Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Мая 2013 в 00:19, курсовая работа
Найбільш розповсюджені типи кранів умовно поділяють на мостові, кабель-крани, стрілові, консольні, крани-штабелери, електричні візки і пересувні талі. В залежності від використання в технологічному процесі вони можуть мати різні захоплюючи пристосування: гаки, грейфери, магніти тощо.
Мостові крани (підойми) за виконуваними функціями поділяють на цехові, козлові і мостові перевантажувачі. Перші використовуються для виконання різних технологічних і монтажних операцій; другі — для виконання складальних і монтажних операцій; треті застосовуються на рудних дворах і вугільних складах.
Вступ
3
1.
Умови проектування
7
2.
Розрахунок тривалості включення механізмів крану
8
3.
Вибір двигуна механізму підйому
10
4.
Розрахунок механізму переміщення візка, вибір двигуна мезанізму
22
5.
Розрахунок механізму переміщення моста крану, вибір двигуна механізму
26
6.
Розрахунок системи освітлення цеху
30
7.
8.
Техніко-економічні показники роботи крану
Шляхи економії електричної енергії при експлуатації крану
Література
39
43
44
4.6. Номінальний момент двигуна
4.7. Перевантажувальна здатність двигуна
4.8. Номінальне ковзання
4.9. Критичне
ковзання на природній
4.10. Критична частота обраного двигуна
4.11. Розрахунок
спільної характеристики
де
Результати розрахунку заносимо в таблицю 4.1.
Таблиця 4.1.
n, об/хв |
0 |
100 |
200 |
300 |
400 |
410 |
500 |
600 |
700 |
800 |
900 |
921 |
M, Н·м |
26,5 |
27,6 |
28,6 |
29,3 |
29,6 |
29,7 |
29,3 |
27,8 |
24,5 |
18,4 |
7,7 |
0 |
Побудована за розрахунковими даними спільна механічна характеристика асинхронного двигуна з фазним ротором та робочої машини механізму візка представлена на рис.4.2.
Рис.4.2. Спільна механічна характеристика асинхронного двигуна з фазним ротором та робочої машини механізму візка.
4.12. Пусковий момент двигуна
4.13. При умові Мв.пуск ³ Мв.пер. вибраний двигун задовольняє умовам пуску
5. Розрахунок механізму переміщення моста крану, вибір двигуна механізму
Кінематична схема механізму переміщення моста крану зображена на рисунку 5.1
Рис. 5.1. Кінематична схема механізму переміщення моста крану
1 – електродвигун; 2 – гальмівна муфта; 3 – муфта; 4 – редуктор; 5 – ходове колесо.
5.1. Відповідно вантажності крану G обираємо діаметр ходового колеса = 0,6 м, діаметр цапфи ходового колеса, dк = 0,08 м [1 табл. 25, ст. 106].
де Gм — маса моста, Gм = 15 т [1 рис.47(а), ст. 118];
G — вантажність крану, G = 6,0 т;
Кр — коефіцієнт, що враховує опори тертя Кр = 1,2 [1 табл. 28, стр. 107];
f — коефіцієнт тертя підшипників кочення, f = 0,015 [1 табл. 26, стр. 106];
g — прискорення вільного падіння, g = 9,8 м/с2;
m — коефіцієнт тертя ходових колес при їх русі по рельсам, μ = 0,0006 м [1 табл. 27, стр. 107] ;
dк — діаметр цапфи ходового колеса, dк = 0,08 м;
— діаметр ходового колеса = 0,6 м.
Vм — швидкість руху механізму переміщення моста, Vм = 80 м/хв (завдання);
hном — ККД механізму, hном = 0,8 [1 пр. ХХХІІІ, ст. 488].
де ТВм. — розрахована тривалість включення механізму переміщення моста, ТВм. = 47,7 % (п. 2.6);
ТВм.ст. — стандартна тривалість включення двигуна механізму переміщення моста, ТВм.ст. = 40 % (п. 5.5).
5.6. Номінальний момент двигуна
5.7. Перевантажувальна здатність двигуна
5.8. Номінальне ковзання
5.9. Критичне
ковзання на природній
5.10. Критична частота обраного двигуна
5.11. Розрахунок
спільної характеристики
де
Результати розрахунку заносимо в таблицю 5.1.
Таблиця 5.1
n, об/хв |
0 |
100 |
200 |
300 |
400 |
473 |
500 |
600 |
700 |
800 |
900 |
942 |
M, Н·м |
34,1 |
36,2 |
38,1 |
39,8 |
41,0 |
41,3 |
41,3 |
39,9 |
35,6 |
26,6 |
9,99 |
0 |
Побудована за розрахунковими даними спільна механічна характеристика асинхронного двигуна з фазним ротором та робочої машини механізму моста представлена на рис.5.2.
Рис.5.2. Спільна механічна характеристика асинхронного двигуна з фазним ротором та робочої машини механізму моста
5.12. Пусковий момент двигуна
5.13. При умові Мм.пуск ³ Мм.пер. вибраний двигун задовольняє умовам пуску
6.1. Розрахунок
проводимо з умови, що
Прийняті габаритні розміри цеху:
— висота
— довжина
— ширина
6.2. Для даного приміщення приймаємо:
— коефіцієнт відбиття від стелі
— коефіцієнт відбиття від стін
— коефіцієнт відбиття від робочої поверхні
— розряд зорової роботи — вищої точності.
6.3. Для
роботи слюсарно-механічного
6.4. Враховуючи висоту приміщення Н = 15 м обираємо для освітлення світильники з лампами ДРЛ.
6.5. Для
освітлення приміщення можливо
використання світильників з
різними кривими сили світла
типів. Для визначення
6.6. Визначаємо
висоту підвісу світильника
де Н — висота приміщення, Н = 15 м;
hр — висота розташування робочої поверхні від рівня підлоги, приймаємо hp = 1 м (рекомендовано [3] hp = 0,8÷1,2 м);
hc — відстань від стелі до світильника, приймаємо hp = 0,5 м (рекомендовано [3] для світильників з лампами ДРЛ — hс = 0,5);
6.7. Знаючи
висоту підвісу світильника
6.8. Розраховуємо світильник з КСС типу К (концентрована), для якого приймаємо значення відносної відстані [3 таблиця 7.1 ст.104].
6.8.1. Знаючи
висоту підвісу світильника
6.8.2. Визначимо кількість рядів світильників при відстані між рядами LB = L = 9,45 м і ширині приміщення В = 25 м:
приймаємо найближче більше ціле значення пр = 3.
6.8.3. Визначимо кількість світильників у ряді при відстані між світильниками LА = L = 9,45 м і довжині приміщення А = 60 м:
приймаємо найближче більше ціле значення пс.р = 7.
6.8.4. Загальна кількість світильників:
6.8.5. Для світильника з КСС типу К, приміщення з індексом і = 0,7 та коефіцієнтами відбиття ρп = 70%, ρс = 50%, ρр = 10% визначаємо коефіцієнт використання світлового потоку ηв = 84% [3 таблиця 8.1.а].
6.8.6. Визначаємо потрібний світловий потік лампи по виразу:
де Ен — значення освітленості, що рекомендується, Ен = 150 лк;
z — коефіцієнт нерівномірності освітлення z = 1,1 [5];
kз — коефіцієнт запасу лампи, що враховує забруднення і старіння лампи в процесі експлуатації kз = 1,3 — для ламп ДРЛ [5];
ηв — коефіцієнт використання світлового потоку лампи, що враховує тип світильника, коефіцієнти відбиття стелі ρп, стін ρс, робочої поверхні ρр й індекс i приміщення [3], ηв = 74%;
п — кількість світильників, п = 21.
6.8.7. Виходячи з умови , обираємо лампу ДРЛ250(10)-4 [3 таблиця 5.6 ст.51] зі світловим потоком Фл = 13500 лм і потужністю Рл = 250 Вт
6.8.8. Визначаємо сумарну потрібну потужність освітлювальної установки по виразу:
6.9. Розраховуємо світильник з КСС типу Г (глибока), для якого приймаємо значення відносної відстані [3 таблиця 7.1 ст.104].
6.9.1. Знаючи
висоту підвісу світильника
6.9.2. Визначимо кількість рядів світильників при відстані між рядами LB = L = 13,5 м і ширині приміщення В = 25 м:
приймаємо найближче більше ціле значення пр = 2.
6.9.3. Визначимо кількість світильників у ряді при відстані між світильниками LА = L = 13,5 м і довжині приміщення А = 60 м:
приймаємо найближче більше ціле значення пс.р = 5.
6.9.4. Загальна кількість світильників:
6.9.5. Для світильника з КСС типу Г, приміщення з індексом і = 0,7 та коефіцієнтами відбиття ρп = 70%, ρс = 50%, ρр = 10% визначаємо коефіцієнт використання світлового потоку ηв = 73% [3 таблиця 8.1.а].
6.9.6. Визначаємо потрібний світловий потік лампи по виразу:
де Ен — значення освітленості, що рекомендується, Ен = 150 лк;
z — коефіцієнт нерівномірності освітлення z = 1,1 [5];
kз — коефіцієнт запасу лампи, що враховує забруднення і старіння лампи в процесі експлуатації kз = 1,3 — для ламп ДРЛ [5];
ηв — коефіцієнт використання світлового потоку лампи, що враховує тип світильника, коефіцієнти відбиття стелі ρп, стін ρс, робочої поверхні ρр й індекс i приміщення [3], ηв = 73%;
п — кількість світильників, п = 10.