Використання інтерактивних методів навчання на уроках інформатики

Після презентації  проблеми та чіткого формулювання проблемного  питання (його краще записати на дошці) пропоную всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов’язані з цією проблемою. Усі пропозиції записую на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань.

При цьому дотримуюсь наступних дій:

1. Під час „висування  ідей” не пропускаю жодної. Якщо  судити про ідеї й оцінювати їх під час висловлювання, учні зосередять більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж спробах запропонувати нові і більш досконалі.

2. Заохочую всіх  до висування якомога більшої  кількості ідей. При цьому підтримую  й фіксую навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час мозкового штурму не вдасться одержати багато ідей, це може пояснюватися тим, що учасники піддають свої ідеї цензурі – двічі подумають, перед тим як висловлять).

3. Кількість ідей  заохочую. В остаточному підсумку  кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники штурму мають можливість пофантазувати.

4. Спонукаю всіх учнів розвивати  або змінювати ідеї інших. Об’єднання  або зміна висунутих раніше  ідей часто веде до висунення  нових, що перевершують первинні.

5. На закінчення обговорюємо  з учнями й оцінюю запропоновані  ідеї. Для забезпечення швидкого  та ефективного включення учнів  в інтерактивну діяльність бажано  давати їм пам’ятки, які містять  опис алгоритму діяльності (послідовний  перелік дій, які вони мають здійснювати у тій чи іншій навчальній ситуації). Такі пам’ятки можна запропонувати у вигляді роздаткового матеріалу, плакатів або будь-якої наочності, використовуваної за допомогою технічних засобів навчання.

• Дискусія

Дискусії є важливим засобом  пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Досвід використання дискусій у навчанні дозволяє сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні принципи, які є спільними для будь-яких різновидів дискусії:

• проведення дискусії необхідно починати з постановки конкретного дискусійного питання;
• не слід ставити запитання на зразок: хто правий, а хто – ні в тому чи іншому питанні;
• у центрі уваги має бути ймовірний перебіг;
• усі вислови учнів мають бути у руслі обговорюваної теми;
• учитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати учнів робити те саме;
• усі твердження учнів повинні супроводжуватися аргументацією, обґрунтуванням.

При плануванні дискусії враховую кілька важливих моментів: час, необхідний для  проведення дискусії, його узгодженість з іншими видами роботи під час навчального заняття; місце, яке має давати можливість здійснювати всі необхідні пересування учнів і створювати оптимальні умови для обговорення учнями проблеми; матеріали необхідні для роботи учнів та наочного подання її результатів, письмові інструкції щодо способу виконання завдання; вміння учнів працювати в групі.

Суттєвим елементом будь-якої технології навчання в дискусії є вступна  частина, оскільки саме в ній створюється  емоційний та інтелектуальний настрій  наступної дискусії. Це своєрідне запрошення до жвавого обговорення визначеної проблеми, яке може бути здійснено у вигляді викладу проблеми, опису конкретного випадку, невеличка рольова гра, демонстрація фільму або ілюстративного матеріалу, запрошення експертів, використання останніх новин, інсценування будь-якого епізоду.

Запорукою успішності дискусії є її чітка організація, якої досягаю  завдяки кільком чинникам. По-перше, це – ретельне планування дискусії. Складання плану дає змогу  організувати як збирання учнями необхідної інформації, так і проведення самої дискусії. По-друге, чітке дотримання правил ведення дискусії всіма її учасниками. По-третє, обов’язковим є дотримання визначеного регламенту. Краще, коли час залишиться, ніж його не вистачить на колективне обговорення і підбиття підсумків. По-четверте, добре продумане й ефективно здійснене керівництво ходом дискусії з боку вчителя: надання учням часу для обмірковування питань; утримання від невизначених запитань та запитань подвійного змісту; зміну напряму думок учнів у разі відхилення їх від основної теми і мети дискусії; пояснення висловів дітей системою уточнюючих запитань; попередження надмірних узагальнень; збудження учнів до поглиблення думок та інші.

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з  певної проблеми або з суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри взаємоповаги. Тому бажано знати правила культури ведення дискусії. Учням можна запропонувати такі правила:

1. Говоріть по черзі, а не всі одночасно.

2. Не перебивайте  того, хто говорить.

3. Критикуйте  ідеї, а не особу, що їх висловила.

4. Поважайте всі  висловлені думки (точки зору).

5. Не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком, якщо хтось жартує.

6. Не змінюйте  тему дискусії.

7. Намагайтесь заохочувати до участі в дискусії інших.

У кожному класі  можна доповнити ці правила, прийняти їх після обговорення та дотримуватися  під час проведення дискусій.

• «Снігова куля»

("Два — чотири — вісім")

Використовується, коли необхідно, щоб  учасники обговорили якесь питання спершу в парах, потім у квартетах, пізніше в октетах тощо. Важливим для навчання як викладення так і вислуховування поглядів, аргументів, характеристики речей, ознайомлення з різними підходами. Переваги методу в тому, що навчає вести переговори і робити вибір. Проте слід пам'ятати, що його використання (багаторазове повторення) буде ефективним тоді, коли проблема цього варта.

Організація роботи:

• Задаю учням питання для обговорення, дискусії тощо.
• Об'єдную учнів у пари і дайте час для обговорення завдання і прийняття узгодженого рішення. Пари обов'язково мають досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.
• Об'єдную пари в четвірки, обговоривши попередньо досягненні рішення щодо поставленої проблеми. Прийняття спільного рішення є обов'язковим.
• Об'єдную четвірки в більші групи і даю час на обговорення питання, узгодження позицій і вироблення спільного рішення.
• «Коло ідей»

Метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення: ставлю дискусійне питання та пропоную обговорити його в малих групах; після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє всього один аспект проблеми, яку обговорювали; групи висловлюються по черзі, доки не буде вичерпано всі відповіді; під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей; коли всі ідеї про вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому. Потім підбиваються підсумки.

• «Акваріум»

Такий вид діяльності на уроці допоможе вдосконалити навички роботи в малих  групах. Після того як учитель об'єднав  учнів у дві-чотири групи та запропонував завдання для виконання та необхідну  інформацію, одна з груп сідає в  центр класу та утворює своє маленьке коло. Учні цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно прочитати вголос ситуацію та обговорити її у групі, використовуючи метод дискусії. Усі інші учні класу мають тільки слухати. Після закінчення 3-5-ти хвилин група займає свої місця, а клас обговорює, чи була думка аргументованою.

• «Навчаючись учусь»

Такий вид навчальної діяльності дає  можливість взяти активну участь у навчанні та передачі своїх знань  іншим людям. Після повідомлення теми та мети уроку роздаю учням картки із завданням. Їм треба ознайомитися з інформацією, що міститься на картці. Згодом необхідно ознайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Підготуватись до передання цієї інформації іншим у доступній формі.

• «Крісло автора»

Метод несе в собі реалізацію підвищення самооцінки учнів.

Організація роботи: поступаюся місцем педагога у класі на користь учня, який іде виголошувати доповідь (реферат, замітку та ін.). Учень, перебуваючи  на місці вчителя, відчуває себе достойним високої посади. Це підвищує не тільки самооцінку, а й бажання покращувати свої знання.

• Рольова гра, імітація

Мета розігрування ситуації в ролях - визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом гри.

• «Пошук інформації»

Даний метод застосовую, якщо потрібно якось пожвавити сухий, найчастіше нецікавий матеріал. Суть його в  тім, що відбувається командний пошук  інформації, що доповнює вже наявну (прочитану мною лекцію або домашнє завдання) з наступними відповідями на питання. Для груп розробляю питання, відповіді на які можна знайти в підручниках, роздавальному матеріалі, документах і т.д. Завжди визначаю час, протягом якого потрібно проаналізувати інформацію й знайти відповіді на питання.

• «Карусель»

Суть методу полягає в тому, що утворюється два кільця: внутрішнє  й зовнішнє. Внутрішнє кільце –  це сидячі нерухомо учні, а внутрішнє  – учні через кожні 30 секунд змінюються. Таким чином, вони встигають проговорити  за кілька хвилин декілька тем і постаратися переконати у своїй правоті співрозмовника.

• «Займи позицію»

Зачитую яке-небудь ствердження і  учні повинні підійти до плаката  зі словом «ТАК» або «НІ». Бажано, щоб вони пояснили свою позицію.

 

Більшість з перерахованих інтерактивних методів навчання відносяться до технологій колективного навчання, коли учням потрібно скооперуватися для виконання завдань, активної роботи на уроці, засвоєння матеріалу і вироблення навичок спілкування при дискусії й аргументації своїх позицій. Величезним плюсом даного виду навчальної діяльності є залучення абсолютно всіх учнів класу у спільну роботу. Труднощі полягають в умінні організувати роботу учнів і привчити їх до такої роботи як постійної. Звичайно, це не все, що можна використовувати. На основі цих методів можна будувати інші, або придумувати щось принципово нове, у цьому і полягає перевага інтерактивного навчання.

У впровадженні інтерактивних методів  існує низка типових проблем, з якими стикається велика кількість учнів. Головною проблемою визначаю те, що учень часто немає власної думки, а якщо й має, то боїться висловлювати її відкрито, на весь клас.

Часто школярі не вміють слухати  інших, об'єктивно оцінювати їх думку, рішення. Учень не готовий у процесі  обговорення змінювати свою думку, іти на компроміс. Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи. Нерідко тут виникають труднощі й у малих групах: лідери намагаються «тягнути» групу, а більш слабкі учні відразу стають пасивними.

За умови вмілого впровадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії з колективом, навичок проведення чи підтримки дискусії, обговорення запропонованих тем.

Тільки впроваджуючи інтерактивні методи навчання учні набуватимуть культури дискусії; вироблятимуть у собі вміння приймати спільні рішення; покращать уміння спілкуватись, доповідати; якісно зміниться рівень сприйняття учнями української літератури – він набуде особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам'ятати" стане основним "обдумати", "застосувати".

На завершення треба зауважити, що використання інтерактивних методів  навчання накладає вето на позицію "я  вчитель (тобто я вище), а ви учні (тобто ви нижче)". Поділ на касти  залишився в минулому, а сьогодні нами керує взаємонавчання – учителя в учнів, учнів у вчителя. Адже рівень кваліфікованості педагога залежить від рівня освіченості його учнів.

Інтерактивність у навчанні легко  пояснити такою словесною конструкцією, виведеною досвідом педагогів і психологів ще в античні часи:

Те, що я чую, я забуваю;

Те, що я бачу й чую, - я трохи  пам'ятаю;

Те, що я чую, бачу й обговорюю, - я починаю розуміти;

Коли я чую, бачу, обговорюю й  роблю - я набуваю навичок;

Коли я передаю знання іншим  - стаю майстром.

 

Приклади застосування інтерактивних методів 

на різних етапах уроку

Існує велика кількість різних методів, способів чи прийомів, які дозволяють активізувати активність учнів на уроці  для кращого засвоєння матеріалу, розвитку практичних навичок чи творчих здібностей, виховання позитивних якостей та формування моральних цінностей. Однак основним структурним елементом навчального процесу був та залишається урок. І дотримуватися вимог до його проведення я, як молодий спеціаліст, зобов’язаний.

Отже, розгляну основні структурні етапи уроку, які зустрічаються  на більшості занять, незалежно від  типу самого уроку.

 

 

• Мотивація навчальної діяльності

На  початку уроку важливо  створити в учнів певний рівень мотивації  для подальшої активної та результативної діяльності на уроці. Слід учнів зацікавити, пробудити в них інтерес до вивчення даної теми, переконати в практичній, теоретичній чи соціальній значимості виучуваного матеріалу. Для цього іноді застосовую вступну презентацію з теми, створення проблемної ситуації, ситуації успіху.