Ліцензування та сертифікація програмних продуктів

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

 

 

 

Кафедра ІСМ

 

 

 

РЕФЕРАТ

На тему: “ Проблеми захисту електронних видань”

З курсу “ Ліцензування та сертифікація програмних продуктів ”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОНАВ: Ст. гр. КН-23 Яворський Н. Б.   ПРИЙНЯВ: Доц. каф. ІСМ Якушев В. С.

 

 

 

 

Львів – 2009

 

ПЛАН

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Людське суспільство у міру свого  розвитку пройшло етапи оволодіння речовиною, потім енергією і, нарешті, інформацією. У первіснообщинному, рабовласницькому і феодальному періодах діяльність суспільства в цілому і кожної людини окремо була направлена, в першу чергу, на оволодіння речовиною.

На зорі цивілізації люди навчилися виготовляти прості знаряддя праці і полювання, в античності з'явилися перші механізми і засоби пересування. В середні віки були винайдені перші складні знаряддя праці і механізми.

Оволодіння енергією знаходилося  в цей період на початковому етапі, як джерела енергії використовувалися Сонце, вода, вогонь, вітер і фізична сила людини.

З самого початку людської історії  виникла потреба передачі і зберігання інформації.

Починаючи приблизно з XVII століття, у процесі становлення машинного виробництва на перший план виходить проблема оволодіння енергією. Спочатку удосконалювалися способи оволодіння енергією вітру і води, а потім людство оволоділо тепловою енергією.

В кінці XIX століття почалося оволодіння електричною енергією, були винайдені електрогенератор і електродвигун. І нарешті, в середині XX століття людство оволоділо атомною енергією, в 1954 році в СРСР була пущена в експлуатацію перша атомна електростанція.

Оволодіння енергією дозволило  перейти до масового машинного виробництва  споживчих товарів. Було створено індустріальне суспільство. У цей період відбувалися також істотні зміни в способах зберігання і передачі інформації.

У інформаційному суспільстві головним ресурсом є інформація. Саме на основі володіння інформацією про різні процеси і явища можна ефективно і оптимально будувати будь-яку діяльність.

Важливо не тільки провести велику кількість  продукції, але провести потрібну продукцію  в певний час. З певними витратами  і так далі. Тому в інформаційному суспільстві підвищується не тільки якість споживання, але і якість виробництва; людина, що використовує інформаційні технології, має кращі умови праці, робота стає творчою, інтелектуальною і так далі.

В даний час розвинені країни світу (США, Японія, країни Західної Європи) фактично вже вступили в інформаційне суспільство. Інші ж, у тому числі і Україна, знаходяться на підступах до нього.

Як критерії розвиненості інформаційного суспільства можна вибрати три: наявність комп'ютерів, рівень розвитку комп'ютерних мереж і кількість населення, зайнятого в інформаційній сфері, а також того, що використовує інформаційні і комунікаційні технології в своїй повсякденній діяльності.

Інформація сьогодні коштує дорого і її необхідно охороняти. Масове застосування персональних комп'ютерів, на жаль, виявилося пов'язаним з появою програм-вірусів, що самовідтворюються, перешкоджають нормальній роботі комп'ютера, руйнують файлову структуру дисків і що завдають збитку інформації, що зберігається в комп'ютері.

Інформацією володіють і використовують всі люди без виключення. Кожна людина вирішує для себе, яку інформацію йому необхідно отримати, яка інформація не повинна бути доступна іншим і т.д. Людині легко, зберігати інформацію, яка у неї в голові, а як бути коли інформація занесена в «мозок машини», до якої мають доступ багато людей.

Для запобігання втрати інформації розробляються різні механізми її захисту, які використовуються на всіх етапах роботи з нею. Захищати від пошкоджень і зовнішніх дій треба і пристрої, на яких зберігається секретна і важлива інформація, та канали зв'язку.

Пошкодження можуть бути викликані  поломкою устаткування або каналу зв'язку, підробкою або розголошуванням  секретної інформації. Зовнішні дії  виникають як в результаті стихійних  лих, так і в результаті збоїв  устаткування або крадіжки.

Для збереження інформації використовують різні способи захисту:

• безпека будівель, де зберігається секретна інформація;
• контроль доступу до секретної інформації;
• розмежування доступу;
• дублювання каналів зв'язку і підключення резервних пристроїв;
• криптографічні перетворення інформації;

Метою даної роботи є розкриття позитивних і негативних моментів перетворення інформації з паперових носіїв в електронні форми, описання основних способів захисту електронних матеріалів як художнього, так і наукового

Завдання:

• виявити основні джерела загрози інформації;
• описати способи захисту;
• розглянути правову сторону інформаційної безпеки;

 

ПЕРЕТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ МІЖ ПАПЕРОВИМИ ТА ЕЛЕКТОРННИМИ НОСІЯМИ

Інформація - абстрактне поняття, що має  різні значення залежно від контексту. Походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значень:

• роз'яснення; виклад фактів, подій; витлумачення;
• представлення, поняття;
• ознайомлення, просвіта.

Електронні видання є одним  з виглядів інформації.

Людина повинна зберігати важливу інформацію в деяких носіях, для подальшого її відтворення, опрацювання та розповсюдження.

Писемність — засіб передачі людської мови за допомогою знаків; наприклад алфавіт, абетка, ієрогліфіка, клинопис. Останні два види писемності використовували піктограми (ідеографічне письмо) і фонетичні символи, розташовані поруч. Так влаштована сучасна китайська писемність. Складове письмо, наприклад, японське, виникло з постійного використання знака для представлення звучання короткого слова. Найдавніші пам'ятки писемності — записи віком близько 8 тис. років, виявлені на кістках тваринах і панцирах черепах у провінції Хенань, Китай, в неолітичному поселенні. Їх вважають першими знаками писемності, на 2,5 тис. років древнішими, ніж клинописні записи знайдені в Месопотамії (біля 3,5 тис. до н. е.).

Найяскравішим прикладом паперового носія, який зберігає писемну інформацію є книга — письмовий запис, неперіодичне видання у вигляді зброшурованих аркушів друкованого матеріалу. Перші книги писали на листях, корі, полотні, шовку, глиняних табличках, шкірі і папірусі. Приблизно в 100 — 150 р. стали поширюватися кодекси або зброшуровані книги замість сувоїв. З 4 століття по 15 століття для сторінок книги стали застосовувати пергамент, зроблений з тонкої шкіри ягнят. Пергамент був замінений папером, що прийшов у Європу з Китаю, де спосіб його виготовлення був відомий ще до 105 року на основі суміші кори і коноплі. Широко доступними книги стали тільки після винаходу книгодрукування в 15 столітті. Зараз текст книги можна відтворити і зберігати у вигляді мікрофільму.

Паперові носії у вигляді  різних книг, документів, грамот, тісно  пов’язані з повсякденним життям людини, проте зберігання інформації на папері має багато обмежень основними з яких є неможливість редагування, мала швидкість обробки та малий обсяг носія, крім того написаний текст важко розповсюджувати. Вирішення цих обмежень закінчилося з винайденням ЕОМ та цифрових носіїв. Цифрова обробка інформації дала можливість в тисячі разів підвищувати швидкість обробки, можливості редагування, стали доступні можливості точного та детального зберігання, а головне, інформація не обмежується тільки символами та ілюстраціями зображень. На цифровий носії можна записати будь-яку інформацію, яка доступна людині. Основною перевагою цифрових носіїв над паперовими є їх великий обсяг збереження, основним недоліком – малий термін функціонування носія.

Перетворення інформації з паперових  носіїв в цифрові електронні форми здійснюється за допомогою посередників у вигляді пристроїв (сканер, фотокамера чи ін.) які утворюють цифрове зображення сторінок тексту, а потім за допомогою спеціальних програм ЕОМ проводиться розпізнавання окремих символів. Такий спосіб перетворення є найбільш поширеним в наші дні. Основним недоліком є ненадійні алгоритми розпізнавання, без використання яких зображення тексту в пам’яті комп’ютера залишиться без можливості ефективного редагування, перевагою є висока швидкість перетворення інформації, за рахунок сучасного обладнання для сканування чи зйомки.

Іншим варіантом, який вже відходить в минуле, є звичайний ручний набір, новим аналогом якого є можливість диктовки тексту ЕОМ, яка здатна розпізнавати звук. Набір — Технічний принцип типографіки сутністю якого є монтаж готових форм. Незалежно від того, чи є набір цифровим (комп'ютерний), металевим, чи фотографічним, в основі лежить єдиний принцип. У вузькому значенні під набором розуміють ту стадію роботи, в ході якої формується слово, рядок, абзац, відрізок суцільного тексту. Деякою мірою набір перегукується з редагуванням. Цей варіант  напряму залежить від можливостей людини набирати чи диктувати текст. Набір та диктовка вирізняються малою швидкістю, проте для них не потрібно сучасної дорогої техніки, такої як сканер чи фотокамера.

ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ЕЛЕКТРОННИХ ВИДАНЬ

Захист інформації (англ. Data protection) — сукупність методів і засобів, що забезпечують цілісність, конфіденційність і доступність інформації за умов впливу на неї загроз природного або штучного характеру, реалізація яких може призвести до завдання шкоди власникам і користувачам інформації.

Аспекти захисту інформації:

• Конфіденційність — захист від несанкціонованого ознайомлення з інформацією.
• Цілісність — захист інформації від несанкціонованої модифікації.
• Доступність — захист (забезпечення) доступу до (можливості використання) інформації. Доступність забезпечується як підтриманням систем в робочому стані так і завдяки способам, які дозволяють швидко відновити втрачену чи пошкоджену інформацію.

Проблеми правового захисту  комп’ютерної інформації зацікавили юристів провідних зарубіжних країн у 70-80-ті рр., коли почався розквіт комп’ютерної техніки. Поява і розповсюдження в 70-ті рр. компактних і порівняно недорогих персональних комп’ютерів створили можливість підключення до потужних інформаційних потоків необмеженого кола осіб, призвели до комп’ютеризації господарської і управлінської діяльності, використання комп’ютерної техніки в космічних дослідженнях, обороні, атомній енергетиці та інших сферах життя суспільства, де порушення роботи такої техніки здатне викликати аварії і навіть катастрофи з людськими жертвами і величезними економічними втратами. Крім того, поява комп’ютерних банків з інформацією персонального характеру робить неправомірний доступ до неї вельми небезпечним для прав і свобод людини.

Постало питання про контрольованість доступу до інформації та її збереження. Особливо гостро така проблема стоїть у країнах з високорозвиненими технологіями й інформаційними мережами. Традиційні заходи (організаційні, програмні, технічні) не можуть повною мірою відігравати роль стримуючого фактора. У зв’язку з цим велика увага приділяється розвитку кримінального законодавства.

Характеристика та класифікація комп’ютерних вірусів

Можна привести масу фактів, що свідчать про те, що загроза інформаційному ресурсу зростає з кожним днем, піддаючи паніці відповідальних осіб в банках, на підприємствах і в компаніях у всьому світі. І загроза ця виходить від комп'ютерних вірусів, які спотворюють або знищують життєво важливу, цінну інформацію, що може привести не тільки до фінансових втрат, але і до людських жертв.

Комп'ютерний вірус  (англ. computer virus) — програмний код, створений для заподіяння шкоди користувачу ПК: знищення і крадіжки даних, пониження працездатності комп'ютера тощо. Розрізняють файлові, завантажувальні та макро-віруси. Можливі також комбінації цих типів.

Дія вірусів

По-перше, вірус — це програма або  двійковий код, який в більшості  випадків, шкодить лише програмно, але  ніяк не апаратно. Це змінилось після  поширення Flash-пам'яті в різних пристроях  комп'ютера, яку вірус може стерти. Відновлення потребуватиме спеціального обладнання, що з практичної точки зору еквівалентно псуванню обладнання з подальшим ремонтом. Далі — вірус — це програма, спроможна до розмноження. Існують віруси, котрі не займаються нічим, крім розмноження.

Історія

Вважають, що ідею створення комп'ютерних  вірусів окреслив письменник-фантаст  Т. Дж. Райн, котрий в одній із своїх  книжок, написаній в США в 1977 р., описав епідемію, що за короткий час  охопила біля 7000 комп'ютерів. Причиною епідемії став комп'ютерний вірус, котрий передавався від одного комп'ютера до другого, пробирався в їх операційні системи і виводив комп'ютери з-під контролю людини.

В 70-х роках, коли вийшла книжка Т.Дж. Райна, описані в  ній факти здавалися фантастикою, і мало хто міг передбачати, що вже в кінці 80-х років проблема комп'ютерних вірусів стане великою дійсністю, хоч і не смертельною для людства в єдиноборстві з комп'ютером, але призвівшою до деяких соціальних і матеріальних втрат. Під час досліджень, проведених, однією з американських асоціацій по боротьбі з комп'ютерними вірусами, за сім місяців 1988 р. комп'ютери, які належали фірмам-членам асоціації, піддавались дії 300 масових вірусних атак, які знищили близько 300 тис. комп'ютерних систем, на відтворення яких було затрачено багато часу і матеріальних затрат. В кінці 1989 р. в пресі з'явилося повідомлення про знаходження в Японії нового, надзвичайно підступного і руйнівного віруса (його назвали хробаком), за короткий час він знищив дані на великій кількості машин, під'єднаних до комунікаційних ліній. Переповзаючи від комп'ютера до комп'ютера, по з'єднуючих їх комунікаціях, «червяк» спроможний знищувати вміст пам'яті, не залишаючи ніяких надій на відновлення даних.