Конфекціювання матеріалів і дослідження їх властивостей для виготовлення жіночого літнього комплекту (блуза, шорти) із шовкової тканини

- властивості надійності.

Окрім споживчих властивостей, шовкові тканини характеризують вартісні категорії, такі як ціна і  витрати на експлуатацію. Характер і рівень споживчих властивостей повинен співвідноситися з характеристиками попиту, оскільки попит є найважливішим і визначальним проявом потреби. З утилітарних властивостей для шовкових тканин, більшою мірою з штучних і синтетичних ниток, має значення дотримання гігієнічних потреб людини, як в природному, так і в штучному кліматичному середовищі. Гігієнічні властивості шовкових тканин призначають їх безпеку і нешкідливість. Це передусім незаймистість, не горючість, відсутність виділення шкідливих летких речовин, алергічної дії. Особливо сильно електризуються ацетатні, триацетатні і синтетичні волокна і нитки. Тканини їх цих ниток здатні накопичувати електричні заряди. Оскільки натуральні волокна при терті утворюють позитивні заряди, а хімічні(за винятком поліалізніх) - негативні, то з'єднання їх в певній пропорції можна отримувати тканини із заданою полярністю. Електризуємість можна зменшити підвищуючи вологість тканин (використання гідрофільних волокон, об'ємних тканин, здатних утримувати вологу), а також використовуючи антистатичні просочення. Гігієнічні властивості шовкових тканин як елементу зв'язку людини з кліматичним середовищем визначаються їх призначенням: для пошиття білизни. Легкою даною літнього одягу. Отже, вони повинні мати достатні гігроскопічними властивостями, проникністю для повітря, пари, води, променистої енергії, пилу.

Гігроскопічність - це здатність  тканини адсорбувати і десорбувати гігроскопічну і капілярну вологу при зміні умов зовнішнього середовища. Гігроскопічність залежить від волокнистого складу тканини. При чисто лавсанових - 1.

Паропронникливість важлива властивість для шовкових тканин білизняного, сорочкового призначення, що визначає їх споживчу цінність нарівні з повітропроникністю. Вони залежать від пористості, кількості і величини прихованих пір, товщини тканини, переплетення, сукання пряжі, фази будови, наявності апрету. Зволоження тканин зменшує повітропроникність, за рахунок заповнення пір водою і набрякання волокон. Найбільше зменшення повітропроникності в мокрому стані характерне для віскозних тканин (50-60%) в порівнянні з легко сухими, що пов'язано з великим набряканням віскозного

волокна і скороченням  кількості пір. Коефіцієнт повітропроникності необхідно враховувати при проектуванні тканин з синтетичними волокнами. Серед шовкових тканин найбільшої паро проникливістю володіють віскозні тканини, найменшу - мають чисто лавсанові і чисто нитронові. Віскозні тканини мають пористу структуру і гідрофільні властивості, чим і пояснюється їх висока паро проникливість (проходження пари здійснюється крізь пори і шляхом абсорбції). Бавовні тканини мають таке ж. Виражають пропорційність в абсолютних та відносних одиницях. У тканинах різного волокнистого вмісту, але близьких структурах – 15%-60%. Важливе значення проникнення як гігієнічної властивості тканини полягають в тому, що за допомогою одягу, виготовленого з тканин з різною, можна раціонально регулювати опромінення.

До властивостей що задовольняє  нематеріальні потреби в системі "Людина - середовище" відносяться  властивості:

- категорії прекрасного  - естетичні властивості, що сприймаються здорово;

- категорії приємного,  оцінювані органолептичним (окрім зору);

Естетичні властивості  шовкових тканин визначаються фактурою, колірним оформленням, блиском, прозорістю, матовістю. Непрямий вплив на формування естетичних властивостей роблять такі властивості як м'якість, жорсткість, пружне, еластичність і пластичне подовження.

По фактурі усі шовкові  тканини(окрім ворсових) відносяться  до тканин з відкритим ткацьким малюнком. Фактура їх визначається переплетенням, щільністю, завтовшки, будовою і видом ниток(пряжа). Характер обробки, особливо при гладкому фарбуванні, підкреслює фактуру тканини. Для шовкових тканин характерні гладка, шорстка, візерунково-гладка, візерунково-рельєфна фактури. Естетичні властивості більшою мірою залежать від колористичного оформлення. По колірному оформленню шовкові тканини бувають вибілені, гладко фарбовані, набивні. Тканини зі змішані волокон(віскозні з ацетатним, віскозні з нітроновим або лавсановим) забарвлюють полотном по одному з цих волокон, отримуючи в результаті меланжевий ефект. На зорове сприйняття забарвлення тканин впливають: контрастність, фактур, освітленість та ін. Світлі тони сприймаються як легкі, темні - як важкі, рихлі. При оформленні тканин необхідно враховувати явище колірного контрасту. При світлому контрасті розташовані по сусідству тони підкреслюють один одного. При тоновому контрасті вони доповнюють один одного. У торговій практиці тканини підрозділяються на види по тонових відтінках, для чого складають альбоми-квітники з нумерацією по тонах або прийнятих в торговій практиці назвах кольору.

Шовкові тканини відзначаються  особливо великою різноманітністю набивних малюнків.

Текстильний малюнок - це самостійна галузь прикладного мистецтва. При візерунчастому забарвленні  необхідно враховувати композицію малюнка і поєднання кольорів, оцінювати його художній рівень, його прийнятність для одягу різного призначення, технологічність.

Ефекти завершальної обробки : блискуча або матова, гофре, клоке, муарова обробка, ажурні візерунки, металізована поверхня роблять істотний вплив на естетичні властивості тканини. Драпованість, жорсткість, м'якість, пружність, стабільність форми в експлуатації роблять непрямий, але дуже важливий вплив на формування естетичних властивостей тканини.

Зовнішній вигляд тканини залежить від мнучкості, а також від пружності і пластичності. Тканини, що характеризуються високим пружним подовженням, зручні в експлуатації одягу виготовленого з них.

Надійність шовкових тканин визначають зміни їх фізичних характеристик і моральне старіння. Зміна фізичних характеристик відбувається під дією зовнішній середовища як кліматичної(фізико-хімічні чинники), так і предметної( механічні і фізичні чинники). Особливе значення для шовкових тканин мають стійкість до зміни розмірів(усадка), гнучкості стійкість до руйнування поверхні, стирання, утворення пілінгу (для тканин з синтетичними волокнами). Оскільки шовкові тканини призначені для легкого літнього одягу, то важливими чинниками їх надійності є світлостійкість і стійкість, а також до дії прання і їх комбінованої дії.

Моральне старіння шовкових тканин значною мірою пов'язане  з науково-технічним прогресом  і модою, а також залежить від  престижності, співвідношення споживчих  властивостей і вартісних характеристик, естетичних властивостей. Таким чином, споживчі властивості шовкових тканин складаються з комплексу гігієнічних, естетичних властивостей, деяких властивостей надійності, технологічних властивостей і властивостей, що забезпечують зручність експлуатації. Крім того, попит формує мода і престижність.

 

 

Розділ 3. Дослідження основних технологічних властивостей матеріалів верху

 

3.1 Дослідження  структурних властивостей матеріалів  верху

 

У якості матеріалів верху  для сукні жіночої урочистої  було запропоновано три зразка тканини  верху шовкового асортименту.

Зразок №1 – синтетичний шовк (ВЛс-70%, ВК-30%)

Зразок №2 – синтетичний шовк (лавсан 100%)

Зразок №3 – синтетичний шовк (лавсан 100%)

Для дослідження структурних  властивостей матеріалів верху необхідно  провести наступні розрахунки: розрахунок щільності тканини (число ниток на 100 мм), поверхневої щільності (Ms, г/м²), лінійної щільності ниток по основі і утку (Т, текс), номери ниток по основі і утку (N, м / г).

Будова тканин характеризується числом ниток основи і утка, розташованих на умовній довжині, що дорівнює 100мм (відповідно щільність по основі По і по качку Пу).

Щільність по основі По і  по утку Пу визначають шляхом підрахунку ниток основи і утка по довжині 10мм і перераховують на довжину 100 мм. Число ниток підраховують, вириваючи  їх з підготовлених проб по всій довжині (10 мм). При цьому нитки складають десятками. Отримане кількість ниток множать на 10. Число ниток розраховують як середнє арифметичне значення двох вимірювань основи і трьох вимірів утка.

Зразок №1: По=330; Пу=750.

Зразок №2: По=640; Пу=230.

Зразок №3: По=750; Пу=270.

Для визначення лінійної щільності ниток Ту і То готують  дві проби по 50 ниток основних і 3 проби уткових і підраховують їх середню масу за формулами:

 

qo=(qo1+qo2)/2

qy=(qy1+qy2+qy3)/3

 

Зразок №1: qo=0,11 г; qy=0,05 г.

Зразок №2: qo=0,04 г; qy=0,10 г.

Зразок №3: qo=0,04 г; qy=0,09 г.

Лінійну щільність ниток  обчислюють за формулою:

 

То = qo/∑Lo

Тy = qy/∑Lу

 

де ∑Lo та qy/∑Lу - загальна довжина пучка ниток основи і  пучка ниток утка, км (0,005).

Зразок №1: То = 0,11/0,005 = 22 текс; Тy = 0,05/0,005 = 10 текс;

Зразок №2: То = 0,04/0,005 = 8 текс; Тy = 0,10/0,005 = 20 текс;

Зразок №3: То = 0,04/0,005 = 8 текс; Тy = 0,09/0,005 = 18 текс;

Для обчислення щільності  необхідно знати масу елементарної проби. Зразок тканини готують до визначення маси шляхом вирівнювання його розмірів 100х100 мм і зважують.

Зразок №1: m=1,53 г.

Зразок №2: m=1,00 г.

Зразок №3: m=1,23 г.

Поверхнева щільність  тканини (маса 1м²) є стандартною  характеристикою, показники якої за кожним видом тканини регламентується технічною документацією; відхилення від норми допускається в строго встановлених межах. Поверхневу щільність тканини Ms, г/м², визначають шляхом перерахунку маси точеною проби довжиною L, мм, і шириною В, мм, на площу 1м² (розрахункове значення поверхневої щільності).

 

 

Ms= m*10 /(LВ) або Msp=m*100

 

де m – середня маса підготовленої елементарної проби.

Визначаємо розрахункове значення поверхневої щільності  за формулою:

Зразок №1: Msp= 1,53*100=153 г/м²

Зразок №2: Msp=1,00*100=100 г/м²

Зразок №3: Msp=1,23*100=123 г/м²

Поверхневу щільність  можна розрахувати за структурними показниками тканини (експериментальне значення поверхневої щільності):

 

Ms=0,01(ПоТо+ПуТу)

 

Де То та Ту - лінійна  щільність ниток по основі і качку.

Визначаємо експериментальне значення поверхневої щільності:

Зразок №1: Ms=0,01(330*22+750*10)= 151г/м²

Зразок №2: Ms=0,01(640*8+230*20)= 98 г/м²

Зразок №3: Ms=0,01(750*8+270*18)= 125 г/м²

Внаслідок гігроскопічності текстильних волокон і ниток  поверхнева щільність тканини може істотно змінюватися в залежності від її вологості. Тому поверхневу щільність тканини визначають при нормованої вологості.

Відхилення значень  поверхневої щільності, отриманих  експериментальним і розрахунковим  методами, не повинні перевищувати 2%, і розраховується за формулою:

 

∆М=(Ms- Msp)100/ Msp

 

Зразок №1: Ms=(151-153)100/153= -1,3%

Зразок №2: Ms=(98-100)100/100= -2,%

Зразок №3: Ms=(125-123)100/123= 1,6%

Значення номеру ниток  по основі Nо та по утку Nу (N, м/г) знаходиться  за формулою:

 

Nо=1000/То; Nу=1000/Ту

 

Зразок №1: Nо=1000/22=45 м/г; Nу=1000/10=100 м/г

Зразок №2: Nо=1000/8=125 м/г; Nу=1000/20=50 м/г

Зразок №3: Nо=1000/8=125 м/г; Nу=1000/18=56 м/г

Усі знайдені значення структурних  характеристик матеріалів преставлені  в таблиці:

 

Матеріал	Щільність ниток на 100 мм		Лінійна щільність ниток, Т, текс		Номер ниток, N, м/г		Поверхнева щільність, Ms, г/м²
	По основі	По утку	По основі	По утку	По основі	По утку
Зразок №1	330	750	22	10	45	100	147,6
Зразок №2	640	230	8	20	125	50	97, 2
Зразок №3	750	270	8	18	125	56	108,6

 

3.2 Дослідження  механічних властивостей матеріалів  верху

 

Механічні властивості матеріалів включають такі поняття як: коефіцієнт драпіруємість (Кд,%), коефіцієнт зминаємості (КСМ), прорубки (П,%). Драпіруємість (Кд,%) - здатність матеріалу в підвішеному стані під дією власної сили ваги утворювати м'які, рухливі складки. У залежності від значення драпіруємості визначають призначення матеріалу, модельні та конструктивні особливості одягу, технологію її виготовлення.

Дисковий метод дозволяє оцінити драпіруємость матеріалу одночасно в різних напрямках. Цим методом драпіруємості визначають на спеціальному приладі. Прилад складається з стовпчика, в центрі якого проходить стрижень, що переміщається у вертикальній площині. На верхньому кінці стержня укріплений диск діаметром 50 мм з голкою в центрі для закріплення проби, яка в початковому стані має форму кола діаметром 200 мм.

Порядок визначення драпіруємості досліджуваних зразків тканини:

1. Вирізати пробу діаметром 200 мм.
2. Помістити папір на столик приладу під диском.
3. Зміцнити пробу на диску.
4. На пробу накласти другий диск того ж діаметра, що і перший.
5. Висвітлити прилад зверху пучком паралельних променів, завдяки чому на папері, що знаходиться на столику приладу під диском, виходить проекція проби.
6. Для надання пробі постійної, притаманної їй форми, диск з пробою підняти і опустити 5 разів і через три хвилини після цього окреслити проекцію проби на папері.
7. Виміряти осьові лінії А і В.- добре драпіруються матеріал утворює дрібні симетрично спадаючі складки з малим радіусом кривизни;- матеріали, що погано драпіруються дають проекцію близьку до площі досліджуваної проби;- якщо матеріал має різну драпіруємість в поздовжньому і поперечному напрямку, проекція витягується в напрямі більшої тяж ести проби.
8. Окреслити проекцію проби на папері і вирізати її.
9. З такого ж паперу вирізати коло з діаметром рівним діаметру проби.
10. Зважити папір, вирізаний за проекцією драпіровані проби (mдр), р.
11. Зважити папір, вирізаний за розміром не драпірованной проби (m), р.
12. Обчислити коефіцієнт драпіруємості за формулою: