Макрофінансова оцінка фінансової безпеки держави

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

 

 

Кафедра фінансів

 

 

 

 

ЕКСЕРТНА ОЦІНКА

 на тему: «Макрофінансова оцінка фінансової безпеки держави»

 

 

 

 

 

Виконав: студент ІV курсу

1-ї групи, спец. 6508,

фінансово-економічного   факультету

Бєляков О.Д.

Перевірила: доц. Сибірянська Ю.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2013

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

В умовах прискореної глобалізації світового господарства однією з найважливіших економічних проблем в Україні є зростання загроз, зокрема, економічній безпеці держави. Проблеми у сфері забезпечення економічної безпеки не дозволяють створити умови для економічного зростання, ускладнюють здійснення ефективної реструктуризації економіки, мають негативний вплив на фінансову, податкову, страхову сфери та бюджетний процес країни. Основні напрями забезпечення економічної безпеки держави ґрунтуються на положеннях Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» та Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Модернізація України — наш стратегічний вибір», а також Концепції Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2012 рік, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 р. № 219-р. Тому в сучасних умовах постає питання оцінки та забезпечення належного рівня економічної безпеки держави з урахуванням завдань, визначених основними програмними документами.

 

АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ

Поняття економічної безпеки належить до числа тих, які, з одного боку, всім інтуїтивно зрозумілі, а з іншого — важко визначаються в досить коректній та вичерпній формі. Відповідно до Закону «Про основи національної безпеки України» національна безпека інтерпретується як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання та нейтралізація реальних та потенціальних загроз національним інтересам [1]. Фахівці виділяють декілька підходів до визначення поняття економічна безпека (табл. 1).

 

 

Узагальнюючи досвід вітчизняних  фахівців, можна сказати, що економічна безпека — це така характеристика, яка забезпечує ефективне функціонування економічної системи держави взагалі, а також не являє собою загрозу для економічних систем інших держав.

Аналіз  підходів до визначення поняття «економічна безпека» зумовлює проведення аналізу усього комплексу соціально-економічних процесів з метою подальшого моделювання та прогнозування економічної безпеки. Застосування цього аналізу вимагає поділу останньої на окремі взаємопов'язані складові елементи. Це дає можливість детально розглянути всі чинники, що впливають на економічну безпеку.

У розв'язанні задач аналізу, оцінки та моделювання  економічної безпеки держави  центральне місце посідає проблема вибору системи критеріїв, які б адекватно відображали існуючий стан економіки держави в даний конкретний момент часу, та на їх основі — визначення оцінки забезпечення економічної безпеки. Це дає можливість аналізувати, порівнювати і прогнозувати стан економічної безпеки в часовому просторі.

Критерій  економічної безпеки — це оцінка стану економіки з погляду найважливіших процесів, що відображають сутність економічної безпеки. Критерій — ознака, на підставі якої виробляється оцінка, визначення або класифікація чого-небудь, мірило оцінки. З огляду на це, критеріальна оцінка безпеки містить у собі оцінки:

1) ресурсного  потенціалу та можливостей його  розвитку;

2) рівня  ефективності використання ресурсів, капіталу і праці та його відповідності рівневі в розвинутих країнах, а також рівневі, за якого загрози внутрішнього і зовнішнього характеру зводяться до мінімуму; конкурентоздатності економіки;

3) цілісності  території та економічного простору;

4) суверенітету, незалежності й можливості протистояння  зовнішнім загрозам;

5) соціальної  стабільності й умов запобігання  і вирішення соціальних конфліктів.

Провідний російський фахівець з проблем економічної  безпеки К. Самсонов [3, с. 15] виділяє такі групи показників, що відстежуються при організації моніторингу показників економіки країни. Моніторинг у першу чергу припускає фактичне відстеження, аналіз і прогнозування найважливіших груп економічних показників (індикаторів):

1) загальноекономічні  — ВВП, обсяги виробництва по галузях та найважливіших видах продукції і т. ін.;

2) специфічні, у найбільшій мірі ті, що відображають  економічну ситуацію в країні на даному етапі, − рівень інфляції, споживання на душу населення, рівень безробіття, міграція населення, смертність і т. ін.;

3) часткові, що є важливими для характеристики  конкретної ситуації в країні, наприклад, хід сівби або збирання врожаю, ліквідація стихійного лиха або великомасштабної аварії і т. ін.

Сутність  економічної безпеки реалізується також у системі показників — індикаторів економічної безпеки. Розрізняють: економічні, соціальні, фінансові індикатори. Серед них: рівень, якість і тривалість життя; темпи інфляції; обсяг грошової маси; рівень безробіття; рівень депопуляції; валовий внутрішній продукт (ВВП); економічне зростання; дефіцит бюджету; державний борг; інтегрованість у світову економіку; сальдо експорту-імпорту; енергетична залежність; розмір золотовалютних резервів; обсяг тіньової економіки.

Для економічної  безпеки важливе значення мають  не стільки самі показники, скільки їхні граничні значення. Граничні значення — це граничні величини, недотримання яких перешкоджає нормальному ходові розвитку різних елементів відтворення, призводить до формування негативних, руйнівних тенденцій у сфері економічної безпеки. Важливо підкреслити, що найвищий рівень безпеки досягається за умови, що весь комплекс показників перебуває в певних допустимих межах і має свої граничні значення [9, с. 35-38].

З метою  визначення рівня економічної безпеки України як головної складової національної безпеки держави і визначає перелік основних індикаторів стану економічної безпеки України, їхні оптимальні, порогові та граничні значення, а також методи обрахування інтегрального індексу економічної безпеки Міністерством економіки України була розроблена і запроваджена Наказом №60 від 02.03.2007 р. Методика розрахунку рівня економічної безпеки України [2].

Аналіз  показників економічної безпеки  доцільно здійснювати на основі розрахунку системи індикаторів економічної безпеки. Методика розрахунку рівня економічної безпеки України базується на комплексному аналізі індикаторів економічної безпеки з виявленням потенційно можливих загроз економічній безпеці в Україні і застосовується Міністерством економіки України для інтегральної оцінки рівня економічної безпеки України в цілому по економіці та за окремими сферами діяльності. Інші органи виконавчої влади, наукові інститути та інші установи в межах своєї компетенції можуть використовувати цю Методику та визначати рівень складових економічної безпеки для прийняття управлінських рішень щодо аналізу, відвернення та нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам у відповідній сфері [2].

Інформаційною базою для розрахунку рівня економічної  безпеки України є статистичні  дані, які надаються Державною службою статистики України, Національним банком України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Міністерством фінансів України та ін. Провівши відповідні розрахунки, були отримані наступні індикатори рівня економічної безпеки України за І півріччя 2011 року.

 

Аналіз  показників стану макроекономічної безпеки (табл. 2) показав, що у зоні небезпеки знаходяться:

1) валове  нагромадження основного капіталу, значення якого з 2008 року впало  на 6,7 % ;

2) відношення  обсягу ВВП до середнього значення  у країнах ЄС, яке порівняно з 2008 роком зменшилося на 56,35 % ;

3) відношення  обсягу ВВП на одну особу  до середнього значення у країнах ЄС та відношення обсягу ВВП на одну особу до середньосвітового значення, рівень якого було у небезпечній зоні у 2008 році і залишилося в ній і у 2011 році, збільшившись відповідно на 0,28 та 3,62 % ;

4) рівень  тінізації економіки, який із  безпечної зони у 2008 році зріс на 27 % до небезпечної зони у 2011 році;

5) частка  наявних доходів нефінансових  корпорацій у валових наявних доходах і частка сектору загальнодержавного управління в наявних доходах, значення яких хоч і зросло, але недостатньо для виходу з небезпечної зони;

6) відношення  темпу росту продуктивності праці  до темпу росту заробітної плати, оскільки рівень заробітної плати не мотивує працівників збільшувати продуктивність.

Таким чином, оскільки більшість показників макроекономічної безпеки знаходяться у небезпечній зоні, то можна сказати, що макроекономічна безпека знаходиться на дуже низькому рівні. Аналіз показників стану фінансової безпеки показав, що виведенню із небезпечної зони підлягають (табл. 3):

1) показники  бюджетної безпеки (відношення  дефіциту державного бюджету до ВВП, відношення дефіциту торговельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі). Позитивно можна відмітити рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет, який зменшився на 3,9 %, таким чином вийшовши із небезпечної зони в безпечну.

 

 

2) показники  грошового ринку та інфляційних  процесів, зокрема обсяг готівки  (збільшення на 1,1 % ) та рівень  інфляції (зменшення на 5,8 %, але недостатнє);

3) показники  валютної безпеки, а саме відношення  обсягів депозитів в іноземній валюті до загальних обсягів депозитів, значення якого збільшилося на 10,1 % ;

4) показники  безпеки страхового ринку, такі  як показник проникнення страхування, рівень страхових виплат, значення яких зменшилися відповідно на 0,59 % та 3,5 %, та частка довгострокового страхування.

Стан  виробничої безпеки можна визначити  за показниками, які знаходяться у зоні небезпеки. До них віднесено ступінь зносу основних засобів, матеріаломісткість промислового виробництва, коефіцієнт ліквідації промислових фондів. Ці показники знаходять поза граничним значенням: ступінь зносу надто високий, коефіцієнт ліквідації надто низький, матеріаломісткість надто висока. Це і є головною проблемою України: застаріле обладнання та висока матеріаломісткість продукції.

Стан  інвестиційної безпеки можна  охарактеризувати зростанням ступеня зносу основних засобів (23,4 % ) та падінням частки прямих іноземних інвестицій (16,48 % ), відношення обсягів інвестицій в основний капітал до ВВП (5,2 % ) та відношення чистого приросту прямих іноземних інвестицій до ВВП (5,91 % ). Внаслідок таких змін стан інвестиційної безпеки погіршився, потрапивши у небезпечну зону.

Стан  науково-технічної безпеки загалом  можна охарактеризувати як дуже низький, так як шість з восьми показників знаходяться у небезпечній зоні. Стан енергетичної безпеки можна назвати незадовільним, так як більшість показників енергетичної безпеки знаходяться у зоні небезпеки. Такі диспропорції могли бути викликані виснаженням природних ресурсів. Тобто багаторічне добування корисних копалин зменшило їх поклади у надрах землі.

Стан  зовнішньоекономічної безпеки знаходиться  на критичному рівні. Це зумовлено дуже високою часткою імпорту товарів. Таким чином, Україна імпортує товарів більше, ніж передбачено пороговими значеннями, коли власне виробництво занепадає.

Аналізуючи  стан соціальної безпеки, то можна сказати, що її стан можна назвати достатнім, оскільки лише деякі показники знаходяться у небезпечній зоні (відношення мінімального розміру пенсії за віком до прожиткового мінімуму, частка витрат на харчування у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств, рівень тривалого безробіття,

наявність житлового  фонду в середньому на одну особу, обсяг видатків зведеного бюджету  на охорону здоров’я, обсяг видатків зведеного бюджету на освіту). Найбільш головні показники соціальної безпеки, такі як рівень бідності, рівень безробіття, співвідношення розміру мінімальної  зарплати та прожиткового мінімуму, знаходяться  у межах норми. Такий стан міг  бути зумовлений намаганнями влади  покращити соціальну сферу України.

Стан  демографічної безпеки не характеризується стабільністю, оскільки поза межами норми знаходяться такі головні показники як коефіцієнт смертності, сумарний коефіцієнт народжуваності, коефіцієнт дитячої смертності, демографічне навантаження. Тобто Україні властиве старіння нації, що є дуже негативним явищем для будь-якої держави.

Продовольча безпека України знаходиться  на небезпечному рівні, оскільки споживання харчових продуктів на одну особу знаходяться нижче мінімуму. Це зумовлено сповільненням розвитку аграрного сектору України, так як населення переїжджає із сіл до міст, і тому в Україні переважає міське населення.

Таким чином, основний негативний вплив на рівень мала зовнішньоекономічна безпека, зменшення рівня якої зумовлене зростанням розриву між обсягами експорту та імпорту від ВВП, макроекономічна, демографічна та продовольча безпека.