Нормирование труда на предприятии

Укрупнені засоби припускають розчленування  трудового процесу до комплексів прийомів і операцій. Необхідний час  встановлюється на основі укрупнених нормативів і типових норм.

З перегляду чинників, які впливають  на величину норми, неважко зробити  висновок, що встановлення якісної  норми — процедура досить складна. Успіх розв'язання цього завдання значною мірою залежить від того чи правильно обраний спосіб встановлення норми.

Розрізняють методи нормування і способи  встановлення норм. Метод нормування визначає, яку методичну і розрахункову основу обрано для встановлення норми  затрат праці тим чи іншим способом.

Спосіб встановлення норми показує, на підставі якої інформації та яким шляхом її визначено.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ2. Проектно-розрахункова частина

2.1 Цілі та задачі вивчення трудових процесів

Більшість задач, пов'язаних з проектуванням організації  праці та її нормування, вирішується  виходячи з інформації, одержуваної  в результаті досліджень трудових процесів.

Дослідження трудового процесу припускає аналіз всіх його характеристик , впливаючих на витрати праці і ефективність використовування виробничих ресурсів. Вивчаються конструктивно-технологічні параметри устаткування, його відповідність продукції, що виготовляється, і ергономічним вимогам; професіонально-кваліфікаційні, психофізіологічні і соціальні характеристики працівників; умови праці, вживана технологія, організація робочого місця, його обслуговування. Виходячи з цілей дослідження використовування вибираються методи отримання та обробки інформації.

При організації праці найбільше значення мають два визначення фактичних витрат часу на: 1) виконання елементів операцій (трудових рухів, дій, прийомів і т.д.); 2) встановлення структури витрат часу на протязі робочої зміни або її частини.

Визначення тривалості виконання  елементів операцій необхідне для  розробки нормативів часу, вибору найраціональніших  методів праці, встановлення складових  норм часу, аналізу якості норм і  нормативів. Дані про структуру витрат робочого часу використовуються при  розробці нормативів часу обслуговування робочого місця і підготовчо-завершального  часу, оцінці ефективності використовування робочого часу, аналізі існуючої організації  праці і виробництва.

Дослідження трудових процесів повинне проводитися з урахуванням  того, що час, що витрачається на виконання  елементу операції або певного виду робіт, залежить від безлічі організаційно-технічних  і психофізіологічних чинників, які  звичайно не піддаються повному контролю. Зокрема, вимірювання тривалості одного і того ж елементу операції в одних  і тих же умовах дає ряд величин, в більшості випадків не співпадаючих один з одним, тобто результати даного вимірювання складатимуть варіаційний ряд. Тому для отримання достовірних висновків про тривалість елементів операцій і структуру витрат робочого часу повинні використовуватися такі методи організації і обробки спостережень, які дозволяють враховувати характер вірогідності досліджуваних процесів. Для отримання необхідної інформації з мінімальними витратами вельми важливе обґрунтування кількості спостережень.

Методи дослідження трудових процесів можуть класифікуватися по: меті дослідження, кількості спостережуваних  об'єктів, способу проведення спостереження, формі фіксації його даних і т.д.

Відповідно до мети дослідження  виділяють наступні методи: хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж.(рис.2)

Рис. 2 Методи вивчення затрат робочого часу

2.2 Методи вивчення  витрат робочого часу

Дослідження трудових процесів проводяться для визначення структури  операції і витрат робочого часу, раціоналізації прийомів і засобів праці, виявлення  причин невиконання норм, нераціональних витрат і втрат робочого часу, отримання  даних про чинники, які впливають  на час виконання елементів операцій, розробки нормативних матеріалів, оцінки якості норм і нормативів, а також  для вирішення ряду інших задач.

У загальному випадку дослідження  трудового процесу припускає  аналіз усіх його характеристик, які  впливають на витрати праці і  ефективність використання виробничих ресурсів. Вивчаються конструктивно-технологічні параметри обладнання, його відповідність  продукції, що виготовляється, і ергономічним вимогам; професійно-кваліфікаційні, психофізіологічні  і соціальні характеристики робітників; умови праці, яка застосовується технологія, організація робочого місця, його обслуговування і т. под. Виходячи з мети дослідження, вибираються  засоби отримання й обробки інформації. Критерієм оптимальності є мінімум  сумарних витрат, пов'язаних з отриманням необхідної інформації та її наступним  використанням.

Під час нормування праці  найбільше значення має вирішення  двох задач, зв'язаних з дослідженням трудових процесів. Перша полягає  у визначенні фактичних витрат часу на виконання елементів операцій (трудових рухів, дій, прийомів і т. под.). Друга – у встановленні структури  витрат часу протягом робочої зміни  або її частини.

У відповідності з метою  дослідження виділяють наступні засоби: хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж.

Хронометраж служить для  аналізу прийомів праці і визначення тривалості елементів операцій, що повторюються.

Фотографія робочого часу застосовується для встановлення структури  його витрат протягом робочої зміни  або її частини.

Фотохронометраж застосовується для одночасного визначення структури витрат часу тривалості окремих елементів виробничої операції.

За кількістю об'єктів, що спостерігаються, розрізняють індивідуальні, групові, маршрутні спостереження.

Хронометраж може бути безперервним (за поточним часом), вибірковим і цикловим. Під час проведення хронометражних спостережень за поточним часом всі  елементи роботи досліджуються в  порядку їх виконання.

Залежно від об’єкта спостереження  теорія нормування праці рекомендує такі види класифікації затрат часу: працівника, роботи устаткування, тривалості виробничого  процесу.

Для зручності систематизації затрат робочого часу користуються умовними буквеними позначеннями (символами). Це дозволяє прискорити запис спостережуваного трудового процесу, а також користуватися  символами при складанні розрахункових  формул, розв'язуванні задач та прикладів, користуванні комп'ютером тощо. Щоправда за відсутності єдиного стандарту  позначень елементів робочого часу ускладнюється порівняльний аналіз затрат часу на різних підприємствах, у різних галузях народного господарства. Не дотримуються єдиної індексації елементів  робочого часу й деякі літературні  джерела, в тому числі підручники.

2.3 Роль , сутність  хронометражу для вивчення прийомів  та методів праці та розробки  нормативів часу

Хронометраж – метод спостереження  і замірів безпосередньо на робочому місці затрат оперативного часу на багаторазово повторюваних операціях. Якщо при індивідуальній фотографії робочого часу передбачується спостереження  всіх без виключення затрат робочого часу на протязі, як правило, зміни, то при хронометражі об’єктом вивчення є лише основний і допоміжний, тобто  оперативний час.

Хронометражем досягаються  наступні основні цілі: накопичення  даних про тривалість окремих  елементів оперативного часу, що приймаються  при розрахунку технічно обгрунтованих норм, зокрема на основі таких даних побудовані нормативи допоміжного часу, основного ручного, основного машинно-ручного і ін.; встановлення технічних норм часу на операції, що не підлягають нормуванню розрахунковим методом; наприклад, на збірних, монтажних, слюсарних роботах; вивчення прийомів і методів роботи кращих робітників з метою широкого поширення їх виробничого досвіду; з метою синхронізації часу на виконання окремих операції в поточному виробництві. Об’єктом хронометражу, як правило, є виробнича операція.

Хронометраж проводиться  з допомогою різноманітних вимірювальних  пристроїв – секундомірів і хронометрів, хронографів і спеціальної фото- і кіноапаратури. Техніка його проведення складається з наступних основних етапів: підготовка до хронометражу; безпосереднє спостереження і заміри часу; обробка отриманих даних, їх аналіз і висновки. В процесі підготовки спостерігач повинен попередньо повідомити робітника про проведення спостережень і пояснити їх. Окрім цього спостерігач ознайомлюється з обладнанням, організацією і обслуговуванням робочого місця, на котрому буде виконуватись операція, що вивчається. Виконання операції доручається робітнику відповідної кваліфікації і з середньою продуктивністю праці, якщо хронометраж не ставить цілі вивчення і поширення методів роботи передовиків виробництва. Перед початком хронометражу необхідно організувати роботу таким чином, щоб робітник був забезпечений всім необхідним і його робоче місце було в порядку.

Хронометраж складається  з наступних етапів:

1. Підготовка до спостереження  (розчленовування операції на  елементи, заповнення спостережливого  листа, підготовка робочого місця).

2. Спостереження (вимір  часу виконання елементів операції, що вивчається, і запис тривалості  кожного елементу).

3. Обробка хронометричних  спостережень (визначення розрахункової  тривалості кожного елементу  операції і операції в цілому).

4. Аналіз результатів  обробки, виводи, розробка заходів,  спрямованих на зменшення витрат  часу.

 

 

 

 

 

Прмер

 

 

2.4 Сутність і  значення метода моментних спостережень

Метод моментних спостережень ґрунтується на використанні теорії ймовірності та таблиць випадкових чисел, коли спостерігач через нерівні проміжки часу (моменти) фіксує те, що відбувається на робочих місцях в обраній зоні спостереження. За цього методу значно зростає кількість спостережуваних об'єктів (працівників, верстатів, машин), поліпшується оперативність одержання потрібної інформації, забезпечується достатня точність результатів спостереження.

        Підготовка  до спостереження складається  з обрання об'єкта дослідження  та ознайомлення з ним, планування  маршруту обходу спостерігачем  зони спостереження, визначення  кількості моменто-спостережень, попереднього заповнення спеціального бланка.

        Необхідна  кількість моментоспостережень визначається за формулами (таблицями, складеними на підставі цих формул), виведеними із застосуванням математичної статистики. Метод моментних спостережень робочого часу - реєстрація в невизначені періоди часу діяльності одного або декількох виконавців з метою аналізу рівня зайнятості.

Так як метод безпосередніх  замірів, вимагає великих витрат на їх проведення, то в разі, коли передбачається охопити велику число об'єктів  доцільні так звані моментні спостереження.

 

Характерною особливістю  методу моментних спостережень є те, що спостерігач не знаходиться безперервно на робочих місцях, а відвідує їх періодично через випадкові інтервали часу. За допомогою моментних спостережень можна аналізувати структуру робочого часу практично на будь-якій кількості об'єктів.

Спостереження проводять, послідовно обходячи вибрані робочі місця і  відзначаючи на фіксажних пунктах  умовними знаками в спостережній аркуші вид діяльності. Якщо є спеціальні лічильники моментів, лист спостережень не застосовують.

За результатами моментних спостережень можна:

1.Визначити ступінь використання  робочого часу великим числом  виконавців і ступінь використання  в часі великої кількості обладнання.

2.Вивчити структуру і  встановити питому вагу і абсолютні  значення окремих елементів витрат  робочого часу виконавця.

3.Встановити причини і  визначити питому вагу і абсолютні  значення простоїв робочих та  обладнання і розробити заходи  щодо їх усунення.

4.Проаналізувати стан організації праці та розробити заходи щодо їх вдосконалення.

5.Отримати необхідні вихідні дані для розробки нормативів підготовчо-заключного часу, часу обслуговування робочого місця, а також норм обслуговування.

Щоб забезпечити достовірність  отриманих результатів, які повинні  відображати дійсне використання робочого часу, необхідно дотримуватися таких  умов:

• спостереження тих чи інших витрат робочого часу повинні бути випадковими і однаково можливими;
• кількість спостережень має бути достатньо великим, щоб достовірно характеризувати спостережуване явище в цілому.

     Обсяг спостережень визначають, використовуючи правила статистики для вибіркових обстежень.

2.5 Фотографія робочого дня, порядок проведення й опрацювання даних

Фотографія робочого часу як метод дослідження складу й  черговості витрат часу ґрунтується  на спостереженні та вимірюванні  всіх без винятку витрат робочого часу. Тому спостерігач фіксує не тільки корисні, але й некорисні витрати  часу і його втрати незалежно від  причин. Залежно від об'єкта спостереження розрізняють такі види фотографування:

- фотографія використання часу працівників (індивідуальна, групова, бригадна, самофотографія). Під час індивідуальної фотографії спостерігач визначає використання часу одним працівником протягом робочої зміни або іншого періоду. Самофотографію здійснює сам працівник, який фіксує величину втрат робочого часу, а також причини їх виникнення.

- фотографія часу роботи і перерв у роботі устаткування;

- фотографія виробничого  процесу. 

   Метою проведення  фотографування затрат робочого  часу є:

- дослідження змісту, черговості і тривалості всіх наявних витрат робочого часу;

-  складання фактичного балансу робочого часу та виявлення втрат та недоцільних витрат і їх причин;