Нормирование труда на предприятии

-  визначення ступеня завантаженості робітника, устаткування;

- отримання замірів для нормування підготовчо-завершальних операцій, часу на обслуговування робочого місця, відпочинку та особистих потреб;

- виявлення прогресивних  прийомів та методів праці  для більш ґрунтовного їх вивчення  та впровадження [4].

Проведення спостереження  методом фотографії робочого часу складається  з таких етапів:

• підготовка до спостереження;
• спостереження з фіксацією замірів та обставин, що безпосередньо впливають на склад і тривалість операцій;
• обробка результатів спостереження;

 

Аналіз результатів спостереження та висновки. Етап підготовки забезпечує подальшу ефективність спостереження, оскільки має запобігати всім невизначеностям та збоям у роботі спостерігача в процесі проведення фотографії. Він починається за кілька днів до здійснення спостереження.

Підготовка починається  із складання плану проведення фотографії з уточненням мети, визначенням засобів  проведення та конкретної зміни при  багатозмінному графіку.

Вибір об'єкта спостереження  відповідає поставленій меті: це може бути нове робоче місце, новий технологічний  процес, для яких тільки встановлюють норму праці, або робочі місця, що вже досить довго функціонують, технологічні процеси, для яких виникла необхідність удосконалення організації виробництва  і праці, перегляду норм.

При фотографуванні робочого часу вивчають всі без винятку  витрати робочого часу виконавця (виконавців) протягом повного робочого дня (інколи — частини робочого дня). Об'єктом  спостереження може бути один робітник, який має високу (але не рекордну) продуктивність праці та якість продукції, група робітників або робоча бригада.

Етап підготовки починається  з вибору та підготовки самого спостерігача до проведення спостереження. Він повинен  знати виробничий процес, склад трудового  процесу, поділ окремих операцій за функціями (основні, допоміжні, випадкові  і т. ін.) у виробництві продукції, вміти відрізнити нормальний темп праці  від прискореного чи сповільненого, володіти вимірювальними засобами та методиками фіксації часу в процесі  спостереження, мати необхідні вимірювальні засоби та прилади, заготувати бланки для фіксації відрізків спостереження.

За кілька днів до спостереження  слід вибрати конкретне робоче місце. Спостерігач повинен ознайомитися з цим робочим місцем: отримати повне уявлення про роботу техніки, організацію виробництва і праці, стан устаткування, зміст трудових операцій, доцільність застосування конкретних інструментів, оснащення, вимірювальних приладів.

У разі необхідності слід встановити раціональний маршрут переміщення  спостерігача (при маршрутній фотографії) чи місце пікетного посту (при  пікетній фотографії), слід вибрати  таке місце знаходження спостерігача (фіксажний пункт), де він не заважав  би праці робітника чи бригади.

У процесі ознайомлення з  робочим місцем спостерігач повинен  спілкуватися з робітником (бригадою) для роз'яснення мети і завдань  запланованого спостереження, відповісти на запитання, разом виявити недоліки умов праці на даному робочому місці. Тобто має проводитись попередня  підготовка робітників до спостереження  за їхньою працею, інструктаж про порядок  надання потрібної інформації, а  при самофотографії ще слід навчити виконавців правильно фіксувати у бланку спостереження витрати часу на трудові операції. Для цього трудовий процес потрібно заздалегідь розкласти на трудові операції, трудові дії та рухи (з визначеними фіксажними точками) і дати умовні скорочені позначення для кожної.

На етапі підготовки слід розробити основний документ спостереження  — бланк спостереження, де помістити  скорочену характеристику об'єкта спостереження  та опис змісту дій, що спостерігаються, визначити спосіб запису замірів  часу (графічний, цифровий, змішаний).

На етапі проведення спостереження  спостерігач приходить на вибране  робоче місце за 20—25 хвилин до початку  спостереження, щоб подивитись як підготовлені до роботи робоче місце та устаткування, зайняти зручне місце, щоб мати в  полі зору всі дії робітника (бригади) і не відволікати його від роботи запитаннями. Винятком може бути випадок, коли спостерігач самостійно не зможе  встановити причину виконання нетипової  роботи або простою.

До початку зміни у  бланку спостереження спостерігач  записує: прізвище, ім'я та по батькові робітника (членів бригади), спеціальність  (професію), розряд, стаж загальний і на даній роботі, фіксує характеристику сировини, устаткування, готової продукції, її якість.

Протягом робочого часу в  бланку спостереження фіксується все, що відбувається на робочому місці. Сама техніка запису залежить від об'єкта спостереження та виду фотографії робочого часу.

На етапі аналізу та висновків складається «Нормативний баланс робочого часу» на основі вилучення  з фактичного балансу всіх зайвих витрат часу та прямих його втрат. Потім  виконується аналіз поліпшень.(рис.3)

Аналіз результатів спостереження  включає: — встановлення коефіцієнта  зайнятості робітника протягом зміни: як відношення суми тривалості виконання  основної роботи (Тос), допоміжної роботи (Тдоп), підготовчо-завершальної роботи (Тпз), обслуговування робочого місця (Тобс) та відпочинку (Тві ) і особистих потреб (Т ) до всього робочого часу як тривалості зміни [Тзм)( 2.5.1)

(2.5.1)

Коефіцієнт втрат робочого часу, пов’язаний з недоліками в техніці і технології та втрат внаслідок порушень трудової дисципліни (К втрат),(2.5.2)

(2.5.2)

Виходячи з цього, визначають резерви зростання продуктивності праці за рахунок усунення втрат  та непродуктивних затрат робочого часу (2.5.3)

(2.5.3)

Фотографія часу використання обладнання — це спостереження за його роботою і перервами в  ній з метою одержання даних  для обґрунтування затрат часу на обслуговування (одним робітником або  групою робітників).

   Фотографія виробничого  процесу — це одночасне вивчення  затрат робочого часу виконавців, часу використання устаткування  і режимів його роботи. Спостереження може виконуватися двома спостерігачами: один спостерігає за робітниками, інший — за устаткуванням.

Затрати робочого часу	Фактичний баланс		Аналіз затрат робочого часу		Проектувальний баланс
	в.	%	дійсно необхідних	зайвих	хв.
Час підготовчо заключних робіт	42	6	42		42	б
Час основний роботи	275	39,3			388	55,5
Час допоміжних робіт	95	13,6	80	15	80	П.4
Час регламентованих перерв	55	7,8	40	15	40	5,7
Втрати часу:
залежні від працівника	35	5		35
не залежні від працівника	198	28,3	150	48	150	21,4
Усього	700	100	-	-	700	100

Рис. 3 Баланс робочого часу

 

 

 

 

 

Розділ 3. Економічна ефективність

3.1 Сутність економічної  ефективності

Економі́чна ефекти́вність — це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до доходів. Наприкінці 90-х XX ст. налічувалося до 60 факторів зростання ефективності виробництва, які належать до системи продуктивних сил. Крім цього, існує сукупність факторів зростання продуктивності праці, що належать до економічної власності (впровадження нових форм і систем заробітної плати, розподіл прибутків, вдосконалення старих і поява нових форм власності, податкова система), її взаємодії з продуктивними силами, а також фактори, які характеризують вплив господарського механізму, організаційно-економічних відносин, надбудови (вдосконалення законодавства, політичної системи, підняття моралі тощо) на зростання продуктивності праці. Фактори, що належать до продуктивних сил, групуються залежно від рівня технічної озброєності праці, розвитку науково-технічного прогресу, глибини спеціалізації, кооперації праці, інтенсивності, ступеня розвитку сутнісних сил людини, її здібностей тощо. Тому зростання продуктивності праці є лише іншим вираженням економії робочого часу, дії відповідного закону.

3.2 Ефективність  заходів

Аналіз використання робочого часу передбачає розрахунки трьох відносних  показників (коефіцієнтів):

1) ефективного використання змінного робочого часу К1;

2) несхованих утрат (явних) утрат робочого часу К2;

3) схованих утрат робочого часу К3.

     Коефіцієнт  ефективного використання робочого  часу визначається по формулі:

К1= (Тпз після +  Топ + Тоб після +Тотл після) /Тсм,    

Коефіцієнт несхованих (явних) утрат робочого часу визначається по формулі:

К2= [ (Тнр до  + Тптд до  ) - (Тотл після - Тотл до )] / Тсм  

Коефіцієнт схованих утрат  робочого часу визначається по формулі:

К3 = [ (Тпз до  - Тпз після ) + (Тоб до  - Тоб після )] / Тсм,      

Сума трьох коефіцієнтів (К1+К2+К3) повинна приблизно дорівнювати  одиниці.                          

Можливе ущільнення робочого часу внаслідок усунення усіх видів  утрат (К4) можна розрахувати по формулі:

К4= 100*(К2+К3) / 100 - (К2-К3) ,                             

де показники К2 і К3 виражаються у відсотках.

Приріст продуктивності праці  визначається по формулі:

П = Эч*100 / Чср - Эч,                       

де П - приріст продуктивності праці, %

Эч - відносна економія (вивільнення) чисельності працівників;

Чср - среднесписочная чисельність працівників .

Відносна економія (вивільнення) чисельності працівників визначається по формулі :Эч = Чср*П / 100+П,                        

де П- це можливий ріст продуктивності праці в результаті удосконалювання  НОТ.

   Умовно-річна економія  заробітної плати від вивільнення  (економії) чисельності складе:

Эг = Эч * Зср * (1 + L / 100),                                  

де Эг - економія заробітної плати від економії чисельності, грн.

Эч - відносна економія чисельності працівників, чіл.

Зср - середньорічна заробітна плата токаря , грн.

(основна і додаткова)

L - відрахування на соціальне  страхування, %

Розрахувавши ефективність заходів щодо НОТ, слід зазначити, що їхнє впровадження сприяє значному ростові  продуктивності праці, унаслідок вивільнення  чисельності працівників скорочуються витрати по оплаті праці, що сприяє економії фонду оплати праці і  підвищенню матеріального і морального стимулювання працівників.   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури