Економічно активне населення України

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ                                                                                                                    3

Розділ 1. Економічно активне  населення                                                           4

1.2. Зайняті економічною діяльністю                                                                      6

1.3. Безробітне  населення                                                                                   8

Розділ 2. Економічно активне населення України                                            11

2.1. Державна політика  зайнятості в Україні                                                    12

 2.2. Безробіття в Україні                                                                                    14

Висновки                                                                                                             18

Список використаних джерел                                                                            19

Додаток А                                                                                                            20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Економічно  активне населення, або робоча сила, відповідно до методики МОП, — це населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили на ринку праці. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою належать чітко визначені групи людей.

У середньому в світі 100 працездатних людей забезпечують своїм заробітком 70 дітей і пенсіонерів. У країнах, що розвиваються такий  показник часто становить 100 на 100 , тоді як у Японії - 100 на 41 . В Україні , Білорусії, Росії , в країнах Балтії демографічне навантаження приблизно дорівнює середньосвітовий .

Частка економічно активного  населення варіює по країнах. У розвинених країнах Заходу економічно активно  близько 70 % всіх трудових ресурсів . Подібна  ситуація пов'язана насамперед з  безробіттям . Вона досягає іноді 10 і більше відсотків трудових ресурсів . Ще менше частка економічно активного населення країнах - 45-55 %. Це пов'язано із загальною економічною відсталістю , недоліком робочих місць , труднощами залучення жінок у виробництво при переважанні багатодітних сімей , великими масами молоді, яка вступає в працездатний вік .

Для оцінки реальних обсягів  та зміни економічної активності, зайнятості та безробіття населення  органами державної статистики в  Україні з 1995 р. проводяться щорічні, а з 1999 р. — щоквартальні обстеження домашніх господарств з питань економічної активності за методикою, рекомендованою Міжнародною організацією праці.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Економічно активне населення

 

Економічно  активне населення складається  з населення обох статей, яке впродовж певного періоду часу забезпечує пропозицію робочої сили для ринкового виробництва товарів та послуг, а також деяких видів неринкового виробництва, що входять до Системи національних рахунків і є економічною діяльністю.

Основні визначення та поняття щодо економічної активності населення розроблені за рекомендаціями МОП та 13-ї Міжнародної конференції статистиків праці від 29 жовтня 1982 року з урахуванням національних особливостей та чинної нормативно-правової бази. Такий підхід забезпечує можливість здійснення міжнародних порівнянь для оцінки розвитку робочої сили й аналізу виконання ратифікованих Україною міжнародних конвенцій МОП та ООН у сфері соціально-трудових відносин.

До складу економічно активного населення входять  тільки ті особи, які займались економічною діяльністю або шукали роботу і були готові приступити до неї, тобто класифікуються як „зайняті” або „безробітні”.

З урахуванням  рекомендацій МОП та вікової структури  зайнятого населення економічну активність населення в Україні  визначають щодо осіб  обох статей віком від 15 до 70 років включно.

Відповідно  до міжнародних стандартів передбачено  два уточнюючі показники економічно активного населення:

– звичайно активне  населення;

– населення, активне  в даний період.

Концепція „звичайної активності” базується на критерії „основного виду активності” впродовж тривалого періоду часу, наприклад року. У випадках, коли зайнятість має нерегулярний характер (неповний робочий день, тиждень), основну активність визначають з урахуванням кількості днів зайнятості чи безробіття. В рамках концепції „звичайної активності”допускається, що особи, віднесені до безробітних, упродовж року можуть мати яку-небудь роботу.

Населення, активне у даний момент (або робоча сила) показує поточну ситуацію на ринку праці відносно економічної активності населення. Це миттєва фотографія зайнятості та безробіття впродовж конкретного обстежуваного періоду (тиждень, місяць, день).

У рамках національної концепції економічно активного  населення застосовують поняття  „населення, активне у даний період” стосовно короткого періоду часу –  обстежуваного тижня.

Концепція економічної  активності або робочої сили передбачає віднесення осіб до однієї з трьох  взаємовиключних категорій, у залежності від характеру їхньої діяльності впродовж короткого обстежуваного періоду, з урахуванням правил пріоритетності: зайняті, безробітні та особи, які є поза робочою силою, тобто економічно неактивні . Відповідно до цих правил зайнятості надається перевага перед безробіттям, а безробіттю – перед відсутністю економічної активності. Цей зв'язок можна представити так:

Н=Еа+Ен,

(1)

де:

Н – кількість населення у віці 15–70 років;

Еа – кількість економічно активного населення (робоча сила) у віці   

     15–70 років;

Ен – кількість економічно неактивного населення (поза робочою силою) у віці  15–70 років.

Еа = З+Б

(2)

де:

З –  кількість  зайнятого населення у віці 15–70 років;

Б – кількість безробітного населення (за методологією МОП) у віці      

15–70 років.

Для характеристики економічно активного населення  у міжнародній практиці застосовують методи групувань, які умовно можливо об'єднати за двома типами: загальнодемографічні та соціально-економічні.

Загальнодемографічні  групування стосуються не тільки економічно активного населення (зайнятих і безробітних), але й усього населення. До цього типу групувань у національній статистичній практиці належать групування:

– за статтю та віком;

– за місцем проживання та типом місцевості (міська, сільська) на основі адміністративно-територіального  устрою країни;

– за рівнем освіти.

Соціально-економічні групування стосуються безпосередньо економічно активного населення та характеризують його місце у процесі економічної діяльності. Характерним прикладом такого групування є Міжнародна класифікація статусу зайнятості. На основі абсолютних даних про кількість економічно активного, зайнятого та безробітного населення як за окремими статево-віковими групами, так і для всієї сукупності осіб віком 15–70 років розраховують рівні економічної активності, зайнятості та безробіття. Названі рівні можливо розраховувати по відношенню до:

– загальної  кількості населення;

– кількості  економічно активного населення.

У національній статистичній практиці рівні економічної  активності та зайнятості зазвичай розраховують по відношенню до всього населення    відповідного віку, а безробіття – до економічно активного населення.

 

1.2. Зайняті економічною діяльністю

 

Зайнятість  характеризує кількість  працюючих осіб. Роботою вважають будь-яку діяльність у межах виробництва, визначених СНР, і охоплює все ринкове виробництво та деякі види неринкового виробництва. Оскільки поняття зайнятості досить широке, облік кількості зайнятих доповнюють даними про робочий час.

У відповідності  до концепції робочої сили міжнародне визначення зайнятості базується на короткому звітному періоді (один день чи тиждень) і на принципі, згідно з яким особа, щоб бути віднесеною до зайнятих, повинна протягом звітного періоду виявляти певну економічну активність. Міжнародні стандарти дають уточнення, що під поняття „певна робота” підпадає робота, яку виконують протягом не менше однієї години. Це означає, що роботи, виконаної протягом однієї години у сфері економічної діяльності, вже достатньо, щоб особа була віднесена до числа зайнятих.

З урахуванням  міжнародних підходів і національних особливостей зайнятими економічною діяльністю (далі – зайняте населення) вважають осіб віком 15–70 років, які впродовж обстежуваного тижня:

– працювали хоча б 1 годину:

·     за наймом за винагороду в грошовому чи натуральному вигляді, індивідуально (самостійно), у окремих громадян або на власному (сімейному) підприємстві;

·     працювали  безкоштовно на підприємстві, у власній справі, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому  селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності;

– особи, які були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (власну справу), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з незалежних від них особисто обставин.

Критерій  однієї години у визначенні зайнятості призначений охопити всі види зайнятості, які можуть існувати в країні, включаючи також короткострокову, випадкову роботу та інші види нерегулярної зайнятості. Також цей критерій має принципове значення з точки зору визначення безробіття як ситуації, коли робота відсутня взагалі. У концепції робочої сили визначення зайнятості та безробіття тісно взаємопов’язані, оскільки якщо збільшити мінімум часу для віднесення до зайнятих, тоді безробіття не буде означати повної відсутності роботи.

Зайнятість  означає не тільки роботу за заробітну  плату (за наймом), але також і  заради одержання прибутку чи сімейного  доходу на власному підприємстві, включаючи  виробництво в особистому селянському  господарстві з метою  ринкової реалізації  виробленої продукції.

До складу зайнятого  населення не включають осіб, які виконують неоплачувану громадську чи добровільну роботу, та осіб, які виконують тільки домашні обов’язки. Громадська добровільна діяльність не є економічним видом діяльності та має три визначальні риси: а) не повинна оплачуватись; б) виконується за власним бажанням, без примусу, на відміну, наприклад, від строкової військової служби; в) виконується для організації, громади чи особи, з якою відсутні родинні зв’язки, поза власним домашнім господарством.

У рамках концепції  робочої сили зайнятості надається  перевага перед будь-яким іншим видом активності/неактивності.

 

1.3. Безробітне  населення

 

З 1991 по 1995рр. єдиним джерелом інформації про безробіття в Україні був адміністративний облік безробітних державною службою зайнятості. Однак, як свідчить міжнародний і вітчизняний досвід, за допомогою в пошуках роботи до служб зайнятості переважно звертаються менш конкурентоздатні на ринку праці особи, соціально вразливі категорії населення, які становлять меншу частку загальної кількості непрацюючих. Чимало безробітних психологічно не схильні чи взагалі не бажають реєструватися на біржах праці і покладаються в пошуках роботи на власні сили, друзів, родичів.  

Зареєстровані безробітні згідно з чинним законодавством – це громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнають також інвалідів, які не досягли пенсійного віку, не працюють і зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Адміністративні дані державної служби зайнятості не дозволяють визначити загальний  обсяг безробіття на ринку праці, оскільки не включають осіб, які шукають роботу самостійно.

Показник  зареєстрованого безробіття стосується лише категорії населення, що звертається за допомогою в пошуках роботи й отриманні  соціальних послуг до державної служби зайнятості. Зазначений показник    використовують для оцінки поточної ситуації у сфері соціального захисту населення від безробіття на територіальному рівні (область, місто, район) таздійснення оперативного моніторингу ефективності реалізації соціальних програм захисту населення від безробіття, розробки програм зайнятості та соціально-економічного розвитку країни та регіонів, прогнозування тощо.

У відповідності  з концепцією робочої сили безробіття трактують як ситуацію повної відсутності  роботи.