Охорона праці та зовнішнього середовища

   Лінії модельних  особливостей наносяться на креслення  вихідної модельної конструкції  і будуються первинні шаблони  (лекала) виробу. На цьому етапі  робіт визначається економічність  конструкції, розраховується площа лекал, виконується розкладка у масштабі 1:10, визначаються відсоток між лекальних випадків. Розкладка подається до пояснювальної записки. На розкладці вказують такі дані : назва виробу, зріст, розмір, назва матеріалу, направлення ворсу в розкладці, засіб настилання, кількість виробів у розкладці, ширина та довжина розкладки, відсоток між лекальних випадів. Після розробки розкладки виготовляється зразок моделі. Після розробки виготовлену модель приймає виробник проекту. Після примірки виробу на фігурі коректується креслення конструкції і вносяться зміни в шаблони (лекала) виробу

 

4. Робоча документація

 

   Заключним етапом  проектування нової моделі виробу  є розробка робочої документації.

   Розробка робочої  документації виконується для  дослідного зразка (партії) в п’яти етапах, потім для установочних серій (в два етапи) і далі на виріб серійного чи масового виробництва.

   Оформлення технічної  документації на базові конструкції  одягу :

• оформлення креслення деталей;
• оформлення креслень технічного розмноження лекал;
• оформлення зборочних креслень;
• оформлення специфікації;
• оформлення пояснювальної записки.

   В швейній промисловості  робочої документації можна віднести  оформлення технічного опису  моделі.

   Більшість форм  технічного опису заповнюється  на стадії розробки ескізного проектування. При проектуванні відомчого і виробничого одягу цей етап проектування представлений найбільш повно, так як зразок моделі проходе випробування на відповідність вимогам, які пред’являються до одягу даної професії чи спеціальності, в результаті яких корегується сам образ і його технічний опис ; потім проводиться випробування для серії зразків і корегується робоча документація.

   Робоча документація  на модель швейного виробу  розробляється на швейному підприємстві  на основі конструкторської документації технічного проекту і його креслень.

   Робоча документація  включає не тільки технічний  опис комплекту лекал деталей  виробу з основного матеріалу,  підкладки, прокладки, допоміжних  лекал. На цій стадії проектування  уточнюють лекала після виготовлення первинного зразка, визначають норму витрат матеріалу на модель, виконують технічне розмноження лекал і повністю оформлюють технічний опис на модель, що проектується.

 

 

4. 1. Побудова кінцевих  лекал всіх видів

 

   Розробка всіх  видів лекал виконується в  указаній послідовності :

• перевірка креслення конструкції;
• внесення уточнень після виготовлення виробу;
• копіювання креслень деталей;
• розробка контурів;
• оформлення всі видів лекал.

   Розробка лекал  (шаблонів) відбувається з дотриманням вимог ДТСТ – 2.107 – 68 ЄСКД „Основі вимоги до робочих креслень”.

   В наш час  в практиці роботи використовують  такі види лекал: лекала –  оригінали (еталони), робочі лекала, допоміжні лекала, підсобні лекала.

   Лекала – оригінали  розробляються по уточненим і перевіреним технічним кресленням конструкції шляхом безпосереднього копіювання різцем всіх ліній креслення. Лекала перевіряють не рідше не рідше одного разу у квартал по робочому кресленню чи табелю мір і зберігають в експериментальному цеху в якості зразка моделі. На лекалах позначають основні маркувальні дані (найменування виробу, номер моделі, найменування деталі, розмір, зріст, полнотну групу), вказують напрямок нитки основи і можливі відхилення від нього, місця виточок, складок, кишень, позначають контрольні насічки для з’єднання основних деталей, лінії мінімального і максимального положення надставок. На основних деталях розміщують специфікацію деталей виробу і малюнок (фото) моделі. Контури зрізу лекал, для полегшення контролю щодо їх неушкодженості, клеймують на відстані 1мм від краю через кожні 8 – 10см, на лекалах ставлять штамп контролю з вказаннням дати контролю. Лекала – оригінали виготовляють звичайно в половинному комплекті, по ним в подальшому в експериментальному цеху виготовляють робочі лекала.

   Робочі лекала (шаблони) виготовляють в кількості  3 – 5 комплектів (повних) і використовують  безпосередньо на різних етапах  виробництва по всіх цехах  – по ним виконують експериментальні (дослідні) і робочі обкрейдування,  вирізають і перевіряють крій. Перевіряють робочі лекала по лекалам – еталонам не рідше одного разу на місяць. На робочих лекалах також проставляють всі маркувальні дані.

   Допоміжні лекала  призначаються для виконання  обкрейдувальних робіт і уточнення  зрізів деталей – для нанесення ліній прокладання строчок, місць розташування петель, ґудзиків. Вони можуть бути контурними (коли робочі представляють зовнішні контури) і прорізними (коли робочі є внутрішні контури) виготовляють допоміжні лекала по лекалам верха основних і похідних деталей.

   Лекала для  уточнення зрізів деталей повинні  мати максимальну точність, так  як від цього залежить якість  і зовнішній вид виробу, вони  також повинні бути зручними  у використанні.

   Робочі креслення  лекал похідних лекал деталей верху, деталей підкладки і прокладки та допоміжних лекал розробляються на базі робочих креслень (чи лекал – еталонів) основних лекал, з урахуванням їх методів обробки і зборки. Методи обробки є визначаючими для вибору форми зрізів та величини технологічної обробки.

   Похідні, в тому  числі мілкі деталі виробу (клапани,  пати, хлястики) не здійснюють такого  суттєвого впливу на якість  посадки виробу на фігурі, як  основні, але впливають на художні  рішення моделі. Вони відіграють  роль декоративно – конструктивних елементів в художньому оформленні виробу, можуть виконуватися з різних матеріалів, а також є необхідними деталями для обробки зрізів, допоможуть закрити внутрішні шви, забезпечують необхідну формостійкість виробу.

   Таким чином,  ці деталі є необхідними для виробу, повинні узгоджуватися по формі і розмірам з основними, тому робочі креслення всіх похідних деталей тісно зв’язують з формою і розмірами основних деталей. Робочі креслення похідних лекал для уніфікованих деталей одягу розробляють у відповідності з рекомендаціями на уніфіковані деталі одягу.

   При виготовленні  лекал похідних деталей враховується  різність посадки тканин верху,  підкладки і прокладки в виробничих  умовах і розтяжність тканин  в процесі носки виробу. При  виготовленні лекал підкладки по лекалам верху роблять додаткові прибавки в верхній частині плечових виробів на свободу руху, так як розтяжність цих тканим менша, ніж розтяжність тканин верху.

   Вірність побудови  лекал деталей підкладки і  прокладки використання технологічних  конструкцій й уніфікації деталей в значній мірі впливають на якість обробки і підвищення продуктивності праці.

 

 

4. 2. Технічне розмноження  лекал (градація деталей виробу)

 

   Для масового  виробництва одягу необхідний  повний комплект деталей одягу  на всі проектуємі в даний момент розміри і зріст.

   Процес проектування  лекал деталей одягу різних  розмірів і зростів на основі  лекал – оригіналів деталей  виробу середнього розміру –  зросту здійснюється методами  градації лекал.

   Проектування  контурів комплекта лекал деталей одягу всіх розмірів і зростів відповідної повнотної чи вікової групи на основі середнього розміро – зросту, виділеного в якості бази в кожній розміро – повнотній групі, називається технічним розмноженням лекал (градацією лекал).

   Якість конструкції залежить і від якості технічного розмноження лекал. Однією з основних вимог, які пред’являються до процесу і методом розмноження, є збереження тих характеристик моделей одягу, які вони отримали в процесі проектування і виготовлення. При аналізі якості зразків, конструкції яких отримані способом технічного розмноження лекал, аналізують наступні фактори :

• посадка виробу в цілому;
• положення основних конструктивних ліній грудей, талії, стегон;
• збереження силуетної форми і пропорцій, які передбачені для середнього розміро – зросту;
• збереження модельних особливостей виробу середнього розміра – зросту.

   Технічне розмноження  лекал виконують по розмірам  і зростам, використовуючи між  розмірні й між зростові прирощення  до зрізів лекал деталей оригіналу.  Технічне розмноження лекал з переходом з однієї повнотної групи в іншу виконувати не можна, так як фігури різних повнот них груп суттєво відрізняються одна від одної і конструкцію виробу однієї повнотної групи не можна застосувати для іншої, навіть якщо модель одна й таж.

   Існує три основних  способи технічного розмноження  лекал : променевий, спосіб групування  і пропорційно – розрахунковий.

   Променевий –  найбільш простий спосіб, який  заключається в тому, що після  переведення контурів лекала  на папір із певної точки деталі через всі найбільш відповідальні конструктивні точки даної деталі проводять прямі лінії, на яких і відкладують величини приросту. Отримані точки послідовно з’єднують одна з одною, викреслюючи аналогічні контури деталі більшого чи меншого розміру.

   Спосіб групування. Для розмноження лекал необхідно  мати в наявності два комплекта  лекал різних розмірів. Лекала  деталей обох розмірів послідовно  на папір, обводячи їх контури,  обов’язково при цьому суміщаючи  базові горизонтальні і вертикальні  лінії. Однойменні конструктивні точки з’єднуються прямими і ділять на число частин, рівне числу проміжних розмірів плюс одиниця. Отримані точки кожного розміру послідовно з’єднують одну з одною аналогічно лініям основної конструкції.

   Пропорційно –  розрахунковий метод заснований на принципі пропорційної взаємозалежності окремих точок конструкції. Велика точність забезпечується за рахунок того, що для кожної конструктивної точки прирощення визначається окремо по вертикалі і по горизонталі. Попередньо вибираються вихідні (нульові) лінії (вісі) для кожної деталі, які залишаються нерухомими при технічному розмноженні. Величини прирощень для конструктивних точок знаходяться в прямій залежності від положення цих точок по відношенню до осей.

   Для градації  лекал деталей виробів складних моделей загальні прирости до розмірів спинок і пілочок, рукавів і комірів залишаються тими ж, що і в типових виробах, але їх розподіляють між окремими частинами деталей шляхом пропорційного розрахунку. Для збереження пропорцій і модельних особливостей виробів при градації допускається змінювання величини приростів, наприклад, до довжини плечового зрізу, до ширини спинки, переду, рукава та інших точок, які впливають на зміну силуету.

   Також, при градації  виробів вільних форм із збільшеною прибавкою на вільне облягання по лінії грудей доцільно скоротити величину приростів по горизонталі на рівні лінії грудей.

   Таким чином,  прибавка на вільне облягання  для більших розмірів зменшиться, а для менших розмірів –  збільшиться.

   При побудові повного креслення градації, яке включає ряд необхідних менших і більших розмірів, спочатку переходять до найвіддаленішого розміру, визначаючи напрямок діагоналі переміщення точок градації. Потім діагоналі між точками вихідного і найвіддаленішого розмірів розбивають на кількість відрізків, рівних числу міжрозмірних переміщень точок по діагоналях. Значення між розмірного переміщення використовують далі на продовженні діагоналі в протилежному від найвіддаленішого розміру напрямку.

   Після виконання  градації основних конструкторських точок місце розташування додаткових конструктивних точок визначають графічним шляхом, зберігаючи паралельність лінії.

   В похідних  кроях, а саме для суцільно  викроєного рукава, градацію нижнього  зрізу і підрізу виконують  по лінії напрямку зрізу. Це зберігає форму конструкції.

   Виконавши градацію  з’єднуваних деталей перевіряють  їхню змонтованість, перевіряючи  довжину зрізів. Похідні лекала  градують після основних, використовуючи  їхні схеми градації.

   Градацію за  зростами виконують окремо. В кресленнях градації на основних контурах вказують значення розмірів оформлення надписів здійснюється згідно правил оформлення лекал.

Таблиця 5. Переміщення  конструктивних точок

 

Найменування деталей  і конструктивних точок	Позначення на кресленні	Величина різниці між  розмірами		Різниця між зростами по вертикалі
		По вертикалі	По горизонталі
Спинка: Вища точка середини спинки Точка глибини пройми Точка середини низу спинки	У   Г2 Н1	0   0 0,4	0   1 0	0   0 4,0
Кокетка спинки: Середина горловини Нижня точка зрізу  кокетки	А П3	0,4 0	0 0,5	0 0
Пілочка: Вища точка пілочки Точка глибини пройми Нижня точка бокового зрізу	П6 Г2 Н3	0 0 0,4	0,5 1,0 1,0	0 0 4,0
Кокетка пілочки: Середина горловини Шийна точка зрізу  по кокетці	А5 П6	0,4 0	0 0,5	0 0
Рукав: Передня частина руква: Верхня точка рукава Точка глибини пройми Точка низу рукава Задня частина руква: Верхня точка рукава Точка глибини пройми Точка низу рукава	П4 Г4 М   П2 Г1 М1	0,4 0 0,4   0,4 0,4 0,4	0,5 1,0 0,5   0,5 1,0 0,5	0 0 2   0 0 2