Поняття про якість
продукції
Якість — це відносний термін,
що має різний зміст для різних людей.
Якість часто трактують як суб’єктивне
поняття. Визначення терміну „якість”
філософи давали ще за давніх часів. За
Платоном «якість» – це ступінь досконалості
виробу. За Арістотелем «якість» – це
сума певних властивостей, що відрізняє
даний предмет від інших предметів того
ж виду. Англійський філософ Джон Локк
вважав, що до якості відносяться основні
властивості, які притаманні предмету,
такі як його розмір, форма, маса, а також
другорядні, що не є сутністю предмета,
але складають його невід’ємні ознаки
та формують естетичне сприйняття. Ці
та інші філософські визначення не торкаються
питань: навіщо потрібна якість та якою
вона повинна бути. Відповідь криється
у взаємовідносинах між виробниками продукції
та її споживачами. Такий підхід до
визначення терміну „якість” використовують
всесвітньо відомі спеціалісти у сфері
якості. Так, Ф. Кросбі визначає його як
„відповідність вимогам”. Дж. М. Джуран
визначає якість як „відповідність призначенню”.
А. В. Фегенбаум називає якість „сукупністю
складних ринкових, технічних, виробничих
та експлуатаційних характеристик, завдяки
яким виріб (або послуга) відповідає очікуванням
споживача”. Дж. X. Харінгтон визначає
якість як „задоволення або перевищення
вимог споживача за прийнятною для нього
ціною”. Споживачі під якістю продукції
розуміють деяку міру корисності, що полягає
у задоволенні їх потреб. Для виробників
якість продукції полягає у відповідності
до нормативних документів. Але щоб споживачі
звернули увагу на товар серед тих, що
пропонуються, треба йому придати властивостей
більше, ніж вимагають стандарти. Тому
якість продукції потрібна, щоб у виробника
був споживач і повинна бути такою, щоб
продукт придбали. Згідно зі стандартом
ДСТУ ISO 9000:2007, «якість – це ступінь, з якою
сукупність власних характеристик виконує
вимоги». У зв’язку з цим якість може бути
відмінною, доброю або поганою. Для просування
товарів на ринку виробники використовують
різні методи:
388 - зниження ціни на
продукцію при незмінній якості;
- підвищення якості продукції
та ціни на неї; - підвищення
якості продукції та одночасне
зниження її ціни. Перший метод
дозволяє досягти тимчасового
успіху, але при постійно зростаючих
вимогах до якості, продукція, що
просувається таким чином, буде
виштовхнута з ринку. Другий метод
є ефективним, якщо підприємство
має свою нішу на ринку, але
він не враховує ймовірність
появи конкурентів, що запропонують
продукцію відмінної якості за
меншу ціну. Третій метод дозволяє
в умовах насиченого ринку
забезпечити розширення збуту
продукції за рахунок її конкурентоспроможності.
Останній метод вважається найбільш
ефективним і впроваджується
на виробництві у відповідності
до ISO 9001 за допомогою системи
менеджменту якості, яка орієнтована
на споживача. Це в сучасній
економіці є найбільш актуальним,
тому що загальним мірилом
якості продукції вважається
відповідність її властивостей
до вимог споживачів, які за
власним бажанням обирають найкращі
товари різних виробників, визначаючи
таким чином напрямок розвитку
виробництва. В ринкових умовах
висока якість продукції підприємств
виступає головним джерелом національного
багатства. Якість визначає престиж
держави, наявність ринків збуту
для виробників, задоволення вимог
споживачів, економічне використання
ресурсів.
Мета, принципи та
основні завдання стандартизації
Мета стандартизації – установити
положення, що забезпечують відповідність
об’єкта стандартизації своєму призначенню
та безпечність його для життя чи здоров’я
людей, тварин, рослин, а також майна й
охорони природного довкілля, що створюють
умови для раціонального використання
всіх видів національних ресурсів, що
сприяють усуненню технічних бар’єрів
у торгівлі та підвищують конкурентоспроможність
продукції, робіт та послуг до рівня розвитку
науки, техніки і технологій. Мета стандартизації
досягається розробкою і впровадженням
нормативної документації (НД). Стандарти,
як нормативні документи, повинні відповідати
наступним чинникам: - відповідність призначенню
– здатність виробу, процесу чи послуги
виконувати певну функцію за заданих умов;
- сумісність – придатність виробів, процесів
чи послуг для спільного використання
у відповідних умовах для задоволення
певних потреб без спричинення небажаної
взаємодії;
19 - взаємозамінність –
здатність одного виробу, процесу
чи послуги бути використаним
замість іншого для задоволення
тих самих потреб; функціональний
аспект взаємозамінності називається
«Функціональна взаємозамінність»,
а розмірний аспект – «розмірна
взаємозамінність»; - обмеження різноманітності
– вибір оптимального числа
розмірів або зразків виробів,
процесів чи послуг для задоволення
основних потреб (обмеження різноманітності
пов’язане, звичайно, зі зменшенням
її); - безпека – відсутність неприйнятного
ризику завдання шкоди. У сфері
стандартизації безпечність продукції,
процесів, послуг розглядається, як
правило, з погляду досягнення
оптимального балансу низки факторів,
включаючи нетехнічні фактори, такі
як поведінка людини, які можуть
звести ризик завдання шкоди
людині та майну до прийнятного
рівня; - захист навколишнього середовища
– оберігання навколишнього середовища
від несприятливої дії продукції,
процесів і послуг; - захист продукції
– убезпечення продукції в
кліматичних чи інших несприятливих
умовах під час її використання,
транспортування чи зберігання.
Державну політику у сфері
стандартизації визначають закони
Україні та інші нормативно-правові
акти. Ця політика ґрунтується
на таких принципах: - забезпеченості
участі фізичних і юридичних
осіб у розробленні стандартів
та можливості вільно вибирати
види стандартів для виготовлення
чи постачання продукції, якщо
інше не передбачено законодавством;
- відкритості та прозорості процедур
розроблення та приймання стандартів
з урахуванням інтересів усіх
зацікавлених сторін, підвищення
конкурентоспроможності продукції
вітчизняних виробників; - доступності
стандартів та інформації щодо
них для користувачів; - відповідності
стандартів законодавству; - адаптації
стандартів до сучасних досягнень науки
і техніки з урахуванням стану національної
економіки;
20 - пріоритетності прямого
впровадження в Україні міжнародних
та регіональних стандартів; - дотримування
міжнародних та європейських
правил і процедур стандартизації;
- участі в міжнародній (регіональній)
стандартизації. Основні завдання
стандартизації полягають у тому,
щоб забезпечити: - безпечність продукції,
процесів та послуг для життя,
здоров’я та майна людей, тварин,
рослин та охорону природного
довкілля; - захист та збереження
майна і продукції, зокрема під
час їх транспортування чи
зберігання; - якість продукції, процесів
та послуг, відповідно до рівня
розвитку науки, техніки, технологій
і потреб людей; - реалізацію прав
споживачів; - відповідність об’єктів
стандартизації своєму призначенню;
- технічну та інформаційну сумісність
і взаємозамінність; - схожість та
відтворюваність результатів контролювання;
- установлення оптимальних вимог
до суспільно важливих продукції,
процесів та послуг; - заощадження
усіх видів ресурсів, поліпшення
техніко- економічних показників
виробництва; - упровадження новітніх
технологій, оновлення виробництва
та підвищення його продуктивності;
- безпеку господарських об’єктів,
складних технічних систем з
урахуванням допустимого ризику
виникнення природних і техногенних
катастроф та інших надзвичайних
ситуацій; - розвиток міжнародного
та регіонального співробітництва;
- усунення технічних бар’єрів
у торгівлі.
Об'єкти стандартизації
Об'єктами державної стандартизації
в Україні є: а) об'єкти організаційно-методичного
і загальнотехнічного характеру і призначення,
у тому числі: - організація проведення
робіт зі стандартизації;
21 - термінологічні системи
в різних галузях знань і
діяльності; - класифікація і кодування
техніко-економічної і соціальної
інформації; - системи і методи
забезпечення якості і контролю
якості (вимірів, аналізу), методи випробувань;
- метрологічне забезпечення (метрологічні
норми, правила, вимоги, організація
робіт); - вимоги техніки безпеки,
гігієна праці, ергономіки, технічної
естетики; - системи технічної і іншої
документації спільного вжитку, єдина
технічна мова; - системи величин і одиниць;
- типорозмірні ряди і типові конструкції
виробів загальномашинобудівного використання
(підшипники, кріплення, інструменти, деталі
ін.); - інформаційні технології, включаючи
програмні і технічні засоби інформаційних
систем спільного використання; - достовірні
довідкові дані про властивості речовин
і матеріалів: б) продукція міжгалузевого
призначення і широкого вжитку; в) складові
елементи народногосподарських об'єктів
державного значення, у тому числі банківсько-фінансова
система, транспорт, зв'язок, енергосистема,
охорона навколишнього природного середовища,
вимоги до використовуваних природних
ресурсів, оборона і т.п.; г) об'єкти (елементи)
державних соціально-економічних програм
і державних науково-технічних програм.
Принципи стандартизації
Високу якість стандартів визначає
висока якість продукції, що випускається.
Досвід робіт, які проводяться в галузі
стандартизації, показує, що для забезпечення
високої якості і ефективності стандартів
необхідно на стадії їх розробки виконувати
наступні обов'язкові принципи.
22 - Принцип системності.
Технічний прогрес і підвищення
якості продукції, яка випускається,
викликали об'єктивну необхідність
системного підходу до процесу
виробництва, що включає працю
людей, які забезпечують процес
виробництва, засобів праці (сукупність
вживаного устаткування, оснащення,
інструменту, засобів контролю і
так далі) і предмети праці (продукцію,
що випускається, на всіх стадіях
її створення і використання).
Під системою розуміють сукупність
взаємозамінних елементів, функціонування
яких приводить до виконання
поставленої мети з максимальної
ефективності і найменшими витратами.
Кількісні зв'язки елементів системи
можуть бути детермінованими
або випадковими. Сукупність взаємозв'язаних
елементів, що входять в систему,
утворює структуру, яка дозволяє
будувати ієрархічну залежність
їх на різних рівнях. - Принцип
комплексності і оптимального
обмеження. При розробці стандартів
необхідно враховувати всі основні
елементи (чинники), які впливають на кінцевий
об'єкт стандартизації. Для скорочення
трудомісткості робіт зі стандартизації
елементи, що незначно впливають на основний
об'єкт, не враховують. При стандартизації
розглядають систему характеристик і
вимог до комплексу взаємозв'язаних матеріальних
і нематеріальних елементів. При цьому
вимоги до елементів визначаються виходячи
з вимог до основного об'єкту стандартизації.
Для створення умов здобуття продукції
високої якості і підвищення ефективності
виробництва необхідна раціональна система
стандартів, яка охоплювала б усі її життєві
цикли: проектування, серійне виробництво
і експлуатацію готового виробу. - Принцип
прогресивності і оптимізації стандартів.
Показники, норми, характеристики і вимоги,
що встановлюються стандартами, повинні
відповідати світовому рівню науки, техніки
і виробництва. Вони повинні враховувати
тенденцію розвитку стандартизованих
об'єктів. Необхідно встановлювати економічно
оптимальні показники якості, що враховують
не лише ефективність нової (підвищеної)
якості продукції, але і витрати на її
виготовлення, матеріал і експлуатацію,
тобто має бути отриманий максимальний
економічний ефект при мінімальних витратах.
Досягненню цієї мети сприяють методи
випереджувальної і комплексної стандартизації.
23 - Принципи забезпечення
функціональної взаємозамінності
стандартизованих виробів. Цей принцип
дозволяє забезпечити взаємозамінність
виробів за експлуатаційними
показниками. Він є головним при
комплексній і випереджувальній
стандартизації, а також при стандартизації
виробів, технічних умов на них
і інш. - Принципи взаємодії стандартів.
При великій різноманітності
загальнотехнічних і міжгалузевих
стандартів необхідна їх взаємна
ув'язка. Метод комплексної стандартизації
є найбільш переконливим прикладом
важливості і ефективності даного
принципу, що відноситься до всіх
видів стандартів. Важлива також
взаємна ув'язка термінів і
визначень в галузі стандартизації.
- Науково-дослідний принцип розробки
стандартів. Для підготовки проектів
стандартів і їх успішного
впровадження необхідне не лише
широке узагальнення практичного
досвіду, але й проведення спеціальних
теоретичних, експериментальних і дослідно-
конструкторських робіт. Цей принцип відноситься
до всіх видів стандартів. - Принцип переваги.
Зазвичай типорозміри деталей і типових
з'єднань, ряди допусків, посадок і інші
параметри стандартизують одночасно для
багатьох галузей промисловості, тому
такі стандарти охоплюють великий діапазон
значень параметрів. Щоб підвищити рівень
взаємозамінності і зменшити номенклатуру
виробів і типорозмірів заготовок, розмірного
різального інструменту, оснащення і калібрів,
використовуваних у тій або іншій галузі
промисловості, а також створити умови
для ефективної спеціалізації і кооперації,
здешевлення продукції при уніфікації
і розробці стандартів застосовують принципи
переваги. Відповідно до цього принципу
встановлюють декілька рядів значень
стандартизованих параметрів для того,
щоб при виборі віддавати перевагу першому
ряду перед другим, другому – перед третім
і т.д. За таким принципом побудовані ряди
діаметрів і кроків метричної різьби,
ряди нормальних кутів, стандарти на допуски
і посадки і інш. Крім того, рекомендується
створити галузеві обмежувальні стандарти,
що зводять до необхідного мінімуму число
параметрів, що допускаються до використання,
типів і типорозмірів виробів. При проектуванні
одним із важливих моментів є встановлення
типів, параметрів, що визначають розмірну,
технологічну і експлуатаційну характеристики.
При цьому головні і основні
24 параметри виробу повинні
вибиратися на основі певних
закономірностей. Ця закономірність
встановлюється переважними числами.
Сенс системи переважних чисел
полягає у виборі лише тих
параметрів і розмірів, які підкоряються
строго певному математичному
закону. Вони можуть бути будь-яких
значень отримуваних у результаті
розрахунку або таких, що призначаються
вольовим порядком. Було багато
спроб створити ряд чисел. Наприклад,
1, 2, 3…100, 101…. – арифметичний ряд.
Але цей ряд не задовольняє
потреб машинобудування, оскільки
він дуже густий, а для приладобудування
– дуже рідкий. Якнайповніше відповідає
вимогам промисловості геометрична
прогресія (з різними знаменниками),
оскільки відношення між сусідніми
числами у всьому ряду однакові, тобто:
- добуток двох членів є членом ряду; - частка
від ділення двох членів є членом ряду;
- ступінь числа ряду є членом ряду; - корінь
з числа ряду є членом ряду. Ряди переважних
чисел нормовані стандартом (ГОСТ 8032-56),
який розроблений на основі рекомендацій
ISO (міжнародна організація зі стандартизації).
За цим стандартом встановлено чотири
основні десяткові ряди переважних чисел,
побудованих за геометричною прогресією
із знаменником φ, рівним: для ряду R 5 5
10 ≈ 1,6 (1,0; 1,60; 2,50; 4,0.) для ряду R 10 1010 ≈
1,25 (1,0; 1,25; 1,60; 2,0.) для ряду R 20 2010 ≈ 1,12 (1,0;
1,12; 1,25; 1,40.) для ряду R 40 4010 ≈ 1, 06 (1,0; 1,06; 1,12;
1,18.) Кожен член ряду отримують шляхом
множення попереднього члена на знаменник
прогресії φ. Окрім основних рядів, застосовують
три додаткові ряди: R 80 8010 ≈ 1, 03; (1,04 1,03;
1,06; 1,094 1,12;.) R 160 10010 ≈ 1,015 (1,0; 1,007; 1,0144 1,02.)
R 320 32010 ≈ 1,007 (1,0; 1,007; 1,014; 1,02;.) І один проміжний
R 270: