів забруднення  поверхневих та підземних вод  належать фізичне, хімічне, біологічне, теплове, радіоактивне.

Фізичне забруднення — збільшення кількості нерозчинних часток (глина, пісок, намул), внаслідок чого зменшується прозорість води, погіршуються умови росту та розвитку водних організмів.

Хімічне забруднення — проявляється появою у воді невластивих їй мінеральних сполук (нафтопродуктів, пестицидів, токсичних речовин, поверхнево-активних речовин). Часто супроводжується появою запаху, забарвлення та підвищення температури. Посилення шкідливої дії відбувається за рахунок кумулятивного ефекту.

Біологічне забруднення  — забруднення стоками, що містять велику кількість мікроорганізмів, особливо небезпечними є забруднення хвороботворними мікроорганізмами.

Теплове забруднення — скидання у водойми теплих вод після охолодження виробничих процесів, виявляється у підвищенні температури води. Його супроводжує зміна хімічного та газового складу води, зменшення кількості кисню, “цвітіння” води, збільшення вмісту в ній мікроорганізмів.

Вважають, що у водойми  надходить понад 500 тис. різних речовин. Важкі метали (свинець, ртуть, цинк, мідь, кадмій та інші) активно нагромаджуються  в харчових ланцюгах, кінцева ланка  яких — людина.

Вплив забруднення водних ресурсів на людину:

- поширення інфекційних  захворювань;

- споживання небезпечних  для здоров’я речовин разом з питною водою, рибою та іншими морепродуктами;

- збільшення фінансових  витрат для очистки води для  споживання;

- проблема екологічно-безпечного  для здоров’я людей відпочинку біля водоймищ.

Забруднення грунтів

Головними джерелами забруднення  грунтів є:

масове застосування мінеральних  добрив;

- використання пестицидів (отрутохімікатів, що використовуються  у сільському господарстві для  боротьби з бур’янами та шкідниками;

- промислові та побутові  відходи;

- викиди в атмосферу  та скиди у воду забруднювальних  речовин, радіаційне забруднення.

Вплив забруднення грунтів на людину:

- споживання забруднених  харчових продуктів;

збільшення алергічних хвороб;

- непрямі наслідки через  вплив на біо- , гідро та атмосферу.

Дані наукових досліджень вказують, що забруднення навколишнього  середовища є однією з головних причин глобальної соціоекологічної кризи. Оскільки стурбованість у зв’язку із забрудненням соціоекосистеми Землі проявилась лише недавно, наукові дослідження ще не дали відповіді на багато проблем. Проте відомо, що вже вивчені види забруднення зростають експоненційно. Багато забруднювачів мають глобальне розповсюдження і їх шкідливий вплив проявляється на великих відстанях від місця викиду в довкілля. Негативний вплив багатьох з них на природні   екосистеми після викиду проявляється з тривалим запізненням, що становить ще більшу небезпеку у зв’язку з невивченістю максимальної можливості поглинання забруднювачів біосферою Землі.

Земля конечна, як і її ресурси. Тому експоненційне зростання забруднення довкілля та інші негативні фактори можуть призвести через деякий час до незворотних змін у глобальній земній соціоекосистеми.

9. Деградація оточуючого середовища внаслідок розвитку урбанізації.

Кінець ХХ ст. ознаменувався  тим, що внаслідок технічного прогресу і урбанізації нашої планети, навколишнє середовище в результаті антропогенної діяльності людини неухильно  погіршується. Суспільство з кожним роком несе величезні матеріальні  збитки і неспроможне адаптуватися до швидких глобальних змін. Урбанізація  негативно впливає на стан навколишнього  середовища, зокрема це стосується великих індустріальних центрів, вона охопила всю нашу планету.

Специфічною рисою сучасної цивілізації став процес концентрації промисловості та населення у  великих містах. Мільйонне місто  за добу споживає майже 25 тис. тонн води, 2 тис. тонн продуктів харчування, 9,5 тис. тонн пального. У навколишнє середовище без необхідної очистки й обробки  при цьому надходить до 500 тис. тонн рідких, 2 тис. тонн твердих і 950 тонн газоподібних відходів.

Однією з особливостей міських екосистем є наявність  значної кількості відходів, обсяг  яких зростає прямо пропорційно  зростанню великих міст. Обсяги твердих  побутових відходів щороку зростають  .на 1-1,5%. Накопичення значної їх кількості потребує відведення нових земельних ділянок під звалище, спричиняє подальше забруднення атмосферного повітря і водойм, є вибухо- і пожежонебезпечним, потенційним джерелом поширення інфекційних хвороб, а отже, пов'язане із значним ризиком для здоровая людей.

На місто накладається дія різноманітних елементів: природних (рельєф, клімат, водний режим), біологічних (рослинний покрив, фауна, мікроорганізми), техногенних (забудова, інфраструктура, транспортна мережа тощо) і соціальних (суспільна організація, спосіб життя, традиції тощо).

Місто, або урбоекосистема, складається з трьох підсистем : природної (П), соціальної (С) і технологічної (Т); є своєрідною функцією від них: М = (П,С,Т). Порушення, або, як називають системники «шум», в одній із підсистем завдяки зворотному зв'язку дає про себе знати в системі «місто» або ж у сусідній підсистемі. Низька якість технічного середовища сучасних великих міст України (засилля промисловості, надмірне ущільнення забудови, недосконалість транспортних заходів), а також мізерне фінансування зеленого господарства і природоохоронних програм спричинили погіршення сусіднього блоку — підсистеми «природа», а в цілому —екологічну кризу багатьох міст.

Процес урбанізації, незважаючи на ускладнення екологічної обстановки, не припиняється, про що свідчать численні дані. Кількість міського населення  на планеті постійно з кожним роком  збільшується.

По відношенню до природи  в усі періоди розвитку міст проявляється тенденція до заміни (або навіть знищення) природних умов місцевості умовами штучними, які посилюють  панування людини і створюють  ілюзію її повної незалежності від  природи.

На території міста  утворюються великі площі штучної  підстилаючої поверхні, змінюється ґрунтове покриття. Нові джерела енергії, небачені обсяги промислового виробництва, зокрема сталеварного, коксового, хімічного, автомобільний транспорт, теплоелектроцентралі викидають у повітря і воду відходи, які вже не спроможні переробити природні саморегульовані екосистеми.

Зростаючи у бік передмість і витісняючи природній ландшафт, протягом тривалого історичного  періоду довкола міського центру або середньомістя формуються концентричні урбанізовані смуги, які мають різну щільність   забудови. Якщо площі середньовікових міст становили сотні гектарів, то сучасні міста займають величезні території, які сягають сотні квадратних кілометрів. Збільшуючи за горизонталлю, сучасне місто одночасно зростає і в гору.

Атмосферне повітря населених  пунктів постійно забруднюється  і за всіма параметрами докорінно  відрізняється від повноцінного природного повітря, яке є чистим і стимулює біологічні процеси. У  дітей, які у проживають у районах  міста з інтенсивно забрудненим  повітрям, є зміни показників імунобіологічного  статусу організму. У водіїв і  пасажирів автобусів змінюються показники розумової та фізичної працездатності.

Найбільш поширеною шкідливою  домішкою повітряного середовища є  монооксид вуглецю. При вдиханні цього газу наступає швидка втомлюваність, головний біль, запаморочення, порушення сну, лабільність настрою, ослаблення пам’яті, порушення діяльності серцево-судинної системи та інших систем організму. Оксид вуглецю утворює з гемоглобіном крові стійку сполуку - карбоксигемоглобін, який блокує транспорт кисню в організм.